Суд: Деснянський районний суд м. Чернігова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення вимог фінансового контролю
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №750/9782/26
Суддя: Григор'єв Р. Г.
Справа № 750/9782/26
Провадження № 3/750/2805/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Григор`єв Р.Г., з участю прокурора Вахонєвої А.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Копейкіна С.О., дослідивши матеріали Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Семенівка, Чернігівської області, громадянки України, не працюючої, одруженої, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 , перебуваючи до 05 грудня 2025 року на посаді головного спеціаліста відділу з питань ветеранської політики Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, будучи державним службовцем категорії «В», та згідно підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» 1700-VII від 14.10.2014 суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язані з корупцією, у порушення вимог абзацу 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», після припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, несвоєчасно, без поважних причин, подала, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2025 рік (після звільнення) за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, а саме подала таку декларацію 23.04.2026, хоча зобов`язана була подати до 01 квітня 2026 року.
Протокольною постановою від 30.09.2026 в задоволенні клопотання захисника Копейкіна С.О. в інтересах ОСОБА_1 про передачу справи про адміністративне правопорушення за підсудністю до Новозаводського районного суду м. Чернігова за місцем можливого вчинення адміністративного правопорушення і проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовлено.
При відмові у задоволенні клопотання захисника суд виходив з того, що місцем вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП необхідно вважати місце розташування органу, після звільнення з якого, суб`єкт правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушив антикорупційне законодавство, пов`язане з необхідністю подання декларації. В даному випадку таким органом є Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області, яка розташована на території Деснянського району м. Чернігова.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП повністю не визнала та пояснила, що з 23.09.2025 по 05.12.2025 вона обіймала посаду головного спеціаліста відділу з питань ветеранської політики Чернігівської районної державної адміністрації. Вона являлася державним службовцем, її посада відносилася до категорії «в». Раніше вона не перебувала на посадах в державних органах та не заповнювала відповідних декларацій. Про необхідність подання декларацій вона була обізнана. Вперше при прийнятті її на посаду, заповнювати та подавати декларацію їй допомагала спеціаліст райдержадміністрації. В подальшому, розуміючи необхідність подання декларацій, з метою отримання допомоги у заповненні та поданні декларацій, вона звернулася до свого чоловіка, який повідомив, що домовиться зайнятися цим питанням з адвокатом Урожай А.В., яка працює юристом у нього на підприємстві. Вона спілкувалася з ОСОБА_2 з приводу подання декларацій, яка переадресувала її до свого помічника ОСОБА_3 , яка повинна була зайнятися заповненням та поданням її декларацій. Нею були сформовані і подані декларації: при звільненні 05.01.2026 та виправлення декларація при звільненні 03.02.2026. На її питання чи все нормально з приводу декларацій, ОСОБА_4 запевняла, що все в порядку. Вже в квітні 2026 вона дізналася, що необхідно було подати декларацію після звільнення з посади до 01.04.2026, яка ОСОБА_5 не була сформована і подана. У зв`язку з цим вона відразу ж 23.04.2026 подала відповідну декларацію. Запевняє, що умислу в її діях на неподання декларації після звільнення з посади у неї не було і вона розраховувала, що саме ОСОБА_4 контролює процес подання декларацій і у неї все добре.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працює фахівцем з публічних закупівель в КП «Шкільне», керівником якого є чоловік ОСОБА_1 . Чоловік ОСОБА_7 звернувся до адвоката Урожай А.В. з проханням заповнити та подати декларацію дружини після звільнення 05.12.2025. ОСОБА_2 доручила цю роботу їй, оскільки вона стажувалася у неї, так би мовити, на громадських засадах. В подальшому декларація була подана. Після 27.03.2026 до неї зверталася ОСОБА_7 з питанням щодо подання щорічної декларації після звільнення за 2025 рік. Вони з ОСОБА_2 почитали роз`яснення НАЗК і вирішили, що оскільки цей період охоплювався раніше поданою декларацією, то декларацію не потрібно подавати. Про це повідомили ОСОБА_7 . Але як виявилося, то таку декларацію потрібно було подавати. Внаслідок її помилки декларація була несвоєчасно подана ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_8 , який обіймає посаду заступника керівника апарату -начальника юридичного відділу та по роботі зі зверненнями громадян Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, в судовому засіданні пояснив, що після звільнення ОСОБА_1 їй вручалася пам`ятка про необхідність подання декларації. В березні 2026 року їй також був направлений лист про необхідність подання декларації. 13.04.2026 він здійснював перевірку по Реєстру декларацій наявність поданих декларацій і не виявив декларації ОСОБА_1 за минулий 2025 рік (після звільнення). Він зателефонув ОСОБА_1 і повідомив про це. Йому перетелефонувала юрист і пояснила, що таку декларацію подавати не потрібно. Він наполягав, що декларацію необхідно подати. 15.04.2026 він в електронній формі та засобами поштового зв`язку повідомив НАЗК про факт неподання ОСОБА_1 декларації.
Свідок ОСОБА_2 , яка є адвокатом та зареєстрована фізично особою -підприємцем, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_9 звернувся до неї з питанням, пояснивши, що його дружина ОСОБА_1 звільнилася і попросив надати послугу з заповнення декларації. Був укладений договір на правничу допомогу. На той період у неї практикувалася ОСОБА_6 , якій вона доручила це завдання. Вони разом почитали законодавство та роз`яснення НАЗК і дійшли висновку, що ОСОБА_1 не повинна подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2025 рік після звільнення. У квітні 2026 року їй зателефонувала ОСОБА_1 і повідомила, що вона повинна подавати декларацію і вони подали таку декларацію.
Суд зазначає, що ОСОБА_2 була допитана в якості свідка за клопотанням сторони захисту, зокрема, і за згодою ОСОБА_1 , а тому розголошення адвокатської таємниці не відбулося.
Свідок ОСОБА_9 , який працює директором КП «Шкільне», в судовому засіданні пояснив, що у нього на підприємстві працює ОСОБА_6 , яка допомагає йому з заповненням декларацій. Коли його дружина звільнилася, то він також попросив допомогти дружині у заповненні декларації. Одна декларація була подана при звільненні, інша була подана 03.02.2026 одночасно з його декларацією, в якій уточнила його доходи, щоб все співпадало. У нього було повне розуміння, що все порядку і ще якоїсь декларації не потрібно подавати.
Заслухавши доводи прокурора та захисника, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з огляду на таке.
Відповідно до розпорядження начальника Чернігівської районної військової адміністрації Чернігівської області від 22 вересня 2025 № 93-к ОСОБА_1 з 23 вересня 2025 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу з питань ветеранської політики Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (код посади 9- VII-3), строково, до призначення на цю посаду переможця конкурсу, оголошеного після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, або спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, який становить 11362, 00 грн., з випробувальним терміном один місяць.
23.09.2025 ОСОБА_1 склала присягу державного службовця, ознайомилася з посадовою інструкцією державного службовця, затвердженої 15.02.2024 керівником апарату Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області.
ОСОБА_1 також під розпис була попереджена про обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
У відповідності до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» на ОСОБА_1 , як державного службовця, поширювалася дія Закону України «Про запобігання корупції» та відповідно вона являлася суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
В подальшому розпорядженням начальника Чернігівської районної військової адміністрації Чернігівської області від 04.12.2025 № 122-к, ОСОБА_1 05.12.2025 була звільнена з посади головного спеціаліста відділу з питань ветеранської політики Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу»).
Згідно з ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 після звільнення 05.12.2025 з посади головного спеціаліста відділу з питань ветеранської політики Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подала, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2025 рік (після звільнення) за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, а саме подав таку декларацію 23.04.2026, хоча зобов`язана була подати до не пізніше 31 березня 2024 року.
Суд критично оцінює та відхиляє доводи ОСОБА_1 та її захисника Копейкіна С.О. про те, що несвоєчасне подання декларації після звільнення було викликано поважними причинами через те, що допомогти у заповненні та поданні декларації повинна була адвокат Урожай А.В. та її помічниця ОСОБА_6 , при цьому остання запевнила її, що все в порядку, оскільки наведені обставини не свідчать про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для своєчасного виконання встановленого законом обов`язку декларування.
За змістом частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» обов`язок подання декларації покладається безпосередньо на визначеного законом суб`єкта декларування та має персональний публічно-правовий характер.
За своєю правовою природою цей обов`язок виникає не з договірних відносин, а безпосередньо із приписів закону, у зв`язку з набуттям особою відповідного правового статусу, а тому не може бути припинений, змінений або перекладений на іншу особу шляхом укладення цивільно-правового договору, зокрема договору про надання правничої допомоги.
Залучення адвоката Урожай А.В. та її стажерки до підготовки декларації є реалізацією права особи на отримання професійної правничої допомоги, однак не змінює встановленого законом порядку виконання обов`язку декларування та не звільняє суб`єкта декларування від необхідності особисто забезпечити своєчасне подання декларації.
При цьому слід розмежовувати обов`язок адвоката перед клієнтом, який виникає на підставі договору про надання правничої допомоги, який носить приватно -правовий характер, та обов`язок суб`єкта декларування перед державою, який встановлений законом, який відповідно має публічно -правовий характер. Неналежне виконання адвокатом своїх договірних зобов`язань може мати відповідні цивільно-правові або дисциплінарні наслідки, проте саме по собі не є підставою для звільнення суб`єкта декларування від виконання покладеного на нього законом обов`язку.
Суд виходить із того, що поважними причинами несвоєчасного подання декларації можуть визнаватися обставини, які об`єктивно перешкоджали особі виконати встановлений законом обов`язок у визначений строк, не залежали від її волі та за конкретних обставин не могли бути усунуті шляхом вжиття розумних і доступних заходів.
Натомість обрання суб`єктом декларування способу організації підготовки декларації шляхом залучення адвоката є результатом його власного волевиявлення. Відповідно, ризик неналежної організації виконання такого обов`язку, зокрема несвоєчасного отримання необхідних відомостей, відсутності контролю за станом підготовки декларації або неперевірки факту її подання, не може сам по собі розглядатися як обставина, що об`єктивно унеможливлювала своєчасне декларування.
Саме лише переконання особи в тому, що адвокат належним чином виконає взяті на себе зобов`язання, без встановлення обставин, які позбавляли декларанта реальної можливості самостійно виконати відповідний обов`язок, не є достатнім для визнання причин пропуску строку поважними.
Суд також враховує, що законодавство не ставить виконання обов`язку подання декларації в залежність від дій або бездіяльності адвоката, а суб`єкт декларування не позбавлений можливості самостійно здійснити необхідні дії щодо її подання через Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Отже, наведені ОСОБА_1 та її захисником обставини не можуть бути визнані поважною причиною несвоєчасного подання декларації в розумінні частини першої статті 172-6 КУпАП, оскільки не підтверджують неможливості виконання нею особистого обов`язку декларування у встановлений законом строк.
Суд такою приймає до уваги те, що на стадії збору адміністративних матеріалів необхідних для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП, ОСОБА_1 спочатку пояснювала причину несвоєчасного подання декларації після звільнення за минулий 2025 рік тривалою хворобою дитини. Після спростування доводів ОСОБА_1 в частині тривалої хвороби дитини, працівниками поліції шляхом збору та аналізу відповідних матеріалів з Чернігівського ДНЗ № 68 «Пізнайко», стороною захисту була висунута нова версія щодо поважності причини несвоєчасного подання декларації, а саме з причин юридичної некомпетентності адвоката Урожай А.В. та її помічниці ОСОБА_6 , які запевнили ОСОБА_1 у відсутності підстав для подання декларації після звільнення за минулий 2025 рік. В судовому засіданні на підтвердження наявності договірних відносин між ОСОБА_1 та адвокатом Урожай А.В. був наданий оригінал Договору про надання правничої допомоги № 0104-01 від 04.01.2026, з якого судом знята копія та долучена до матеріалів адміністративної справи. Оригінал вказаного договору не містить підпису однієї зі сторін ОСОБА_1 і ця обставина в сукупності з іншими наведеними обставинами вказує на те, що даний договір був формальним для забезпечення захисної версії сторони захисту.
Окремо суд зазначає, що правомочність у вигляді подання декларації нероздільно пов`язана з особою суб`єкта декларанта і не може бути передоручена адвокату на підставі укладеного з ним договору про правничу допомогу, оскільки передбачає необхідність її підписання особистим електронним підписом (КЕП) декларанта. Положення ч.2 ст. 12 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» прямо забороняють користувачу електронних послуг передавати КЕП та пароль третім особам.
У даному випадку адвокат може надавати інформаційні та консультаційні послуги заповнення декларацій, збирати за дорученням клієнта необхідну для заповнення декларацій інформацію, але безпосередньо подавати декларацію до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування наділений виключено суб`єкт декларування.
Важливим для відрахування строків накладення адміністративного стягнення за правопорушення, пов`язане з корупцією, є встановлення моменту виявлення такого правопорушення. Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає порядку визначення такого моменту виявлення. Разом з тим, суд виходить з того, що процес виявлення адміністративного правопорушення є триваючим і вимагає встановлення уповноваженими суб`єктами низки обставин його вчинення, зокрема наявності чи відсутності поважних причин неподання такої декларації як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.
Згідно з роз`ясненнями Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 9 квітня 2021 року, викладеними у листі № 1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок встановлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.
Відповідно до загальнодоступних роз`яснень Національного агентства з питань запобігання корупції, зокрема листа від 26 квітня 2021 року № 47-09/27771/21, початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу.
Дії уповноваженої особи, яка має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається під час складення протоколу. Водночас надсилання запитів до компетентних органів та отримання інформації по них, відібрання пояснень не є часом виявлення правопорушення. Такі дії уповноважених осіб свідчать про перевірку наявності чи відсутності в діях особи правопорушення, а не про його констатацію.
Початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли особа, уповноважена на складання протоколу, зібрала і проаналізувала необхідні докази та зробила висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, що може свідчити про дату виявлення адміністративного правопорушення.
Отже, датою виявлення вчиненого правопорушення варто вважати день складання протоколів про адміністративне правопорушення, оскільки на момент їхнього складання були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення, та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені частинами другою-четвертою статті 256 КУпАП.
За змістом ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення № 3452026 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП складений 02.09.2026. Станом на 03.11.2026 строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, не сплив.
Отже, підстав для закриття провадження у справі за п.7 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу), як на тому наполягає сторона захисту, не має.
За наведених обставин, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП є повністю доведеною.
Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його сімейний стан, майновий стан, ступінь його вини, і вважає за необхідне накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 172-6, ст.ст. 268, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП і накласти на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а вразі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова.
Суддя Р.Г. Григор`єв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua