Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №642/2512/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №642/2512/26 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11кп/818/1561/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-за участю прокурора ОСОБА_6 ,

-обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на вирок Холодногірського районного суду м.Харкова від 07 травня 2026 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Логачівка Харківського району Харківської області, громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, маючого інвалідність ІІ групи, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і покладенням на нього ряду обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди – 100 000 грн.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Як установив суд, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.01.2026р., близько 6:40, керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ FORZA р.н. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 40 км/годину по вулиці Полтавський шлях зі сторони вулиці Дмитріївської в напрямку вулиці Зброярської, діючи з необережності, а саме з кримінальною протиправною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно до якого «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», не зменшивши швидкість руху, будучи не уважним, маючи технічну можливість зупинити автомобіль, перед нерегульованим пішохідним переходом, який розташований поблизу будинку № 48 по вулиці Полтавський шлях, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який переходив проїзну частину зліва направо відносно напрямку його руху по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді комплексу тілесних ушкоджень, який включає в себе: - тупу закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку із контузійно-геморагічним вогнищем в латерально-базальних відділах правої скроневої частки, субдурального крововиливу на рівні конвекситальних (зовнішніх) відділів правої півкулі головного мозку та закритого лінійного перелому лівої тім`яної та лівої скроневої кістки з поширенням на основу черепа в область великого крила клиноподібної кістки зліва та літеральну (зовнішню) і нижню стінки лівої орбіти із наявністю пастозності м`яких покривів голови в потиличній області; тупу травму верхнього плечового поясу у вигляді закритого повного пошкодження (розриву) лівого акроміально-ключичного зчленування.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/122-А/26 від 04.03.2026р. комплекс тілесних ушкоджень, який був спричинений ОСОБА_8 , відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Згідно з висновком комплексної експертизи відео-, звукозапису, фототехнічної та автотехнічної експертизи № КСЕ-19/121-26/5279 від 23.03.2026р. у даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, тобто при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_8 , який в цей час переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку його руху, внаслідок чого здійснив на нього наїзд.

У даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля ЗАЗ FORZA р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги особи, яка її подала

В апеляційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури ставить питання про скасування вироку у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Указав, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_7 , не застосував до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, мотивуючи своє рішення лише тим, що злочин вчинено з необережності, без злочинного умислу. Водночас суд не врахував, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення за своєю природою є необережним, а тому посилання на форму вини як на підставу для незастосування додаткового покарання є безпідставними.

Крім того, указав, що необережна форма вини стосується лише настання наслідків – спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тоді як обвинувачений свідомо не зменшив швидкість руху перед нерегульованим пішохідним переходом та, проявивши неуважність, здійснив наїзд на потерпілого, який переходив проїзну частину по пішохідному переходу. Враховуючи вік обвинуваченого, майже 70 років та стан його здоров`я, зокрема наявність інвалідності ІІ групи, на думку прокурора, подальше керування ним транспортними засобами створює реальну небезпеку для життя і здоров`я інших осіб.

Також указав, що керування транспортними засобами не пов`язане з трудовою діяльністю обвинуваченого та не є джерелом його доходу, а тому відсутні підстави для незастосування додаткового покарання.

Судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано позицію потерпілого, який наполягав на позбавленні обвинуваченого права керувати транспортними засобами. Унаслідок ДТП потерпілий тривалий час перебував на лікарняному, втратив працездатність і дохід, погіршився його психоемоційний стан та було зруйновано звичний життєвий уклад. Крім того, потерпілий, який є офіцером та військовослужбовцем, втратив можливість проходити військову службу, виконувати бойові завдання та тривалий час не мав змоги сплачувати аліменти за судовим рішенням. Водночас обвинувачений не усвідомив наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення для потерпілого та не визнав заявлений ним цивільний позов.

Просить ухвалити апеляційним судом новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки із покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив вирок суду залишити без змін.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, думку обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури підлягає задоволенню.

Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.

Основне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.

При цьому суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України належить до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є пенсіонером, має інвалідність ІІ групи, його щире каяття, визнавши останню обставину пом`якшуючою покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та дійшов висновку про можливість досягти мети покарання без його реального відбування із застосуванням до ОСОБА_7 положень ст.75 КК України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства з призначенням основного покарання у виді позбавлення волі у розмірі, який колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Разом з цим, суд першої інстанції, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання, дійшов передчасного висновку про можливість незастосування до обвинуваченого позбавлення права керування транспортними засобами.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування, і вирішення цього питання законодавець відніс на розсуд суду, в залежності від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог ПДР, наслідків, які настали, тощо.

В кожному конкретному випадку судом можуть бути враховані індивідуальні особливості вчиненого діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також позиція потерпілого про призначення покарання.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції, мотивуючи незастосування до ОСОБА_7 додаткового покарання, послався лише на те, що кримінальне правопорушення було вчинено з необережності, без злочинного умислу.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком, оскільки необережна форма вини є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, а тому сама по собі не є достатньою підставою для непризначення додаткового покарання.

Так, ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, всупереч вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, не зменшив швидкість руху та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_8 , який переходив проїзну частину по пішохідному переходу, внаслідок чого здійснив на нього наїзд.

При цьому відповідно до висновку комплексної експертизи ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, що призвело до тривалого лікування та істотних негативних наслідків для його здоров`я.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки позиції потерпілого, який під час судового розгляду наполягав на необхідності позбавлення ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами.

Наведені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, наслідки його вчинення, а саме завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, оскільки зазначені обставини свідчать про нехтування обвинуваченим ОСОБА_7 правилами дорожнього руху, внаслідок чого настали тяжкі наслідки, що суттєво впливає на ступінь його суспільної небезпечності та збільшує ризик вчинення ним повторного аналогічного злочину.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати на підставі ч.2 ст.409 КПК України, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, і відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст.ст. 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Вирок Холодногірського районного суду м.Харкова від 07 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 , в частині призначеного йому покарання, скасувати.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком, тривалістю два роки.

Покласти на ОСОБА_7 , передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий:

Судді: