Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №641/2916/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: оренди

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №641/2916/25

Суддя: Яцина В. Б.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/2916/25 Головуючий суддя І інстанції Ященко С. О.

Провадження № 22-ц/818/3922/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: оренди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Коверя Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2025 року, у цивільній справі № 641/2916/25, за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що Харківською міською радою здійснені заходи самоврядного контролю з питань законності використання та охорони земель комунальної власності територіальної громади м. Харкова та додержання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок комунальної власності.

Вказала, що право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1071,8 кв.м., та літ. "Б-1" загальною площею 30,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за відповідачем. Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,5200 га з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502, яка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова, право користування земельною ділянкою відповідачем не оформлено. Отже, ОСОБА_1 з моменту набуття прав власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1071,8 кв.м. та літ. "Б-1" загальною площею 30,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.12.2020 року по теперішній час, використовує вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також факт використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502, площею 0,5200 га за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.01.2024 у справі № 641/7497/21 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яким, зокрема, стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 1 245 642,48 грн за використання вищевказаної земельної ділянки за період з 01.01.2021 по 31.08.2021.

Вказала, що ОСОБА_1 у період з 01.09.2021 по 31.12.2021 не сплачував плату за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно, а саме грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 622 821,24 грн.

Посилаючись на вказані обставини Харківська міська рада просила стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 622821,24 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,5200 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136900:08:021:0502) за період з 01.09.2021 по 31.12.2021 у сумі 622821,24 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9342,32 грн., а разом 632163 (шістсот тридцять дві тисячі сто шістдесят три) грн. 56 коп.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 19 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати т а ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути судовий збір сплачений за звернення до апеляційного суду.

Зазначив, що позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що факт використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502, площею 0,5200 га за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.01.2024 у справі № 641/7497/21 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яким, зокрема, стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 1 245 642,48 грн за використання вищевказаної земельної ділянки за період з 01.01.2021 по 31.08.2021.

Однак, на момент розгляду справи та ухвалення заочного рішення у справі № 641/2916/25, заочне рішення від 24.01.2024 у справі №641/7497/21 було скасовано.

Вказав, що на момент розгляду справи та на момент ухвалення заочного рішення, інформація про те, що право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1071,8 кв.м., та літ. "Б-1" загальною площею 30,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці площею 0,5200 га з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502 було набуто ОСОБА_3 за договором дарування від 31.07.2025.

Вважає, що не залучення нового власника вказаних нежитлових будівель до розгляду даної справи створило ризик арешту майна, що станом на 09.12.2025 належало ОСОБА_3 , тобто рішення суду може вплинути на право третьої сторони, яке було ухвалено без залучення належного власника майна.

Суд не встановив, яку частину ділянки використовував ОСОБА_1 , адже відповідач може використовувати земельну ділянку не повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Рішення суду обґрунтовано тим, що в матеріалах справи наявні належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази на підтвердження факту використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502 площею 0,5200 га по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельною ділянкою, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Суд вважав встановленим, що Відповідач ОСОБА_1 з 23.12.2020 є власником нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1071,8 кв.м., та літ. "Б-1" загальною площею 30,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці перебуває у комунальній власності, право власності на вказану земельну ділянку площею 0,5200 га з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502 зареєстровано з 24.02.2020 за Харківською міської радою. При цьому відповідач не сплачував земельного податку та орендної плати за період з 01.09.2019 по 31.12.2021 року за користування згаданої земельної ділянкою.

Суд зазначив, що після укладення договору дарування нежитлової будівлі і державної реєстрації права власності на неї у відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, на якій вона розташована зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та мав обов`язок оформити право користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як власник нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, користується зазначеною земельною ділянкою без попереднього набуття права власності на цю ділянку чи укладення договору оренди земельної ділянки, тобто без достатньої правової підстави.

Розмір безпідставно збережених коштів розраховано Харківською міською радою як розмір орендної плати за земельну ділянку комунальної власності площею 0,5200га у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

При цьому, суд зазначив, що наведений позивачем розрахунок неотриманого доходу підтверджується належними і допустимими доказами та належним чином обґрунтований.

Враховуючи, що відповідач як власник нерухомого майна користувався земельною ділянкою, на якій розташована нежитлова будівля, без оформлення у встановленому законом порядку права на користування земельною ділянкою, тобто без відповідної правової підстави, внаслідок такого користування зберіг за рахунок Харківської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.09.2021 року по 31.12.2021 року у сумі 622821,24 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, за змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (підпункти 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункт 288.5 статті 288 ПК України).

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (пункт 7.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17).

У частині першій статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем, відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.10.2024 № 400894127 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1071,8 кв.м., та літ. "Б-1" загальною площею 30,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване з 23.12.2020 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування нежитлової будівлі від 23.12.2020 № 1440 (17-18).

Вказані нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 1071,8 кв.м., та літ. "Б-1" загальною площею 30,3 кв.м. розташовані на земельній ділянці площею 0,5200 га (кадастровий номер 6310136900:08:021:0502) по АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 31.01.2020 № HB-0004486882020 земельна ділянка по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502 сформована як об`єкт цивільних прав 10.06.2004; площа земельної ділянки 0,5200 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 1.11.6; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (а.с.19).

Судом також безспірно встановлено, що у період з 01.09.2021 р. по 31.12.2021 р. право користування спірною земельною ділянкою за фізичними чи юридичними особами - не реєструвалося, рішень Харківської міської ради щодо надання у користування ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 не приймалось, договори оренди Департаментом не укладались, що підтверджується актом обстеження земельної ділянка за вказаною адресою, складений головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради (25-26).

З копії листа ГУ ДПС у Харківській області від 07.10.2024 року встановлено, що сплата земельного податку та орендна плата від ОСОБА_1 за період з 01.09.2019 по 31.12.2021 року за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502, загальною площею 0,5200 га, відсутня (а.с.23).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 6310136900:08:021:0502, станом на дату формування витягу – 01.07.2020 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 23 355 797 грн, коефіцієнт Кф – 3.0 (а.с. 22).

Позивачем зроблено детальний розрахунок орендної плати, виходячи з даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 6310136900:08:021:0502, відповідно до якого за період з 01.09.2021 р. по 31.12.2021 р. складає 622 821,24 грн. (а.с. 24).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вказаних норм цивільного процесуального права відповідач не надав до суд належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин справи.

Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України власність зобов`язує, на власнику лежить тягар утримання майна, у тому числі обов`язок внесення плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, відповідно до закону, що випливає із ст. 206 ЗК України. В силу правових властивостей нерухомої речі, з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, відповідачі одночасно набули і правову можливість користування земельною ділянкою.

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Однак, відповідач протягом періоду з 01.09.2021 по 31.12.2021 цього обов`язку не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 по справі № 3-1345гс16.

Розмір доходу відповідача було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції враховує, що земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна відповідача у розумінні ст. 791 ЗК України є сформованою, із здійсненням державної реєстрації 10.06.2004, підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку ( а.с. 19-20 ).

Крім того, судом першої інстанції було безспірно встановлено, що земельна ділянка, на якій розташована належна відповідачу вищевказана нежитлова будівля, перебуває у комунальній власності, право власності на вказану земельну ділянку площею 0,5200 га з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502 зареєстровано з 10.06.2004 за Харківською міської радою.

Покликання у доводах скарги, що наразі власником вказаних нежитлових приміщень є інша особа, не стосується цієї справи, оскільки судом розглядався спір щодо стягнення грошової суми за той період, коли відповідач був їх власником.

У справі, що розглядається, судом було відповідно до наявних у справі встановлено, що відповідач правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, фактично користуються спірною земельною ділянкою, розміри якої сформовані, належні на час виникнення спірних правовідносин відповідачу нежитлові приміщенні розташовані в межах цієї сформованої земельної ділянки, яка має відповідний кадастровий номер. У справі відсутні докази про те, що вказаною земельною ділянкою користувалися інші власники нерухомого майна. Тому доводи скарги про те, що відповідач користувався цієї земельною ділянкою в інших межах – колегія суддів відхиляє, за недоведеністю.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду щодо виникнення у відповідача кондикційного зобов`язання в силу положень ст. 1212 ЦК України сплатити на користь позивача вартість користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, належне відповідачу, за весь період такого користування з моменту формування спірної земельної ділянки відповідно до ст. 79, 791 ЗК України.

Докази укладання договору оренди спірної земельної ділянки ОСОБА_1 про укладання договору оренди чи визнання його укладеним, у матеріалах справи відсутні.

При визначенні розміру недоотриманого доходу від користування земельною ділянкою, суд правильно виходив з положень рішення Харківської міської ради від 18 грудня 2019 року № 1908/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2018 року» та керувався вимогами Положення «Про затвердження «Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові» № 41/08 , в редакції до 31.12.2021 ( надалі Положення).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру Земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки - для будівництва торговельного центру та подальшої експлуатації.

Внаслідок чого, відповідно до п. 2.5 Положення розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.

Додатком до Положення встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.

Згідно п. 2.4 Положення № 41/08 застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Оскільки відповідачем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.

Як було вказано вище, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів розташування іншого об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502 площею 0,5200 га по АДРЕСА_1 , який належить іншій особі.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 622 821, 24 гривень.

Аргументи скарги про те, що позивач у позові посилався на факт використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:08:021:0502, площею 0,5200 га за адресою: АДРЕСА_1 , яке встановлено заочним рішенням в іншій справі № 641/7497/21 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яким, стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 1 245 642,48 грн за використання вищевказаної земельної ділянки за період з 01.01.2021 по 31.08.2021 було скасовано, - колегія суддів не приймає, з огляду на те, що вказана справа стосується подій, які відбувалися раніше, ніж ті, які є підставою спору, який був розглянутий у даній справі № 641/2916/25 - використання вищевказаної земельної ділянки за період з 01.09.2021 по 31.12.2021.

Отже, установивши факт набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а також користування у спірний період без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомість, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, та висновків суду першої інстанції не спростували.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідач не надав доказів сплати земельного податку або орендної плати за використання зазначеної земельної ділянки у 2021 році, не спростував належними та допустимими доказами здійснений позивачем розрахунок, не надав доказів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки як підстави для застосування іншого коефіцієнта при визначенні місячної орендної плати, не надав свого обґрунтованого та підтвердженого відповідними доказами контррозрахунку суми безпідставно збережених коштів.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату Харківською міською радою майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2025 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 02 листопада 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина

Судді колегія О.В.Маміна

О.Ю.Тичкова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua