Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №730/962/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

Суд: Борзнянський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №730/962/26

Суддя: Ріхтер В. В.

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/962/26

Провадження № 2/730/742/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - позивач, ТОВ «Бізпозика») звернулося до Борзнянського районного суду Чернігівської області (далі - суд) із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, боржник, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути заборгованість за договором про надання кредиту № 569805-КС-001 від 04.12.2025 у розмірі 74 580,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 04.12.2025 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 569805-КС-001 (далі - договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, котрий ним вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті). До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 569805-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, кошти не сплатив, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Таким чином, позивачем належним чином виконані умови договору, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за договором зі сплати основного боргу, процентів, прострочених процентів та комісії.

Згідно ухвали від 06.07.2026 Борзнянський районний суд Чернігівської області постановив прийняти до розгляду дану позовну заяву та відкрити спрощене позовне провадження у цивільній справі, здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; задовольнив клопотання представника позивача про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» доказів перерахування коштів відповідачу у порядку ст. 84 ЦПК України.

Позивач в судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, однак у встановлений законом строк відзиву на позов не подав, із заявами до суду не звертався, а також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 04.12.2025 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 569805-КС-001 в електронному вигляді шляхом обміну електронними повідомленнями.

Так, 04.12.2025 ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 569805-КС-001 про надання кредиту. У той же день відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 569805-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено позичальнику через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2165 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено ОСОБА_1 у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий нею було введено/відправлено). Таким чином, 04.12.2025 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 569805-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 13 Закону України «про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2. договору кредиту ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (далі - правила, а разом - договір). Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,00 % за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 4 400,00 грн. Термін дії договору - до 21.05.2026.

Пунктом 4. кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 4. кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником указано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується відповідною довідкою про видачу коштів за кредитним договором №569805-КС-001 від 04.12.2025.

Відповідач свої зобов`язання за вищевказаним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 74 580,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 37 180,00 грн ; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 11 000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4 400,00 грн, що підтверджується відповідними розрахунками.

Згідно витребуваних судом відомостей від АТ КБ «ПриватБанк», у даному банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано карту № НОМЕР_4 . Згідно виписки про рух коштів по вищезазначеному рахунку 04.12.2025 відбулось зарахування коштів у розмірі 22 000,00 грн.

Згідно частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ст.ст. 610-612 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є

його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання

(неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до

виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Стаття 1 Закону України «Про інформацію» містить визначення документа, за яким документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Всупереч наведеним нормам закону та умовам укладеного між сторонами договору відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а тому позов в частині стягнення заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитом підлягає задоволенню.

Відповідачем, всупереч положенням ст.ст. 12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх зобов`язань та спростування вимог позивача.

Щодо вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту

За договором від 04 грудня 2025 року відповідачці надано кредит у сумі 22 000 грн строком на 169 днів. Пунктом 2.5 договору передбачено одноразове нарахування комісії за видачу кредиту в сумі 4 400 грн, що становить 20% від суми кредиту. За пунктом 1.6 договору ця комісія визначена як одна зі складових плати за «надання та користування Кредитом».

Надана кредитодавцем довідка ТОВ «ПрофітГід» підтверджує переказ відповідачці 22 000 грн. Водночас у договорі та паспорті кредиту не конкретизовано, яку саме окрему послугу кредитодавець надав за комісію 4 400 грн, у чому полягав її зміст та який результат цієї послуги отримала позичальниця, не розкрито, як сформовано її розмір. Комісія фактично встановлена за саму видачу кредиту - дію, яка становить виконання основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором. Доказів надання за цю плату іншої самостійної послуги матеріали справи не містять.

Саме зазначення комісії в договорі, паспорті кредиту та графіку платежів підтверджує, що її розмір було формально розкрито споживачці до укладення договору. Проте розкриття платежу не є достатнім доказом його справедливості та наявності послуги, за яку цей платіж стягується. Так само включення комісії до розрахунку загальних витрат за кредитом саме по собі не доводить правомірності її стягнення: стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначає складові загальних витрат і порядок їх обчислення, тоді як конкретна умова договору має відповідати вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Оцінюючи справедливість цієї умови, суд ураховує не лише факт її підписання, а й розмір та економічний вплив платежу на споживачку. Комісія у 4 400 грн дорівнює п`ятій частині фактично наданої суми кредиту. За паспортом кредиту, загальні витрати за обраними умовами становлять 32 410,88 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту - 54 410,88 грн за строк кредитування 169 днів. При цьому кредитодавець не навів розрахунку комісії та не пояснив, які витрати або послуги зумовили саме такий її розмір. За цих обставин комісія не виглядає оплатою окремої послуги, а збільшує плату за одержання кредиту на 20% від його суми.

Суд звертає увагу, що він обізнаний з постановою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23. У цій справі Верховний Суд не погодився з висновком про те, що комісія за видачу кредиту автоматично є нікчемною. Договором була передбачена одноразова комісія у розмірі 2,5% від суми кредиту; її було зазначено в умовах кредитування, позичальник підписав договір, а після його укладення сплачував кредит, проценти та комісію. Оцінивши комісію разом із процентною ставкою та сумою кредиту, Верховний Суд не встановив дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу і не визнав умову несправедливою. Однак, наведена постанова Верховного Суду не встановлює універсального розміру комісії, за якого вона є справедливою, і не звільняє суд від оцінки умов іншого договору.

Водночас обставини цієї справи відрізняються: комісія становить 4 400 грн, тобто 20% від суми кредиту, а кредитодавець не навів розрахунку її розміру та не довів надання за неї окремої послуги. Тому висновок Верховного Суду у справі № 331/2974/23 не є підставою автоматично вважати справедливою комісію такого розміру за інших умов кредитування.

На переконання суду, за таких обставин умова про сплату комісії покладає на споживачку додатковий істотний платіж за отримання кредиту без доведеного надання окремої послуги та створює дисбаланс договірних прав і обов`язків на її шкоду.

Суд також бере до уваги як порівняльний орієнтир рішення Суду Європейського Союзу від 30 квітня 2025 року у справі Justa v Banco Bilbao Vizcaya Argentaria SA (BBVA), C?39/24. У ній Суд ЄС розглядав вимогу прозорості умови про одноразову комісію за оформлення іпотечного кредиту. Саме по собі те, що договір не деталізує кожну послугу чи час її надання, не означає автоматичної непрозорості або несправедливості умови. Водночас споживач має бути спроможним оцінити її економічні наслідки, зрозуміти характер послуг, за які сплачується комісія, та з`ясувати, чи не дублює вона інші платежі. Перш за все, це рішення стосується тлумачення Директиви ЄС про несправедливі умови у споживчих договорах і не визначає нікчемність умови за українським законом, але воно враховується як орієнтир на користь індивідуальної оцінки прозорості та справедливості комісії, а не її автоматичної заборони чи правомірності.

Обмірковуючи справедливість вказаної комісії, суд також ураховує таке.

У своїх рішенням Верховний Суд виходить з того, що виконання кредитодавцем власних договірних обов`язків або внутрішніх дій на його користь не є самостійною послугою для позичальника.

Суд ураховує, що відповідно до статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти на умовах договору. Разом із тим частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає включення до загальних витрат за кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Тому сама обставина, що комісія пов`язана з видачею кредиту, не є достатньою підставою для висновку про її незаконність. Водночас включення платежу до загальних витрат не означає, що кожна така умова автоматично є справедливою та підлягає стягненню без оцінки її змісту й наслідків для споживача.

У постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц Об`єднана палата КЦС ВС зазначила: надання кредиту є обов`язком банку, а надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості не становлять самостійної послуги, яку клієнт замовив і за яку має окремо платити. Такі дії здійснюються в межах виконання кредитодавцем договору та відповідають передусім його власним економічним інтересам. Цей висновок стосується саме відсутності самостійної послуги, а не заперечує, що надання кредиту загалом є фінансовою послугою.

Звідси випливає, що комісія має оцінюватися не за назвою, а за її змістом: які саме дії за неї виконано, чи отримав споживач окрему послугу або самостійний результат, чи не є платіж лише додатковою оплатою за виконання основного обов`язку кредитодавця, чи не дублює він проценти або інші платежі. Якщо за комісією стоять лише внутрішні витрати кредитодавця на укладення та облік договору, а окрему послугу споживачеві не визначено й не доведено, є підстави ставити під сумнів законність та справедливість такого платежу.

Дійсно, Закон «Про споживче кредитування» включає до загальних витрат, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Але включення платежу до розрахунку загальної вартості кредиту саме по собі не відповідає на питання, чи є конкретна умова договору справедливою та чи має вона належну правову й фактичну підставу. Це підтверджує й вищезазначена постанова у справі № 331/2974/23: ВС не визнав одноразову комісію 2,5% автоматично нікчемною, а оцінив її разом із процентною ставкою, сумою кредиту та поведінкою сторін і не встановив дисбалансу на шкоду споживачу.

Постанова ВС у справі № 582/202/22 додатково підтверджує значення конкретизації послуг: там Суд визнав нікчемними умови про щомісячні комісії, оскільки кредитодавець не навів і не довів перелік послуг, за які їх стягував. Й хоча, йшлося про щомісячні платежі за обслуговування кредиту, така постанова судом застосовується як орієнтир щодо необхідності з`ясувати зміст послуги, а не як пряме вирішення питання про кожну одноразову комісію за видачу кредиту.

За статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умова договору є несправедливою, якщо всупереч принципу добросовісності її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві. Отже, оцінюючи спірну комісію, суд бере до уваги не лише факт підписання договору й зазначення в ньому суми платежу, а й розмір комісії, її співвідношення із сумою та строком кредиту, умови нарахування, розкриття її економічного змісту та сукупні витрати за договором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач, заявляючи до стягнення комісію, мав довести не лише її нарахування за умовами договору, а й обставини, які дають підстави стягувати цей платіж з урахуванням його змісту та правової природи. Самого зазначення суми комісії в розрахунку заборгованості недостатньо для підтвердження того, що вона є оплатою окремої послуги, а не додатковою платою за виконання кредитодавцем основного обов`язку з надання кредиту.

Оцінивши умови договору, подані докази та розмір спірного платежу в сукупності, суд доходить висновку, що позивач не довів наявності належної підстави для окремого стягнення 4 400 грн комісії. Договір не пояснює, за яким розрахунком визначено саме 4 400 грн, і не пов`язує цю суму з конкретними діями чи витратами кредитодавця. За встановлених обставин цей платіж не підтверджений як оплата конкретної самостійної послуги для позичальниці та фактично покладає на неї додатковий платіж за надання кредиту. Тому вимога про стягнення 4 400 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 11 000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на те, що на підставі кредитного договору №569805-КС-001 від 04.12.2025 відсотки за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 11 000,00 грн нараховано в період дії воєнного стану в України, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п.6 Розділу IV Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" вказана сума підлягала списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому заявлена вимога про її стягнення є неправомірною та не підлягає задоволенню.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідачу нараховувалась відсотки за ст.625 ЦК України за прострочення виконання ним зобов`язань за кредитним договором, укладеним 04.12.2025, тобто після 24 лютого 2022 року, коли Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні було введено воєнний стан, який триває і донині, томі ця заборгованість по штрафах підлягає списанню кредитодавцем і не може бути стягнута з позичальника.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 74 580 грн. Суд задовольняє вимоги на суму 59 180 грн, що становить 79,351032% від ціни позову. Згідно з наявним у матеріалах справи документом про сплату судового збору позивач сплатив 2 662,40 грн. Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2 112,64 грн (2 662,40 грн ? 59 180 грн / 74 580 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 203, 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638-642, 1046-1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст. 2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 569805-КС-001 від 04.12.2025 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 569805-КС-001 від 04.12.2025 у розмірі 59 180 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 000,00 грн, суми прострочених платежів по відсотках - 37 180,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 112,64 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239; юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Ріхтер В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua