Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №643/18396/26
Суддя: Крівцов Д. А.
Справа № 643/18396/26
Провадження № 3/643/2522/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Крівцова Д.А., захисника ОСОБА_1 – адвоката Тимошенка Є.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ВСТАНОВИВ
Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними
16.08.2026 о 00-50 год. водій ОСОБА_1 (далі – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку № 7 по вул. Ахієзерів в м. Харкові з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місті зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у закладі охорони здоров`я Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення
Дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Позиція учасників справи
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також його захисник – адвокат Тимошенко Є.В. у судовому засіданні 03.11.2026 зазначили, що вину у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не визнає. Просили закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу адміністративного правопорушення. Захисник також подав письмове клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування правової позиції сторона захисту зазначила, що на момент прибуття працівників поліції транспортний засіб перебував у нерухомому стані на узбіччі дороги, двигун автомобіля був вимкнений. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, перебував на протилежному боці дороги відносно автомобіля. Працівники поліції не спостерігали безпосередньо руху зазначеного автомобіля, не здійснювали його зупинку під час руху та не були очевидцями керування ним цією особою. Таким чином, безпосередньо встановленим працівниками поліції фактом є перебування особи поблизу транспортного засобу, а не керування ним. Наявність у особи ключів від автомобіля може свідчити про наявність доступу до транспортного засобу, однак сама по собі не підтверджує факту його руху під керуванням цієї особи у зазначені в протоколі час та місце. Також у процесі спілкування з працівниками поліції особа надавала суперечливі пояснення щодо перебування за кермом автомобіля. Однак такі пояснення повинні оцінюватися з урахуванням їхнього повного змісту, послідовності, контексту запитань працівників поліції та інших доказів у справі. Саме по собі перебування на водійському місці нерухомого автомобіля не є тотожним факту керування транспортним засобом. Матеріали справи мають містити докази, які дозволяють встановити, хто саме керував автомобілем, коли відбувалося керування та чи перебувала особа у відповідному стані саме під час керування. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не заперечує факт відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, разом з тим така відмова не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести, що особа мала статус водія транспортного засобу та що вимога про проходження огляду була пред`явлена відповідно до встановленої законом процедури. При складанні протоколу Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було роз`яснено його права та строки розгляду справи. Виходячи з цього, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зміг скористатись правом на захист, а саме правовою допомогою адвоката. Крім того, в автомобілі працівників поліції перебувала неповнолітня особа. Зазначена обставина потребує додаткової перевірки з метою встановлення обставин перебування неповнолітньої особи у службовому автомобілі поліції та належності виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України (ПДР) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).
Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Незважаючи на невизнання вини, вина Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 746810 від 16.08.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу і швидкість реакції, у якому міститься запис про відмову від огляду;
- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від огляду;
- даними рапорту працівника поліції від 16.08.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними відеозаписів, на яких зафіксовані обставини вчинення правопорушення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного вище правопорушення та факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР.
Мотиви неврахування аргументів сторони захисту
Щодо недоведеності факту керування транспортним засобом
На відеозапису дійсно не зафіксований момент зупинки автомобіля під керуванням Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно з відеозаписом, у момент часу, коли працівники поліції прибули на місце події, вказаний вище автомобіль перебував у нерухомому стані із спущеними колесами, а біля нього знаходились Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та особа жіночої статті, яка за поясненнями останнього на даний час є його дружиною.
Оцінюючи питання доведеності факту керування автомобілем Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд керується таким.
Згідно з відеозаписом, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час спілкування з працівниками поліції не визнавав факт керування автомобілем, проте зазначав, що автомобіль належить йому. На численні запитання працівників поліції, яким чином автомобіль, який належить Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, опинився на місці події, вказана особа будь-яких пояснень не надав, уникаючи прямої відповіді на вказані запитання працівників поліції.
При цьому присутня разом із ОСОБА_1 жінка багаторазово зазначала, що саме ОСОБА_1 здійснював керування вказаним вище автомобілем.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння, то скористався послугою тверезого водія, який після зупинки автомобіля залишив місце події до приїзду працівників поліції.
На уточнююче запитання суду щодо особи вказаного водія та служби такси, яка його надала, ОСОБА_1 не зміг надати будь-якої інформації. Коли суд звернув увагу ОСОБА_1 на те, що інформація про всі виклики та особи водіїв може бути отримана від служби таксі, ОСОБА_1 пояснив, що службу таксі не пам`ятає, оскільки водія замовляв через сервіс оголошень «ОЛХ». На уточнююче запитання суду щодо телефону водія, ОСОБА_1 повідомив, що після вказаних вище подій змінив телефон та відомості щодо телефону водія надати не може. Також на уточнююче запитання суду ОСОБА_1 пояснив, що не встановлював особу водія, якому надав у керування свій автомобіль, тому не може суду надати будь-яку інформацію щодо вказаного водія, у тому числі щодо його прізвища, ім`я та по батькові.
Вказану вище позицію ОСОБА_1 суд оцінює критично як тактику захисту, спрямовану на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Так, суд враховує, що позиція ОСОБА_1 є непослідовною. Адже під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не повідомляв про те, що замовив послугу тверезого водія, а лише послідовно відмовлявся від прямих відповідей на запитання працівників поліції щодо особи, яка керувала автомобілем.
Крім того, суд враховує пояснення дружини ОСОБА_1 , яка згідно з відеозаписом послідовно зазначала, що автомобілем керував ОСОБА_1 .
Також суд враховує, що на пропозицію суду надати інформацію щодо особи водія, якого за доводами ОСОБА_1 він залучив для керування автомобілем, ОСОБА_1 будь-якої інформації не надав, тим самим позбавив суд можливості перевірити достовірність версії події, яку висунув ОСОБА_1 .
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи сторони захисту.
Щодо нероз`яснення прав і обов`язків перед складанням протоколу, порушення права на правничу допомогу
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 263/10894/2020, у ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля (Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.
Суд враховує, що стандарт доказування у кримінальних справах є найвищим, тобто таким, що передбачає максимальні вимоги до належності та допустимості доказів.
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе під час вирішення даної справи враховувати загальні підходи до оцінки допустимості доказів, сформовані Верховним Судом під час розгляду кримінальних проваджень.
Як вбачається висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, не будь-яке формальне недотримання вимог закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення законодавства істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час судового провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, постанови Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 04.10.2022 у справі № 295/3910/18).
Захисник, посилаючись на нероз`яснення Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його прав та обов`язків під час проходження процедури огляду на стан сп`яніння та складення протоколу про адміністративне правопорушення, не обґрунтував, яким чином зазначена обставина за конкретних умов даної справи перешкоджала забезпеченню та реалізації прав і свобод Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пов`язаних із процедурою огляду на стан сп`яніння.
Крім того, згідно з довідкою, яка міститься у матеріалах справи, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, отримував посвідчення водія.
Суд враховує, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, як особа, що керує транспортним та має посвідчення водія відповідної категорії, здавав відповідні іспити в сфері законодавства, що регулює дорожній рух – а відтак обізнаний із своїм обов`язком на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан відповідного сп`яніння. Ба більше, обізнаність водія із вимогами Правил дорожнього руху презюмується, оскільки відповідний нормативний акт доведений до відома громадян у встановленому законодавством України порядку.
Крім того, згідно з ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Ураховуючи наведене, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, володів необхідними та достатніми знаннями у галузі права для того, щоб мати можливість регулювати свою поведінку під час проходження огляду на стан сп`яніння.
Крім того, суд звертає увагу, що право на правничу допомогу в даній категорії справ врегульовано ст. 268 КУпАП, згідно з якою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права.
Таким чином, право на юридичну допомогу адвоката гарантується на стадії розгляду справи, тобто в суді, а не на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто на стадії фіксації факту правопорушення та оформлення відповідних доказів.
У суді інтереси Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, представляв адвокат, тобто фахівець у галузі права.
За таких обставин суд відхиляє доводи захисника щодо необхідності закриття провадження у справі з мотивів нероз`яснення працівниками поліції Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов`язків під час процедури проведення огляду на стан сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, в тому числі нероз`яснення права на правову допомогу, оскільки вказана обставина сама по собі не спричинила негативного впливу на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, в тому числі й на допустимість доказів.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи захисника.
Щодо перебування у службовому автомобілі працівників поліції невстановленої неповнолітньої особи
Як вбачається з даних відеозапису та доводів сторони захисту, вказана особа жіночої статі не має відношення до процедури огляду Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стан сп`яніння, а також до обставин керування ним вказаним вище автомобілем. Сторона захисту, посилаючись на факт перебування в автомобілі поліції сторонньої особи, не зазначила, яке значення для предмету доказування у даній справі має зазначена обставина.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи захисника.
Накладення стягнення
Оскільки Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у суду, виходячи з положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, відсутні підстави враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 07.11.2023, винесеної у справі № 645/2694/23.
Згідно з довідкою, яка міститься в матеріалах справи, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, отримував посвідчення водія.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 665,60 грн., які підлягають стягненню з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 33-35, 40-1, 130, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
ПОСТАНОВИВ
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень) (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, UА168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд м. Харкова – особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua