Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №932/18378/25
Суддя: Никифоряк Л. П.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10135/26 Справа № 932/18378/25 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.
суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»
треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_2
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Мовчан Д.В.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України»), Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - АТ «Дніпрогаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») з вимогами про:
- визнання бездіяльності ТОВ «Газорозподільні мережі України», що, на думку позивача, полягає в ігноруванні положень п.2.2 Типового договору розподілу природного газу;
- зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» відновити становище, що існувало до 12 серпня 2019року, шляхом з`єднання газової труби від підземного газопроводу до будинку АДРЕСА_1 для подачі безперервного газопостачання до житлового будинку, за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» солідарно;
- зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» призупинити нарахування позивачу грошових коштів за постачання та розподіл природного газу до моменту відновлення постачання природного газу до будинку АДРЕСА_1 .
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , а інша 1/2 частина зазначеного домоволодіння належить його дружині - ОСОБА_3 на підставі договорів дарування від 29 серпня 2019року.
До відчуження часток домоволодіння попередні співвласники - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 користувалися послугами з газопостачання за вказаною адресою. За домоволодінням було відкрито два особові рахунки.
12 серпня 2019року газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 було припинено на підставі акта про припинення газопостачання за дорученням ТОВ «Дніпропетровськгаз збут». На думку позивача, таке припинення було здійснено з порушенням установленої процедури, без належного письмового попередження споживачів та за відсутності належних правових підстав.
Вказував, що рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 08 лютого 2018року у справі № 205/4525/17 було визнано неправомірними дії ПАТ «Дніпрогаз» щодо відключення та опломбування газових пристроїв у домоволодінні АДРЕСА_1 та зобов`язано ПАТ «Дніпрогаз» за власний рахунок відновити газопостачання до вказаного домоволодіння. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018року зазначене рішення залишено без змін.
Крім того, позивач посилався на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 лютого 2020року у справі № 202/9002/19, яким визнано незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо відключення/припинення 12 серпня 2019року газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 .
Також зазначав, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2025року було скасовано рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 09 квітня 2024року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» заборгованості за спожитий природний газ та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні такого позову.
Вказував, що як новий власник домоволодіння звертався до Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявами про відновлення газопостачання до будинку АДРЕСА_1 , а також підписав заяву-приєднання до Типового договору розподілу природного газу.
За твердженням позивача, після укладення договору розподілу природного газу він є споживачем послуг з розподілу природного газу, однак відповідачі відмовляють у відновленні газопостачання, посилаючись на наявність заборгованості, яку позивач вважав необґрунтованою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України», яка полягає у неналежному розгляді заяв ОСОБА_1 про відновлення газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 . Зобов`язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про відновлення газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 та вчинити передбачені законодавством дії для вирішення питання щодо можливості відновлення газопостачання до зазначеного домоволодіння з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем, Правил безпеки систем газопостачання та фактичного технічного стану об`єкта. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії не довело належного виконання обов`язку щодо повного та ефективного вирішення звернень позивача про відновлення газопостачання, з визначенням конкретного порядку дій, необхідних для вирішення питання про відновлення газопостачання до домоволодіння, а тому наявні підстави для визнання протиправної бездіяльності ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії, яка полягає у неналежному розгляді заяв позивача щодо відновлення газопостачання до домоволодіння позивача після його звернень, підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
31 липня 2026року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і просив про задоволення позову повністю.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, зобов`язавши відповідача лише повторно розглянути заяви позивача замість відновлення газопостачання в попередній стан; не врахував докази того, що відключення 12 серпня 2019року відбулося шляхом механічного зняття запірних пристроїв, що робить нарахування за розподіл газу незаконними; проігнорував судові рішення за попередніми справами щодо скасування фіктивного боргу; а також безпідставно відмовив у покладенні витрат на відновлення газопостачання на відповідачів АТ «Дніпрогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», з вини яких будинок позивача було протиправно від`єднано від мережі.
07 серпня 2026року ТОВ «Газорозподільні мережі України» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і просив про відмову у задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що фактично зазначені вимоги, які задовольнив суд, позивачем не заявлялися і вони не були предметом судового розгляду. Замість дослідження дотримання Оператором ГРМ умов договору, укладеного споживачем з постачальником природного газу суд оцінив дії відповідача лише крізь призму належності розгляду письмових звернень позивача у 2025році. Суд дійшов помилкового висновку про наявність у діях Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» протиправної бездіяльності щодо неналежного розгляду заяв позивача, оскільки вказаний висновок суперечить фактичним обставинам справи. З боку відповідача не було допущено жодного ігнорування, зволікання чи формального підходу під час опрацювання звернень ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачі ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача, просили її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції
05 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Новокодацького районного суду міста Дніпра цивільну справу, та 14 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_4 на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026року.
24 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 16?? год 03 листопада 2026року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За адресою: АДРЕСА_1 , раніше були відкриті особові рахунки, пов`язані з наданням послуг з газопостачання та/або розподілу природного газу, зокрема особові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 підписав заяву-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу, у зв`язку з чим між ним та оператором газорозподільної системи виникли правовідносини з розподілу природного газу за вказаною адресою.
На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , пов`язаний з об`єктом за адресою: АДРЕСА_1 .
12 серпня 2019року газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 було припинено.
ОСОБА_1 звертався до Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявами про поновлення газопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема 14 квітня 2025року та 18 червня 2025року.
З відповідей Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на звернення позивача вбачається, що відповідач повідомляв ОСОБА_1 про наявність станом на 01 липня 2025року заборгованості за послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 186,76грн та по особовому рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 186,75грн.
Також Дніпровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» повідомляла позивача про необхідність надання доступу фахівцям оператора газорозподільної системи до об`єкта для обстеження системи газопостачання та газового обладнання з метою розгляду питання щодо інвентаризації газового обладнання та можливості відновлення газопостачання.
Позивачем здійснювалися платежі за послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, позивачем сплачено заборгованість за послуги з розподілу газу АТ «Дніпрогаз» в розмірі 932,45грн по особовому рахунку № НОМЕР_1 та в розмірі 826,96грн по особовому рахунку № НОМЕР_2 .
Позивачем здійснено оплату за послуги з розподілу газу Дніпровській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в розмірі 186,75грн по особовому рахунку № НОМЕР_1 та в розмірі 186,75грн по особовому рахунку № НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 пройшов інструктаж з безпечного використання газу в побуті та користування газовими приладами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 від 16 червня 2025року.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 лютого 2020року у справі № 202/9002/19 позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_2 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково.
Зазначеним рішенням, зокрема, визнано незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо відключення/припинення 12 серпня 2019року газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 .
Водночас у частині вимог про визнання неправомірними дій ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» щодо відключення/припинення газопостачання та зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» відновити за власний рахунок газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 - відмовлено.
Отже, зазначеним судовим рішенням уже було надано правову оцінку діям АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо відключення/припинення 12 серпня 2019року газопостачання до спірного домоволодіння. Встановлена цим рішенням незаконність таких дій не підлягає повторному доказуванню у цій справі.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2025року було скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2024року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» заборгованості за спожитий природний газ та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Матеріалами справи також підтверджено, що 29 серпня 2025року працівниками Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» було проведено інвентаризацію газового обладнання та перевірку відключення, за результатами чого складено акт інвентаризації № 2315.
Із зазначеного акта інвентаризації вбачається, що під час обстеження об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , було зафіксовано зміни у складі газового обладнання, зокрема демонтаж окремих газових приладів та заміну газового обладнання.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що належним та ефективним способом захисту у цій частині є зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії повторно розглянути заяви позивача про відновлення газопостачання та вчинити передбачені законодавством дії для вирішення питання щодо відновлення газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем, Правил безпеки систем газопостачання та фактичного технічного стану об`єкта.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Між сторонами виник спір щодо наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії, щодо можливості та порядку відновлення газопостачання до домоволодіння позивача, щодо покладення витрат на таке відновлення на відповідачів, а також щодо правомірності подальшого нарахування позивачу платежів за постачання та розподіл природного газу.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019року у справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020року у справі № 145/2047/16-ц, від 22 червня 2021року у справі № 334/3161/17 та ін.).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Відносини між операторами газорозподільних систем, постачальниками природного газу та споживачами регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, Кодексом газорозподільних систем та Правилами безпеки систем газопостачання, що затверджені Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015року № 285.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач має право на отримання природного газу належної якості та кількості відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення або обмеження постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
За змістом ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Згідно з п.п.2, 4, 7 ч.2 ст. 38 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи зобов`язаний вживати заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи, а також інші заходи, необхідні для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи.
Пунктом 5 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що припинення або обмеження газопостачання, розподілу природного газу, споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування.
Згідно з п. 6 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем відновлення газопостачання, розподілу природного газу, здійснюється оператором ГРМ за письмовим зверненням споживача або його постачальника про відновлення газопостачання, після усунення порушень, за їх наявності, та відшкодування оператору ГРМ витрат на припинення і відновлення газопостачання, розподілу природного газу.
Отже, письмове звернення споживача про відновлення газопостачання є однією з необхідних передумов для вирішення оператором ГРМ питання щодо відновлення газопостачання.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявами про поновлення газопостачання до домоволодіння, зокрема 14 квітня 2025року та 18 червня 2025року.
Відтак у відповідача виник обов`язок розглянути такі звернення по суті та визначити конкретний порядок дій, необхідних для вирішення питання щодо можливості відновлення газопостачання.
Водночас суд звертає увагу на необхідність дотримання балансу між інтересами споживача та обов`язком оператора ГРМ забезпечувати безпечну експлуатацію систем газопостачання, оскільки споживач є слабшою стороною у зобов`язанні та підлягає особливому правовому захисту, а тривала відмова у відновленні газопостачання має оцінюватися з урахуванням принципу пропорційності, можливості відновлення послуги та вчинення оператором усіх можливих дій для виконання своїх обов`язків.
Водночас суд також виходить із того, що відновлення газопостачання без дотримання вимог Правил безпеки систем газопостачання та інших нормативно-правових документів є неприпустимим, а перед пуском газу необхідним є проведення огляду, технічного обслуговування газових приладів і пристроїв та перевірка безпечності їх експлуатації.
Також встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2020року у справі № 202/9002/19 визнано незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо відключення/припинення 12 серпня 2019року газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 .
Зазначена обставина для суду у даній справі є преюдиційною, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає повторному доказуванню у цій справі.
Водночас, предметом розгляду у цій справі є не повторна перевірка правомірності відключення газопостачання 12 серпня 2019року, а наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача як споживача після його звернень у 2025році та вирішення питання щодо відновлення газопостачання до домоволодіння у заявлений ним спосіб.
Встановлено, що позивач вчинив дії, спрямовані на оформлення правовідносин із оператором ГРМ та відновлення газопостачання до належного йому домоволодіння. Водночас газопостачання до домоволодіння позивача фактично не відновлено, що сторонами визнається.
Водночас ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії заперечує проти задоволення позову, посилаючись на необхідність доступу до об`єкта, проведення інвентаризації, перевірки газового обладнання, усунення порушень та належного оформлення змін у складі газових приладів.
Суд погоджується, що фактичний пуск газу до об`єкта споживача не може бути здійснений без дотримання вимог безпеки, перевірки технічного стану системи газопостачання, газових приладів та виконання передбаченої законодавством процедури відновлення газопостачання.
Заразом, саме посилання відповідача на необхідність проведення додаткових технічних дій, наявність заборгованості або зміну газового обладнання не звільняє оператора ГРМ від обов`язку належним чином вирішити звернення споживача, визначити конкретний перелік дій, необхідних для відновлення газопостачання, повідомити споживача про такі дії та в межах своїх повноважень забезпечити виконання процедури відновлення газопостачання.
Матеріали справи не містять достатніх доказів того, що після звернень позивача у 2025році оператором ГРМ було повно та остаточно визначено конкретний перелік порушень або технічних перешкод, які унеможливлюють відновлення газопостачання, а також чіткий порядок їх усунення.
Посилання на заборгованість в розмірі 186,75грн по кожному з особових рахунків саме по собі не може бути достатньою підставою для тривалого невирішення питання щодо відновлення газопостачання, особливо з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем платежів за послуги з розподілу природного газу.
Крім того, попереднім судовим рішенням уже встановлено незаконність відключення/припинення газопостачання 12 серпня 2019року, а тому тривале не відновлення газопостачання потребує від оператора ГРМ чіткого, належного та документально підтвердженого обґрунтування актуальних перешкод для відновлення послуги.
Встановивши, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії не довело належного виконання обов`язку щодо повного та ефективного вирішення звернень позивача про відновлення газопостачання, з визначенням конкретного порядку дій, необхідних для вирішення питання про відновлення газопостачання до домоволодіння, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав визнання протиправною бездіяльності ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії, яка полягає у неналежному розгляді заяв позивача щодо відновлення газопостачання до домоволодіння позивача після його звернень, підлягають частковому задоволенню.
Саме такий спосіб захисту, за встановлених у справі обставин, буде належним та ефективним, а тому безпідставними є доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що газопостачання до домоволодіння АДРЕСА_1 було припинено шляхом повного зняття запірних пристроїв чи механічного від`єднання, - є безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
Позивач стверджує, що газопостачання було припинено шляхом зняття або від`єднання відповідних елементів газопроводу.
Одночасно, як вбачається з акта про припинення газопостачання від 12 серпня 2019року, припинення надання послуги було здійснено попереднім Оператором ГРМ (АТ «Дніпрогаз») шляхом перекриття запірних пристроїв та встановлення інвентарної заглушки з опломбуванням на вводі. Зазначений спосіб у відповідності до п.5 розд. 7 гл. VI Кодексу ГРМ не є механічним від`єднанням газових мереж споживача від газорозподільної системи та не призводить до скасування статусу об`єкта як приєднаного до ГРМ.
Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що газопровід до домоволодіння позивача був саме механічно від`єднаний від підземного газопроводу, а також доказів того, що заявлений позивачем спосіб відновлення - шляхом з`єднання газової труби - відповідає фактичному технічному стану газових мереж і є належним та безпечним способом відновлення газопостачання.
Надані позивачем фотознімки самі по собі не дають суду можливості достовірно встановити технічний стан газопроводу, спосіб припинення газопостачання, необхідний перелік робіт для його відновлення та безпечність такого відновлення без спеціальних технічних знань.
Тому суд не може підміняти собою оператора ГРМ та визначати конкретний технічний спосіб відновлення газопостачання, зокрема шляхом з`єднання газової труби, без належного підтвердження технічної необхідності та безпечності саме такого способу.
Щодо вимоги про покладення витрат з відновлення газопостачання на АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» солідарно, суд враховує наступне.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2020року у справі № 202/9002/19 уже було відмовлено у частині вимог про зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» відновити за власний рахунок газопостачання до спірного домоволодіння.
Також зазначеним рішенням було відмовлено у частині вимог про визнання неправомірними дій ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» щодо відключення/припинення газопостачання.
У цій справі позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав для покладення на АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» солідарного обов`язку нести витрати з відновлення газопостачання.
Сам факт ухвалення попереднього судового рішення про незаконність дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» щодо відключення/припинення газопостачання 12 серпня 2019року не є достатньою підставою для покладення у цій справі на АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» солідарного обов`язку оплатити роботи з відновлення газопостачання у спосіб, визначений позивачем.
Щодо вимоги про призупинення нарахування грошових коштів за постачання та розподіл природного газу до моменту відновлення постачання природного газу, то позивач не довів належними та допустимими доказами, що оспорювані нарахування здійснюються протиправно, а також не довів факту припинення договору розподілу природного газу або від`єднання об`єкта від газорозподільної системи у встановленому законом порядку.
Крім того, вимога про призупинення нарахування за постачання та розподіл природного газу сформульована загально, без визначення конкретного періоду, конкретного особового рахунку, конкретної суми нарахувань та суб`єкта, який здійснює відповідне нарахування, що унеможливлює її належне виконання у примусовому порядку.
Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявниками апеляційних скарг не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб апелянти надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Залишити без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».
Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2026року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua