Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №176/1398/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7901/26 Справа № 176/1398/26 Головуючий у першій інстанції: Крамар О. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 18.08.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №777651680, за яким первісно надано 3800,00 грн. У подальшому кредитні кошти перераховувались окремими траншами, а загальна сума наданого кредиту становить 11400,00 грн. Право вимоги за вказаним договором перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та до позивача на підставі договорів факторингу. Заборгованість відповідача становить 52724,88 грн, з яких 11400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 41324,88 грн – за процентами за користування кредитом. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 52724,88 грн.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 52724,88 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 18.08.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №777651680, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7XA64, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 11400,00 грн траншами, початковий період кредитування – 14 днів, до 01.09.2022 включно (а.с.78 зворот-86).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу кредитні кошти траншами: 18.08.2022 – 3800,00 грн; 19.08.2022 – 500,00 грн, 1000,00 грн, 1000,00 грн, 2000,00 грн, 1000,00 грн та 2000,00 грн; 02.09.2022 – 100,00 грн, а всього 11400,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.113–116).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (а.с.20–23).

Згідно п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

За положеннями пункту 4.1 вказаного вище договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладалися, зокрема, наступні додаткові угоди: 28.11.2019 року – додаткова угода №19, відповідно до якої строк дії договору факторингу було продовжено до 31.12.2020 року; 31.12.2020 року – додаткова угода №26 про продовження строку дії договору факторингу до 31.12.2021 року, а також про викладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року в новій редакції; 31.12.2021 року – додаткова угода №27 про продовження строку дії договору факторингу до 31.12.2022 року; 31.12.2022 року – додаткова угода №31 про продовження строку дії договору факторингу до 31.12.2023 року; 31.12.2023 року – додаткова угода №32 про продовження строку дії договору факторингу до 31.12.2024 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №197 від 04.10.2022 до договору факторингу №28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №777651680 від 18.08.2022, що також підтверджується копіями акт звірки та протоколу (а.с.33–35).

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1023-01, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному в Реєстрі прав вимоги (а.с.36–40).

Відповідно до копії Реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 року, погодженого між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором від 18.08.2022 року №777651680, що також підтверджується копією платіжної інструкції від 26.02.2024 року (а.с.41–43).

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, у тому числі за кредитним договором від 18.08.2022 року №777651680, що також підтверджується копіями акта прийому-передачі Реєстру боржників, Реєстру боржників від 14.07.2025 року та платіжних інструкцій за договором факторингу (а.с.50–52, 56–59).

Відповідно до наданих розрахунків заборгованості за кредитним договором №777651680 від 18.08.2022 позивачем нарахована заборгованість у загальному розмірі 52724,88 грн, з яких 11400,00 грн – за тілом кредиту, 41324,88 грн – за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі №911/3185/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19 (провадження №61-11625сво22)).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження №61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі №183/4256/21 (провадження №61-15813сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Надані позивачем вищезазначені докази у їх сукупності підтверджують факт переходу права грошової вимоги за кредитним договором №777651680 від 18.08.2022 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до позивача.

Факт укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року до укладення кредитного договору від 18.08.2022 року №777651680 не свідчить про відсутність переходу права вимоги, оскільки відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня вимога, про що узгоджено у вказаному договорі факторингу. При цьому майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Отже, право вимоги за кредитним договором від 18.08.2022 року №777651680 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» після виникнення відповідного зобов`язання та його індивідуалізації у Реєстрі прав вимоги №197 від 04.10.2022 року до вказаного договору факторингу.

Матеріали справи не містять доказів нікчемності, визнання недійсними, оспорення вказаних вище договорів факторингу.

Також позивач не був стороною укладеного 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01, тобто об`єктивно був позбавлений можливості надати підтвердження оплати за цим договором.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 16.07.2020 року у справі №711/7922/17 (провадження №61-41461св18).

Крім того, у даній цивільній справі відповідач заперечень щодо факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та переходу права вимоги за кредитним договором від 18.08.2022 року №777651680 до ТОВ «ФК «Ейс» не навів. ОСОБА_1 також не зазначав про повне виконання ним зобов`язання на користь первісного кредитора.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №777651680 від 18.08.2022, отримання позичальником кредитних коштів траншами у загальному розмірі 11400,00 грн та відступлення права вимоги до позивача, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за тілом кредиту в сумі 11400,00 грн.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) від 28 березня 2018 року.

Умовами п.3.1 кредитного договору передбачено початковий дисконтний період кредитування тривалістю 14 днів. Додаткових угод про продовження строку кредитування не надано.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, у межах строку кредитування відсотки за користування кредитом становлять: за 18.08.2022 - 22,80 грн, за 19.08.2022 - 76,80 грн, з 21.08.2022 по 01.09.2022 67,80 грн х 12 = 813,60 грн, а всього 913,20 грн. 04.09.2022 відповідач сплатив на погашення процентів 15,00 грн. Таким чином, заборгованість за процентами у межах строку кредитування по 01.09.2022 включно становить 898,20 грн (913,20 ? 15,00). Інші проценти нараховані поза межами погодженого строку кредитування, тому стягненню з відповідача не підлягають.

Частиною восьмою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Враховуючи споживчий характер правовідносин, апеляційний суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23.

Пунктом 3.2 кредитного договору від 18.08.2022 року №777651680 встановлено порядок пролонгації дисконтного періоду кредитування, який передбачає вчинення певних дій. Сторони погодили, що встановлений у п.3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідач не сплачував всіх фактично нарахованих процентів після 01.09.2022 року.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання передбачених п.3.2 договору умов пролонгації та продовження погодженого сторонами строку кредитування, що обумовлений по 01.09.2022 року.

Посилання на п.11.1 договору, яким передбачено п`ятирічний строк його дії, та п.7.2 щодо повернення основної суми кредиту після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення колегія суддів оцінює у взаємозв`язку з п.п.3.1–3.3 та 7.1 цього ж договору. Вказані положення визначають конкретний початковий період кредитування, дату погашення кредиту та порядок продовження цього періоду шляхом сплати всіх нарахованих процентів. Двозначність умов щодо строку користування кредитом та його повернення підлягає тлумаченню на користь споживача. Тому передбачений п.11.1 загальний строк дії договору не дає підстав вважати погоджений період кредитування продовженим без виконання умов п.3.2 договору.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За змістом ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову (2662,40 грн) та апеляційної скарги (3993,60 грн), а також документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (7000,00 грн) та в суді апеляційної інстанції (6000,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам ((2662,40 грн + 3993,60 грн + 7000,00 грн + 6000,00 грн) ? 12298,20 / 52724,88) у розмірі 4584,81 грн.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» – задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) за кредитним договором №777651680 від 18.08.2022 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11400,00 грн та за процентами в розмірі 898,20 грн, а всього 12298 (дванадцять тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 20 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати у розмірі 4584 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн 81 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 03 листопада 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк