Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №646/2726/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

04.11.2026

Справа № 646/2726/25

н.п. 1-кп/644/204/26

В И Р О К

іменем України

04 листопада 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників – адвокатів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинуваченого – ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 62025170020002907 від 04.03.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дальнє Мар`їнського району Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на час вчинення кримінального правопорушення перебуваючого на посаді: кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше судимого: 23.01.2026 Амур- Нижньодніпровським районним судом м. Дніпро за ч.5 ст.407 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.54 КК України, позбавлений військового звання «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

у с т а н о в и в:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.07.2024 № 203, ОСОБА_12 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, призначений на посаду: кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, якій діє по теперішній час.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_12 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, а підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати.

Однак, солдат ОСОБА_12 під час проходження військової служби у складі 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 27.01.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, військовослужбовцю солдату ОСОБА_12 , кулеметнику 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , заступником командира з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , майором ОСОБА_13 , було доведено бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 № 1/50/1/89 дск від 27.01.2025, метою якого було посилення стійкості оборони, стабілізації обстановки батальйону в районі оборони, забезпечення своєчасного реагування на загрози і зміни в оперативній обстановці з подальшим виконанням завдань щодо відсічі збройної агресії з боку рф в районі н.п. Куп`янськ-Вузловий, Куп`янського району, Харківської області.

Однак, ОСОБА_12 , будучи невдоволеним цим наказом щодо виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії рф, перебуваючи в н.п. Петропілля, Куп`янського району, Харківської області, 27.01.2025 близько об 15 годині 20 хвилин, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, та пояснив, що він був мобілізований до ЗСУ у січні 2023 року. До зарахування до військової частини НОМЕР_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , до якої після лікування гаймориту в АДРЕСА_1 не повернувся. Перебував у статусі особи, яка самовільно залишила військову частину з травня 2023 по липень 2024 року. 21 липня 2024 року наказам командира частини НОМЕР_1 був зарахований на посаду кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини, військове звання «солдат». У серпні місяці був направлений на виконання бойового завдання. По поверненню в розташування частини 21.08.2024 був направлений для проходження ВЛК. Відповідно до висновку ВЛК від 21.08.2024 придатний до військової служби. В жовтні 2024 року по направленню з медроти, був прооперований в кардіоцентрі м. Харкова, діагноз пахова грижа. Після виписки з кардіоцентру його направили на реабілітацію до санаторія «Бермінводи». В листопаді, після санаторія повернувся до частини. Наприкінці листопада початку грудня, звертався до медроти, з приводу болі в області вправленої грижи. Медпрацівники порадили йому носити бандаж та не піднімати важкого. Незважаючи на те, що у виписці лікарів санаторію зазначено, що він потребує спостереження, його на ВЛК не направили. В медроті був за місяць до отримання наказу. В період з дня повернення до частини з санаторію і до отримання наказу його не залучали до важкої праці, займався хатніми справами за місцем розташування його підрозділу.

27 січня 2025 року, йому та іншим військовим частини, заступником командира з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 ОСБ 43 ОМБр військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_13 було доведено бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1/50/1/89 дск від 27.01.2025. Під час оголошення наказу також була присутня фельдшер частини ОСОБА_14 . Наказ він зрозумів. Після доведення наказу повідомив, що не може його виконати за станом здоров`я. Під час доведення наказу велась відеозйомка. Після відмови від виконання наказу йому ВЛК також не проводилася.

Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, оскільки перед оголошенням наказу він не проходив ВЛК і не було встановлено, що він здатний його виконати за станом здоров`я, що є порушенням його прав як військовослужбовця.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_12 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, його винуватість повністю підтверджується сукупністю досліджених фактичних даних, які містяться у показах свідків та документах, які є належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Вина обвинуваченого ОСОБА_12 в обсязі встановленому судом, в межах висунутого обвинувачення, підтверджується наступними доказами.

Показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , відповідно до яких вона на час інкримінованих ОСОБА_12 подій, займала посаду фельдшера медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . Їй відомо, що ОСОБА_12 по направленню з медроти був прооперований восени 2024 року та в подальшому проходив курс реабілітації в санаторії. По поверненню до військової частини стан його здоров`я був задовільним. Вона була присутня під час доведення заступником командира з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 ОСБ 43 ОМБр майором ОСОБА_13 бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1/50/1/89 дск від 27.01.2025. Наказ всі зрозуміли. ОСОБА_12 відмовився виконувати вказаний наказ пославшись на стан здоров`я. Разом з цим, за станом здоров`я він міг його виконати. В направленні ОСОБА_12 на ВЛК не було необхідності, у виписці з санаторію лікарями не було про це зазначено.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , відповідно до яких він був присутнім під час доведення заступником командира з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 ОСБ 43 ОМБр військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_13 бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1/50/1/89 дск від 27.01.2025. Наказ всі зрозуміли. ОСОБА_12 відмовився виконувати вказаний наказ пославшись на стан здоров`я. Перед оголошенням наказу ОСОБА_12 на стан здоров`я не скаржився. Після роз`яснення ОСОБА_13 наслідків невиконання наказу, передбачених кримінальним кодексом України ОСОБА_12 повторно заявив про відмову його виконувати. Під час доведення військовослужбовцям наказу була присутня фельдшер медичного пункту частини ОСОБА_14 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №203 від 21.07.2024, яким солдата ОСОБА_12 зарахованого до списків військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 19.07.2024 №96-РС, на посаду кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , з 21.07.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення (т.2, а.с. 51).

Даними витягу з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 №1/50/1/89дск від 27.01.2025, відповідно до якого, з метою посилення стійкості оборони, стабілізації обстановки в батальйонному районі оборони, забезпечення своєчасного реагування на загрози і зміни в оперативній обстановці, подальшого виконання завдань, щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації, наказано: командирам 2,3 стрілецьких рот 413 осб 43омбр організувати та забезпечити переміщення в термін до 18.00 27.01.2025 з тилового командного пункту 423 осб 43 омбр АДРЕСА_2 , до району зосередження 413 осб 43 омбр АДРЕСА_3 , з метою подальшого залучення наступного особового складу для виконання бойових завдань: …. солдата ОСОБА_12 , кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 413 осб 43 омбр (т.2, а.с.52).

Даними рапорту заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , майора ОСОБА_13 від 27.01.2025, з якого вбачається, що після доведення ним бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 №1/50/1/89дск від 27.01.2025, яке доводилося в АДРЕСА_1 о 15:20, військовослужбовцям серед яких був і ОСОБА_12 , останній відмовився від виконання бойового розпорядження, пославшись на незадовільний стан здоров`я. (т.2, а.с.50).

Даними Акта службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.01.2025 №76 «Про призначення службового розслідування», відповідно до висновків якого, дії військовослужбовця ОСОБА_12 призвели до зниження бойової спроможності, ускладнення нормального виконання підрозділом покладених на нього завдань та створили імовірність настання тяжких наслідків у вигляді неможливості виконання бойового завдання підрозділом та збільшення можливих втрат серед особового складу через раптову зміну складу підрозділу (т.2, а.с.40-49).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_12 оскаржував вказаний висновок службового розслідування.

Даними довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_5 №5589 від 29.08.2024, відповідно до яких, солдат ОСОБА_12 мав деякі захворювання у тому числі і набуту заправну пупкову грижу. Разом з цим, у висновку комісії зазначено, що він придатний до військової служби ( т.2, а.с.58).

Відповідно до направлення командира військової частини НОМЕР_1 № 353 від 06.10.2024 військовослужбовця вказаної військової частини солдата ОСОБА_12 направлено до військової частини НОМЕР_5 ВМКЦ ПнР АДРЕСА_2 на стаціонарне лікування з діагнозом: надута невправна пупкова грижа (т.1, а.с. 169).

З медичної картки хворого №143114 від 04.10.2024, заведеної ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_5 ) та Виписки із медичної картки хворого №6187 вбачається, що ОСОБА_12 проходив стаціонарне лікування в КНП Харківської обласної ради «Обласний кардіологічний центр» з 07.10.2024 по 17.10.2024. Діагноз вправна пупкова грижа з больовим синдромом. Операція 09.10.2024 – пупкове грижесічіння за Мейо. Виписаний з поліпшенням. Потребував реабілітації в умовах клінічного санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_3 » терміном на 21 добу (т.1, а.с. 169).

Відповідно довідки Військово-лікарської комісії (КНП ХОР «Обласний кардіологічний центр» від 17.10.2024 №2240, ОСОБА_12 потребував реабілітації після операції в умовах клінічного санаторію «Бермінводи» терміном на 21 добу (т.1, а.с. 169).

Відповідно до виписки із медичної картки хворого №3657, ОСОБА_12 проходив реабілітацію в санаторії «Бермінводи» з 19.10.2024 по 08.11.2024. У виписці рекомендовано спостереження медперсоналу за місцем його перебування (т.1, а.с. 169).

Згідно медичної характеристики від 28.01.2025, складеної начальником медичної служби- начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_12 знаходився в задовільному стані, положення активне, свідомість ясна (т.2,а.с.59).

Даними протоколу огляду комп`ютерних даних від 04.03.2025, відповідно до яких встановлено, що при огляді файлу під назвою «WhatsApp Video 2025-03-03 at 14.40.40.mp4» наявний відеозапис, на ньому відображено подія, коли солдатам військової частини НОМЕР_1 , серед яких був і ОСОБА_12 , заступником командира з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_4 ОСБ 43 ОМБр військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_13 , 27.01.2025 о 15.20 год. в АДРЕСА_2 було доведено бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1/50/1/89 дск від 27.01.2025. Після оголошення розпорядження ОСОБА_12 відповів, що він не може виконати розпорядження за станом здоров`я. Після цього, ОСОБА_13 роз`яснені наслідки відмови від виконання розпорядження, передбачені ч. 4 ст. 402 КК України та повторно опитано військовослужбовців на предмет його виконання. ОСОБА_12 повторно відповів, що не може виконати розпорядження за станом здоров`я (т.2, а.с.34-35).

У судовому засіданні було відтворено відеозапис з СД-диску, що є додатком до протоколу огляду від 04.03.2025, з якого вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_12 у присутності інших військовослужбовців відмовився виконувати бойове розпорядження командира, незважаючи на попередження про наслідки у виді притягнення його до кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_12 зазначив, що зміст бойового розпорядження він зрозумів (т.2, а.с.36).

Суд, перевіривши наведені стороною захисту доводи, дійшов висновку про їх неспроможність з урахуванням наступного.

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, є встановлений у Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях України порядок підлеглості в управлінні військами з метою забезпечення їхньої постійної боєготовності та боєздатності, нормального виконання військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань. Додатковим факультативним об`єктом можуть бути безпека держави, власність, довкілля.

Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі.

Так, відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно з ч. 2 ст. 41 КК України наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до п. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, полягає у вчиненні діяння у вигляді відкритої відмови виконати законний наказ начальника (непокора), коли підлеглий відкрито та категорично заявляє, що не виконуватиме наказ, або у вчиненні іншого умисного невиконання наказу.

Склад цього кримінального правопорушення є формальним, тобто закінченим його слід вважати з моменту вчинення діяння, а саме з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту умисного його невиконання.

Суб`єктивна сторона непокори характеризується виною у формі прямого умислу. Умисел на невиконання наказу може виникнути у винної особи як у момент отримання наказу, так і пізніше. Ставлення винного до наслідків непокори (ч. 2 ст. 402 КК України) характеризуються, зокрема, і необережністю. Мотиви можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають.

У матеріалах справи відсутні докази оскарження ОСОБА_12 висновків ВЛК від 29.08.2024 та від 17.10.2024 про його придатність до військової служби.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що бойове розпорядження командира вийти до району зосередження 413 ОСБ 43 ОМБр АДРЕСА_3 , з метою подальшого залучення особового складу для виконання бойових завдань є злочинним.

Вказане розпорядження містить конкретні вимоги - з метою вчасного реагування на загрози і зміни в оперативній обстановці, недопущення прориву противника, втрат позицій і подальшого виконання завдань щодо відсічі збройної агресії з боку рф.

Про наявність у ОСОБА_12 умислу саме на відкриту відмову виконати наказ начальника свідчить сукупність всіх обставин вчиненого обвинуваченим діянь, зокрема, цілеспрямованість його дій. Під час судового розгляду ОСОБА_12 вказав, що йому роз`яснювалися наслідки відмови від виконання наказу командира.

Під час судового розгляду встановлено, що відразу після доведення вказаного вище наказу проводився медичний огляд ОСОБА_12 , за результатами якого було встановлено, що він є придатним до військової служби та був здатен виконати наказ командира.

Суд приходить до висновку, про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» та кваліфікує його дії за ч.4 ст.402 КК України як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_12 , як причину відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненого в умовах воєнного стану, оскільки досліджені судом докази не підтверджують неможливість виконання останнім вказаного вище конкретного наказу за ознаками стану здоров`я.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , або обтяжують його покарання судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_12 встановлено, що він раніше судимий, 23.01.2026 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпро за ч.5 ст.407 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.54 КК України, позбавлений військового звання «солдат», на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, дітей не має, за останнім місцем проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 характеризується негативно.

Призначаючи покарання за скоєне, суд керується ч. 2 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На переконання суду, протиправна поведінка обвинуваченого суттєво знижує рівень військової дисципліни та боєготовність Збройних Сил України, що в умовах сьогодення є критично неприпустимим, а тому уникнення обвинуваченим реального покарання фактично сформує негативну думку інших військовослужбовців, відповідно до якої ухилення від виконання покладених на військовослужбовця обов`язків під час воєнного стану не призводить до адекватного скоєному покарання.

З метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, враховуючи відсутність обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до скоєного, думку прокурора, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 р.), за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті (призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень), призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

На час постановлення даного вироку, судом встановлено, що 23.01.2026 Амур- Нижньодніпровським районним судом м. Дніпро відносно ОСОБА_12 ухвалено вирок за ч.5 ст.407 КК України, та останньому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.54 КК України, ОСОБА_12 позбавлений військового звання «солдат». Вказаний вирок на цей час не набрав законної сили.

Враховуючи те, що ОСОБА_12 по даному кримінальному провадженню засуджується за скоєння кримінального правопорушення, яке він вчинив 27.01.2025, тобто до ухвалення вказаного вище вироку, суд приходить до висновку, що остаточне покарання повинно бути йому призначене за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити ОСОБА_12 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпро від 23.01.2026, покаранням призначеним за даним вироком, у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням військового звання «солдат».

Строк призначеного ОСОБА_12 покарання за даним вироком рахувати з 11 березня 2025 року, з часу його фактичного затримання.

До набрання вироком законної сили, раніше обраний ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» залишити без змін.

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через районний суд, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий суддя: ОСОБА_1