Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №646/11671/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 646/11671/24

провадження № 22-ц/818/1779/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за Товариства зобмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2025 року, постановлене суддею Боговським Д.С.,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1375-5403 від 03.04.2024 в розмірі 54863,40 грн., відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 03.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1375-5403, у відповідності до умов якого остання отримала строковий кредит для задоволення особистих потреб в сумі 18300,00 грн. на строк 300 днів, з базовим періодом 14 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,20% в день (знижена % ставка), 1,50 % в день (стандартна % ставка), комісія за видачу кредиту – 15,00 % від суми кредиту. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язалась щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом, що передбачені кредитним договором. В порушення умов кредитного договору № 1375-5403 від 03.04.2024 ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на 08.08.2024 виникла заборгованість в розмірі 54863,40 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом – 18300,00 грн., прострочена заборгованість по нарахованим процентам – 33818,40 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 2745,00 грн. Кредитодавець направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, однак вимога була проігнорована, порушення не усунуто, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1375-5403 від 03.04.2024 в розмірі 54863,40 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.

Вважає, що при розгляді справи суд не врахував вимоги ст. 8 та ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». На момент укладення кредитного договору (03.04.2024 року) діяла норма статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 4.6 Кредитного договору, що до встановлення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,20% в день (знижена % ставка), 1,50 % в день (стандартна % ставка), на підставі ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Таким чином, заборгованість по несплачених відсотках за договором № 1375-5403 від 03.04.2024 року не може становить більш, ніж 23424,00 грн.

Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Наголошує на тому, що Відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними. Таким чином, враховуючи вищезазначене, у кредитному договорі № 1375-5403 від 03.04.2024 р. сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилася з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором C5672. Варто зауважити, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків Відповідачем. Крім того, звертаю увагу суду, що відповідно до вищезазначеного розрахунку штраф, пеня чи неустойка стосовно – ОСОБА_1 не нараховувались, а одноразова комісія нарахована Відповідачу не застосовувалася як санкція за невиконання умов договору. Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що: За період з 03.04.2024 року по 16.04.2024 року (включно) - нарахування процентів відбувалось за Зниженою процентною ставкою, яка становить 1.2% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. За період з 17.04.2024 року по 08.08.2024 року (включно) - нарахування процентів відбувалось за Стандартною процентною ставкою у розмірі 1,5 % за кожен день користування Кредитом, у зв`язку із наявністю у Відповідача простроченої заборгованості. Отже, Позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору). Окрім цього, звертаю увагу Суду на той факт, що Відповідач в загальній кількості 3 разів оформлював кредитні відносини з Позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність Відповідача з процедурою оформлення та виконання Кредитного договору. Вважає, що норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору. Вказує, що на дату укладення Кредитного договору № 1375-5403 — 03.04.2024року — діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.

ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, де зазначила, що у своєму відзиві представник позивача послався на лист Національного Банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» від 19.02.2024 № 14-0004/12907 стосовно рекомендацій щодо нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів по споживчих та інших кредитах, тощо. Вказує, що не згодна з позицією представника позивача та його посиланням на лист, який несе лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер та не є нормативно - правовим актом законодавства, тобто може бути прийнятий до уваги в роботі фінансових установ лише як інформація для конкретного випадку. НБУ не є законодавчим органом влади, не встановлює норми права, а їх листи носять виключно інформативний та рекомендаційний характер. У зв`язку з чим вважає, що вищевказаний лист НБУ не може бути прийнятий до уваги судом. Що стосується посилань представника позивача на судову практику Верховного Суду, зокрема: постанови від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010 провадження № 14-308цс18); від 16.09.2020 по справі № 200/5647/18; від 02.07.2020 по справі № 753/16745/15-ц (провадження № 61 -4003св 18); від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19, на її думку, вони також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки по-перше: період ухвалення судових рішень - є період з 2018-2020. Аналіз судових рішень Верховного Суду не стосується оскаржуваних нею питань, не є предметом оскарження. Окрім цього, судом не аналізується та не надається правова оцінка застосування змін до законодавства, які відбулись у 2023 році (наперед), відповідно до Закону України від 22.11.20223 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року. Дата укладення кредитного договору № 1375-5403 від 03.04.2024. Просить суд, при розгляді апеляційної скарги прийняти до уваги практику Колегії судів Першої судової палати у складі Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 по справі № 758/14925/23 провадження № 61-4523св25, яка сформулювала правову позицію щодо дослідження електронних доказів у кредитних спорах. У своєму відзиві вона звертала увагу на неналежність доказів щодо копії кредитного договору, а саме оформлення договору, його строків, процентної ставки та відсутність надання доказів щодо підписів (електронних) сторін та просила зобов`язати позивача надати докази оформлені належним чином. Повідомляла, що не укладала договір строком 300 днів з умовами базового періоду 14 днів. Суд, не звернув уваги на ці обставини, задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі не здійснила, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 08.08.2024 склалась заборгованість у розмірі 54863,40 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом – 18300,00 грн., прострочена заборгованість по нарахованим процентам – 33818,40 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 2745,00 грн.

Рішення суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає в повній мірі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 03.04.2024 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1375-5403. У розділі відомостей про позичальника вказано прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , її паспортні дані, РНОКПП, номер особистого електронного платіжного засобу. Також міститься напис про проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С5672.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 18300,00 грн. Строк кредитування – 300 календарних днів, дата повернення 27.01.2025. Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів, тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом. Комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого кредиту.

У п.13 Договору сторони вказали свої реквізити, зокрема відповідачем було зазначено свої анкетні та паспортні дані, РНОКПП, електронна адреса та номер особистого електронного платіжного засобу 545708ХХХХХХ6156, на який в подальшому було перераховано кредитні кошти в розмірі 18300 грн, що підтверджується також листом повідомленням АТ КБ «ПриватБанк».

До матеріалів справи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» також додано Правила відкриття кредитної лінії, якими передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов`язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту.

За результатами заповнення заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація банківської платіжної картки та або банківського рахунку заявника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем, а заявник несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних, зазначених під час укладення договору.

Як вбачається з пункту 5.1 Правил після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту та відкриття відповідного рішення в особистому кабінету, заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору. Після отримання заявником оферти (безпосередньо до використання заявником електронного підпису) заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.

Заявник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти щодо укладення договору в електронній формі в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем в смс-повідомленні або шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний заявником/позичальником в заявці, що вважається підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно пункту 5.5. Правил кредитодавець одразу після укладення договору сторонами надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на поточний картковий рахунок з використанням реквізитів платіжної картки позичальника.

У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором протягом 7 днів з моменту надсилання оферти заявнику, оферта кредитодавця втрачає чинність.

До позовної заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс» також надано Паспорт споживчого кредиту з інформацією щодо умов кредитування, який в розділі "підпис споживача" містить посилання на прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , її паспортні дані, РНОКПП, номер особистого електронного платіжного засобу. Також міститься напис про проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паром) А5672.

Як вбачається з листа АТ КБ «Приватбанк» від 09.08.2024 перерахування суми кредиту було здійснено на електронний платіжний засіб відповідача ОСОБА_1 03.04.2024 за допомогою системи LIQPAY, платіж № 2445450257 на суму 18300,00 грн. за кредитним договором № 1375-5403.

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на 08.08.2024 за кредитним договором № 1375-5403 від 03.04.2024 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 54863,40 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом – 18300,00 грн., прострочена заборгованість по нарахованим процентам – 33818,40 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 2745,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як передбачено частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит, а той зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти частинами.

На виконання умов цього договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 , який вона власноруч вказала у кредитному договорі. У свою чергу ОСОБА_1 не повертає кредит і не сплачує проценти.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом № 3498-IX, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто до 20 серпня 2024 року включно, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2, 5 % (до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно), а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Тобто, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 %, починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 21 серпня 2024 року.

Отже, позивачем не порушено Закону України «Про споживче кредитування», оскільки при розрахунку заборгованості за відсотками за період з 03.04.2024 року по 16.04.2024 року застосовано процентну ставку – 1,2%, з 17.04.2024 по 06.08.2024 року застосовано процентну ставку – 1,5 %, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Отже, доводи апеляційної скарги щодо застосування вказаної норми закону не заслуговують на увагу.

Щодо стягнення комісії, колегія суддів зазначає.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 у справі №496/3134/19 дійшла такого висновку:

«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1 і 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.».

Зазначений висновок відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України апеляційний суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Апеляційний суд враховує, що відповідно до п.4.3 кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та одноразової комісії за видачу кредиту, яка становить 15 % від суми виданого кредиту. Відповідно до п.4.11 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає 94502 грн та включає в себе суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо п.4.7 цього договору передбачає сплату комісії та видачу кредиту) та проценти за користування кредитом. У п.4.5 кредитного договору зазначено, що сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7 цього договору передбачає сплату комісії та видачу кредиту) позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені графіком платежів за договором за зниженою ставкою (який є додатком 3 до цього договору) дати, які є останніми днями відповідних базових періодів.

Апеляційний суд звертає увагу, що обов`язок сплати одноразової комісії за видачу кредиту визначено також у Правилах відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На все», затверджених наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 27.02.2024 року №12-П та підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Так, у п. 6.3 та п. 6.4 Правил зазначено, що за видачу кредиту позичальнику нараховується, а позичальник повинен сплатити комісію за видачу кредиту, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (якщо умови договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Комісія за видачу кредиту не є платою за додаткові послуги кредитодавця або окремою платою за таку дію кредитодавця як переказ (виадча) коштів позичальнику.

Відповідно до п.п.24 п.2 Правил комісія за видачу кредиту визнається простроченою у разі несплати позичальником нарахованої комісії за видачу кредиту не пізніше останнього дня базового періоду, в який графік платежів до договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який разом з кредитним договором складають єдиний договір, визначено всі його істотні умови, зазначено, що комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми кредиту. Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних умов кредитування.

Отже, умови кредитного договору, якими передбачено сплату комісії за видачу кредиту, відповідають вимогам чинного Закону України «Про споживче кредитування», Правилам розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженим постановою правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49, Правилам відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На все», затверджених наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 12-П від 27.02.2024 року.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо неврахуванням судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, колегія суддів зауважує, що висновки Верховного Суду у справі № 758/14925/23 не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки у справі № 758/14925/23 Верховний Суд виснував, «…що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке впливає на правильність вирішення спору, оскільки всі висновки у справі ґрунтуються на підставі дослідження копій доказів, які, на думку позивача, доводять факт укладення кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачу, яка ставила під сумнів надані позивачем докази, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Жоден із судів не виконав вимог статті 95 ЦПК України та не витребував у заявника оригіналів електронних доказів, незважаючи на клопотання відповідача. І це є порушенням принципу змагальності сторін...».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У справі, рішення в якій переглядається, на відміну від обставин справи №758/14925/23, відповідачка клопотання про витребування оригіналу електронного договору ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подавала. Водночас у апеляційного суду немає сумнівів щодо відповідності поданого позивачем примірнику кредитного договору, підписаного одноразовим ідентифікатором його оригіналу, зважаючи на сукупність досліджених судом доказів.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: О.В. Маміна

В.Б. Яцина