Суд: Кропивницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №398/3071/25
Суддя: Мурашко С. І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 листопада 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/3071/25
провадження № 22-ц/4809/1882/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач – ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Жаданова Ігоря Геннадійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2025 року у складі судді Молонової Ю. В.
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст вимог позовної заяви
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № 328817567 від 11.12.2019 в розмірі 25 339 грн 06 коп та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 11.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 328817567, за умовами якого відповідачу надано кредит зі сплатою процентів та обов`язком повернення кредитних коштів у визначений договором строк.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладеного Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого на підставі Реєстру боржників до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладеного Договір факторингу № 20102022, відповідно до якого на підставі Реєстру боржників до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідач належним чином умови договору не виконала, у зв`язку з чим станом на дату відступлення права вимоги утворилася заборгованість у розмірі 25 339,06 грн, з яких: 23 343,11 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1 995,95 грн - заборгованість за відсотками.
Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконує та заборгованість не погашає, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушених прав.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Кредитним договором № 328817567 в розмірі 25 339 грн 06 коп, яка складається з: 23 343,11 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 1 995,95 грн – заборгованість за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідачка у судове засідання суду не з`явилася, не заперечувала факти укладання кредитного договору, отримання кредиту, не спростувала розрахунку та розміру боргу, не подала своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача, як наслідок, не довела відсутності вини у порушенні зобов`язання та не спростувала підстав позову.
На підставі наведеного, суд першої інстанції вважав встановленим факт порушення ОСОБА_1 умов договору кредиту, а заборгованість в сумі 25 339,06 грн доведеною, та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 липня 2026 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення суду.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 398/3071/25 за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Жаданов І. Г., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.12.2025 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі та здійснити новий розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 328817567 від 11 грудня 2019 року, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено факту отримання нею кредитних коштів.
Зокрема, надане позивачем платіжне доручення не містить повного номера банківської картки чи рахунку отримувача, не дає можливості ідентифікувати її як власника картки та підтвердити зарахування на неї кредитних коштів.
Водночас виписки та довідки з банківських рахунків відповідачки свідчать про відсутність 11 грудня 2019 року надходжень від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Також паспорт споживчого кредиту, графік платежів та додаткові угоди до кредитного договору не містять підпису відповідачки, а тому не підтверджують погодження нею відповідних умов кредитування та отримання коштів.
Крім того, позивачем не доведено перехід права грошової вимоги до позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язань щодо оплати за договором факторингу, що, ставить під сумнів набуття ним права вимоги.
При цьому договір факторингу № 28/1118-01 укладений 28 листопада 2018 року, тобто до виникнення зобов`язань відповідачки за кредитним договором від 11 грудня 2019 року, а тому не міг бути підставою для відступлення права вимоги за таким зобов`язанням.
Також паспорт споживчого кредиту сам по собі не є договором про споживчий кредит та не підтверджує погодження його істотних умов, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено, з якою саме редакцією Правил надання грошових коштів у кредит відповідачка була ознайомлена на момент укладення договору.
Суд першої інстанції не врахував наведені обставини та подані докази, внаслідок чого неправильно оцінив докази позивача й безпідставно задовольнив позовні вимоги.
Крім того, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи та не мала можливості подати свої заперечення і докази, а про ухвалене заочне рішення дізналася лише після відкриття виконавчого провадження.
Відзив на апеляційну скаргу
Від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу адвоката Жаданова І. Г., який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2025 року залишити без змін.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 25 339 грн 06 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 328817567, за умовами якого позичальниці надано 26 100 грн строком на 126 днів під 32,85 % річних.
Того ж дня відповідачка підписала електронним підписом паспорт споживчого кредиту.
Надалі право грошової вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а останнім – ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року.
Відповідно до реєстрів прав вимоги розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 25 339,06 грн, з яких 23 343,11 грн – основний борг та 1 995,95 грн – проценти.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. ст.1,3 ЦК України, ст. ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Матеріалами справи, підтверджується, що 11 грудня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 328817567, який підписано позичальницею шляхом введення одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 8P46PJ8Y. Згідно з умовами договору позичальниці надано кредит у розмірі 26 100 грн строком на 126 днів зі сплатою процентів за ставкою 0,09 % на день. Відомості, відображені у QR-коді договору, також містять дані про позичальницю, номер договору, суму та строк кредитування, номер телефону, на який направлено одноразовий ідентифікатор, а також час його направлення та введення (а. с. 6-8).
Крім того, 11 січня та 25 січня 2020 року між сторонами укладено додаткові угоди до кредитного договору № 328817567, відповідно до яких строк його дії кожного разу продовжено на 14 днів. При цьому передбачено, що договір діє до повного виконання позичальницею взятих на себе зобов`язань (а. с. 9-10).
Згідно з платіжним дорученням від 11 грудня 2019 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 26 100 грн за кредитним договором № 328817567 від 11 грудня 2019 року для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 із використанням сервісу Moneyveo SID Visa Transfer. У платіжному документі також зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків отримувачки та відмітку банку про проведення платежу 11 грудня 2019 року (а. с. 11).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 328817567 від 11 грудня 2019 року, позичальниці було надано кредит у розмірі 26 100 грн строком на 126 днів. У розрахунку відображено здійснені відповідачкою платежі на загальну суму 3 674,03 грн, а також щоденне нарахування процентів за користування кредитом. Станом на 15 липня 2020 року розмір заборгованості за основною сумою кредиту становив 23 343,11 грн, за процентами – 1 995,95 грн (а. с. 12-13).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого останньому передавалися права грошової вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників. Надалі, 31 грудня 2020 року, сторонами укладено додаткову угоду № 26 до зазначеного договору, якою, зокрема, визначено порядок переходу права вимоги. Так, відповідно до пункту 4.1 цієї угоди наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги, тоді як право майбутньої вимоги переходить з моменту його виникнення без необхідності додаткового оформлення. Підписання відповідного реєстру засвідчує передачу права вимоги до боржника в повному обсязі (а. с. 15-26).
Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 надалі продовжувався додатковими угодами: № 27 від 31 грудня 2021 року – до 31 грудня 2022 року, № 31 від 31 грудня 2022 року – до 31 грудня 2023 року та № 32 від 31 грудня 2023 року – до 31 грудня 2024 року (а. с. 27,
Згідно Витягу з Реєстру прав вимоги № 89 від 15.07.2020 заборгованість ОСОБА_1 становить 25 339,06 грн, з яких: 23 343,11 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 995,95 грн – сума заборгованості за відсотками (а. с. 28).
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 15 липня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 328817567 становила 25 339,06 грн, з яких 23 343,11 грн – основна сума боргу та 1 995,95 грн – проценти. У розрахунку також відображено подальше нарахування процентів у розмірі 1 732,89 грн станом на 1 серпня 2020 року та їх подальше сторнування 1 жовтня 2020 року. Крім того, зазначено про відображення 21 жовтня 2022 року погашення заборгованості за основною сумою кредиту та процентами в повному обсязі. Документ підписаний електронним підписом директора ТОВ «Таліон Плюс» (а. с. 14).
У подальшому, 20 жовтня 2022 року, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги за кредитними договорами, права за якими раніше перейшли до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Згідно з умовами цього договору перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі відповідного реєстру боржників. Такий акт підтверджує факт переходу прав вимоги та є невід`ємною частиною договору факторингу. При цьому ТОВ «Таліон Плюс» підтвердило дійсність і чинність переданих прав вимоги та наявність у нього повноважень на їх відступлення (а. с. 29-33).
Згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022, заборгованість ОСОБА_1 становить 25 339,06 грн, з яких: 23 343,11 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 995,95 грн – сума заборгованості за відсотками (а. с. 34-35).
Оцінюючи встановлені обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд виходить із того, що позивачем доведено факт виникнення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитних правовідносин, надання відповідачці кредитних коштів, неналежного виконання нею зобов`язань щодо їх повернення, а також набуття позивачем права грошової вимоги за відповідним кредитним договором.
Так, укладення кредитного договору № 328817567 від 11 грудня 2019 року підтверджується його змістом, відомостями, відображеними у QR-коді, та даними про використання позичальницею одноразового ідентифікатора 8P46PJ8Y, який було направлено на номер телефону 11 грудня 2019 року о 22:24 та введено о 22:31 того самого дня.
Факт надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням від 11 грудня 2019 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на ім`я ОСОБА_1 26 100 грн за кредитним договором № 328817567 із використанням платіжного сервісу Moneyveo SID Visa Transfer для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 . Зазначений документ містить ідентифікаційні дані отримувачки, суму переказу, призначення платежу та відмітку банку про його проведення.
Крім того, розрахунок заборгованості первісного кредитора містить відомості про здійснені відповідачкою платежі на загальну суму 3 674,03 грн, що також узгоджується з обставинами користування наданими кредитними коштами. За результатами проведених розрахунків станом на 15 липня 2020 року непогашена заборгованість становила 25 339,06 грн, з яких 23 343,11 грн – основна сума боргу та 1 995,95 грн – проценти.
Отже, наведені докази у своїй сукупності підтверджують не лише факт укладення кредитного договору, а й реальне виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання позичальниці кредитних коштів.
За таких обставин обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості, оскільки встановлені обставини свідчать про виникнення між сторонами договірних зобов`язань, які позичальниця належним чином не виконала, а право вимоги за ними в подальшому перейшло до позивача.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність отримання відповідачкою кредитних коштів є необґрунтованими, оскільки факт перерахування 26 100 грн підтверджується платіжним дорученням від 11 грудня 2019 року, відомості якого дають змогу ідентифікувати отримувачку, суму переказу та пов`язати його зі спірним кредитним договором. При цьому відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що зазначені кошти їй фактично не надходили, та не спростувала відомостей, наведених у платіжному дорученні. Отже, підстав вважати факт надання кредитних коштів недоведеним немає.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недоведеність переходу права грошової вимоги до позивача через відсутність доказів оплати ТОВ «Таліон Плюс» вартості відступленої вимоги, оскільки перехід права вимоги підтверджується договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, додатковими угодами до нього та Реєстром прав вимоги № 89 від 15 липня 2020 року, в якому індивідуалізовано вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором № 328817567.
При цьому згідно п. 4.1. зазначеного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, а тому сам по собі факт ненадання окремого платіжного документа щодо розрахунків між сторонами договору факторингу не свідчить про відсутність переходу права вимоги, якщо такий перехід підтверджується іншими належними доказами та відбувся відповідно до погодженого сторонами порядку.
Необґрунтованими є й доводи апелянта про неможливість відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним після договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, оскільки відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому.
Отже, укладення договору факторингу до виникнення конкретного кредитного зобов`язання саме по собі не виключає можливості подальшого переходу права вимоги за таким зобов`язанням. При цьому відповідна вимога була конкретизована у Реєстрі прав вимоги № 89 від 15 липня 2020 року із зазначенням боржника, номера кредитного договору та розміру заборгованості.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про недоведеність ознайомлення відповідачки з конкретною редакцією Правил надання грошових коштів у кредит оскільки основні умови кредитування, зокрема сума, строк та процентна ставка, відображені безпосередньо в електронному кредитному договорі, як наслідок, саме по собі ненадання позивачем окремої редакції Правил не спростовує факту укладення договору та погодження його основних умов.
Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки про розгляд справи судом першої інстанції, суд зазначає таке.
Як слідує з матеріалів справи, судові повістки про дату, час і місце судового засідання направлялися відповідачці за адресою її зареєстрованого місця проживання, а поштове відправлення з судовою повісткою в судове засідання, призначене на 11 грудня 2025 року повернулося до суду з відміткою про причини невручення: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 75).
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її зареєстрованого місця проживання, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 та від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22.
У зазначених рішеннях Верховний Суд дійшов висновку, що повернення судової повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить про належне повідомлення учасника справи про дату, час і місце судового засідання.
Отже, за встановлених обставин ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про розгляд справи судом першої інстанції, а тому її посилання на порушення судом норм процесуального права в частині повідомлення про судове засідання є безпідставними.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу адвоката Жаданова Ігоря Геннадійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua