Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №591/5874/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/5874/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/1575/26Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., захисника Хараїм О.В. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Хараїм Ольги Валеріївни на постанову судді Зарічного районного суду м.Суми від 15.09.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

встановила:

Постановою судді Зарічного районного суду м.Суми від 15.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за те, що він 20 травня 2026 року о 01 год 53 хв керував транспортним засобом автомобілем Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Харківська, 36, в стані алкогольного сп`яніння, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager 6820, показник 1,54% проміле, водій з результатом згоден, чим порушив п. 2.9.а ПДР України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Хараїм О.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернулась з апеляційною скаргою та просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП або ж вирішити питання щодо можливості застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, неналежною оцінкою доказів та істотними порушеннями порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Посилається на те, що з відеозапису видно, що ОСОБА_1 висловлював сумніви щодо результату приладу «Drager», однак працівники поліції не забезпечили проведення його медичного огляду. Крім того, у матеріалах справи відсутнє письмове направлення до закладу охорони здоров`я.

Апелянт сумнівається в достовірності результату приладу «Drager Alcotest 6820». Згідно з наявним чеком, останнє калібрування приладу проведено 18.11.2025, тоді як огляд відбувся 20.05.2026, що ставить під сумнів належність технічного стану приладу та достовірність отриманого результату. Акт огляду не містить дати та підпису ОСОБА_1 про згоду з результатом, а чек не підтверджує такої згоди. Ці обставини потребували належної оцінки судом у сукупності з іншими доказами.

Поліцейський повідомив ОСОБА_1 про використання такого самого приладу «Drager» у медичному закладі, що могло сформувати хибне уявлення про процедуру медичного огляду. Крім того, пояснення щодо вживання алкоголю були отримані до роз`яснення права не свідчити проти себе, гарантованого ст. 63 Конституції України. Цим обставинам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки з урахуванням гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, на момент події проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . З огляду на характер виконуваних ним обов`язків та обставини події підлягало з`ясуванню питання щодо застосування ст. 172-20 та 266-1 КУпАП, які передбачають спеціальне правове регулювання відповідальності військовослужбовців і порядку їх огляду. Натомість працівники поліції застосували загальну процедуру, передбачену ст. 266 КУпАП.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам захисту та не врахував довідку А7788 № 1961/20833 від 08.09.2026 форми 6, з якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно в період з 29.06.2025 по 05.03.2026, з 23.03.2026 по 05.06.2026, з 25.06.2026 по 13.08.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в: Сумська обл., Сумський р-н, Білопільська міська ТГ, Миколаївська сільська ТГ; Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, Маломихайлівська сільська ТГ.

Зазначає, що рапорт поліцейського, відсутність належного оформлення акта огляду, а також відсутність у матеріалах справи документів, які підтверджують відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, підлягали оцінці в сукупності з іншими доказами відповідно до ст. 251, 252 КУпАП. Самі по собі зазначені обставини не є автоматичною підставою для закриття провадження, однак у сукупності з іншими доводами захисту потребують ретельної перевірки.

Апелянт просить провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП або ж вирішити питання щодо можливості застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , обіймає посаду водія-електрика та має статус учасника бойових дій, а позбавлення його права керування транспортними засобами строком на один рік істотно ускладнить виконання службових обов`язків, зокрема щодо протиповітряної оборони, евакуації поранених і доставки боєприпасів.

В судовому засіданні захисник Хараїм О.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній. Просила скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення у діях її підзахисного або ж вирішити питання щодо можливості застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами .

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У відповідності до п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858 (далі - Інструкція) ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря- фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому законом порядку огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані, зокрема, алкогольного сп`яніння, згідно із ознаками такого стану.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Зарічного районного суду м.Суми від 15 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670439 від 20.05.2026 у якому зафіксовано, що 20 травня 2026 року о 01 год 53 хв в м. Суми по вул. Харківська, 36 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, проба позитивна 1,54 проміле, водій з результатом згоден. Від керування відсторонено.

- тестом № 2345 спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, результат тесту 1,54 проміле. Роздруківка з технічного пристрою «Drager Alcotest 6820» не підписана ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд був проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, проба позитивна 1,54 проміле. Підпис ОСОБА_1 в акті відсутній;

- відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, переглянутими й апеляційним судом, з яких убачається, що під час несення служби працівниками поліції було виявлено автомобіль, який рухався вулицями міста в період дії комендантської години з великою швидкістю, у зв`язку з чим зазначений транспортний засіб було зупинено. Після зупинки транспортного засобу працівник поліції повідомив водієві причину зупинки та запропонував надати для перевірки документи, передбачені Правилами дорожнього руху України. Під час подальшого спілкування з водієм, працівник поліції запитав останнього, чи вживав він алкогольні напої. На поставлене запитання ОСОБА_1 повідомив, що алкогольних напоїв не вживав. Водночас під час спілкування працівником поліції у водія було виявлено ознаку можливого алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. На зазначене зауваження ОСОБА_1 пояснив: «Та було трошки». У зв`язку з виявленою ознакою алкогольного сп`яніння працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager». На вказану пропозицію ОСОБА_1 погодився. Перед проведенням огляду працівник поліції продемонстрував ОСОБА_1 новий герметично запакований одноразовий мундштук, установив його до спеціального технічного засобу «Drager» та роз`яснив водієві порядок проведення огляду. Після цього ОСОБА_1 , дотримуючись роз`ясненого порядку, здійснив видих повітря через одноразовий мундштук до звукового сигналу приладу. За результатами проведеного огляду спеціальним технічним засобом «Drager» було зафіксовано показник 1,54 проміле алкоголю. На запитання працівника поліції щодо згоди з отриманим результатом огляду ОСОБА_1 відповів: «Та, а що робить, каби летять, ФПВ літають». На повторне запитання щодо згоди з результатом огляду водій відповів: «Я не знаю». У подальшому працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, пояснивши, що там також буде проведено відповідну перевірку за допомогою приладу «Drager» та поставлено запитання щодо згоди з отриманим результатом. На це ОСОБА_1 відповів: «Так, а сенс тоді який». На повторне запитання щодо згоди з показниками приладу «Drager» водій відповів: «Ну нехай». За цим фактом стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 було роз`яснено його процесуальні права та обов`язки, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також повідомлено про місце, дату та час розгляду справи Зарічним районним судом м. Суми. Від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення, роздруківки результату огляду спеціальним технічним засобом «Drager Alcotest 6820» та акта огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Після цього ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.

Відеозаписи із нагрудних камер інспекторів поліції, які значаться як додатки до протоколів про адміністративні правопорушення, і у відповідності до положень ст.251 КУпАП є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містять ознак монтажу чи інших недоліків, з них достатньо повно убачаються детальні обставини вчинення ОСОБА_1 даних адміністративних правопорушень, що цілком підставно було враховано суддею першої інстанції при розгляді справи.

Доводи захисника про незгоду ОСОБА_1 з результатом огляду та незабезпечення його проведення в закладі охорони здоров`я не спростовують висновків суду першої інстанції. Із відеозапису вбачається, що після проведення огляду працівник поліції повідомив водієві його результат та запропонував пройти огляд у медичному закладі. При цьому висловлювання ОСОБА_1 не містили однозначної відмови від результату огляду на місці, а після повторного уточнення він відповів: «Ну нехай». Водночас зазначені висловлювання не можуть розцінюватися як безумовне підтвердження згоди з результатом або як відмова від медичного огляду. Однак за встановлених обставин вони не спростовують результату проведеного огляду та інших доказів у справі. Відсутність у матеріалах справи письмового направлення до закладу охорони здоров`я також не свідчить про недостовірність результату огляду, проведеного на місці зупинки.

Доводи апеляційної скарги щодо сумнівів у достовірності результату огляду, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», апеляційний суд вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зазначення в чеку дати останнього калібрування приладу «18.11.2025» за відсутності об`єктивних даних про його несправність або порушення встановлених вимог щодо придатності до використання не є достатньою підставою для визнання результату огляду недостовірним. Водночас придатність приладу до застосування на момент проведення огляду має підтверджуватися відповідними документами.

Відсутність дати та підпису ОСОБА_1 в акті огляду, а також підпису про згоду з результатом у чеку не свідчить автоматично про недостовірність зафіксованого показника, однак підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. Як убачається з матеріалів справи, результат огляду 1,54 проміле відображено в документах щодо проведеного тестування, а перебіг події зафіксовано на відеозаписі, який досліджувався як судом першої інстанції так і апеляційним судом.

За відсутності підтверджених порушень, які ставили б під обґрунтований сумнів достовірність результату огляду, наведені доводи апелянта не спростовують сукупності доказів, покладених в основу постанови. Отже, підстав для її скасування з наведених мотивів апеляційний суд не вбачає.

Не заслуговують на увагу й доводи про порушення права не свідчити проти себе, гарантованого ст. 63 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не лише на його висловлюваннях, а передусім на результатах огляду та інших належних доказах. Самі по собі пояснення щодо вживання алкоголю не є визначальними для встановлення складу адміністративного правопорушення.

Щодо доводів апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515 (далі Інструкція), дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов`язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов`язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння чи відмова такого військовослужбовця від проходження огляду на стан сп`яніння до таких підстав не належить.

Згідно з ч.2 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

З протоколу про адміністративне правопорушення та переглянутого як судом першої інстанції, так і апеляційним судом відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 перебував в АДРЕСА_2 , поза межами території будь-якої військової частини. ОСОБА_1 перебував у цивільному одягу. При спілкуванні з поліцейськими він жодним чином не виказує, що їде на бойове чи будь-яке інше завдання військової служби.

Наявні в матеріалах справи військовий квиток і довідка форми 6 ВЧ НОМЕР_2 №1961/20833 від 08.09.2026 підтверджують, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних систем десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 та з 23.03.2026 по 05.06.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 53, 68). У вказаній довідці наведений також перелік журналів бойових дій ВЧ НОМЕР_2 . Однак вказані докази не можуть бути враховані апеляційним судом як підстава для проведення його огляду у відповідності до вимог ст.266-1 КУпАП та скасування оскаржуваної постанови, оскільки не містять беззаперечних відомостей про те, що на момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 20.05.2026 о 01:53 год в м.Суми по вул.Харківській, 36 останній перебував при виконанні бойового розпорядження, як про це зазначено у рекомендаційному листі голови Касаційного кримінального суду Верховного Суду №748/0/158-25 від 17.12.2025.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія поліцейські не повинні запрошувати представника військової служби правопорядку.

Суд зазначає, що об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Чинним законодавством не передбачено виключень для військовослужбовців щодо їх обов`язку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до п. 2.5 ПДР України, і вони, як і всі особи, що керують транспортними засобами на території України зобов`язані дотримуватися ПДР.

Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб`єкт правопорушення був саме водієм, а тому факт перебування його у статусі військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку.

Твердження захисту, що огляд останнього на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

Вивчивши доводи апеляційної скарги щодо застосування адміністративного стягнення, яке є більш м`яким ніж передбачено санкцією статті, апеляційний суд зазначає, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому чинними нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції статті, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної статті як обов`язкове.

Водночас апеляційний суд зауважує, що посилання апелянта на можливість застосування ст. 69 КК України за аналогією закону суперечить положенням ч. 4 ст. 3 КК України, відповідно до якої законодавцем чітко передбачено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Наведені апелянтом позитивні відомості, що характеризують особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем ЗСУ, обіймає посаду водія-електрика та має статус учасника бойових дій, враховані апеляційним судом, однак не можуть бути підставою для задоволення апеляційних вимог за відсутності такої правової можливості.

Апеляційний суд зауважує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративного правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, із використанням засобів підвищеної небезпеки.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Більш того, накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як за своїм видом, так і розміром, є безальтернативним, відповідно до санкції вказаної вище частини статті КУпАП.

Відтак, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (в частині не визначення останньому такого виду стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами) з урахуванням підстав, на які посилається захисник.

Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що постанова судді Зарічного районного суду м.Суми від 15 вересня 2026 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а під час апеляційного перегляду, обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник встановлено не було. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника Хараїм Ольги Валеріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Зарічного районного суду м.Суми від 15 вересня 2026 року залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяБасова В. І.