Суд: Тростянецький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: факту народження, з них: на тимчасово окупованій території України
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №147/2699/26
Суддя: Борейко О. Г.
Справа № 147/2699/26
Провадження № 2-о/147/64/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Борейко О. Г.,
із секретарем Задверняк Т. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Зінькова І. В. звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новоолексіївка Приморського району Запорізької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території у місті Приморськ, Запорізька область, Україна, причина смерті – ракова інтоксикація, рак печінки. Допустити негайне виконання рішення суду відповідно до п. 8 ст. 430 ЦПК України.
Мотивуючи заяву посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Приморського районного суду Запорізької області від 17 травня 2021 року у справі №326/399/21. Від спільного шлюбу у колишнього подружжя народилася дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після розірвання шлюбу батьківські права та обов`язки щодо спільної дитини зберігалися за обома батьками, а ОСОБА_2 залишався батьком малолітнього ОСОБА_3 .
До початку повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України заявниця разом із дитиною проживала на території Запорізької області, зокрема у місті Приморськ Бердянського району Запорізької області. Після 24 лютого 2022 року, у зв`язку з розпочатою РФ повномасштабною збройною агресією проти України, стрімким погіршенням безпекової ситуації та загрозою життю і здоров`ю цивільного населення ОСОБА_1 була змушена залишити своє попереднє місце проживання та виїхати разом із малолітнім сином із міста Приморськ Бердянського району Запорізької області до міста Запоріжжя, шукаючи безпечніше місце для проживання та забезпечення належних умов життя і безпеки дитини. Водночас ОСОБА_2 після початку повномасштабного вторгнення з місця свого проживання не виїхав, залишився у місті Приморськ Запорізької області, яке згодом опинилося під тимчасовою окупацією РФ.
Згодом заявниці від знайомої стало відомо, що її колишній чоловік ОСОБА_2 – помер за місцем свого проживання у місті Приморськ Запорізької області. Згідно з довідкою про причину смерті №С-05943 від 25.08.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19:00 год у м. Приморськ, Запорізької області, Російська Федерація, причина смерті – ракова інтоксикація, рак печінки. Актовий запис про смерть складено 25.08.2026 за №1702499000000800116004 територіальним відділом ЗАЦС Приморського району Запорізької області. Отже, наявні у заявниці документи містять відомості про те, що ОСОБА_2 фактично помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Приморськ Запорізької області, а також підтверджують наявність відомостей про його смерть у документах, виданих органами, що функціонують на тимчасово окупованій території України. Разом з тим отримання документів про смерть, отриманих на тимчасово окупованій території, саме по собі не дає заявниці можливості здійснити державну реєстрацію смерті на підконтрольній Україні території у загальному порядку.
Для належного юридичного оформлення факту смерті необхідно звернутися до компетентних органів державної реєстрації актів цивільного стану України на підставі рішення суду про встановлення відповідного юридичного факту.
Встановлення даного факту смерті громадянина ОСОБА_2 необхідно заявниці для того, щоб тримати свідоцтво про смерть державного зразка, що дасть можливість оформити дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 пенсію по втраті годувальника.
Ухвалою суду від 02 листопада 2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, однак її представник ОСОБА_4 подала заяву, у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності та за відсутності ОСОБА_1 . Висловилася, що заяву підтримують та просять задовольнити..
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із п. 5 ч.1 ст. 293, п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в т.ч., встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлено, що заявниця є колишньою дружиною ОСОБА_2 , і у колишнього подружжя є спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 25 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції у Запорізькій області.
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема: паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ; карткою платника податків на ім`я ОСОБА_1 , довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , батьками якого зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ; свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 укладений 28.12.2021 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , внаслідок реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_7 ; довідкою від 04.11.2022 №2301-5002298525 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , особа що супроводжує малолітнього ОСОБА_1 ; довідкою від 04.11.2022 №2301-5002298422 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; довідкою про смерть №С-05943 від 25.08.2026, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19:00 год у м. Приморськ, Запорізької області, Російська Федерація, причина смерті – ракова інтоксикація, рак печінки. Актовий запис про смерть складено 25.08.2026 за №1702499000000800116004 територіальним відділом ЗАЦС Приморського району Запорізької області; копією паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 зазначеного Закону, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові особи та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Отже довідка про смерть №С-05943 від 25.08.2026 не створює правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.
Відомості про смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 №1064.
Частиною 1 статті 17 зазначеного Закону України передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.
Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, а також рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення особи померлою.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі наведеного вище, враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 , доведеним. Доказів, які б спростовували факт смерті ОСОБА_2 суду не надано.
За таких обставин, оскільки заявник фактично просить встановити факт смерті особи у певний час та в певному місці, що тягне за собою можливі юридичні наслідки, суд дійшов висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.
Керуючись ст. 3, 81, 263-265, 315-319, 430 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новоолексіївка Приморського району Запорізької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у в місті Приморськ Запорізької області, Україна.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Апеляційна скарга на рішення подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Відомості про учасників справи:
заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
заінтересована особа - Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ - 42054184, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 90, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область.
Суддя О. Г. Борейко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua