Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №639/4904/25 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/4904/25

Провадження №2/639/249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого – судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря – Скороход Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду м. Харкова звернувся позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 44 000,00 грн. та стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.12.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики №76376323 в електронній формі, за яким позичальник отримав на банківський картковий рахунок суму позики, яку зобов`язався повернути позикодавцеві у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити проценти. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за кредитними Договорами, вказаними у Реєстрі Боржників. Відповідно до Реєстру Боржників №22 від 11.04.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 000,00 грн., з яких: 8 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. – сума заборгованості за пенею.

Також 11.12.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено кредитний договір №18824-12/2023 в електронній формі, за яким позичальник отримав на банківський картковий рахунок суму позики, яку зобов`язався повернути позикодавцеві у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити проценти. 29.04.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №29042024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними Договорами, вказаними у Реєстрі Боржників. Відповідно до Реєстру Боржників від 29.04.2024 року до Договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 10 000,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно не виконала умови договору позики, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.07.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Призначено судове засідання.

22.08.2025 року на адресу суду за вх. №23121 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що в матеріалах справи не міститься копії договору факторингу між Кредитором та Позивачем у повному обсязі, у тому числі докази оплати договору факторингу та додатків до нього, що б підтверджувало статус позивача як нового кредитора у цій справі. Окрім цього, Договір факторингу було укладено ще до виникнення кредитних первинних правовідносин між відповідачем та первинним кредитором. У позовній заяві позивачем не зазначено доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Позивач подаючи позов, достеменно знав про відсутність певних доказів, а саме доказів видачі кредитних коштів. Однак позивач не зазначив цього у позовній заяві, як мав би це зробити. Не подав разом із позовною заявою клопотання про витребування доказів. Крім того позивач просить стягнути із відповідача проценти у розмірі, які є вище 1% денної процентної ставки, що явно суперечить вимогам Закону. Також у період дії кредитного договору (період дії може визначатися як строк дії договору, дата повного погашення і т.д.) може нараховуватися проценти за користування кредитними коштами, але після припинення дії кредитного договору, нарахування процентів повинно припинятися. Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 27.08.2025 року на адресу за вх. №23602 подано відповідь на відзив на позов, в якому останній просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання 04.03.2026 року учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала відзив на позов, якому просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 09.12.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписано договір позики на умовах повернення позики в кінці строку позики №76376323 в електронній формі, умовами якого передбачено, що позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити плату (проценти) від суми позики. Зокрема договором встановлена сума позики – 8500,00 грн., строк договору – 30 днів, процентна ставка в день базова 2,5% фіксована (а.с. 8-10).

Відповідач ОСОБА_1 підписала договір позики №76376323 від 09.12.2023 року електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора ахr8JaKAHr, а також його складові - таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 11).

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, та додаткові угоди №2 від 28.07.2021 року, №7 від 13.06.2022 р., №22 від 11.04.2024 року, у відповідності до умов яких ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за кредитними Договорами, вказаними у Реєстрі Боржників, в тому числі за договором позики №76376323 від 09.12.2023 року, укладеним з ОСОБА_1 , що вбачається з витягу з реєстру прав боржників №22 від 11.04.2024 року до Договору факторингу №14/06/21. Між тим на підтвердження переходу прав вимоги за договором факторингу суду надано тест договору факторингу №14/06/21 лише частково (а.с.12-20).

Згідно розрахунку заборгованості від 09.12.2023 року, здійсненого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 34 000,00 грн., з яких: 8 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (за період з 09.12.2023 року до 06.04.2024 року) ; 0,00 грн. – сума заборгованості за пенею (а.с. 21).

11.12.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» підписано договір про надання фінансового кредиту №18824-12/2023 в електронній формі, згідно якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 120 днів. Дата погашення кредиту - 08.04.2024 року. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредитування. (а.с. 28-31).

Відповідач ОСОБА_1 підписала договір про надання фінансового кредиту №18824-12/2023 від 11.12.2023 року та паспорт споживчого кредиту електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора W272, а також додатки до договору – графік платежів (а.с. 31-32).

29.04.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №29042024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними Договорами, вказаними у Реєстрі Боржників, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту №18824-12/2023 від 11.12.2023 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 35-40).

Згідно розрахунку заборгованості від 09.12.2023 року, здійсненого ТОВ «Аванс Кредит», відповідач ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 10 000,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками за період з 11.12.2023 року по 29.04.2024 року (а.с.40-42).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З урахуванням викладеного будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, відповідально до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва.

Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що на підтвердження наявності заборгованості у відповідача представник позивача надав копії договорів, а також розрахунки заборгованості, проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані відповідачем ОСОБА_1 .

Між тим доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року № 6-16цс15.

Отже матеріали справи також не містять належних і достатніх доказів того, що кредитодавцями (позикодавцями) виконані умови договорів №76376323 від 09.12.2023 року та №18824-12/2023 від 11.12.2023 року і було надано позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти та позику, на що звертає увагу відповідач у відзиві, не підтверджуючи ці факти. Між тим такі договори вважаються укладеними з моменту передання грошей. З відповідним клопотанням про витребування необхідних доказів позивач до суду не звертався. Інших доказів по суті спору матеріали справи не містять та позивач не вказує обставин, які унеможливили йому подати інші докази на підтвердження заявлених вимог.

В свою чергу за таких обставин суд позбавлений можливості зробити обґрунтований висновок про отримання позивачем прав вимоги на підставі договорів факторингу, оскільки недоведений обсяг прав та обов`язків сторін договору щодо передачі прав вимоги саме до відповідача.

Враховуючи викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судовий збір на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 166, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 252-259, 261, 514, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 639, 1046, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ:35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, фактична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 03.11.2026 року.

Суддя Н.В.Баркова