Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №199/7493/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №199/7493/25

Суддя: Гапонов А. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10187/26 Справа № 199/7493/25 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Олег Андрійович,

на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 листопада 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

29.05.2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №Z06.00400.005584516 від 12.08.2019 року у розмірі 190 235,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2019 року відповідач уклав кредитний договір з Акціонерним Товариством «Ідея Банк» відповідно до якого кошти надаються у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком, що відкритий в банку відповідачем, станом 29.05.2025 року, відповідач має заборгованість у розмірі 190235,46 грн. 25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-31/23, у відповідності до умов якого Акціонерне Товариство «Ідея Банк» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» приймає належні Акціонерному Товариству «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Оскільки позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було вимушено звернутися до суду з даним позовом для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03 червня 2025 року цивільну справу №199/7493/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передано за підсудністю до Чечелівського районного суду міста Дніпра.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» за Кредитним договором №Z06.00400.005584516 від 12.08.2019 року у розмірі 190235,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 74277,20 грн; заборгованість по відсоткам – 51757,30 грн; заборгованість за іншими процентними платежами – 64200,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп..

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

03.08.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Олег Андрійович, надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 листопада 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не встановив: що саме входить до поняття «інші процентні платежі»; чи є вони процентами, комісіями, платою за додаткові послуги, штрафними санкціями чи іншими платежами; яким пунктом кредитного договору вони передбачені; за який період вони були нараховані; яким чином здійснювався їх розрахунок; чи відповідають такі платежі вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Зазначення у розрахунку окремої суми без розкриття її складових, підстав і періодів нарахування не є належним доказом існування відповідного грошового зобов`язання.

Більше того, перевищення розміру такої комісії або додаткової плати над сумою процентів свідчить про те, що вона не має характеру незначної плати за реально надану супутню послугу, а фактично є прихованою формою плати за користування кредитом.

Також, на думку апелянта, позивач не довів фактичну видачу всієї суми кредиту, а також розрахунок позивача є внутрішньо непослідовним, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами і не дає можливості встановити дійсний розмір заборгованості.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 56-58).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції треба скасувати в частині задоволених позовних вимог та винести в цій частині нове рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

12.08.2019 року відповідач уклав кредитний договір № Z06.00400.005584516 з Акціонерним Товариством «Ідея Банк» отримав кредит для власних потреб у розмірі 74999,00 грн. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

25.07.2023 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, у відповідності до умов якого Акціонерне Товариство «Ідея Банк» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому Права Вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» приймає належні Акціонерному Товариству «Ідея Банк» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 190235,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 74277,20 грн; заборгованість по відсоткам – 51757,30 грн; заборгованість за іншими процентними платежами – 64200,96 грн.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте, у порушення умов договору і чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не повернув використані ним кредитні кошти з відсотками позивача, в результаті чого, він має заборгованість за кредитом у розмірі 190 235,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 74277,20 грн.; заборгованість по відсоткам – 51757,30 грн; заборгованість за іншими процентними платежами – 64200,96 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем непогашена у повному обсязі заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції вважає позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» обґрунтованими і такими, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №Z06.00400.005584516 від 12.08.2019 року у розмірі 190235,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 74277,20 грн; заборгованість по відсоткам – 51757,30 грн; заборгованість за іншими процентними платежами – 64200,96 грн.

Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі погодитись не може з огляду на таке.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений. Документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Довід про не доведення фактичної видачі всієї суми кредиту спростовується положеннями договору кредиту та страхування №Z06.00400.005584516 від 12.08.2019 року, зокрема, п. 1.7 передбачено, що банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 74999,00 гривень на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк» та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 6506,76 гривні згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ ПЗУ УКРАЇНА СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В АТ «Ідея Банк» №26505355014198 через транзитний рахунок, відкритий в АТ «Ідея Банк», ордером-розпорядженням про видачу кредиту та випискою АТ «Ідея Банк» за банківським рахунком ОСОБА_1 за період з 12.08.2019 року по 25.07.2023 року.

Надана банком виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, часткового погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині розміру заборгованості апеляційний суд виходить з наступного.

З договору кредиту №Z06.00400.005584516 від 12.08.2019 року вбачається, що сума кредиту - 74999,00 гривень (пункт 1.2), процентна ставка – 21,99% річних, змінювана (пункт 1.3.); строк кредиту – 36 місяців (пункт 1.4), змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу Банку в розмірі 12.49% (пункт 1.8.); банк вправі зменшити процентну ставку, вказану в пункті 1.3. Договору на 10% (десять процентних пунктів) у разі настання однієї з подій, що вказані в п.1.9.1 та 1.9.2 (пункт 1.9).

З розрахунку заборгованості за договором кредиту №Z06.00400.005584516 від 12.08.2019 року вбачається, що її розмір становить 190235,46 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 74277,20 грн; заборгованість по відсоткам – 51757,30 грн, заборгованість за іншими процентними платежами – 64200,96 грн.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що згідно з умовами договору кредиту №Z06.00400.005584516 від 12.08.2019 року умов щодо збільшення процентної ставки або щодо сплати інших платежів кредитним договором №Z06.00400.005584516 від 12.08.2019 року не передбачено.

Таким чином, на думку апеляційного суду, нарахування відповідачеві заборгованість за іншими процентними платежами у розмірі 64200,96 грн є необґрунтованим.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договору кредиту №Z06.00400.005584516 від 12.08.2019 року, проте помилився при визначенні розміру заборгованості, оскільки стягненню з відповідача підлягають лише передбачені цим договором складові, а саме, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 74277,20 грн та заборгованість по відсоткам у розмірі 51757,30 грн.

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за іншими процентними платежами.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом б частини 4 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

За подання позовної заяви позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 15).

За подачу апеляційної скарги відповідачем сплачений судовий збір у розмірі 3633,6грн (а.с. 47).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції змінено, позовні вимоги та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1604,88 грн, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1226,27 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Олег Андрійович, задовольнити частково.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 листопада 2025 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за іншими процентними платежами скасувати, в частині розподілу судових витрат змінити.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за іншими процентними платежами у розмірі 64200,96 грн відмовити.

В частині інших позовних вимог залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, судовий збір за подання позову в сумі 1604,88 грн (одна тисяча шістсот чотири гривні 88 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1226,27 грн (одна тисяча двісті двадцять шість гривень 27 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлено 03.11.2026 року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua