Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №621/2690/26 — Зміївський районний суд Харківської області

Суд: Зміївський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №621/2690/26

Суддя: Вельможна І. В.

Справа № 621/2690/26

Провадження № 2/621/2243/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

04 листопада 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Вельможна І. В.,

секретар судового засідання – Сумцова С. О.,

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа 1 – Зміївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

третя особа 2 – приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Лілія Миколаївна,

розглянувши у порядку загального позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту, треті особи: Зміївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Лілія Миколаївна,

у с т а н о в и в:

17.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 з наступними вимогами: визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно – житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зняти арешт із спадкового майна – житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовної заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В. В. 04.10.2013, за реєстровим № 1684, згідно якого спадкоємцем житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У передбачений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського (колишнього Зміївського) нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М для оформлення спадщини за заповітом.

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Кожушної Л. М. для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після чого приватним нотаріусом було повідомлено останній, що на спадкове майно накладено арешт.

В подальшому позивач у відділі надання адміністративних послуг отримала інформаційну довідку, з якої вбачається, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація щодо реєстрації обтяження, номер запису про обтяження: 12395718, дата державної реєстрації: 11.04.2012, у виді арешту майна боржника, серія та номер: ВП № 32168349 виданого 11.04.2012 Відділом державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції.

На звернення позивача з питання про зняття арешту з нерухомого майна від 24.04.2026, Зміївський ВДВС у Чугуївському районі Харківської області надав відповідь, відповідно до якої повідомив, що у відділі перебувало на виконанні виконавче провадження номер за АСВП 32168349 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1223/11, виданого 02.11.2011 Зміївським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 боргу у розмірі 47 495 грн 84 коп., на користь ОСОБА_2 , та про те, що відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника в межах ВП № 321683549.

Поряд з тим, відділом ДВС, також повідомлено, що 06.06.2019 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 32168349.

Таким чином, оскільки на нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_3 накладено арешт, приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Л. М., видала позивачу ОСОБА_1 постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії від 08.07.2026 за вих. № 386/02-31, якою відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з наявним обтяженням на спадкове майно.

Позивач має право розпорядитися належним їй майном, а саме оформити спадщину, проте, через наявність арешту спадкового майна позбавлена такої можливості, таким чином, арешт накладений на спадкове майно порушує право позивача на вільне володіння та розпорядження належним їй майном.

Станом на дату подання позову до суду, виконавче провадження № 32168349, відкрите відносно померлої ОСОБА_3 , як боржника, закрито постановою державного виконавця Зміївського ВДВС від 06.06.2019, у зв`язку зі смертю боржника.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що підстави для арешту спадкового майна на даний час відсутні, а оскільки позивач не є боржником у вказаному виконавчому провадженні, то її право на отримання свідоцтва про право на спадщину підлягає захисту в судовому порядку, що стало підставою для звернення до суд з цим позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2026.

20.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено до 04.11.2026.

04.11.2026 належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 до канцелярії суду подала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала, заперечень проти винесення по справі заочного рішення не висловлювала.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на її останню відому адресу зареєстрованого місця проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки ОСОБА_2 не повідомила, відзив на позов не надала, будь-яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник Зміївського відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Л. М., причини своєї неявки не повідомляли, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи від третьої особи до суду не надходило.

Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Під час судового розгляду встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2013 року ОСОБА_3 на випадок своє смерті склала заповіт, який було посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Трубніковою В. В. та зареєстровано в реєстрі за № 1684, відповідно до якого належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, розташований адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, що знаходиться за тією ж адресою, заповіла в рівних частках ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в разі їх смерті раніше або одночасно зі смертю ОСОБА_3 , або неприйняття ними спадщини, вказане майно заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою, а також все інше належне їй майно, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 7).

Доказів скасування вищевказаного заповіту або визнання його недійсним матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.11.2013, ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 84 років в м. Зміїв Харківської області померла ОСОБА_3 , актовий запис про смерть № 314 (а. с. 8)

Як зазначено позивачем та не спростовано в ході розгляду справи, позивач ОСОБА_1 , у визначений відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України строк, звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, № 485004538 від 08.07.2026 вбачається, що 13.04.2012 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження 32168349 ВДВС Зміївського РУЮ Нагорної О. Ю., внесено реєстраційний запис № 12395718 щодо обтяження – об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_3 (а. с. 9).

Згідно відповіді начальника Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Нагорної О. від 20.05.2026 № 24184, наданого на заяву ОСОБА_1 від 24.04.2026, у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження номер АСВП 32168349 з примусового виконання виконавчого листа № 21223/11, виданого 02.11.2011 Зміївським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 47 495 грн 84 коп на користь ОСОБА_2 . 11.04.2012 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 06.06.2019 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження". Підстави для зняття арешту майна визначені положеннями статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження № 32168349, відсутні. Загальна сума заборгованості з урахуванням витрат виконавчого провадження на виконавчого збору за вказаним виконавчим провадженням – 52 548 грн 40 коп. Додатково повідомлено реквізити для перерахування коштів (а. с. 13).

Постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. від 08 липня 2026 року № 386/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з наявним записом про арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 14).

Також, з постанови приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. від 08 липня 2026 року № 386/02-31, вбачається, що спадкоємцем житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , на підставі заповіту посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Трубніковою В. В. 04.10.2013 за реєстраційним № 1684 від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Підставою для звернення позивача з позовом стало накладення державним виконавцем арешту на все майно належне боржнику ОСОБА_3 до складу якого, зокрема, увійшов житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який, відповідно до заповіту, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . 24.11.2013 успадкувала позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 Цивільного кодексу України (статті 1218, 1231 Цивільного кодексу України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частинами 3 та 4 статті 1281 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до частини першої статті 1296 Ц Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Водночас незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 Цивільного кодексу України).

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20, який застосовується судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного "панування" власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпоряджання розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: прийняття постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; прийняття постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стала судова практика свідчить про те, що має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а отже, є власником спадкового майна до складу якого увійшов житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а наявність арешту спадкового майна унеможливлює оформлення нею своїх спадкових прав.

Відповідно до частин, 2 статті 59 Закону України ''Про виконавче провадження'', особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з Частиною 4 статті 59 Закону України ''Про виконавче провадження'', підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII ''Прикінцеві та перехідні положення'' цього Закону.

Частиною 5 статті 59 Закону України ''Про виконавче провадження'' передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульований правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року у справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц.

На даний час позивач ОСОБА_1 має намір оформити свої спадкові права на майно померлої ОСОБА_3 визначеним спадкодавицею в складному нею заповіті на користь ОСОБА_1 , та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, проте, через наявність арешту позбавлена можливості реалізувати своє право.

На час звернення до суду з позовною заявою про зняття арешту зі спадкового майна, за наявності арешту (обтяження) на майно, порушується право позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме, позбавлена можливості оформити спадкові права на нерухоме спадкове майно, яке належить померлій ОСОБА_3 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16 дійшла висновку про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виконавче провадження № 32168349 з виконання виконавчого листа № 2-1223/11, виданого 02.11.2011 Зміївським районним судом Харківської області про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 47 495 грн 84 коп. закінчене на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв`язку із смертю боржника).

У справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна померлої ОСОБА_3 і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.

Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження необхідності існування наразі арешту спадкового майна, вказаного в позовній заяві.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України ''Про виконавче провадження'', у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У матеріалах справи, зокрема у повідомленнях відділів державної виконавчої служби, наданих на запити позивача, не міститься інформації про те, що стягувач у вищезазначеному виконавчому провадженні 32168349 ОСОБА_2 повторно пред`являла виконавчий лист до виконання та зверталася із заявою до державного виконавця щодо заміни сторони виконавчого провадження у зв`язку із смертю боржника.

Також в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази на підтвердження того факту, що відповідач ОСОБА_2 зверталася до нотаріальної контори із претензіями до спадкоємців боржника ОСОБА_3 .

Так, ураховуючи вищевказане та те, що згадане виконавче провадження наразі завершене, суд дійшов висновку, що підстав для продовження обтяження на майно не вбачається, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб, шляхом знаття арешту майна та визнання права власності на спадкове майно враховуючи, що приватним нотаріусом Павловій Т. В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Оскільки позивач не вимагала відшкодування судових витрат понесених ним по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Зняти арешт з нерухомого майна – житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який було накладено на підставі постанови головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Зміївського районного управління юстиції Нагорної Олени Олександрівни про відкриття виконавчого провадження 32168349 від 11.04.2012, номер обтяження 12395718, тип обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстрованого 13.04.2012 реєстратором Харківська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повне рішення складене та підписане 04.11.2026.

Позивач – ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса місця проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Третя особа 1 – Зміївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса місцезнаходження: вул. Лиманська, буд. 15, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 34713099.

Третя особа 2 – приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Лілія Миколаївна, адреса місцезнаходження: вул. Лиманська, буд. 23/вул. Адміністративна, буд. 2, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.

Головуючий:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua