Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №187/710/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №187/710/26

Суддя: Гапонов А. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10027/26 Справа № 187/710/26 Суддя у 1-й інстанції - Караул О. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

на заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

16.04.2026 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1476- 8812 від 27.11.2024 р., в розмірі 47126,68 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 10600,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 31076,68 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК – 5300,00 гривень; заборгованість по комісії – 150,00 гривень.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 27.11.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1476-8812. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A7882, для підписання Кредитного договору №1476-8812 від 27.11.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 9600,00 грн.; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 28 днів; промо-ставка – 0.01 % в день; знижена % ставка – 1.00 % в день, стандартна % ставка : 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору. 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). Комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту.

Також Додатковою угодою №1 від 01.12.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1476-8812 від 27.11.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1000,00 грн.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 18.03.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 47126,68 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 10600,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 31076,68 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 5300,00 гривень; заборгованість по комісії – 150,00 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1476-8812 від 27.11.2024 у загальному розмірі 26500 (двадцять шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10600 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками 15900 гривень 00 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1497 (одна тисяча чотириста дев`яносто сім) гривень 07 копійок.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

23.03.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування заочного рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026 в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1476-8812 від 27.11.2024 року в розмірі 26500,00 гривень та судового збору у розмірі 1479,07 гривень та ухвалення нового рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі з покладенням судових витрат на відповідачку.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів які просив стягнути позивач, а також неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи та як результат неправильно застосовано норми матеріального права.

На думку апелянта, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими , оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою , що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 47126,68 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

27.11.2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1476-8812 продукту «CreditKasa», відповідно до умов якого Кредитодавець відкрив кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Позивачем долучено до матеріалів справи правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) затверджені наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 113-П від 31.10.2024.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Вказаний кредитний договір разом з правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7882.

Крім того відповідачем підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором А4173 паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені всі істотні умови кредитного договору.

Розділом 4 договору визначено порядок та умови надання кредиту, порядок сплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту.

П.4.1 договору передбачено загальний розмір Кредиту: 9600.00 грн., дата надання кредиту 27.11.2024.

Відповідно до 4.3 договору Кредитодавець протягом строку дії цього Договору в односторонньому порядку має право проінформувати Позичальника про наявність у нього можливості збільшити розмір Кредиту, що надається Позичальнику за цим Договором та збільшити строк кредитування за цим Договором шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника інформації про його можливість отримати у Кредит додаткові кошти.

Відповідно до п.4.6 договору перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. В розділі 13 реквізити сторін кредитного договору зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Відповідно до п.4.7 договору Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована.

Пунктом 4.8 договору передбачено Базовий період складає 28 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду, крім наступного випадку: якщо Позичальник у поточному Базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного Базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору. Сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду.

Відповідно до п.4.10 договору Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Пунктом 4.11 Комісія за видачу кредиту становить 0 % від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0%, вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів.

Відповідно до п.4.13 договору сторони домовились, що строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) Кредиту 26.11.2025 року.

Відповідно до п.4.15 договору орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає: 40 200.00 грн. та включає в себе: суму Кредиту, та проценти за користування Кредитом.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити Кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу Кредитодавця. В такому випадку Позичальник зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від кредитного Договору повернути Кредитодавцю грошові кошти, одержаний згідно з Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання Кредиту до дня його повернення за ставкою, яка діяла під час фактичного користування Кредитом.

Пунктом 8.2 договору передбачено у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом або Комісії за видачу Кредиту або суми Кредиту у визначені Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73000 % (сімдесят три тисячі) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом або суму простроченої Комісії за видачу Кредиту, або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1 (один) відсоток від неповернутої Позичальником суми Кредиту.

01.12.2024 сторони уклали Додатковою угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1476-8812 від 27.11.2024 року. Відповідно до умов якої Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 365 календарних днів, з моменту укладення цієї Додаткової угоди, та на умовах, викладених у Договорі, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди. Пунктом 2.6 Додаткової угоди передбачена комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 15.00 % від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до Додаткової угоди у Кредит. Додаткова угода підписана відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором А3851. В розділі 11 реквізити сторін зазначено Номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в загальній сумі 10600,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджується:

квитанцією в системі Liqpay від 27.11.2024 на суму 9600,00 грн., призначення платіжної операції Видача кредитних коштів за договором 1476-8812, 2024-11-27, отримувач за номером платіжного інструменту № 432334*74 VISA. ID операції: 2553385382. Order ID: f1b4ea53-50d5-4943-b094-ea6425506431;

квитанцією в системі Liqpay від 01.12.2024 на суму 1000,00 грн., призначення платіжної операції Видача кредитних коштів за договором 1497-8206, 2025-01-22, отримувач за номером платіжного інструменту № 545708*79 MASTERCARD. ID операції: 2555210060. Order ID: ec478854-7363-44b2-bb9b-4220e736290b;

Відповідно до зазначеної квитанції про перерахування коштів номер платіжного інструменту співпадає з номером платіжного засобу, зазначеним у кредитному договорі.

Як свідчить наданий позивачем та не заперечений відповідачем розрахунок, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 18.03.2026 становить 47126,68 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 10600,00 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками – 31076.68 гривень; відсотки за ст. 625 ЦК України -5300,00 гривень; комісії 150,00 гривень.

Отже з наведеного вище слідує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умови Договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 10600,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, умови кредитного договору не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в загальній сумі 47126,68 грн.

Як передбачено ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).

За змістом указаних норм права сторони вправі укласти договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх його істотних умов. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Так докази, наявні у матеріалах справи, вказують на те, що відповідач уклав Договір в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства та був належним чином ознайомлений з його умовами. Для укладення Договору відповідач здійснював ідентифікацію в цій системі та надав відповідь про прийняття (акцепту) пропозиції товариства. Сторони здійснювали обмін електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх істотних умов Договору та підписували цей Договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач на виконання умов кредитного договору кошти своєчасно та в повному обсязі не вносив, станом на день подачі позову до суду борг за кредитним договором не повернув. Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 10600,00 грн., підлягають задоволенню.

Водночас суд не погоджується з розміром заборгованості за відсотками з огляду на наступне.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів здійснювалося з 27.11.2024 по 24.12.2024 р., за ставкою 0,01% в день, що складає 28 днів, з 25.12.2024 по 29.05.2025 за ставкою 1 % в день, що складає 156 днів та з 30.05.2025 по 30.11.2025 за ставкою 0,74% в день, що складає 185 днів, кількість днів, за які здійснювалося нарахування - 369.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, розмір тіла кредиту, який наданий позичальнику позикодавцем становить 10600,00 грн. В той же час, розмір нарахованих процентів за умовами договору - 31076.68 грн, що майже в 3 рази перевищує розмір тіла кредиту.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Оцінивши співвідношення суми тіла кредиту та нарахованих процентів, суд дійшов висновку про очевидну не співмірність таких нарахувань, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, передбачених цивільним законодавством.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 виснував, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у справі, зменшити розмір процентів, та вважає, що справедливим розміром процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача буде 15900,00 грн.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 5300,00 грн, задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою, другою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 договору передбачено у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом або Комісії за видачу Кредиту або суми Кредиту у визначені Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73000% (сімдесят три тисячі) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Водночас 17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, в якому в підпункті 2, пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», зазначено, що розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 18 і 19 такого змісту:

«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, що триває станом на теперішній час.

Користування кредитом понад встановлений договором строк є порушенням його умов, відповідальність за що і передбачена Договором у вигляді нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (його частиною), проте зважаючи, що договір 1476-8812 укладено 27.11.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні, відповідач звільнений від обов`язку сплати відсотків за понадстрокове користування в силу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, , відтак у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Позовна вимога про стягнення з відповідача комісії у загальному розмірі 150,00 грн, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 4.11 договору Комісія за видачу кредиту становить 0%. Пунктом 2.6 Додаткової угоди передбачена комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит та становить 15.00% від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до Додаткової угоди у Кредит.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за надання кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

За таких обставин, положення пункту 2.6 додаткової угоди до кредитного договору №1476-8812 від 27.11.2024 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1476-8812 від 27.11.2024 року на загальну суму 26500 гривень 00 копійок, з яких 10600 грн 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 15900 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018року в справі №310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Тож, нарахування заборгованості за відсотками поза межами строку дії кредитного договору є незаконним.

При цьому, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 31076,68 грн не є співмірною сумі кредиту 10600,00 грн за кредитним договором.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 5300,00 гривень, суд першої інстанції правильно зазначив про встановлену законодавством заборону щодо їх нарахування на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України.

Відмовляючи у стягненні заборгованості по комісії у розмірі 150,00 гривень, суд першої інстанції обґрунтовано, з посиланням на актуальну практику Верховного Суду у аналогічних спорах, зазначив, що положення пункту 2.6 додаткової угоди до кредитного договору №1476-8812 від 27.11.2024 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, тому така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Доводи апеляційної скарги на правильність рішення суду першої інстанції не впливають.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua