Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №405/7040/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/7040/25

провадження № 22-ц/4809/1778/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 11 червня 2026 року (суддя Драний В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У листопаді 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 21408,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 222223852, який підписано електронним підписом, на суму 5050,00 грн., зі сплатою відсотків за користування коштами.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого завершився 28.11.2019 року. В подальшому сторони договору факторингу уклали додаткові угоди з продовження строку дії такого. Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах. Тому, з врахуванням витягу з реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до відповідача.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. Реєстром прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Надалі, 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, у відповідності до умов якого позивачеві передано за плату належні права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, тому відповідно до вказаного переліку позивач набув право вимоги до відповідачки.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 21408,31 грн., яка складається з заборгованості по кредиту – 5050,00 грн.; заборгованості по відсоткам – 16358,31 грн., та понесені позивачем судові витрати, які складається з судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 11 червня 2026 року, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 222223852 від 20.10.2021 року в розмірі 21408,31 грн., а також судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що на її думку висновки суду першої інстанції суперечать вимогам матеріального права.

Вважає, що строк кредитування згідно Договору кредитної лінії № 222223852 від 20 жовтня 2021 закінчився 19 листопада 2021 року, проте, заявлена до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 16 358,31 грн була обрахована за період з 20 жовтня 2021 року по 16 лютого 2022, тобто поза межами визначеного сторонами строку кредитування, що не відповідає нормам цивільного законодавства та висновкам Верховного Суду.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сума до сплати за процентами за період з 20.10.2021 (дата видачі кредиту) по 19.11.2021 (дата закінчення дії кредитного договору) становить 6 307,60 грн, з яких: 5 050,00 грн - тіло кредиту, 1 257,60 грн - проценти. Тому вважає, що правомірним буде стягнення з відповідача на користь позивача процентів нарахованих в межах строку кредитування в розмірі - 1 257,60 грн.

Також зазначає про не співмірність стягнутої суми витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді, оскільки дана справа належить до справ незначної складності, судова практика в аналогічних справах є сталою, не потребує вивчення великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню. Більш того матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, тому розмір гонорару адвоката 7 000,00 грн, не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності цієї справи.

Також звертає увагу на те, що позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн, при тому, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї заяви, становить 3 633,60 грн. На її думку, в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено невірну суму судового збору в розмірі 2662,40 грн, яка стягнута з відповідача.

З урахуванням наведеного, відповідачка просить оскаржуване рішення змінити, а саме: стягнути з неї на користь позивача заборгованість за договором № 222223852 від 20,10.2021 в розмірі 6307,60 грн, а також витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн та судовий збір в сумі 708,40 грн. Здійснити розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просить у задоволені апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Частинами 1 та 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 222223852, який підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, згідно умов якого товариство надало клієнту кредит у розмірі 5050,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором, строком на 30 днів, базова відсоткова ставка – 2,10% від суми кредиту за кожен день користування коштами. У випадку користування кредитом понад строк визначений договором позичальник зобов`язаний сплатити проценти за ставкою за весь строк користування кредитом, до фактичної дати його повернення.

Умовами договору передбачено, що невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику та паспорт споживчого кредиту, що надані позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця -www.moneyveo.ua.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Позичальник підтверджує, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

20.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано грошові кошти в сумі 5050,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним доручення від 20.10.2021 року, довідкою наданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповіддю від 27.01.2026 року за № 20.1.0.0.0/7-260126/73157-БТ та випискою за договором, наданими АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди, згідно з якими строк дії договору продовжено. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 165 від 21.12.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за договором № 222223852 від 20.10.2021 року.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, в умовах якого вказано, враховуючи реєстр боржників до договору, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 20.10.2021 року укладеним між ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1

04.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю.

Відповідно до реєстру боржників від 04.06.2025 року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором від 20.10.2021 року укладеного між ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 № 222223852.

Задовольняючи позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до висновку, зокрема про те, що заборгованість відповідачки за кредитним договором № 222223852 від 20.10.2021 року становить 21408,31 грн., яка складається з заборгованості по кредиту – 5050,00 грн.; заборгованості по відсоткам – 16358,31 грн, позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором № 222223852 від 20.10.2021 року.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У справі встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного договіру кредитної лінії № 222223852, який укладений в електронній формі відповідно до вимог законодавства, особу позичальниці було ідентифіковано одноразовим ідентифікатором, що не заперечується відповідачкою.

Згідно п. 1.1 Договору сторони визначили, що Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000 грн 00 коп. (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»),

Відповідно до п.1.3 Договору визначено, що кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 5050 грн 00 коп. (п`ять тисяч п`ятдесят грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 19.11.2021 р.

Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 19.11.2021 р.. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором (п.1.7 Договору).

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п.1.8 Договору).

Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час. Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником (п.п. 1.11, 1.12, 1.13 Договору).

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання позичальницею кредитних коштів у розмірі 5050,00 грн., що узгоджується як з умовами договору, так і з інформацією платіжного доручення щодо здійснення відповідного переказу на виконання умов договору, на банківську картку відповідачки, що також не спростовано останньою.

З наведеного убачається, що сторони у договорі погодили розмір кредиту, строки Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та строк дії договору.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку позичальницею не були повернуті, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» в оскаржуваній частині.

Разом з тим, вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач не пред`являв, при цьому апеляційний суд враховує те, що відповідачка користувалась кредитними коштами, як видно у виписці по рахунку, та частково їх повертала.

Згідно наявного у справі розрахунку заборгованость позичальниці за кредитним договором № 222223852 від 20.10.2021 становить 21408,31 грн., а саме: заборгованость по кредиту (тіло кредиту) – 5050,00 грн.; заборгованость за відсотками – 16358,31 грн.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості за кредитним договором № 222223852 від 20.10.2021, не довела відсутність такої заборгованості, а також доказів які б свідчили про обґрунтованість її незгоди з нарахованими відсотками за користування кредитними контами.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Відповідно до ч.ч. 5, 6статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав а саме: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року укладений між позивачем та АБ «Тараненко та партнери»; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року; додаткову угоду № 25770679659 до договору про надання правничої допомоги 05/06/25-01 від 05.06.2025 року. Загальна вартість наданих послуг за час дії договору склала 7000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховуються конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також те, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проаналізувавши долучені до позовної заяви докази на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу документи, задоволення позову у повному обсязі, враховуючи співмірність складності справи з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) апеляційний суд дійшов висновку, що в супереч апеляційних доводів відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Суд першої інстанції, перед задоволенням заяви представника відповідача про розподіл його судових витрат, надав їм обґрунтовану оцінку на відповідність критеріям ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Підстав вважати надану судом оцінку неправильною колегія суддів апеляційного суду не встановила.

Щодо сплаченого позивачем судового збору у цій справі слід зазначити наступне.

Так, судовий збір за подання цієї позовної заяви має бути сплачений в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн. - станом на 01.01.2025) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як убачається з матеріалів цієї справи позивач звернувся до суду з цивільним позовом через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі, а тому відповідно позивачем сплачено судовий збір з коефіцієнтом 0,8 у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 06.08.2025 (а.с.107).

За таких обставин безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї позовної заяви має становити 3 633,60 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо помилковості рішення суду першої інстанції в частині стягнутого з відповідачки судового збору.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Проте, суд першої інстанції при ухваленні рішення залишив поза увагою вказану обставину та всупереч вимог закону безпідставно стягнув з відповідачки на користь позивача судовий збір в сумі 2662,40 грн, а тому рішення в цій частині підлягає зміні.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу відповідачки задоволено частково лише в частині зменшення розміру відшкодування судових витрат в частині стягнення судового збору, то підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 11 червня 2026 року в частині стягнення судового збору змінити і викласти в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163 (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку і випадках, передбачених 389 ЦПК України.

Судді:

О.А. Письменний Л.М. Дьомич О.Л. Карпенко