Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №613/87/26 — Богодухівський районний суд Харківської області

Суд: Богодухівський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №613/87/26

Суддя: Шалімов Д. В.

Справа №-613/87/26 Провадження №-3/613/123/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року

Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого Шалімова Д.В., за участі секретаря судового засідання Герасимюк Л.А., адвоката – Савченка В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в режимі відеоконференції матеріали, що надійшли від Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05 січня 2026 року о 15.00. год. на блокпосту в с-щі Максимівка, Богодухівського району, Харківської області керував автомобілем HUNDAY Terrakan н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільнена мова, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП «Богодухівська ЦРЛ» відмовився під відеозапис із застосуванням технічного засобу відеозапису нагрудної BodiCam № 1 та в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

За вказане правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений.

Захисник Савченко В.А. в судовому засіданні заперечив проти правопорушення інкримінованого ОСОБА_1 , зазначив, що останній його не вичиняв.

Суд, заслухавши захисника, дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів – учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організаційне залежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).

Згідно з п.4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Тобто працівники поліції на місці зупинки транспортного засобу самостійно приходять до висновку про наявність у водія відповідних ознак наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 251 КпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінивши заперечення захисника ОСОБА_1 – адвоката Савченка В.А. суд зазначає про таке.

Від захисника надійшло клопотання про визнання неналежним та недопустими доказом відеозаписи та не приймати їх при ухваленні судового рішення по справі, оскільки наявний в матеріалах справи відеозаписів є неповним та не безперервним, адже повністю не відображає всієї картини подій, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , є не безперервним, не відображає моменту зупинки транспортного засобу, спілкування поліцейських з ОСОБА_1 . Так, відсутнє фіксування події під час виконання службових обов`язків поліцейським, а саме відсутній відеозапису події між 14:49 та 15:10, між 15:10:20 та 15:10:35. Вказані порушення приписів Інструкції № 1026 суттєво перешкоджають повному та об`єктивному провадженню у справі про адміністративне правопорушення та ставлять під сумнів безсторонність такого відеозапису як доказу по справі, відтак у сторони захисту наявні підстави стверджувати, що в додані до матеріалів відеодокази відбулось втручання сторонніх осіб. Відтак відсутність повного відображення перебігу події, ставить під сумнів оригінальність вказаного відеозапису, тобто має ознаки втручання у відеодоказ, що виключають безперервність відеозапису, що у свою чергу виключає можливість використовувати ці кадри як доказ. Крім того, надані до суду відеодокази через втручання в них сторонніх осіб є недопустимими, оскільки не містять повного перебігу подій і сформовані таким чином, щоб незаконно притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.4 ч.1 Розділу ІІ Інструкції №1395, до протоколу про адміністративне правопорушення, крім іншого, долучаються інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Дійсно, частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Судом оглянуто диск з відеозаписом з нагрудної BodiCam № 1, на якому зафіксовано що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на блокпосту, працівником поліції проведено огляд автомобіля, водієві роз`яснено причину зупинки та зазначено, що працівник поліції вважає, що у водія наявні відповідні ознаки наркотичного сп`яніння.

Так, доданий до матеріалів справи диск містить одинадцять відеозаписів, які містять фіксацію подій з моменту, коли працівники поліції оглядають на блокпосту автомобіль, яким керував ОСОБА_1 . Незважаючи на те, що відеозапис складається із одинадцяти файлів, однак події, зафіксовані на них, відображені у хронологічній послідовності, відтак сумнівів у його безперервності немає. Будь-яких підстав уважати, що відеозапис є неповним, змонтований з метою неправомірного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у суду немає.

Крім того, суд зазначає, що розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Також, даний відеозапис повністю узгоджується з іншими зібраними у справі доказами.

Таким чином, відеозапис, який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП.

Зміст відеозапису є логічним, послідовним, а тому суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Підстав для визнання відеозапису, долученого до матеріалів справи, недопустимим доказом суд не вбачає, оскільки на ньому зафіксовано події, які підтверджують обставини, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №559544 від 05 січня 2026 року

Наявний в матеріалах справи відеозапис містить відеофайли, які є цілісними, безперервними і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Будь-яких доказів зміни вказаних відеофайлів чи їх спотворення стороною захисту не надано, та судом не встановлено.

Отже, суд приходить до висновку про необгрунтованість тверджень захисника .

Крім того, від захисника ОСОБА_1 – адвоката Савченка В.А. надійшло клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що матеріали справи містять відеозаписи, переглядом яких було встановлено, що жоден запис не містить в собі інформації про керування ОСОБА_1 , жодним автомобілем. Також факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не підтверджено жодним іншим доказом. ОСОБА_1 стверджує, що в зазначений час не керував транспортним засобом, а знаходився поряд з ним. Також стверджує, що поліцейські взагалі його не зупиняли на блокпості. Його та ще одну особу до блокпосту підвіз товариш з міста Харків після відвідування госпіталю і вже потім він збирався їхати до місця служби. В момент, коли ОСОБА_1 підійшов до транспортного засобу до нього підійшли поліцейські та почали спілкування. В процесі спілкування почали вже казати, що ОСОБА_1 керував автомобілем і він знаходиться в стані сп`яніння. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог чинного законодавства та є недійсним. Так, працівники поліції перед тим, як пропонувати огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння, не повідомили ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані сп`яніння. Ознаки сп`яніння не повідомлялись в усному порядку, а ті, що зазначені у письмових матеріалах, не відповідають реальним обставинам справи, є надуманими та являють собою ні що інше, як вигадку поліцейських. Як зазначено в протоколі, поліцейським на місці зупинки було виявлено такі ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло; порушення мови; сповільнена мова. Разом з тим, на наявному у справі відеозапису, водій поводив себе адекватно, відповідав на усі поставлені питання, нормально реагував на події, що відбувалися. З відеозапису взагалі не вбачається дій поліцейського щодо виявлення вказаних ознак сп`яніння. Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_2 ознак сп`яніння, а як наслідок і порушення працівниками порядку огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, ОСОБА_1 , є діючим військовослужбовцем, тобто виконує обов`язки військової служби, та його огляд повинен проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, а не працівником поліції.

Щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд зазначає про таке. Автомобіль HUNDAY Terrakan н.з. НОМЕР_2 зупинено на блокпосту. Дійсно відеозапис ( файл 0125635_00007120260105144551_0004) не містить моменту зупинки транспортного засобу, але на ньому зафіксовано, що автомобіль припарковано на узбіччі, на прохання працівників поліції ОСОБА_1 дозволяє оглянути автомобіль, при цьому він сам відкриває багажник, автомобіль та надає для огляду особисті речі.

Захисник Савченко В.А. зазначає, що ОСОБА_1 в зазначений час не керував транспортним засобом, а знаходився поряд з ним, його та ще одну особу до блокпосту підвіз товариш, а далі він повинен був їхати на службу. В момент, коли ОСОБА_1 підійшов до транспортного засобу до нього підійшли поліцейські та почали спілкування.

Суд критично оцінює зазначене, оскільки на відеозаписі ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, біля автомобіля він знаходився сам, інших осіб не було.

Щодо посилання захисника Савченка В.А., що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог чинного законодавства та є недійсним, оскільки працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак сп`яніння ( на наявному у справі відеозапису, водій поводив себе адекватно, відповідав на усі поставлені питання, нормально реагував на події, що відбувалися), суд зазначає про таке.

На відеозаписі ( файл 0125635_00007120260105151035_0006) зафіксовано, як працівник поліції в присутності двох свідків роз`яснює ОСОБА_1 , що його зупинено на блокпосту за порушення правил безпеки, не був пристебнутий пасками безпеки та виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільнена мова, неприродна блідість. Запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що останній відмовився.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Працівники поліції на місці зупинки транспортного засобу самостійно приходять до висновку про наявність у водія відповідних ознак сп`яніння. Зазначені у складеному поліцейським протоколі ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені у ОСОБА_1 , давали підстави поліцейському для обґрунтованої підозри у керуванні останнім транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Наявність вказаних ознак може бути виявлена поліцейським, наприклад, шляхом візуального спостереження за особою, в процесі спілкування з ним, перевіркою реакції, що виключають формальний підхід до встановлення зазначених обставин, які б також виключали сумніви в наявності у особи ознак відповідного сп`яніння або які виключають надуманість підстав для проведення відповідного огляду.

Також суд зауважує, що ОСОБА_1 та його захисником не було надано до суду будь яких відомостей, що ОСОБА_1 скористався своїм конституційним та процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів щодо перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні даного адміністративного матеріалу у порядку, передбаченому ст.214 КПК України.

При цьому, суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою, але ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю і не звернувся із скаргою на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Крім того захисник Савченко В.А. посилається на те, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, в зв`язку з чим огляд на стан сп`яніння мав проводитися виключно посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами лише у випадках, прямо передбачених законом, а в інших випадках адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Згідно з частинами 2, 3 статті 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться посадовими особами Військової служби правопорядку або командирами військових частин лише у випадках, коли є підстави вважати, що військовослужбовець у стані сп`яніння виконує обов`язки військової служби або перебуває на території військової частини, а також у випадках перебування військовослужбовця у стані сп`яніння у громадських місцях, визначених цією нормою.

Отже, положення ст. 266-1 КУпАП підлягають застосуванню лише за умови встановлення факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або наявності інших передбачених законом обставин.

При складенні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 місце роботи не повідомив, а в письмових поясненнях зазначив, що він безробітний. Отже, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 був військовослужбовцем та виконував обов`язки військової служби у розумінні положень ст. 266-1 КУпАП.

За таких обставин суд дійшов висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм законом повноважень та правомірно склали щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а доводи захисника суд розцінює, як спосіб уникнути відповідальності та обрану захистом позицію.

При оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівником поліції дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008. А тому зібрані у справі докази суд визнає достовірними, належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності для прийняття рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст.247,280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.

Незважаючи на обрану захисну позицію ОСОБА_1 та його адвоката Савченко В.А., його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, відео фіксацією подій, які мали місце 05 січня 2026 року та які не викликають сумнівів у своїй достовірності. Підстав не довіряти вказаним доказам за відсутності конкретних відомостей про упередженість інспектора Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №559544 від 05 січня 2026 року, судом не встановлено, оскільки на місці зупинки їх і не заявляв сам ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справив у їх сукупності суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559544 від 05 січня 2026 року;

- направленням на огляд особи з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 05 січня 2026 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 відмовився від огляду;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05 січня 2026 року, згідно з якими останній зазначив, що 05 січня 2026 року приблизно о 15.00 год. він їхав за кермом автомобіля HUNDAY Terrakan н.з. НОМЕР_2 та на блокпосту в с-щі Максимівка його було зупинено працівниками поліції за порушення ПДР. Повідомив, що вчора він вживав наркотичну речовину канабіс;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких 05 січня 2026 року вони були запрошені працівниками поліції в якості понятих під час огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем HUNDAY Terrakan н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільнена мова, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП « Богодухівська ЦРЛ» відмовився під відеозапис із застосуванням технічного засобу відеозапису нагрудної BodiCam . ОСОБА_1 повідомив, що вчора він вживав наркотичну речовину канабіс;

- відеозаписом з нагрудної BodiCam, з якого вбачається, що в автомобілі ОСОБА_1 був сам, отже саме він керував даним автомобілем. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, відповів відмовою та добровільно повідомив, що вживав шляхом куріння наркотичну речовину – коноплю;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6468372 від 05 січня 20206 року за ч. 1 ст. 121 КУпАП, якою також підтверджується факт керування ОСОБА_5 автомобілем HUNDAY Terrakan н.з. НОМЕР_2 .

В судове засідання за клопотанням адвоката Савченка В.А. викликались свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в судове засідання не з`явились про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Від свідка ОСОБА_3 до суду надійшла заява, згідно зі змістом якої через безпекову ситуацію до суду прибути не має можливості.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.5 яких зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тому, працівником поліції правомірно було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Водночас, будь-яких об`єктивних та достовірних доказів неможливості ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, судом не встановлено. Його відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, розцінюється судом, як свідоме ігнорування вимоги Правил дорожнього руху, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Крім того, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , долучених до матеріалів справи, останній повідомив, що дійсно напередодні він вживав наркотичну речовину канабіс.

Порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такий складений у відповідності до положень ст.256 КУпАП, згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу, є належним, достовірним і допустимим доказом у справі.

Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази повністю підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують його вину, тому немає підстав для закриття провадження в справі, про що клопотав його захисник.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до вимог статті 267 КУпАП у разі незгоди з діями працівників поліції ОСОБА_1 міг оскаржити такі дії у порядку, передбаченому КАС України або до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі), підтвердження чого на момент розгляду цієї апеляційної скарги не надано.

Отже, працівники поліції правомірно склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та з направленням на огляд особи з метою виявлення стану алкогольного , наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, при цьому зазначивши в документах, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

Від захисника ОСОБА_1 – адвоката Савченка В.А. надійшло клопотання в якому просить у випадку визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому діянні, застосувати за аналогією закону положення статті 69 КК України і не призначати покарання, пов`язане із позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 65 ЗУ «Про правотворчу діяльність» суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом, зокрема, аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто санкція цієї статті є безальтернативною.

Вимогами ч. 4 ст. 30 КУпАП встановлено, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Крім того, відповідно до вимог Примітки до ст. 22 КУпАП не звільняються від адміністративної відповідальності особи за вчинення ними правопорушення відповідальність за яке, передбачена, зокрема ст. 130 цього Кодексу.

Таким чином, правовим аналізом зазначених норм, встановлено, що чинний КУпАП чітко регулює правовідносини, пов`язані із накладенням адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки.

У даному конкретному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної небезпеки, яка може завдаватися такими діяннями.

Таким чином, визнаючи особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суди позбавлені процесуальної можливості призначити інше стягнення, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

При цьому нормами цього Кодексу не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також можливості накладення іншого виду стягнень, передбаченого КУпАП.

Водночас, фактичне посилання сторони захисту на виключення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами вказує на їх прохання застосувати аналогію закону, а саме ст. 69 КК України, при накладенні адміністративного стягнення за ст. 130 КУпАП, що суперечить правовим нормам чинного законодавства, оскільки правові приписи закону про кримінальну відповідальність, відповідно до ч.4 ст.3 КК України, розповсюджують свою дію виключно на кримінальні правопорушення. Застосування правових норм, визначених КК України в інших галузях права суворо заборонено.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У постанові від 18 квітня 2024 року у справі №990SCGC/1/24 (провадження № 11-1сап24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що відповідно до приписів Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону). За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху). Отже, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Обов`язковою передумовою для вимоги поліцейського до водія транспортного засобу пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння є наявність ознак такого сп`яніння, визначених в Інструкції.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху повністю доведена, і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд при накладенні стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки автомобіля. Беручи до уваги небезпеку, якою є участь у дорожньому русі осіб, що перебувають у стані сп`яніння, законодавець у нормах багатьох правових актів встановив заборону на допуск зазначених осіб до керування транспортними засобами.

Характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення вказує на те, що він вчинив грубе порушення порядку користуванням правом керування транспортного засобу, що відповідно до ч. 1 ст. 30 КУпАП є однією з підстав для накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіхстаттях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України,поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 кат. «В, В1, С, С1» від 17 січня 2018 року, що підтверджується довідкою ТСЦ 6343.

Враховуючи викладене, а також той факт, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`янінні та від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, суд вважає, що необхідним і достатнім стягненням для правопорушника є накладення стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин справи, беручи до уваги особу ОСОБА_1 відсутності обставин, що пом`якшують його відповідальність, чітко сформований спосіб його протиправної поведінки та нехтування встановленим правопорядком, що значно посилює його суспільну небезпеку, суд вважає що у відношенні останнього необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

В силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2026 року, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. ч. 2 ст. 130, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) (отримувач коштів: ГУК Харківська область/Харківобл./21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (ОДИН) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП, має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 ч.ч. 1, 2 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вище зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua