Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №208/11826/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9798/26 Справа № 208/11826/25 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»

на заочне рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

04.09.2025 року до Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №790958087 від 19 жовтня 2022 року у розмірі 114345,00 грн та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що 09.04.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №790958087 на суму 24200,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатора BBSS-9564.

Саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі:- 24200,00 грн 09.04.2024 року на банківську карту №4149-62XX-XXXX-5971 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.

Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01.У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. На виконання Договору факторингу №28/1118-01 підписано Реєстр прав вимоги №288 від 11.06.2024, за яким до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

19.12.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу №19/1224-01. На виконання Договору факторингу 2 підписано Реєстр прав вимоги №1 від 19.12.2024, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Станом на 29.12.2024 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 114345,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 24200,00 грн, прострочена заборгованість за процентами – 90145,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

21.07.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування заочного рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі з покладенням на відповідачку судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн та на правничу допомогу у загальному розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість переходу права вимоги, відмовляючи у задоволенні позовних вимог на підставі факту укладення договору факторингу, адже не врахував, що предметом договору є відступлення прав вимоги, які закріплені у реєстрі, який в свою чергу, належним чином оформлено та підписано сторонами в межах дії договору та подано разом з позовною заявою.

Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року. На момент включення кредитного договору №790958087 до реєстру, що є предметом договору факторингу №28/1118-01, право вимоги вже існувало та відступлено ТОВ «Таліон Плюс».

Скаржник надав усі документи на підтвердження переходу прав вимоги до нього, зокрема, реєстр прав вимоги 288 від 11.06.2024 до договору факторингу 28/1118-01 з якого чітко вбачається що первісний кредитор відступив право вимоги саме до ОСОБА_1 .

Розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій складається з наступного: витрати за надання правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн та в суді апеляційної інстанції - 6000,00 грн.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 131-132).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

09.04.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №790958087. Узгоджено наступні істотні умови договору: сума кредиту – 24200,00 грн., дисконтний період – 30 днів, кінцева дата повернення кредиту – 09.05.2029 рік, стандартна процентна ставка – 2,5 від суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка – 1,25% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 09.04.2024 року, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9564, зазначені ті ж самі умови, що й в договорі.

09.04.2024 року ОСОБА_1 заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 надано одноразовий ідентифікатор BBSS-9564. 09.04.2024 року о 18:43:39 , відправлений на мобільний номер НОМЕР_1 .

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №790958087 від 09.04.2024 року, станом на 29.12.2024 року заборгованість складає 114345,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 24200,00 грн, прострочена заборгованість за процентами –90145,00 грн.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01.У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №288 від 11.06.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

19.12.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу №19/1224-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 19.12.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-260312/92791-БТ від 23.03.2026 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . На даний рахунок 09.04.2024 року було зараховано кошти у сумі 24200,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №790958087, який був укладений 09 квітня 2024 року, однак за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором №790958087 від 09 квітня 2024 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним кредитним договором, як ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, так і в подальшому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно договір факторингу №019/1224-01 від 19.12.2024 року та ТОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року.

З огляду на те, що кредитний договір №790958087 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 09.04.2024 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу, ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та ОСОБА_1 відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

Окрім того, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і навіть не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли вже після укладення вказаного договору.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі №916/2040/20).

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал».

Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У справі, що переглядається встановлено, що для підписання договору кредитної лінії №790958087 від 09.04.2024 року ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «BBSS» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Передання кредитних коштів у сумі 24200,00 грн за договором №790958087 підтверджується платіжним дорученням №bf1be5b2-dd6d-4895-9824-a8c8fa2bca75 від 09.04.2024 року та випискою АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали суду першої інстанції від 29.09.2025 року (а.с. 9, 86).

В подальшому зобов`язання за договором кредитної лінії №790958087 від 09.04.2024 року було неодноразово відступлено на підставі договорів факторингу.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (додаток до позовної заяви №12).

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року(а.с.28зв).

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Відтак, згідно витягом з реєстру прав вимоги №288 від 13.06.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №790958087 від 09.04.2024 року на суму 62315,00 грн, з яких 24200 грн – тіло кредиту, 38115 грн - відсотки (а.с. 26-27).

На підтвердження здійснення фінансування за договором факторингу №28/1118-01 надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за Реєстром прав вимоги №288 від 13.06.2024 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з яким сторони підтверджують, що станом на 31.12.2024 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №288 від 13.06.2024 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с. 25,25зв).

В подальшому 19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №19/1224-01 (додаток до позовної заяви №15).

З витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 19.12.2024 року, вбачається, що предметом договору факторингу №19/1224-01 від 19.12.2024 року, є, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №790958087 від 09.04.2024 року на суму 126445,00 грн, зокрема, за тілом кредиту – 24200,00 грн, відсотками – 90145,00 грн (а.с. 22-23).

На підтвердження здійснення фінансування за договором факторингу №19/1224-01 від 30 жовтня 2023 року надано платіжну інструкцію №330 від 20.12.2024 року (а.с. 21).

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю (додаток до позовної заяви №18).

З витягу з Реєстру боржників до факторингу до факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року та Акту прийому-передачі реєстру боржників від 04.06.2025 року вбачається, що позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №551422513 від 19 жовтня 2022 року на суму 126445,00 грн, зокрема, за тілом кредиту – 24200,00 грн, відсотками – 90145,00 грн (а.с. 18-19, 15).

На підтвердження здійснення фінансування за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року надано платіжні інструкції №467 від 10.06.202р року, №468 від 10.06.2025 року, №469 від 11.06.2025 року, №470 від 11.06.2025 року, №478 від 19.06.2025 року, №479 від 19.06.2025 року, №483 від 25.06.2025 року (а.с. 11, 11зв, 12, 12зв, 13, 13зв, 14).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову через недоведеність переходу права вимоги за договором кредитної лінії №790958087 від 09.04.2024 року до позивача є помилковим та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіряючи позовні вимоги, апеляційним судом встановлено наступне.

09.04.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №790958087.

Узгоджено наступні істотні умови договору: сума кредиту – 24200,00 грн (пункт 2.3); дисконтний період – 30 днів (пункт 3.1); за період від дати видачі першого Траншу до 09.05.2024 р. (включно) розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за процентною ставкою 0,40 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (пункт 8.5.1); кінцева дата повернення кредиту – 09.05.2029 року (пункт 7.3), стандартна процентна ставка – 2,5 від суми кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 8.3), Денна процентна ставка -2,5% (пункт 8.4), знижена процентна ставка – 1,25% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 8.5.2).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного від 05 грудня 2022 року у справі №753/8945/19).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року в справі №146/1094/21).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Заразом, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленого у постанові від 07 вересня 2026 року, у справі №552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитного договору щодо строку на який його укладено, різноманітних способів та розміру нарахування процентів у даній справі дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування.

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023 року), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024року - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Перевіряючи наведені позивачем розрахунки (а.с. 10-10зв, додаток 23, 24 до позовної заяви) встановлено, що заборгованість за відсотками у загальному розмірі 90145,00 грн нараховувалась відповідачці протягом 145 днів за різними відсотковими ставками:

з 09.04.2024 року по 09.05.2024 року – 96,80 грн (0,4 відсотка від тіла кредиту) (а.с. 10-10зв) в день у відповідності до п. 8.5.1. договору;

в подальші періоди - за відсоткової ставкою, розмір якої перевищує встановлені Законом України «Про споживче кредитування» обмеження щодо граничного розміру денної відсоткової ставки: 13.05.2024 року – 2420,00 грн (10%) в день, з 14.05.2024 року по 15.05.2024 року – 605,00 грн (2,5%) в день, 16.05.2024 року – 15851,00 грн (65,5%) в день, з 18.05.2024 року по 11.06.2026 року - 605,00 грн (2,5%) в день (а.с. 10зв ); з 12.06.2024 року по 05.09.2024 року – 605,00 грн (а.с. 48-48зв);

Враховуючи наведені вище положення законодавства, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях Закону України «Про споживче кредитування» є неправомірним.

Керуючись вимогами закону, апеляційний суд, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, відмічає наступне.

З матеріалів справи слідує, що відповідачка отримала кредитні кошти 09.04.2024 року. Разом з тим, нараховані відповідачці відсотки за період з 09.04.2024 року по 09.05.2024 року у загальному розмірі 2904,00 грн (96,80 грн х 30 днів) є такими, що відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Проте, згідно з вимогами Закону України «Про споживче кредитування» денна ставка відсотків має бути не більше 1,5% за період з 13 травня 2024 року по 19 серпня 2024 року (99 днів), а тому розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача за цей період, становить 35937,00 грн (24200,00 грн х 1,5% = 363,00 грн; 99днів х 363,00 грн = 35937,00 грн).

Здійснене позивачем нарахування відсотків за ставкою 2,5% в період з 20 серпня 2024 року по 05 вересня 2024 року не відповідає встановленому законодавством граничному максимальному розміру денної відсоткової ставки, оскільки починаючи з 20 серпня 2024 року, денна ставка має становити не більше 1%.

Отже, за період з 20 серпня 2024 року по 05 вересня 2024 року (16 днів) включно розмір процентів становить 3872,00 грн (24200,00 грн х 1% = 242,00 грн; 16 днів х 242,00 грн = 3872,00 грн).

Після 05.09.2024 року нарахування відсотків не здійснювалось (48-48зв, 47).

Таким чином, загальний розмір заборгованості за відсотками, з урахуванням законодавчих обмежень та нікчемності положень договору, згідно яких позивач нараховував більший розмір відсотків, становить 42713,00 грн (2904,00 грн + 35937,00 грн + 3872,00 грн).

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 66913,00 грн, з яких 24200,00 грн – тіло кредиту, 42713,00 грн - відсотки .

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 31).

За подачу апеляційної скарги позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн (а.с. 124).

Також апелянтом понесено витрати на професійну правничу допомогу:

в суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн, що підтверджується копією договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року (а.с. 46), копією додаткової угоди №25770844039 до вказаного вище договору (а.с. 45), копією акту прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року (а.с. 44);

в апеляційному суді у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується копією договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року (а.с. 113-114), копією додаткової угоди №25770844039 до вказаного вище договору (а.с. 112), копією акту прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року (а.с. 111).

Оскільки позовні вимоги та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 1417,55 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2126,33 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 4096,30 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 3511,11 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором кредитної лінії №790958087 від 09.04.2024 року за тілом кредиту у сумі 24200,00 грн, за відсотками у сумі 42713,00 грн, що у загальному розмірі становить 66913,00 грн (шістдесят шість тисяч дев`ятсот тринадцять гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) судовий збір за подання позову у розмірі 1417,55 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 2126,33 грн, що загалом становить 3543,88 грн (три тисячі п`ятсот сорок три гривні 88 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 4096,30 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 3511,11 грн, що загалом становить 7607,41 грн (сім тисяч шістсот сім гривень 41 копійка).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлене 03.11.2026 року.

Судді: