Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №347/1253/26
Суддя: Пнівчук О. В.
Справа № 347/1253/26
Провадження № 22-ц/4808/2105/26
Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С.
Суддя-доповідач Пнівчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,
з участю секретаря Панасюк В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 19 серпня 2026 року, у складі судді Кіцули Ю. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Позов обґрунтований тим, що 17.08.2023 позивач ОСОБА_1 виявив у соціальній мережі «Facebook» оголошення про надання магічних послуг. Зв`язавшись із особою, яка представилася ОСОБА_4 , позивач домовився про проведення ритуалів для залучення в його життя «нечистої сили». Спілкування та узгодження умов надання послуг відбувалося також через мобільний додаток «Viber» за участю помічниці ОСОБА_2 .
У період із 17.08.2023 по 26.09.2023 позивач перерахував на банківські рахунки у банках «ПУМБ» та «Універсал Банк» кошти в загальній сумі 159 148 грн за проведення відповідних ритуалів. Однак, незважаючи на проведення близько десяти ритуалів, обіцяного результату досягнуто не було. Попри запевнення щодо повернення коштів у разі невиконання обіцяного, відповідачі гроші не повернули.
Позивач вважав, що відповідачі безпідставно набули його кошти, у зв`язку з чим вони підлягають стягненню на його користь. Крім того, 27.09.2023 він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За цим фактом відкрито кримінальне провадження № 12023263060000190 від 27.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, у якому позивача визнано потерпілим.
З огляду на викладене, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 215 926,77 грн, з яких: 159 148 грн – основний борг, 13 172,22 грн – три проценти річних, 43 606,55 грн – інфляційні втрати, а також судові витрати.
Рішенням Косівського районного суду від 18 серпня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів – відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Вважає, що матеріалами справи підтверджується факт виникнення правовідносин між позивачем та відповідачами щодо надання послуг магічного характеру та з метою яких, позивач на вимогу відповідачів перерахував їм кошти у сумі 159 148 грн. Відповідачі не виконали своїх зобов`язань та не надали таких послуг, внаслідок чого позивач розірвав відносини з відповідачами та потребував повернути свої кошти, які відповідачі набули безпідставно, оскільки не надали послуги. В силу положень ч. 3 ст. 1212 ЦК України вказані кошти мають бути стягнуті з відповідачів, як безпідставно набуті та якими вони користуються до цього часу.
Зазначає, що факт перерахування коштів підтверджується копією виписки з особового рахунку позивача, інформацією наведеною у повідомленні Косівського РВП ГУНП у Івано-Франківській області про визначення підслідності від 16.04.2026, у якому детально розписано рух коштів між позивачем та відповідачами, перепискою у мережі «Viber» між позивачем та ОСОБА_2 , яка мала доступ до сторінки ОСОБА_3 та вказувала скільки коштів перерахувати, які дії вчинити та інше. Зазначена переписка повністю синхронізується з банківською випискою щодо перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 та інформацією отриманою під час тимчасових доступів до банківських рахунків відповідачів. Також у відзиві ОСОБА_2 , остання не заперечує факт отримання коштів та ненадання послуг. Крім того, вказані обставини підтверджуються копіями допиту позивача, як потерпілого.
Апелянт вказує, що відповідачі не виконали своїх зобов`язань та не надали йому послуг магічного характеру, внаслідок чого позивач розірвав відносини з відповідачами, та вимагав їх повернути як безпідставно набуті.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник ОСОБА_2 адвокат Ткач В. В. подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає дану апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
ОСОБА_2 не брала на себе жодних зобов`язань перед ОСОБА_1 , не укладала з ним жодних договорів та не надавала йому жодних послуг.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки надана виписка не містила даних, які б дозволили ідентифікувати картку відправника та встановити, що перекази коштів здійснювалися саме відповідачам. Крім того, листування у «Viber» не давало можливості ідентифікувати його учасників та пов`язати їх із відповідачами. Відтак, через відсутність належних і достовірних доказів факту переказу коштів між сторонами позовні вимоги не підлягали задоволенню.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін. Розгляд апеляційної скарги здійснити у відсутність відповідачки ОСОБА_2 та її представниці адвоката Ткач В. В.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення вищезазначеним вимогам відповідає.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилався позивач в своїй позовній заяві та які були підставою для подання позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем в ході розгляду справи не представлено належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту набуття відповідачами грошових коштів у сумі 159 148 грн безпідставно.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до копії Витягу з ЄРДР ОСОБА_1 27.09.2023 звернувся до Вижницького РВП ГУНП у Чернівецькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. У заяві останній зазначив про те, що в період часу з 17.08.2023 по 26.09.2023 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , із якими він мав усну домовленість щодо купівлі магічного амулету, шахрайським способом заволоділи грошовими коштами в сумі 56 270 грн, які ОСОБА_1 перекидав на карткові рахунки банку «ПУМБ» та «Універсал Банк», чим завдали останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Зі змісту копії протоколу допиту потерпілого від 27.09.2023 та додаткового допиту потерпілого від 10.10.2024, вбачається, що у серпні 2023 року ОСОБА_1 уклав усну домовленість з ОСОБА_4 про надання послуг магічного характеру, а саме придбання магічного амулету. Загальна сума, яка мала бути сплачена за послугу – 175 000 грн. Внаслідок співпраці з ОСОБА_4 та його помічницею ОСОБА_7 , узгоджений результат ОСОБА_1 не отримав. Спілкування з ОСОБА_4 та його помічницею ОСОБА_7 велося в мобільному додатку «Viber». Там ОСОБА_1 отримував вказівки про ритуали, які треба виконувати, і суми грошових коштів, які треба переказувати на вказані рахунки за кожен ритуал окремо. Загалом ОСОБА_5 провів близько 10 ритуалів, за які ОСОБА_1 перерахував 160 128 грн. Кошти позивач переказував добровільно та самостійно. Сплачені кошти йому повернені не були.
Відповідно до копії повідомлення про визначення підслідності від 16.04.2026, територією вчинення кримінального правопорушення, внесеного в ЄРДР за №12023263060000190 від 27.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, є Закарпатська область, Берегівський район, м. Берегове, вул. Чайковського. Для продовження досудового розслідування матеріали передані до Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 здійснював перекази грошових коштів на карткові рахунки банку «ПУМБ» та «Універсал Банк» в період з 17.08.2023 по 26.09.2023, позивач добровільно переказував кошти.
В матеріалах справи є копія виписки з особового рахунку ОСОБА_2 , з якої видно, що остання отримувала грошові перекази через банківські термінали з різними призначеннями платежів. 18.08.2023 було поповнено рахунок ОСОБА_2 на суму 66 000 грн в призначенні платежі зазначено «платіж за власні кошти, ОСОБА_8 ».
Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що у вказаній копії виписки не міститься даних, які б могли ідентифікувати позивача ОСОБА_9 , як відправника коштів. З наданих письмових доказів, неможливо встановити з якої картки здійснювався переказ коштів, оскільки реквізити рахунків у виписці, не співпадають з реквізитами рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк», що долучені позивачем до матеріалів справи.
Крім того, позивач не заявляв до суду першої чи апеляційної інстанції клопотання про витребування виписки з рахунків відповідачів, які б підтвердили рух коштів з рахунку ОСОБА_1 до рахунків ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 .
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість достовірно встановити, що грошові перекази, відображені у виписці, здійснювалися саме між сторонами у справі та були пов`язані з виконанням умов усної домовленості. Також, долучені скриншоти листування у «Viber» також не дали змоги суду ідентифікувати його учасників, оскільки містили лише дати, час повідомлень та ім`я користувача «Molfar Vas…».
Суд першої інстанції правильно врахував вищенаведені обставини, відсутність належних, достовірних і достатніх доказів отримання відповідачами коштів у розмірі 159 148 грн без достатньої правової підстави, та обґрунтовано визнав заявлені позивачем обставини недоведеними і відмовив у задоволенні позову.
Водночас, суд вказував на те, що у разі ухвалення обвинувального вироку суду у кримінальному провадженні 12023263060000190, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися з позовом про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду від 19 серпня 2026 року – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2026 року.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: І. В. Бойчук
О. О. Томин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua