Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №646/2825/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/2825/25

№ провадження 1-кп/646/467/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № №12025221140000137 від 29.01.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каланчак Херсонської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді старшого техніка стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший сержант, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 по мобілізації, перебуваючи на посаді старшого техніка стрілецької роти, у 2025 році, точну дату в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, на території Харківської області, точне місце в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, діючи з прямим умислом, направленим на придбання бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у місці проведення бойових дій знайшов патрони калібру 5,45х39 АК у кількості 296 одиниць та патрони калібру 7,62х39 АК у кількості 401 одиниць.

В подальшому ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, в порушення вимог «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 (із змінами затвердженими наказом МВС № 459 від 16 червня 2020 року), забрав вказані патрони і почав незаконно зберігати їх у багажнику свого автомобіля ТМ «Jeep», д.н.з. НОМЕР_2 .

Так, 28.01.2025 приблизно о 16 год. 47 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання бойових припасів, зберігаючи в багажнику свого автомобілю ТМ «Jeep», д.н.з. НОМЕР_2 , патрони калібру 5,45х39 АК у кількості 296 одиниць та патрони калібру 7,62х39 АК у кількості 401 одиниць, проїжджав на вказаному автомобілі блокпост «Безлюдівка», який розташований за адресою: м. Харків, просп. Аерокосмічний, 362, де злочинна діяльність ОСОБА_4 була припинена співробітниками військової служби правопорядку.

Зокрема, 28.01.2025 у період часу з 18 год. 10 хв. до 18 год. 14 хв., під час огляду місця події на блокпості «Безлюдівка», за адресою: м. Харків, просп. Аерокосмічний, 362, дізнавачем СД ВП № 1 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області у ОСОБА_4 виявлено та вилучено патрони калібру 5,45х39 АК у кількості 296 одиниць та патрони калібру 7,62х39 АК у кількості 401 одиниць, які ОСОБА_4 зберігав у своєму автомобілі без передбаченого законом дозволу.

При цьому, вищевказані 697 патронів виготовлені промисловим способом (СРСР), з них: 296 патронів – є боєприпасами – бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 АК, що призначені для стрільби зі зброї системи Калашникова, а також іншої нарізної вогнепальної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (автомати, кулемети) та 401 патрон є боєприпасами – бойовими проміжними патронами калібру 7,62х39 АК, що призначені для стрільби зі зброї системи Калашникова та іншої нарізної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника.

Окрім цього, 15 відстріляних патронів калібру 5,45х39 АК придатні для стрільби, зовнішній вигляд та технічний стан 281 патрона, що залишились дозволяють припускати і їх придатність до стрільби та 15 відстріляних патронів калібру 7,62х39АК придатні для стрільби, зовнішній вигляд та технічний стан 386 патронів, що залишились дозволяють припускати і їх придатність до стрільби.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні винним себе визнав в повному обсязі. У скоєному щиросердно розкаявся. Надав пояснення проте, що визнає всі обставини так, як вони встановлені в обвинувальному акті і доповнити йому нічого.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів кримінального провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України, як зберігання, придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

З вивчення особи обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, осіб перебуваючих на утриманні не має, приймав участь у бойових діях, має нагороди. Щиросердне каяття обвинуваченого, допомога слідству та суду у встановленні істини у справі - відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено. При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії тяжкого злочину.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд керується положенням п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується вимогами ст.65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його наслідки, а також дані про особу обвинуваченого. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком та застосовує ст.75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його критичним ставленням до скоєного, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання. Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судово-товарознавчих експертиз необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави, згідно ст. 124 КПК України.

Питання про речові докази суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено, запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України,

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі;

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення судово – балістичної експертизи №СЕ-19/121-25/2555-БЛ від 11.02.2025 року у розмірі 1591 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна) грн. 80 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 07.02.2025 року на патрони калібру 5.45, у кількості 300 штук, запаковані у 10 картонних пачок; патрони калібру 7.62х39, у кількості 400 штук, запаковані у 20 картонних пачок, які було поміщено у сейф-пакет №SUD4022499, який належним чином опечатано, скріплено підписами усіх учасників слідчої дії та вилучено до ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області.

Речові докази:

- патрони калібру 5.45, у кількості 300 штук, запаковані у 10 картонних пачок;

- патрони калібру 7.62х39, у кількості 400 штук, запаковані у 20 картонних пачок – передати на потреби Збройних Сил України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у даному кримінальному провадженні не обирався.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в порядку, передбаченому частиною 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя - ОСОБА_1