Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №706/1412/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2462/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 706/1412/26 Категорія: на ухвалуОрендарчука М.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,

секретар: Івануса А.Д.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТКОМ-АГРО»;

відповідач – ОСОБА_1 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 – адвокат Гупало Максим Михайлович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гупала Максима Михайловича на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2026 року про забезпечення позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТКОМ-АГРО» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих порушенням договірного зобов`язання,

в с т а н о в и в :

У серпні 2026 року ТОВ «ТЕХАРТКОМ-АГРО» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих порушенням договірного зобов`язання.

Позов мотивовано тим, що 03.10.2023 між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки з кадастровим номером 7124680500:03:001:0267, розташованої в адмінмежах с. Ботвинівка Уманського району Черкаської області, та ТОВ «ТЕХАРТКОМ-АГРО» (орендарем) було укладено договір оренди землі строком на 10 років.

За цим договором позивач набув право на майбутнє одержання у користування (оренду) зазначеної земельної ділянки після закінчення строку дії попереднього договору оренди з ПП «Агротрейд Групп», а також взяв на себе зобов`язання здійснювати на користь відповідача виплати та надавати матеріальні блага на вимогу відповідача у зв`язку з укладенням договору. Підтвердженням намірів такої передачі є підписання відповідачем акта прийому-передачі земельної ділянки. Крім того, на виконання умов укладеного договору позивач регулярно здійснював надання грошових коштів та натуральних благ відповідачу на його вимогу. Так, за 2024-2025 роки за вказану земельну ділянку відповідач отримав від позивача коштів та майна на загальну суму 108 522,50 грн.

У свою чергу, відповідач не дотримав власних зобов`язань, чим унеможливив безпосереднє користування земельною ділянкою та оформлення права оренди на земельну ділянку позивачем. Так, на початку червня 2026 року, маючи намір зареєструвати договір оренди, позивачу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 25.05.2026 за зовсім іншим орендарем СТОВ "ЧАЙКІВСЬКЕ" державним реєстратором було зареєстровано право оренди на вказану вище земельну ділянку.

Підставою для такої реєстрації став договір оренди земельної ділянки від 22.05.2026, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ "ЧАЙКІВСЬКЕ" строком на 10 років 7 місяців. Втрата права оренди земельної ділянки, ринкова вартість якого на момент реєстрації права оренди за СТОВ "ЧАЙКІВСЬКЕ" становить 181 200,00 грн, що підтверджується Висновком про вартість оренди земельної ділянки від 11.08.2026. Загальний розмір завданих позивачу збитків становить: 108 522,50 грн + 181 200,00 грн = 289 722,50 грн.

10.09.2026 ТОВ «ТЕХАРТКОМ-АГРО» подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходів забезпечення позову та заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або користування іншим особам, щодо двох земельних ділянок, належних відповідачу на праві власності, а також заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цих земельних ділянок.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або користування іншим особам, щодо наступного майна, яке належить йому на праві власності:

- земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,8059 га (кадастровий номер 7124680500:03:001:0267, розташованої в адмінмежах с. Ботвинівка Уманського району Черкаської області);

- земельної ділянки з кадастровим номером 7124680500:01:001:0057, загальною площею 0,8260 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо належного відповідачу на праві власності наступного нерухомого майна:

- земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,8059 га (кадастровий номер 7124680500:03:001:0267, розташованої в адмінмежах с. Ботвинівка Уманського району Черкаської області);

- земельної ділянки з кадастровим номером 7124680500:01:001:0057, загальною площею 0,8260 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивуючи прийняту ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що вважає обраний вид забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії обґрунтованим.

Заборона вчиняти певні дії забезпечить реальний захист прав позивача у випадку прийняття рішення на його користь.

Не погодившись з ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Гупало М.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість та незаконність, просив вказану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що договір, який ніби-то був укладений між сторонами, не спрямований на настання відповідних правових наслідків, оскільки позивач не мав можливості обробляти і фактично використовувати земельну ділянку, а відповідач не міг її передати позивачу в користування, так як орендарем спірної земельної ділянки станом на 2023 рік було ПП «Агротрейд Группа», відтак договір, який позивач вважає підписаним між сторонам, є недійсним.

Скаржник також зазначає, що єдиним належним заходом забезпечення позову за вимогами про стягнення коштів є арешт майна або грошових коштів у межах суми позову. Заборона вчиняти реєстраційні дії та заборона на передачу в користування застосовуються у спорах немайнового характеру або у спорах про право на це майно (наприклад, визнання договору недійсним чи витребування майна). Оскільки ТОВ «ТЕХАРТКОМ-АГРО» просить суд стягнути кошти, а не повернути ділянки чи визнати право оренди, заборона реєстраційних дій є юридично необґрунтованою.

При цьому, ухвалюючи рішення про забезпечення позову, суд порушує права третіх осіб (СТОВ «Чайківське»), оскільки ухвалою заборонено передавати ділянку в користування іншим особам. Однак, як зазначає сам позивач, право оренди СТОВ «Чайківське» вже було зареєстроване 25.05.2026. Заборона користування/передачі накладає обмеження на діючий договір оренди третьої особи, яка не була залучена до розгляду заяви.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідача, представника позивача в режимі відеоконференції, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Мета забезпечення позову – це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише має запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд встановлює у кожній конкретній справі з урахуванням фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22).

З іншого боку, Верховний Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З урахуванням всього викладеного вище, колегія суддів висновує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з`ясувати не лише наявність спору між сторонами, а й те, чи існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання можливого рішення суду, чи відповідає обраний захід предмету позову та чи є він необхідним і співмірним із заявленими вимогами.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «ТЕХАРТКОМ-АГРО» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 289 722,50 грн збитків, які, за твердженням позивача, завдані порушенням договірних зобов`язань щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7124680500:03:001:0267.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або користування іншим особам двох належних йому земельних ділянок, а також заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цих земельних ділянок.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що обраний спосіб забезпечення позову є обґрунтованим та забезпечить реальний захист прав позивача в разі задоволення позовних вимог.

Однак із таким висновком погодитися не можна.

Предметом спору в цій справі є стягнення грошових коштів. Позивач не заявляє вимог про визнання за ним права оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди, укладеного з іншою особою, чи повернення земельної ділянки у його користування.

За таких обставин необхідність застосування заходів забезпечення позову має оцінюватися насамперед з огляду на їх здатність забезпечити виконання можливого рішення про стягнення грошових коштів та наявність реальної загрози утруднення або неможливості його виконання.

Як на підставу необхідності забезпечення позову заявник посилався на те, що 25 травня 2026 року право оренди спірної земельної ділянки було зареєстровано за СТОВ «ЧАЙКІВСЬКЕ», унаслідок чого позивач, за його твердженням, втратив можливість реалізувати право на оренду та зазнав збитків.

Водночас сам факт укладення відповідачем договору оренди щодо земельної ділянки, яка є предметом договірних відносин сторін, не свідчить автоматично про наявність реальної загрози невиконання можливого рішення суду про стягнення коштів, а також не підтверджує наміру відповідача відчужити належне йому майно або вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання такого рішення.

При цьому суд першої інстанції не встановив вартості земельних ділянок, щодо яких застосовано обмеження, та не навів мотивів, які б свідчили про необхідність поширення заборони на обидві земельні ділянки саме в тому обсязі, в якому її застосовано.

Колегія суддів зауважує, що майновий характер позовних вимог сам собою не виключає можливості застосування заборони вчиняти певні дії або інших передбачених законом заходів забезпечення позову. Водночас обраний захід має бути необхідним для досягнення мети забезпечення позову, відповідати характеру заявлених вимог та не створювати необґрунтованих обмежень прав відповідача й інших осіб.

У цій справі суд першої інстанції не навів достатніх мотивів, чому саме заборона передачі обох земельних ділянок у власність або користування іншим особам та заборона здійснення щодо них будь-яких реєстраційних дій є необхідними для забезпечення виконання можливого рішення про стягнення 289 722,50 грн.

Крім того, формулювання про заборону здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо обох земельних ділянок є широким за змістом. Суд першої інстанції не з`ясував, чи відповідає такий обсяг обмежень меті забезпечення позову та чи не призводить він до невиправданого обмеження прав та законних інтересів інших осіб, зокрема з огляду на вже зареєстроване право оренди СТОВ «ЧАЙКІВСЬКЕ» на спірну земельну ділянку.

Водночас колегія суддів бере до уваги, що доводи апеляційної скарги щодо недійсності договору оренди від 03 жовтня 2023 року стосуються обставин, які мають бути встановлені під час розгляду справи по суті, та не підлягають остаточній оцінці в межах перегляду ухвали про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд не повинен наперед визначати результат вирішення матеріально-правового спору, а має перевірити обґрунтованість необхідності застосування відповідного заходу та його відповідність критеріям, установленим процесуальним законом.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що позивач не навів достатніх доказів на підтвердження необхідності застосування обраних заходів забезпечення позову, а суд першої інстанції не обґрунтував належним чином наявності реальної загрози невиконання можливого рішення суду та співмірності встановлених обмежень із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з недотриманням вимог статей 149, 150 ЦПК України, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ТЕХАРТКОМ-АГРО» про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гупала Максима Михайловича задовольнити.

Ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2026 року про забезпечення позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРТКОМ-АГРО» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих порушенням договірного зобов`язання, скасувати та прийняти нову.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ТЕХАРТКОМ-АГРО» про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко