Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №127/18503/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18503/26

Провадження № 2-о/127/316/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Романюк Л.Ф.,

присяжних: Грищука Г.А., Яценко Д.Ю.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участі представника заявника Зільберта О.Є.,

заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , за участі заінтересованих осіб: Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_3 , за участі заінтересованих осіб: Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Заява мотивована тим, що батько заявника - ОСОБА_4 у 2014 році виїхав за кордон на заробітки, востаннє перебував в Україні у 2021 році, після чого зв`язок із ним було втрачено, а його місцеперебування дотепер невідоме. Самостійні спроби заявника та членів сім`ї встановити його місцезнаходження результатів не дали. Визнання батька безвісно відсутнім необхідне заявнику для вирішення питання про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за бабусею ОСОБА_1 , яка є особою з інвалідністю I групи.

У зв`язку із чим, Заявник звернувся до суду з вказаною заявою.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Зільберта О.Є., заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підтримали заявлені вимоги, щодо задоволення заяви не заперечували.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, крім того зазначали, що не заперечує проти розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність нез"явившихся сторін, на підставі наявних у справі документів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_3 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до висновку № 123/395 від 10.12.2025 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_1 інвалід 1А групи загального захворювання з 2024 року, безтерміново потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експерною комісією серії 10 ААВ №552283 зазначено групу інвалідності ОСОБА_1 - перша Б.

Згідно з довідкою № 190 від 17.02.2026 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення (Правобережне), йому на період з 01.01.2026 року до 31.12.2026 року призначено компенсацію як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення лікарсько-консультативної комісії, оформленого протоколом № 123 від 12.12.2025 року, ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду.

Із нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 від 07.05.2026 року вбачається, зазначено, що вона обмежена у пересуванні та самообслуговуванні, потребує постійного сторонього догляду, її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з травня 2014 року не проживає із нею, не утримує її, не цікавиться її життям, місце його перебування їй не відомі. Зазначала, що останній раз він був на тереторії України у 2021 році. Єдиним членом її сім`ї, який здійснював за нею догляд до моменту його мобілізації в лютому 2026 році, є її онук, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інших членів сім`ї які б могли здійснювати догляд за нею відсітні.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.

Відповідно до статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено мету, для якої заявникові необхідно визнати особу безвісно відсутньою, та обставини, що підтверджують її безвісну відсутність.

За змістом статті 43 ЦК України підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, а саме: відсутність відомостей про перебування особи в місці її постійного проживання; відсутність відомостей про її дійсне місцеперебування та неможливість отримати такі відомості; сплив одного року з дня одержання останніх відомостей про місцеперебування особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; наявність у заявника правової заінтересованості у вирішенні цього питання.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 06.05.2020 року у справі № 760/3112/16-ц та від 09.10.2024 року у справі № 754/7858/23.

Оцінюючи заявлені вимоги, суд враховує, що ОСОБА_4 у 2014 році виїхав за межі України з метою працевлаштування, а востаннє перебував на території України у 2021 році.

Разом із тим надані суду докази не підтверджують у достатній мірі обставин, необхідних для визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім, зокрема відсутності відомостей про його місцеперебування за місцем постійного проживання протягом встановленого законом строку та неможливості отримання таких відомостей.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували обставини встановлення останнього місця постійного проживання ОСОБА_4 , вжиття заходів щодо з`ясування його фактичного місцеперебування та результати таких заходів.

Саме по собі твердження заявника та його родичів про відсутність зв`язку з ОСОБА_4 протягом тривалого часу, за відсутності інших достатніх доказів, не дає підстав для висновку про його безвісну відсутність у розумінні статті 43 ЦК України.

При цьому Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 року у справі № 754/7858/23 наголосив, що сам по собі факт непроживання особи за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про її місцеперебування не є безумовною підставою для визнання такої особи безвісно відсутньою.

Крім того, у постанові від 11.11.2024 року у справі № 229/4416/21 Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт втрати заявником зв`язку з особою та/або її небажання спілкуватися із заявником не є підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

Разом із тим викладені в ній відомості підтверджують обізнаність останньої щодо обставин припинення спілкування із сином, проте самі по собі не доводять наявності передбачених законом підстав для визнання його безвісно відсутнім.

Надані заявником медичні документи та довідка про призначення компенсації за здійснення догляду підтверджують стан здоров`я ОСОБА_1 , необхідність здійснення за нею постійного стороннього догляду та правову заінтересованість заявника у вирішенні справи, однак не містять відомостей щодо місцеперебування ОСОБА_4 та обставин його безвісної відсутності.

При цьому тривала відсутність особи за місцем проживання, припинення спілкування з родичами та невиконання сімейних обов`язків не є тотожними безвісній відсутності, оскільки остання передбачає наявність визначеної законом сукупності юридичних фактів.

Суд бере до уваги зазначену заявником мету звернення до суду, пов`язану з необхідністю здійснення догляду за бабусею та вирішенням питання про звільнення з військової служби. Водночас наявність такої мети не є самостійною підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою без належного підтвердження відповідних обставин.

Отже, досліджені судом докази не підтверджують у своїй сукупності, що місцеперебування ОСОБА_4 об`єктивно неможливо встановити, а його відсутність має ознаки безвісної відсутності в розумінні статті 43 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено сукупності юридичних фактів, необхідних для визнання ОСОБА_4 безвісно відсутнім, у зв`язку із чим підстави для задоволення заяви відсутні.

Відповідно до положеннь ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 43, 81, 264, 265, 268, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_3 , за участі заінтересованих осіб: Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про визнання фізичної особи безвісно відсутньою – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок заявника.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04.11.2026 року.

Суддя:

Присяжні: