Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №577/2465/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Суд: Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №577/2465/26

Суддя: Рідзевська І. О.

Справа № 577/2465/26

Провадження № 2/577/1488/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Рідзевської І.О.,

з участю секретаря судового засідання Олійник В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп цивільну справу за позовною заявою ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК Єврокредит» звернулось до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача 19700,39 грн. заборгованості за кредитним договором №17-431-170-К та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.02.2017 року АТ «МЕГАБАНК» та відповідач уклали кредитний договір №17-431-170-КГ який складається з публічної частини договору, якою є правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Сторони погодили та своїм підписом позичальник підтвердив, що цей кредитний договір з усіма додатками та договором, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього кредитного договору, чи додатках до нього, так i у договорі (додатках до нього) (п.5.4). Також позичальник своїм підписом підтвердив, що з правилами, які розміщені на офіційному сайті кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях кредитодавця, а також з умовами цього кредитного договору, ознайомлений і згодний (п.5.5). У відповідності до вказаних умов: кредит надається строком 36 місяців; загальний розмір кредиту складає 15000,00 грн.; строком на 36 місяців, процентна ставка 0,01% річних. Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі. Однак, позичальник належним чином умови кредитного договору не виконував і не сплачував всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, новий кредитор ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором №17-431-170-К від 16.02.2017 року. 27.12.2024 року ТОВ«ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами , в тому числі і за договором №17-431-170-К від 16.02.2017 року. Загальна сума заборгованості становить 19700,39 грн., з яких 13669,36 грн. заборгованість за кредитом; 6031,03 грн. заборгованість за відсотками. В добровільному порядку відповідач не погасив вказану заборгованість, тому змушені звернутися до суду з вказаним позовом і просять стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення. (а.с.101)

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала відзив в якому проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що позовна заява не містить обґрунтований розрахунок заборгованості. В доданій довідці-розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 03.09.2024 року, зазначено лише сума боргу без належного обґрунтування. Заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є завищеною і неспівмірна з предметом даного позову. Прохає застосувати позовну давність. Крім того, прохає долучити квитанції на погашення кредиту.(а.с.72-87)

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За таких обставин, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Встановлено, що 16.02.2017 року між АТ «Мегабанк», та ОСОБА_1 був укладений договір № 17-431-170-К-К про відкриття карткового рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (а.с. 9,10,11).

Пунктом 1.1. розділу І договору № 17-431-170-К-К від 16.02.2017 року передбачено, що банк відкриває ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні, видає платіжну картку міжнародної платіжної системи, здійснює обслуговування карткового рахунку, видає кредитні кошти (встановлює ліміт кредитної лінії) в сумі та на умовах, визначених договором (а.с. 9).

Згідно п. 2.2. розділу 2 вищевказаного договору передбачено, що кредитний ліміт встановлений в сумі 15 000 грн 00 коп., пільговий період для нарахування процентів по заборгованості становить 55 днів; процентна ставка за користування кредитною лінією по операціям у межах пільгового періоду складає 0,01 %; процентна ставка після пільг8ового період за користування лімітом овердрафту кредитною лінією що нараховується на суму заборгованості становить 40 %; процентна ставка за користування кредитною лінією у разі прострочення строків платежів визначається відповідно до тарифів; дата встановлення ліміту кредитної лінії – 16.02.2017 року; кінцевий термін, до якого має бути погашена заборгованість – 14.02.2020 року (а.с. 9).

Свої зобов`язання за договором № 17-431-170-К-К про відкриття карткового рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 16.02.2017 року АТ «Мегабанк» виконало, відкривши ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 , видавши йому платіжну картку міжнародної платіжної системи та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії в сумі 15 000 грн 00 коп. (а.с. 9-12).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктами 2.4-2.7. розділу 2 договору № 17-431-170-К-К про відкриття карткового рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 17.02.2017 року передбачено, сплата процентів, комісій та додаткових витрат, передбачених умовами договору здійснюється у разі користування лімітом овердрафту (кредитною лінією). При використанні ліміту овердрафту (кредитної лінії) сплата процентів за користування кредитними коштами та комісій здійснюється відповідачем не пізніше передостаннього робочого дня кожного місяця, наступного за звітним, та у день повернення овердрафту (кредитної лінії) за розрахунковий період, який починається з останнього робочого дня місяця, що передує поточному і закінчується передостаннім робочим днем поточного місяця. При використанні ліміту кредитної лінії відповідач щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, забезпечує надходження коштів на картрахунок в розмірі мінімального обов`язкового платежу, розмір якого визначений Тарифами Банку -7 % від суми заборгованості (а.с. 9).

ОСОБА_1 брала на себе зобов`язання погашати заборгованість за договором № 17-431-170-К-К від 17.02.2017 року шляхом внесення щомісяця обов`язкового платежу в розмірі 7 % від суми заборгованості (а.с. 10).

Однак відповідачем ОСОБА_1 не були виконані зобов`язання за договором № 17-431-170-К-К про відкриття карткового рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 17.02.2017 року.

Пунктом 4.6 додатку № 1 до договору № 17-431-170-К-К від 17.02.2017 року визначено, що за порушення строків сплати обов`язкового мінімального платежу (в т. ч. сплати не в повному обсязі) більше ніж на 90 календарних днів поспіль, ОСОБА_2 зобов`язана сплатити штраф у розмірі 40% від суми встановленого ліміту (а.с. 10 зв.).

Станом на 03.09.2024 року за ОСОБА_1 за договором № 17-431-170-К-К про відкриття карткового рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 17.02.2017 року утворилася заборгованість в розмірі 19700,39 грн., яка включала в себе: залишок заборгованості за кредитом у розмірі 13669,36грн., залишок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 6031,03 грн (а.с. 56 зв).

За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором № 17-431-170-К-К про відкриття карткового рахунку, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії від 17.02.2017 року, яка утворилася станом на 03.09.2024 року, в розмірі 19700,39 грн.

03 вересня 2024 року АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклали договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. За цим договором в порядку та на умовах, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору. Відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 23 425777,00 грн. (а.с.47-50)

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного «03.09.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 19700,39 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 13669,36 грн.; заборгованість за відсотками 6031,03 грн. (а.с. 51).

27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Пунктом 1 договору, передбачено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами з урахування усіх змін, доповнень, додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що відступаються за цим договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення права вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, переможцем, яких став первісний кредитор (а.с. 53-54).

Оплата за вищевказаним договором підтверджується копіями платіжних інструкцій (а.с. 55).

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27.12.2024, ТОВ «ФК Єврокредит» отримало право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 19700,39 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 13669,36 грн.; заборгованість за відсотками 6031,03 грн. (а.с. 56).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, яка в силу ч.2 ст.1054ЦКУкраїни застосовується до правовідносин у сфері кредитування, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1) ч.1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для задоволення позову.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти не повернула. З часу отримання позивачем права вимоги до відповідача, останнім заборгованість за договором не сплачувалася. Розмір суми заборгованості підтверджується умовами укладеного договору. За таких обставин, з ОСОБА_1 підлягає стягненню 19700,39 грн. заборгованості за кредитним договором на користь позивача, який отримав право вимоги за кредитним договором.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Суд бере до уваги, що відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року та по 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності зупинявся.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на пропущення позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява про застосування наслідків пропуску позовної давності не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується наступним.

Згідно із ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «ФК Єврокредит» при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 8).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК з відповідача слід стягнути на користь позивача 2662,40 грн. судового збору.

Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Позивач прохає стягнути з відповідача 11200 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК Єврокредит», відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та сплатити винагороду (а.с. 59).

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 на ім`я Журавльова С.Г.;

- акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № №12134204 від 05.01.2026, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, згідно з яким клієнт отримав наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника ОСОБА_1 вартістю 1200,00 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості 10 000,00 грн. Указані в цьому акті послуги з правничої допомоги прийняті клієнтом у повному обсязі, без зауважень (а.с. 60).

Суд також враховує правовий висновок у постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19, в якій Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Враховуючи положення пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України та правові висновки щодо застосування цієї норми, які викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, з огляду на критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, незначну складність справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, та обсяг необхідних адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на надання послуг, суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу за складання позовної заяви у малозначному спорі не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи. Тому, суд з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору вважає, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 2000,00 грн.

Саме такий розмір відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №17-431-170-К в розмірі 19700 (дев`ятнадцять тисяч сімсот) грн. 39 коп., судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», юридична адреса: 49001, м. Дніпро пров. Ушинського, 1 оф. 105, код ЄДРПОУ: 40932411.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 .

Суддя Рідзевська І. О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua