Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №932/368/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9786/26 Справа № 932/368/26 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В. С. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання припинити нарахування плати за неотримувані послуги,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мандзюк Ольга Дмитрівна,

на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

05.01.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовом до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання припинити нарахування плати за неотримувані послуги.

В якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за її особовим рахунком, зобов`язати відповідача припинити нарахування та внести зміни до облікових даних, виключивши її квартиру зі споживачів послуги з постачання теплової енергії.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання припинити нарахування плати за неотримувані послуги відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

21.07.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мандзюк Ольга Дмитрівна надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що оскільки житло було офіційно відключене від централізованого опалення ще у 2016 році, а транзитні труби надійно ізольовані, фактичне споживання тепла дорівнює нулю.

Вважає, що відповідач отримує кошти без достатньої правової підстави, оскільки жодних послуг (навіть адміністративного характеру) щодо цієї квартири він не надає.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обгрунтування якого зазначено, що на споживача з індивідуальною системою опалення покладено обов?язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі приміщення незалежно від наявності опалювальних приладів, відтак нарахування відповідачем за обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби, є правомірним також.

Від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мандзюк Ольга Дмитрівна надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено, що позиція відповідача фактично зводиться до посилання на нормативну можливість розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби та врахування тепловіддачі транзитних трубопроводів. Водночас предметом спору є не саме існування такого нормативного механізму, а правомірність конкретних нарахувань щодо квартири позивача, їх склад, вихідні дані та відповідність фактично застосованого розрахунку вимогам законодавства.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.63-64).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 з 26.06.2014 є власником квартири АДРЕСА_1 , там зареєстроване місце її проживання.

Актом від 05.07.2016 про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП встановлене відключення квартири позивача від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, акт підписаний представниками монтажної організації та виконавця послуг з ЦО і ГВП, а також власником квартири.

22.07.2016 затверджені технічні умови №728/16 на реконструкцію центральної системи теплопостачання житлового будинку по АДРЕСА_2 , у зв`язку з встановленням автономного джерела тепла квартирі АДРЕСА_3 . 26.07.2016 виконаний робочий проект реконструкції системи центрального опалення.

07.03.2025 позивач звернулася до відповідача листом-зверненням з проханням прислати комісію для підтвердження від`єднання квартири від подачі теплової енергії у зв`язку з встановленням індивідуального опалення, оскільки відповідач незаконно нараховує платежі.

Актом б/н від 13.03.2025 КП «Теплоенерго» ДМР встановлено, що у квартирі позивача трубопровід системи централізованого опалення проходить транзитом на третій поверх, кількість стояків – 4, з них 3 ізольовані та сховані під гіпсокартон; 1 – ізольований з вільним доступом; опалення – електричне; горище (техдах) – є; підвал – під юр. підприємством. Індивідуальна система опалення відповідає робочому проекту від 2016 року. МЗК – у під`їзді батареї та стояки відсутні.

Листом відповідача від 15.10.2025 позивачеві на заяву від 29.09.2025 повідомлене про внесення змін до облікових даних за особовим рахунком 615-830307 про довжину транзитних ізольованих трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення шляхом заміни значення з 11,0м на 7,50м.

21.10.2025 ОСОБА_1 подано до КП «Теплоенерго» ДМР звернення з вимогою скасувати нарахування за послугу з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування за її особовим рахунком, внести відповідні зміни до облікових даних споживача з підстав наявності індивідуального опалення квартири, відсутності в ній опалювальних приладів централізованого опалення та наявністю лише трубопроводів, через які подача теплової енергії до квартири не здійснюється.

З рахунку КП «Теплоенерго» на оплату послуги з постачання теплової енергії та абонобслуговування за абонентським номером споживача 615-830307 вбачається, що станом на 01.09.2025 борг позивача за теплопостачання становить 1283,37 грн, за абонобслуговування – 412,24 грн.

Згідно з довідкою ТОВ «Внутрішньобудинкові системи» від 06.03.2025 на підставі акту 1/102МО від 14.06.2016 та складеної виписки з протоколу від 14.06.2016 №1/102МО квартирі АДРЕСА_1 відключена ввід внутрішньобудинкової мережі ЦО та ГВП.

Судом встановлено, що на даний час між позивачем та відповідачем не укладено нового договору про надання комунальних послуг на умовах, передбачених ст.14 Закону №2189.

Позивачем стверджується, що її квартира має індивідуальне опалення, тому підстав здійснювати їй нарахування у відповідача немає.

Втім, суд, не приймає доводів позивача з огляду на таке.

Оскільки ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої у багатоквартирному будинку, між нею як співвласником багатоквартирного будинку та відповідачем є очевидно наявними фактичні договірні відносини з приводу опалення будинку, в якому розташована квартира позивача.

Відсутність письмового договору з питань опалення МЗК та сплати абонентської плати сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

З наданих доказів встановлено, що відповідачем проведене вимірювання довжини трубопроводу в квартирі позивача та внесені відповідні зміни до облікових даних за її особовим рахунком.

Згідно з п.8 розділу IV Методики №315 у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: – для 1-5 поверхової будівлі/будинку – 25%.

У пункті 12 розділу IV Методики №315 передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Таким чином, обов`язком споживача теплової енергії, квартира якого обладнана індивідуальною системою опалення, є оплата частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб опалення пропорційно до площі такої

квартири.

Суд звертає увагу, що підтримання температури вище 0°C протягом всього року, особливо у зимовий час, у загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира позивача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що спірні послуги відповідачем їй не надаються. В матеріалах справи відсутні дані про те, що внутрішньобудинкова система опалення житлового будинку не підтримується в робочому стані, що температура у місцях загального користування є нижчою за встановлені норми. Отже, посилання позивача на неправомірність пред`явлення до неї рахунків на оплату за опалення МЗК у визначених відповідачем сумах неспроможні, оскільки не підтверджують відсутності підтримання належного температурного режиму у місцях загального користування всього будинку.

Оскільки житло позивача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстави для визнання протиправними дій відповідача з нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії відсутні.

Таким чином, враховуючи постачання відповідачем теплової енергії до МЗК будинку позивача, ним правомірно нараховується співвласникам будинку, в тому числі і позивачеві, плата за абонентське обслуговування, нарахування якої всупереч закону або умовам договору позивачем не доведене.

Оскільки позивачем заперечується правомірність здійснення відповідачем нарахувань за послуги з теплопостачання та абонентське обслуговування в цілому і не ставиться питання правильності здійснених розрахунків, судом не перевіряється арифметична правильність здійснених відповідачем нарахувань.

Отже, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем позивачеві плати з послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування здійснюється правомірно та на підставі положень діючого законодавства, тому підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача з нарахування плати за вказані послуги відсутні.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд відмовляє у задоволенні вимог про зобов`язання відповідача припинити нарахування оплати послуг та внести зміни до облікових даних шляхом виключення квартири позивача зі споживачів послуги з постачання теплової енергії, оскільки ці вимоги є похідними від первісної.

На підставі наведеного у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції відмовив у повному обсязі.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

З 01.05.2019 в повному обсязі введено в дію ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189, практична реалізація норм і положень якого, зокрема, що регулюють надання та оплату комунальних послуг, здійснюється з переходом на нові договірні відносини між виконавцями комунальних послуг і споживачами.

Статтями 7 та 8 Закону №2189 визначені обов`язки споживачів та виконавця житлово-комунальних послуг. Серед інших, обов`язками споживача є укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язками виконавця, серед інших, є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готування та укладення із споживачем договорів про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з п.14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики №315. Відключення квартир від мережі централізованого опалення не звільняє власників таких квартир від оплати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, який розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики №315.

Слід зауважити, що внутрішньобудинкова система опалення не обмежується лише її елементами, які знаходяться у конкретному місці. Згідно з п. 2 розділу II Методики №315 обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи, розраховується за формулою, складовими якої є довжини всіх транзитних трубопроводів у приміщенні з індивідуальним опаленням або окремому приміщенні з транзитними мережами опалення та питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів у розмірі 7 Вт/м. Питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшуються на 100%; можуть застосовуватись питомі теплові втрати відповідно до проекту відокремлення (відключення) приміщення (за його наявності) або за результатами розрахунку організації, яка має на це відповідний дозвіл.

Тобто, споживачі, які є власниками квартир з індивідуальною системою опалення, здійснюють оплату за теплову енергію, що втрачається на один метр довжини трубопроводу, який проходить у такій квартирі. Визначення обсягу та розподіл між споживачами спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку визначається за правилами розділу IV Методики №315.

Доводи апеляційної скарги не підлягють задоволенню, оскільки житло позивача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстави для визнання протиправними дій відповідача з нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії відсутні.

Отже, на споживача з індивідуальною системою опалення покладено обов?язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб пропорційно до площі приміщення незалежно від наявності опалювальних приладів, відтак нарахування відповідачем за обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби, є правомірним.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мандзюк Ольга Дмитрівна залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 03.11.2026 року.

Судді: