Суд: Кропивницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №401/2153/26
Суддя: Дьомич Л. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2026 року м. Кропивницький
справа № 401/2153/26
провадження № 22-ц/4809/1812/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя – Дьомич Л. М. (суддя-доповідач),
судді – Єгорова С. М., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,
учасники справи:
стягувач – ОСОБА_1 ,
боржник – ОСОБА_2 ,
особа, дії (бездіяльність) якої оскаржуються – старший державний виконавець Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сірик Наталія Миколаївна,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2026 року (суддя Макарова Ю.І.).
В С Т А Н О В И В :
Зміст скарги
У липні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чобан Р.А., звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області зі скаргою, якою просить визнати дії та бездіяльність старшого державного виконавця Сірик Н.М. щодо не зняття арешту з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 неправомірними та зобов`язати виконавця зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , накладений постановами від 26.10.2011 та 20.02.2012.
В обґрунтування оскарження зазначив, що на примусовому виконанні Світловодського ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1322, виданого Світловодським міськрайонним судом 15.10.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на лікування дитини ОСОБА_3 , щомісяця у розмірі 300 грн до 04.06.2021 та виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1076, виданого Світловодським міськрайонним судом 11.08.2008 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_3 , починаючи з 08.04.2008 до 04.06.2021.
26.10.2011 державним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого майна, що належить ОСОБА_2 , а постановою від 20.02.2012 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 із забороною на його відчуження.
Фактично нарахування аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини припинилися з 04.06.2021, у зв`язку з повноліттям ОСОБА_3 . Однак, державним виконавцем відмовлено у знятті арешту за майна ОСОБА_2 , у зв`язку з несплатою боржником виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Боржником повністю сплачено заборгованість по вищевказаним виконавчим листам.
Вважає дії старшого державного виконавця Сірик Н.М. протиправними, оскільки вони порушують право скаржника на вільне володіння своїм майном.
Позиція заінтересованої особи
09 липня 2026 року від старшого державного виконавця Світловодського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління МЮУ Сірик Н.М.З письмово викладені заперечення проти вимог скарги. Зазначено, що в рамках вказаних заявником виконавчих проваджень, лише 04.06.2021 сплачена сума боргу по аліментам у сумі 143 828, 31 грн та борг по додатковим витратам на лікування дитини в сумі 35 840, 00 грн. Але не сплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.
Згідно з ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір є обов`язковим для даного виду стягнення, що справляється на всі території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до пункту другого частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, у тому числі: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника ( у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Крім того, за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів.
Надалі державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування. Враховуючи норми права та наявну заборгованість зі сплати виконавчого збору та витрат, вважає відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та, відповідно, задоволення скарги.
Судове рішення
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2026 року скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чобан Руслан Андрійович, на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сірик Наталії Миколаївни, залишено без задоволення.
Суд виснував, що оскаржувані дії та бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 , вчинена відповідно до закону та в межах повноважень виконавця, тому право заявника не було порушено, відтак наявні підстави для відмови у задоволенні скарги.
Апеляційна скарга
Не погоджуючись з судовим рішенням, скаржником подана апеляційна скарга, якою він просить ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2026 року у справі №401/2153/26 скасувати повністю, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сірик Наталії Миколаївни.
В обґрунтування оскарження вказує, що висновок суду першої інстанції є неправильним, оскільки не відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження» та Конституції України.
Звертає увагу, що правовою підставою для стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження за виконавчими документами про стягнення аліментів є відповідні постанови державного виконавця. Але, в матеріалах цивільної справи №401/2153/26 та виконавчих проваджень ВП №29436649 та ВП № 29436921 постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження відсутні.
Виходить, що такі постанови у названих виконавчих провадженнях не виносилися. За таких умов у суду були відсутні будь-які правові підстави стверджувати про несплату заявником ОСОБА_2 сум нарахованого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, оскільки такі суми у названих вище виконавчих провадженнях не нараховувалися, а постанови державного виконавця з цього приводу не виносилися.
Виконавчі провадження ВП №29436649 та ВП №29436921 відкриті 26.10.2011 року, під час дії Закону України від 21.04.1991 року № 606-XIV «Про виконавче провадження». Тому при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, необхідно керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV. Згідно ч.2 ст.28 Закону № 606-XIV в редакції станом на 26.10.2011 року, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Заявник взагалі не має сплачувати виконавчий збір, оскільки звільнений від такої сплати положеннями Закону №606-XIV.
Невинесення у виконавчих провадженнях ВП №29436649 та ВП №29436921 постанов про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, свідчить про відсутність у заявника ОСОБА_2 заборгованості зі сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у виконавчих провадженнях ВП №29436649 та ВП №29436921.
Відзив
У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Наталія Сірик просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В підставу заперечень вказує, що у травні 2021 року здійснений розрахунок заборгованості по аліментам та додатковим витратам на утримання дитини, який утворився за період виконання, сума боргу становила 143 828,31 грн та 35 840,00 грн, відповідно виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій по двом виконавчим листам складають наступний розмір, по першому: 14 382,83 грн та 350,00 грн; по другому 3584,00 грн; 350 грн.
Виконавчі провадження перебувають на виконанні, а постанови про стягнення виконавчого збору не виносилися, тому що у державного виконавця є право винести такі постанови у день закінчення виконавчих проваджень, тому і арешти на майно боржника не скасовані.
Рух справи
30 липня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду в системі «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чобан Руслан Андрійович, на вказану ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою від 31 липня 2026 року витребувані із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області матеріали провадження за скаргою ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сірик Наталії Миколаївни у справі № 401/2153/26, у зв`язку з оскарженням в апеляційному порядку ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2026 року.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 11 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений строк надати до апеляційного суду: виправлену апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог процесуального закону; належний доказ надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів стягувачу.
Ухвалою від 17 черпня 2026 року з ініціативи суду продовжено ОСОБА_2 строк для виконання ухвали апеляційного суду від 11 серпня 2026 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2026 року, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою від 24 серпня 2026 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2026 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 28 жовтня 2026 року о 14 годині 00 хвилин.
Позиція сторін
У судове засіданні старший державний виконавець Сірик Н.М. не з`явилась, подала письмову заяву, якою просить про проведення розгляду скарги за її відсутності та вимоги апеляційної скарги залишити задовольнити.
Скаржник ОСОБА_2 в апеляційному суді наполягав на задоволенні апеляційного оскарження. Скасуванні судового рішення та задоволення поданої скарги.
Позиція апеляційного суду
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права з таких підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Щодо виконавчого провадження
У рамках виконавчих проваджень №29436921 та № 2943649, 26.10.2011 державним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого майна, що належить ОСОБА_2 , а 20.02.2012 постанову про накладення арешт на все майно ОСОБА_2 із забороною на його відчуження.
Відповідно до розрахунку боргу, станом на 04.06.2021 ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 в сумі 143 828, 31 грн (ВП № 29436921). У зв`язку з наявною заборгованість зі сплати аліментів, яка нарахована за період, що перевищує дванадцять місяців, державним виконавцем визначений виконавчий збір у сумі 14 382, 83 грн. Крім того, станом 04.06.2021 ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати додаткових витрат на лікування дитини на користь ОСОБА_1 в сумі 35840, 00 грн (ВП № 29436649), у зв`язку з чим, виконавцем нарахований виконавчий збір у сумі 3584, 00 грн.
Норми права застосовані судом
При розгляді скарги на бездіяльність державного виконавця суд застосував вимоги статті 447 ЦПК України, за якою сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав учасника виконавчого провадження.
Якщо рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені виконавцем відповідно до закону, в межах своїх повноважень і право заявника не було порушено, суд має відмовити в задоволенні скарги.
За правилами статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Мотиви апеляційного суду
Звернення скаржником порушено за наслідком здійснення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів та додаткових витрат на утримання дитини. В межах виконавчого провадження на все майно боржника накладений арешт, який на його думку, безпідставно не знятий після виконання судового рішення.
Так, рішенням Світловодського міськрайонного суду від 19 травня 2008 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку чи доходу до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.04.2008 і до ІНФОРМАЦІЯ_1 . За наслідком ухваленого судового рішення, був виданий виконавчий лист №2-1076 від 11.08.2008, на підставі якого відкрите виконавче провадження Світловодським ВДВС Світловодського МРУЮ.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 28 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця в розмірі 300 (триста) гривень, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до її одужання в межах досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У рамках виконавчих проваджень №29436921 та № 2943649, 26.10.2011 державним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого майна, що належить ОСОБА_2 , а 20.02.2012 постанову про накладення арешт на все мано ОСОБА_2 із забороною на його відчуження.
Відповідно до розрахунку боргу виконавця, станом на 04.06.2021 ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати аліментів у сумі 143 828, 31 грн (ВП № 29436921). У зв`язку з наявною заборгованість зі сплати аліментів, яка нарахована за період, що перевищує дванадцять місяців, державним виконавцем визначений виконавчий збір у сумі 14 382, 83 грн.
Крім того, станом 04.06.2021 ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати додаткових витрат на лікування дитини на користь ОСОБА_1 в сумі 35 840, 00 грн (ВП № 29436649). Виконавцем нарахований виконавчий збір у сумі 3584, 00 грн.
Боржником ОСОБА_2 04.06.2021 сплачено заборгованість зі сплати аліментів та зі сплати додаткових витрат на лікування дитини, які нараховані за період, що перевищує дванадцять місяців.
Однак, нарахований державним виконавцем виконавчий збір, розмір якого відповідає розміру, визначеному статтею 27 Закону та витрати виконавчого провадження, боржником ОСОБА_2 , не сплачено.
Боржник вважає, що державний виконавець незаконно відмовив йому у знятті арешту з майна.
Місцевий суд законно та обґрунтовано виснував, що враховуючи правила статті 59 Закону, державний првильно відмовив боржнику у знятті арешту з майна.
Так як сума заборгованості зі сплати виконавчого збору складає: 14382, 73 грн та 3584, 00 грн, сума витрат складає по 350 грн у кожному виконавчому провадженні, які боржником дотепер не сплачені.
З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів. Так як арешт на майно та кошти боржника накладається державним або приватним виконавцем у межах суми стягнення, зокрема для забезпечення сплати основного боргу, а також виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Арешт стосується не лише основного боргу, а й суми виконавчого та фактичних витрат виконавчого провадження.
Навіть, якщо основний борг сплачено або виконавчий документ повернуто стягувачу, арешт з майна чи рахунків не знімається автоматично, якщо залишаються несплаченими виконавчий збір, витрати виконавчого провадження.
Для зняття арешту необхідно боржнику повністю сплатити суму заборгованості, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
Розмір виконавчого збору врегульовано ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
В апеляційній скарзі боржник звертає увагу, що державним виконавцем не винесено постанову про стягнення виконавчого збору та на час відкриття виконавчого провадження не передбачалось стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Так, згідно до Закону України «Про виконавче провадження» частини 4 стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, однак за виключенням про стягнення аліментів.
Разом з тим, за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Як вказує у своїй правовій позиції державний виконавець, він оперує вище вказаною нормою права в підставу нарахування виконавчого збору, зауважує, що виконавчі провадження перебувають на виконанні, а постанови про стягнення виконавчого збору не виносилися, так як у виконавця є право винести такі постанови у день закінчення виконавчих проваджень.
Боржник не заперечував, що ним не сплачені кошти виконавчого провадження та виконавчий збір. З пояснень в апеляційному суді виходить, що він не погоджується з таким нарахуванням і навів обґрунтування, акцентуючи на підставність несплати аліментів вчасно. У скарзі ОСОБА_2 зазначив, що його грошові перекази, які скеровувавалися стягувачці, поверталися.
Однак, за положеннями ст. ст. 13, 12 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу. Суд вирішує справи в межах заявлених вимог та на основі поданих сторонами або витребуваних судом доказів.
Натомість, скаржник не оскаржував дії виконавця з приводу нарахування виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, тому місцевий суд не перевіряв пояснення боржника на предмет їх обґрунтованості та відповідності до вимог законодавства.
У межах заявленої вимоги, суд абсолютно правильно перевірив мотиви скарги і відповідність дій державного виконавця, а відтак дійшов законного висновку, що відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_2 та зобов`язання виконавця зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 , який накладений постановами від 26.10 2011 року та 20.02.2012 року.
Щодо дії закону у часі, на що апелює скаржник, вказуючи що на час відкриття виконавчого провадження була інша редакція норми права, але до виконання застосовується те законодавство, яке діє безпосередньо на момент вчинення конкретної виконавчої дії, а не те, яке діяло на момент відкриття провадження чи винесення судового рішення.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують законний висновок суду першої інстанції, а опирається лише на незгоду з судовим рішенням.
Загальний висновок
За вищевикладених обставин, згідно положень ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 30 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді С. М. Єгорова
О. А. Письменний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua