Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №734/120/26
Суддя: Лебеженко В. О.
Справа № 734/120/26Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.
Провадження № 33/4823/904/26
Категорія - ч.2 ст.130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року місто Чернігів
Суддя Чернігівського апеляційного суду Лебеженко В.О., за участю захисника Бебешка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Бебешка Андрія Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, молодшого сержанта, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
в с т а н о в и в:
1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Суд першої інстанції встановив, що 01 січня 2026 року о 13 годині 48 хвилин с. Кіпті, дорога М-01, 98 км (Чернігівського району Чернігівської області), ОСОБА_1 , повторно протягом року, керував автомобілем Nisan Navara, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник Бебешко А.С. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, так як розгляд справи відбувся з формальним підходом.
Зокрема, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначив лише зміст протоколу та вказав, що на диску «зафіксовано обставини», не надавши належної правової оцінки хронології та дійсним подіям, які зафіксовані на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.
Як вбачається з перших хвилин відеозапису після зупинки транспортного засобу, інспектор поліції взагалі не повідомляє водію про наявність у нього будь-яких ознак сп`яніння, а одразу висунуто вимогу пройти освідування. Причиною такої вимоги стало не виявлення фізіологічних ознак, а перевірка поліцейськими даних водія за обліками МВС, де міститься інформація про попереднє його притягнення до відповідальності за постановою від 28.10.2025.
Звертає увагу, що будь-яких об`єктивних проявів сп`яніння (тремтіння пальців пук, неадекватної поведінки тощо) відеозапис не містить: ОСОБА_1 розмовляє чітко, аргументовано, його рухи повністю скоординовані, а поведінка абсолютно відповідає обстановці під час виконання бойового наказу.
Про відсутність реальних ознак сп`яніння на момент зупинки свідчить факт того, що вперше про нібито наявність запаху алкоголю поліцейський говорить лише о 13:56, при цьому не самому водію, а його побратиму, який підійшов на місці події. Безпосередньо ОСОБА_1 ознаки сп`яніння уперше повідомлені лише о 14:09:47, що зафіксовано на відеозаписі, тобто, через понад 20 хвилин після фактичної зупинки транспортного засобу.
Вказує, що протягом усього часу спілкування водій послідовно та твердо наголошував на своїй абсолютній тверезості та вимагав діяти виключно за законом – викликати ВСП, оскільки він перебуває на службі зі зброєю та виконує бойове завдання.
На думку апелянта, вказані вище обставини свідчать про те, що внесення до протоколу ознак алкогольного сп`яніння є завідомо надуманими та сфальсифікованими, направленими для штучного створення видимих підстав для складання матеріалів.
На порушення вимог ст.ст.252, 280 КУпАП суд першої інстанції не дав жодної оцінки цим очевидним хронологічним розбіжностям та упередженості інспекторів, безпідставно поклавши в основу постанови недостовірні та сфабриковані твердження працівників поліції.
Крім того зазначає, що на момент зупинки транспортного засобу його підзахисний виконував бойовий наказ, здійснював марш-переміщення з Сумського напрямку в оперативне підпорядкування угрупування військ «Північ».
Згідно з вимогами ст.266-1 КУпАП, процесуальні дії щодо військовослужбовців під час виконання ними обов`язків мають здійснюватися виключно уповноваженими посадовими особами Військової служби правопорядку.
У судовому засіданні ОСОБА_1 чітко пояснив, що його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння була обумовлена виключно незаконними діями поліцейських, які відмовилися викликати представників ВСП.
Посилається на положення ст.266-1 КУпАП, яка є спеціальною нормою та регулює огляд на стан сп`яніння саме військовослужбовців ЗСУ, постанову Макарівського районного суду Київської області від 09.09.2026 у справі №370/1935/26, в якій констатовано приклад правильного застосування права, зокрема застосування процедури, визначеної ст.266-1 КУпАП, яка починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем, апелянт вважає, що суд першої інстанції грубо порушив імперативні норми цієї статті, у зв`язку з чим особу було притягнуто до відповідальності без належних правових підстав.
Також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як такий, що пропущений з поважних причин.
3. Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник Бебешко А.С. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належними чином, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, про що повідомив і його захисник.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
4. Щодо питання поновлення пропущеного строку на оскарження постанови суду.
Захисник Бебешко А.С. подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 поза межами строку на апеляційне оскарження постанови суду та одночасно заявив клопотання про поновлення такого строку.
На обґрунтування клопотання зазначив, що первинно звернувся з апеляційною скаргою в межах строку, передбаченого ч.2 ст.294 КУпАП, проте постановою судді Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2026 апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з недотриманням вимог ст.271 КУпАП.
Дослідивши відповідне клопотання і перевіривши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя апеляційного суду вважає за можливе поновити захиснику Бебешку А.С. строк на апеляційне оскарження постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року, оскільки такий строк пропущений з поважних причин.
5. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Суд першої інстанції не в повному обсязі дотримався зазначених вимог закону.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556545 від 01.01.2026, ОСОБА_1 01 січня 2026 року о 13 годині 48 хвилин с. Кіпті, дорога М-01, 98 км (Чернігівського району Чернігівської області), повторно протягом року, керував автомобілем Nisan Navara, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Приписами пункту 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
Водночас, на відеозаписі з нагрудних бодікамер інспекторів поліції зафіксовано, що водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння фактично не відмовлявся, а будучи діючим військовослужбовцем та перебуваючи під час зупинки при виконанні бойового наказу, неодноразово наголошував на готовності пройти огляд за участю уповноваженого представника військової частини або представників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ВСП), відповідно до вимог ст.266-1 КУпАП. Інші військовослужбовці, які слідували з ОСОБА_1 та перебували на місці зупинки транспортного засобу, зокрема, і його безпосередній начальник - командир батальйону, також повідомляли співробітникам поліції, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконує бойове завдання, а саме марш переміщення та перевезення особового складу і майна.
Перебіг подій, зафіксований на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, на якому відображено події так, як вони відбувалися в дійсності, та виконання ОСОБА_1 на момент зупинки транспортного засобу обов`язків військової служби підтверджується змістом витягу із наказу на марш командира НОМЕР_2 окремого батальйону безпілотних систем №447/1… КСП-Батурин 15:00 31.12.2025.
Відповідно до інформації, яка вказана у цьому наказі, з метою виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.12.2025 №33910 та бойового розпорядження Угруповання військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 31.12.2025 … до 24:00 01.01.2026 здійснити марш 433 об БпС та зосередитись в районі н.п…, де перейти в оперативне підпорядкування угруповання військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для виконання бойових (спеціальних) завдань. До складу групи включений, зокрема, молодший сержант ОСОБА_1 , командир 3 відділення – командир екіпажу безпілотних літальних комплексів 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів. Транспорт для перевезення особового складу і майна наказано визначати власним рішенням (а.с.40-41).
З характеристики № 887 від 11.05.2026, наданої т.в.о. командира військової частини, вбачається, що 01 січня 20206 року о 13:18 год молодший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля Nisan Navara, д.н.з. НОМЕР_1 , дійсно виконував бойовий наказ, а саме здійснював марш переміщення та перевезення особового складу і майна, відповідно до наказу на марш командира НОМЕР_2 окремого батальйону безпілотних систем №447/1/дск від 31.12.2025 (а.с.39).
Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, може бути вчинено у таких формах: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння: розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів; появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння; відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
З наведеного слідує, що діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчиненні військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.
Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність (загальний суб`єкт), а передбаченого статтею 172-20 - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів (спеціальний суб`єкт).
Варто зазначити, що згідно із ч.9 ст.1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу (далі по тексту Закон № 2232-ХІІ).
Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Суддя апеляційного суду наголошує, що вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, суд першої інстанції в кожному конкретному випадку має встановити факт виконання цим військовослужбовцем обов`язків військової служби на момент вчинення діяння, з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону № 2232-ХІІ.
З огляду на викладене, суддя апеляційного суду виснує, що у разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, то, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації саме за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців.
Суддя апеляційного суду звертає увагу, що наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта - військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби, зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32 (далі по тексту Порядок).
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом установлено, що 01.01.2026 о 13:48 ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, під час керування транспортним засобом Nisan Navara, д.н.з. НОМЕР_1 , виконував обов`язки військової служби, а саме бойовий наказ №447/1дск від 31.12.2025 року, про що останній неодноразово повідомляв працівникам поліції на місці зупинки транспортного засобу.
За таких обставин, у разі якщо у працівників поліції виникли підстави уважати, що військовослужбовець ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, виконує обов`язки військової служби у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, то, відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, його огляд на стан сп`яніння міг проводитися виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, у порядку, визначеному ч.2-7 ст.266-1 КУпАП.
Апеляційний суд констатує, що встановлений законом порядок проведення огляду працівниками поліції дотримано не було. Відповідно до ч.9 ст.266-1 КУпАП порушення встановленого порядку проведення огляду тягне за собою недійсність такого огляду.
Отже, суддя апеляційного суду виснує, що вимога працівників поліції пройти огляд за процедурою, яка не відповідає установленому законом порядку, не могла породжувати для військовослужбовця ОСОБА_1 обов`язку проходити такий огляд.
Згідно постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року (справа №734/120/26) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення пояснив суду, що: «…від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння він не відмовлявся, а лише вимагав присутність ВСП» (а.с.51-56).
Відповідно до вимог ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Суд не має права самостійно збирати докази, позаяк обов`язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суддя апеляційного суду наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, сукупність досліджених доказів не підтверджує поза розумним сумнівом наявності у ОСОБА_1 умислу, спрямованого на ухилення від проходження огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП на стан алкогольного сп`яніння, а відтак не свідчить про порушення ним п. 2.5 ПДР та про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
5. Висновки апеляційного суду
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного її вирішення, та дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
За змістом частин 1, 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За результатами апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, виконуючи бойовий наказ командира, від проходження огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП не відмовлявся та погоджувався пройти його за участі уповноважених посадових осіб ВСП у ЗСУ.
Отже, докази у справі не підтверджують наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження – закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 283, 284, 294 КУпАП,
п о с т а н о в и в:
Поновити захиснику Бебешку Андрію Станіславовичу строк на апеляційне оскарження постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника Бебешка Андрія Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП – скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Лебеженко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua