Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №766/11330/20 — Херсонський міський суд Херсонської області

Суд: Херсонський міський суд Херсонської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №766/11330/20

Суддя: Єпішин Ю. М.

Справа № 766/11330/20

н/п 2/766/5190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

секретар судового засідання Чабан В.В.,

за участю: представника відповідача за первісним позовом Тільненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за зустрічною позовною заявою адвоката Тільненко Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» про визнання недійсним договору позики,-

встановив:

27.07.2020 року представник ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики в розмірі 125193,00 грн. та судові витрати на сплату судового збору в сумі 2197,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.06.2017 року між сторонами укладено договір позики №203821 в електронній формі. Згідно п. 1.1 договору позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3 договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п. 1.4 договору дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником та позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4 договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується повідомленням від 18.05.2016року ТОВ «ФК «Вей Фор Пей». Згідно п. 1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30,00 грн. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього договору; 1,9 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.3 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником за цим договором. Зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача станом на 10.07.2020 року за договором позики становить 125193,00 грн.. які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Херсонської області від 13.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання у справі.

22.01.2021 року представником відповідача за первісним позовом надано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши позовну давність.

20.05.2021 року від представника відповідача до суду надано зустрічний позов, в якому заявлено вимогу про визнання недійсним договору № 203821 про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту від 08.06.2017 року, укладений між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 .

Зустрічний позов обґрунтовано тими обставинами, що договір № 203821 від 08.06.2017 року, укладений між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 є недійсним. В матеріалах справи відсутнє платіжне доручення, яке б підтверджувало факт отримання позичальником коштів, не міститься будь-яких даних щодо підпису платника та відповідальної особи банку, через який здійснювалася дана операція, а також відсутні будь-які відомості про картковий рахунок на який здійснювалось перерахування коштів. Зазначає, що відсутні будь-які докази того, що грошові кошти у сумі 3000,00 грн. були перераховані ОСОБА_1 . Також зазначає, що відсутні докази того, що ОСОБА_1 було зареєстровано будь-яким способом ідентифікатор (СМС повідомлення із кодом), зокрема відсутні докази отримання позивачем одноразового ідентифікатора та відсутні докази реєстрації ОСОБА_1 у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ВЕЛЛФІН». Посилаючись на вказані обставини, представник позивача за зустрічним позовом стверджує, що договір позики за допомогою електронного підпису позивачем не підписувався, про його існування ОСОБА_1 дізналася після отримання копії позовної заяви про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою від 20.05.2021 року здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Ухвалою від 11.01.2022 року прийнято в провадження зустрічний позов.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 року «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

Після відновлення роботи суду, та проведення інвентаризації, розгляд справи продовжено.

Ухвалою від 24.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В позовних вимогах просив розглянути справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Тільненко В.В. під час розгляду справи проти задоволення первісного позову заперечував просив застосувати строки позовної давності. Наполягав на задоволенні зустрічного позову з підстав, викладених у ньому.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані до суду докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 08.06.2017 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір позики № 203821 в електронній формі.

За умовами п. 1.1. укладеного між сторонами Договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 3000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно із п. 1.2 Позика надається Позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту Позикодавця (https:creditup.com.ua), за умовами ідентифікації Позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір позики підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у відповідності до п. 1.2 Договору.

До позовної заяви долучена копія Анкети оферти, заповненої відповідачем де вказано її особисті дані, а саме, серія та номер паспорту, ІПН, адреса реєстрації та проживання, номер банківської карти, електронна пошта та номер мобільного телефону.

Пунктом 1.3. передбачено, що строк позики за цим Договором складає 30 днів, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків до 08.07.2017 року.

Відповідно п. 1.4. Договору позики договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний Позичальником та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 7.8 Договору позики, до правовідносин за цим договором встановлюється загальний строк позовної давності за визначенням статті 257 ЦК України складає 3 роки.

На звороті останнього аркуша договору Позики № 203821 мається таблиця в якій 4 графи, в графі «сума по договору» вказано 3000,00 гривень, в графі «Дата погашення» вказано 08.07.2017, в графі «сума до сплати процентів» вказано 1710,00 гривень, в графі «Разом до сплати» вказано 4710,00 гривень.

З довідки щодо заборгованості за Договором № 203821 від 08.06.2017 року вбачається, що станом на 10.07.2020 року, загальна сума заборгованості Позичальника перед Позикодавцем за Договором позики та всіма нарахованими відсотками становить 125193,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за основною сумою позики; 63825,00 грн. - заборгованість по відсоткам згідно договору; 58368,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Загальна кількість днів простроченої позики становить 1098 календарних днів.

18.05.2020 року між ТОВ «Веллфін» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» укладено договір ВП -180516-3 про організацію переказу грошових коштів.

Відповідно до ст. ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядження Нацкомфінпослуг № 2606 від 27.10.2015 р. зареєстровано в реєстрі фінансових установ за № 16103225).

Позивачем у підтвердження укладення між сторонами договору позики надано суду копію заявки відповідачки для отримання позики з особистого кабінету на сайті, копію договору позики № 203821 від 08.06.2017 року, сторонами якого визначено ТОВ «Веллфін» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник).

Відповідно до ст. 1046 ЦПК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За ст. 1046, 1047 ЦК України, договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною одностронньою оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

В даному випадку, механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано ЗУ "Про електронну комерцію" та ЗУ "Про електронний цифровий підпис" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 ЗУ "Про електронний цифровий підпис" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У ст. 3 ЗУ "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Стаття 12 ЗУ "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором,визначеним цимЗаконом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доводи адвоката Тільненка В.В., наведені у зустрічній позовній заяві про те, що спірний договір позики не підтверджує факт підписання ОСОБА_1 договору позики за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам ЗУ "Про електронний цифровий підпис" суд не бере до уваги, оскільки виходячи з приписів Закону України "Про електронну комерцію", Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ "ВЕЛЛФІН", укладення електронного договору позики з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором не потребує наявності сертифікації ключа ЕЦП підписувача, відомостей про особистий ключ підписувача та інших ознак, властивих звичайному електронному цифровому підпису без одноразового ідентифікатора.

Заявка для отримання позики містить всі ідентифікуючі дані щодо позичальниці, а також фото останньої.

Даний договір позики підписаний в електронній формі, що в силу приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України, ст.ст.11,12 ЗУ "Про електронну комерцію" вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.4 Договору позики № 203821 від 08.06.2017 року, цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Представник позивача за первісним позовом зазначає, що в порядку встановленому п. 1.4 Договору позики на картковий рахунок відповідача через оператора WAYFORPAY була перерахована сума позики в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ "ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", яке надає ТОВ "ВЕЛЛФІН" технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.

Однак стороною позивачем за первісним позовом не надано суду доказу на підтвердження цього.

В додатках до позовної заяви представник позивача за первісним позовом зазначив, зокрема, повідомлення ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", однак дане повідомлення не додано до позовної заяви та в матеріалах справи відсутнє, а представником позивача за первісним позовом зазначено, що вказане повідомлення буде направлено до суду пізніше.

Зокрема, представник позивача адвокат Тільненко В.В. в зустрічній позовній заяві, зазначив про відсутність доказів перерахування позивачем ТОВ "ВЕЛЛФІН" коштів ОСОБА_1 згідно договору позики, однак представником позивача дане повідомлення на адресу суду не направлено.

Позивач за первісним позовом не скористався своїм правом надати відзив на зустрічний позов та надати відповідні докази.

Отже, у суду відсутнє будь-яке підтвердження того, що ТОВ "ВЕЛЛФІН" перерахувало на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 суму позики у розмірі 3000,00 грн., що зазначена в договорі позики, а підтвердження на яке посилається представник позивача за первісним позовом як на доказ перерахування суми позики в матеріалах справи відсутнє.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідачки за первісним позовом на користь позивача заборгованості за договором позики, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю, на підставі чого позовна давність заявлена представником відповідача адвокатом Тільненко В.В. не може бути застосована.

Щодо зустрічного позову адвоката Тільненко Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання недійсним договору позики суд зазначає таке.

Договір позики укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до пункту 1.2 договору.

Такий спосіб підписання з огляду на приписи статей 6, 627 Цивільного кодексу України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» є належним способом укладення правочину в електронній формі, який за правовими наслідками прирівнюється до правочину, вчиненого у письмовій формі.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про недотримання сторонами вимог законодавства під час укладення зазначеного договору, порушення встановлених законом вимог до форми правочину або наявність інших передбачених законом підстав для визнання його недійсним.

При цьому відмова в задоволенні вимог первісного позову з підстав ненадання позивачем доказів перерахування відповідачу коштів за договором сама по собі не свідчить про недійсність договору позики та не є самостійною підставою для визнання його недійсним, оскільки питання доведеності факту виконання договору та питання дійсності правочину є різними за своєю правовою природою.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності передбачених законом підстав для визнання договору позики недійсним, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати підлягають компенсації за рахунок позивача.

Повний текст рішення складено - 04.11.2026 року.

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову адвоката Тільненко Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання недійсним договору позики - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», ЄДРПОУ 39952398, адреса: м.Київ, вул. Героїв Севастополя, 48.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю.М.Єпішин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua