Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №202/9341/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10002/26 Справа № 202/9341/25 Суддя у 1-й інстанції - Доценко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

відповідач ОСОБА_1

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подані апеляційні скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Доценко С.І.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика», Товариство) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 240610,62грн, з яких 36252,88грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 200704,00грн - сума прострочених платежів по процентам; 3653,74грн - сума прострочених платежів за комісією.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що за Договором № 486822-КС-003-Договір та додатковими угодами до нього, укладених в електронному вигляді 28 січня 2024року, 14 березня 2024року та 13 травня 2024року між Товариством та ОСОБА_1 , позичальник отримав кошти в кредит в розмірі 38 000,00грн, які зобов`язався повернути з процентами на умовах обумовлених в Договорі, однак взятих на себе зобов`язань не виконав, через що утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2026року позов Товариства задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 486822-КС-003 про надання кредиту від 28 січня 2024року в розмірі 212748,38грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

27 липня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через систему “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про зміну рішення та просив зменшити стягнутий розмір заборгованості до співмірного сумі взятої у кредит.

Зазначав, що розрахунок заборгованості за відсотками здійснений судом не правильно, навівши власний розрахунок.

Вказував, що розмір заборгованості за відсотками є значно завищеним, що не відповідає вимогам розумності та справедливості.

03 серпня 2026року ТОВ «Бізнес Позика» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про зміну рішення та просив про задоволення його позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку Товариства полягає у тому, що суд зменшив розмір процентів не врахувавши умов Договору, в яких чітко визначено розмір процентів за користування коштами. Та суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 на час укладення Договору погодився з його умовами про проценти, Договір не оспорював та умови Договору узгоджуються із чинним законодавством про денну процентну ставку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Сторони надали відзиви на апеляційні скарги один одного, в яких заперечили проти апеляційних скарг опонентів, заявляли, що обставини якими скаржники обґрунтовували свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційних скаргах є безпідставними.

Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції

30 липня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу №202/9341/25; та 13 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2026року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1

21 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 03 листопада 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

28 січня 2024року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №486822-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-8854. Відповідно до п.п. 2.1,2.3 вищевказаного договору Товариство надало позичальнику грошові кошти в розмірі 38 000,00грн строком на 24 тижні.

Умовами Договору також визначена стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14940790, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. (п. 2.4. Договору); Комісія за надання Кредиту: 5 700,00грн, нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Строк дії Договору до 14 липня 2024року (п. 2.7. Договору); Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 98 760,00грн. (п. 2.8. Договору); Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 146,76процентів (п. 2.9. Договору).

Зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується наданою емітентом картки АТ «Універсал Банк» виписками про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 28 січня 2024року по 01 червня 2025року, відповідно до якого вбачається зарахування коштів в сумі 38 000,00грн.

14 березня 2024року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 486822-КС-003 про надання кредиту, відповідно до умов якої, позичальник підписанням цієї Додаткової угоди підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем за Договором, станом на 14 березня 2024року.

Умовами Додаткової угоди № 1 також визначено, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту, в частині заборгованості, що вказана в п. 1 Додаткової угоди, становить: 146 387,32грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 1393,38процентів; викласти п. 2.3. Договору в новій редакції, а саме: «2.3. строк, на який надається кредит: 49 тижнів»; викласти п. 2.4. Договору в новій редакції, а саме: «2.4. процентна ставка за кредитом: з 14 березня 2024 року до 09 травня 2024року (включно) діє пільгова ставка 0,8620559% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 09 травня 2024року (включно) процентна ставка становитиме 1,1494079% в день; з 10 травня 2024року 1,1494079% в день., фіксована; викласти п. 2.7. Договору в новій редакції, а саме: «2.7. термін дії договору: до 02 січня 2025року».

13 травня 2024року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 486822-КС-003 про надання кредиту, відповідно до умов якої, позичальник підписанням цієї Додаткової угоди підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем за Договором, станом на 13 травня 2024року.

Умовами Додаткової угоди № 2 також визначено, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту, в частині заборгованості, що вказана в п. 1 Додаткової угоди, становить: 271 657,05грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 1 332,31процентів. викласти п. 2.3. Договору в новій редакції, а саме: «2.3. строк, на який надається кредит: 76 тижнів»; викласти п. 2.4. Договору в новій редакції, а саме: «2.4. процентна ставка за кредитом: з 13 травня 2024року до 08 липня 2024року (включно) діє пільгова ставка 0,8620559% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 08 липня 2024року (включно) процентна ставка становитиме 1,1494079% в день; з 09 липня 2024року 1,1494079% в день, фіксована; викласти п. 2.7. Договору в новій редакції, а саме: «2.7. термін дії договору: до 07 липня 2025року».

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 486822-КС-003 про надання кредиту від 28 січня 2024року станом на 31 липня 2025року, останній має заборгованість у розмірі 240 610,62грн, яка складається з: 36 252,88грн заборгованість по тілу кредиту; 200 704,00грн заборгованість по відсотках; 3 653,74грн заборгованість по комісії.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства та суд здійснив власний розрахунок заборгованості за відсотками, який і вважав правильним.

Водночас суд виснував, що умови кредитного договору щодо сплати комісії в загальному розмірі 5 700,00грн за надання кредиту є нікчемними, а тому з урахуванням сплати відповідачем даного виду заборгованості в розмірі 2 046,26грн, суд вважав за необхідне зарахувати вказану суму в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не повністю відповідають обставинам справи, а апеляційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони уклали кредитний договір.

Договір про надання фінансового кредиту та додаткові угоди до нього підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Та відповідач не заперечував факту укладення вказаного договору та отримання грошових коштів в кредит.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Тож, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Задовольняючи частково позов Товариства в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачем кредитного договору, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону та правильно вважав, що умови кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому з урахуванням сплати відповідачем даного виду заборгованості в розмірі 2046,26грн зарахував вказану суму в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Водночас, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за нарахованими процентами, суд першої інстанції не врахував таке.

Як встановлено, 28 січня 2024року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №486822-КС-003 про надання кредиту.

Так, пунктом 2.4. Договору визначена стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14940790, фіксована.

Пунктом 2.9. встановлено орієнтовну реальну річну процентну ставку: 9 146,76 процентів.

Пунктом 2.11. встановлено денну процентну ставку: 0,95 процентів.

Згідно пункту 3.2.2. Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.

14 березня 2024року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 486822-КС-003 про надання кредиту.

Умовами Додаткової угоди № 1 визначено, зокрема орієнтовну реальну річну процентну ставку: 1393,38 процентів;

викладено п. 2.4. Договору в новій редакції, а саме: «2.4. процентна ставка за кредитом: з 14 березня 2024року до 09 травня 2024року (включно) діє пільгова ставка 0,8620559% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 09 травня 2024року (включно) процентна ставка становитиме 1,1494079% в день; з 10 травня 2024року 1,1494079% в день, фіксована.

13 травня 2024року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 486822-КС-003 про надання кредиту.

Умовами Додаткової угоди № 2 визначено, зокрема орієнтовну реальну річну процентну ставку: 1332,31 процентів;

викладено п. 2.4. Договору в новій редакції, а саме: «2.4. процентна ставка за кредитом: з 13 травня 2024року до 08 липня 2024року (включно) діє пільгова ставка 0,8620559% в день, якщо позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 08 липня 2024року (включно) процентна ставка становитиме 1,1494079% в день; з 09 липня 2024року 1,1494079% в день, фіксована.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитом наданого позивачем, не зазначено, яка саме процентна ставка застосовується за кожен період нарахування відсотків за кредитом.

Водночас, договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023року у справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами /стаття 629 ЦК України/.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Тлумачення правочину – це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Тож тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022року у справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними /частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»/.

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими /частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача /частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним /абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним /частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому /частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення /частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Заразом, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача /частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 07 вересня 2026року у справі № 552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитного договору щодо способів та розміру нарахування процентів у даній справі дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування.

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Суд апеляційної інстанції, витлумачивши умови кредитного договору, також наголошує, що кредитор скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на двозначних положеннях та на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно, що не є сумісним із принципом верховенства права і не може вважатися таким, що позбавлено свавілля.

Матеріали справи дійсно свідчать про підписання відповідачем Договору про надання споживчого кредиту, але водночас вказаний договір, додаткові угоди до нього, паспорт споживчого кредиту та інші додатки, містять нечіткі та двозначні істотні умови кредитування щодо процентних ставок, в той час як Товариство не надало суду жодних достовірних доказів на підтвердження узгодження з відповідачем зрозумілих умов щодо процентної ставки.

Враховуючи викладене, з урахуванням наявних у справі доказів, суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок процентів за користування кредитом.

У справі відсутній належний розрахунок заборгованості за відсотками, з якого б вбачалось, яку саме процентну ставку було застосовано до кредиту відповідача, враховуючи встановлені судом нечіткі та двозначні умови кредитного договору.

Через відсутність достовірних доказів про розмір заборгованості відповідача за відсотками, позовні вимоги Товариства в цій частині не можуть бути задоволені у зв`язку з їх недоведеністю.

Отже доводи апеляційної скарги Товариства про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позову в частині стягнення повної суми заборгованості за відсотками, оскільки ним було надано достатньо доказів на підтвердження узгодження умов щодо строку кредитування та відповідно порядку нарахування відсотків, не приймаються апеляційним судом до уваги, з огляду на вищевикладене.

Тож, за встановлених обставин у справі, всебічно проаналізувавши умови кредитного договору, апеляційний суд приходить до висновку про те, що Товариство мало право на отримання процентів від позичальника за користування наданим кредитом, але водночас позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, з метою доведення своїх позовних вимог достатніми і допустимими доказами та задля уникнення доказування на підставі припущень, не надав суду достовірних та достатніх доказів, які б надавали можливість встановити правильність нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом, що є обов`язковим для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за Договором.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях /частина шоста статті 81 ЦПК України/.

Тож, доведеними є лише позовні вимоги Товариства в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Водночас, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 в рахунок погашення відсотків було здійснено оплату на суму 15362,50грн та оплату в рахунок погашення комісії на суму 2046,26грн, які, за обставин не доведення правомірності нарахування заборгованості за відсотками та за комісією, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту (36252,88грн - 15362,50грн - 2046,26грн = 18 844,12грн), а тому заборгованість за кредитним договором слід зменшити до 18 844,12грн.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, а тому рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення загальної суми заборгованості за кредитним договором з 212 748,38грн до 18 844,12грн.

Інші доводи апеляційної скарги Товариства зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, законності та обґрунтованості висновків суду ці доводи не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи /пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України/.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За положеннями частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову у розмірі 226,13грн (18844,12 / 240610,62 х 2 887,33 = 226,13).

Відповідно з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3529,55грн (221766,50 / 240610,62 х 3829,47 = 3529,55).

Водночас, згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тож, застосовуючи частину десяту статті 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат по сплаті судового збору, з ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 остаточно підлягає стягненню 3 303,42грн ( 3529,55 - 226,13 = 3 303,42).

Отже, рішення суду підлягає зміні в частині загальної суми заборгованості за кредитним договором, та скасуванню в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2026року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за Договором № 486822-КС-003 про надання кредиту від 28 січня 2024року — змінити, зменшивши загальну суму заборгованості за кредитним договором до стягнення з 212 748,38грн до 18 844,12грн.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2026року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судового збору - скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 303,42грн

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026року.

Судді: