Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №127/30025/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30025/26

Провадження № 2/127/8464/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Антонюка В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, в місті Вінниці, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Профіт Капітал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який мотивовано тим, що 25.08.2019 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено договір №2885951, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідачка зобов`язалася повернути кредит разом з нарахованими відсотками та комісією у визначений сторонами строк, проте своє зобов`язання не виконала.

03.04.2017 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №03042017, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Профіт Капітал» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, в тому числі за кредитним договором №2885951.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідачки станом на 03.03.2020, становить 19 000 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 9 000,00 грн. -заборгованість за відсотками. Відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 15.09.2026 року відкрито провадження, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб та надано відповідачці строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) осіб. Окрім того відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію вказаної вище ухвали, разом із копією позовної заяви з додатками, судом було направлено на адресу місця реєстрації відповідачки, однак поштове відправлення повернулося на адресу суду із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23, відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Відповідачкою відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 25.08.2019 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2885951, відповідно до умов якого товариство надає відповідачці кредит у сумі 10 000,00 грн. строком на 30 днів. В договорі сторони також узгодили розмір відсотків та порядок їх нарахування.

Підписання договору відповідачкою підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Факт отримання коштів за вказаним кредитним договором підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес» №10/06/26-69 від 10.06.2026.

03.04.2017 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №03042017, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає шляхом продажу ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору факторингу № 03042017 від 03 квітня 2017 року, укладеної між сторонами 28 грудня 2017 року, сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 8.2 зазначеного Договору. Згідно з новою редакцією пункту 8.2 Договору факторингу № 03042017 від 03.04.2017 року, строк дії Договору починає свій перебіг з моменту, визначеного пунктом 8.1 Договору, та діє до 31 грудня 2017 року. При цьому передбачено, що у разі якщо жодна зі Сторін не повідомить іншу Сторону у письмовій формі про намір розірвати Договір не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії, Договір вважається автоматично продовженим на строк до 31 грудня 2018 року (включно), а в подальшому — на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Таким чином, умовами Договору факторингу передбачено механізм його автоматичної пролонгації за відсутності письмового повідомлення будь-якої зі Сторін про припинення договірних відносин у встановлений Договором строк.

03.03.2020 року між сторонами за Договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги № 96 за договором факторингу № 03042017, відповідно до якого право вимоги за Договором позики № 2885951 від 25.08.2019 року, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Так, право вимоги за Договором кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Реєстром передачі прав вимоги № 96 за договором факторингу № 03042017 починаючи з 03.03.2020 року.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, з матеріалів справи вбачається що кредитний договір №2885951 від 25.08.2019 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладений у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило дійсне право вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу дії. На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідачки на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал», первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачці та були долучені позивачем до позовної заяви.

Умови зазначеного договору факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Реєстр про передачу права вимоги, наявний у матеріалах справи, та є належним доказом щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Вказані вище обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані відповідачкою.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 10 000 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Проте, відповідачка умови договору не виконувала, кредит не сплачувала, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

Таким чином відповідачкою були порушені вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умови договору, через що виникла заборгованість за кредитом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Сторони в договорі про надання кредиту погодили розмір відсотків і комісії та порядок їх нарахування.

Водночас, щодо розміру відсотків за №2885951 у розмірі 9 00,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Суд дійшов висновку, що вказане нарахування не відповідає умовам договору №2885951 з огляду на наступне.

Так, поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані уст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Суд звертає увагу, що сторони в договорі №2885951 узгодили строк користування кредитом у 30 днів.

Таким чином, сторони узгодили строк кредитування (строк виконання зобов`язання), який є відмінним від строку дії договору, а тому нарахування відсотків поза межами узгодженого сторонами строку кредитування є неправомірним.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №2885951, нарахування відсотків здійснювалось з 25.08.2019 по 23.09.2019 (відповідно до умов договору), та з 24.09.2019 по 24.11.2019 - поза межами строку кредитування, останнім днем якого було 23.09.2019.

Розмір заборгованості за відсотками у період з 25.08.2019 по 23.09.2019 становить 2 400,00 грн., а тому саме така сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, і з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 12 400,00 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2 400,00 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов було задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,57 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідачки, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідачки на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та АО «Правовий статус»; копію додаткової угоди №1/1 від 01.07.2024 до вказаного вище договору; копію акту прийому-передачі наданої правової допомоги №75 від 26.06.2026; копію платіжної інструкції в національній валюті від 16.07.2026 №2234.

Акт сплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, а тому враховуючи викладене, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 4 568,20 гривень у відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 205, 207, 509, 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст.19, 76, 77, 81, 131, 133, 137, 141, 247, 256, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором №2885951 від 25.08.2019 у сумі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2 400,00 грн. - заборгованість за відсотками, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,57 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 568,20 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04.11.2026 року.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: