Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №285/6932/25
Суддя: Григорусь Н. Й.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №285/6932/25 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.
Категорія 40 Доповідач Григорусь Н. Й.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.
суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у місті Житомирі цивільну справу № 285/6932/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - Жабченко Тетяни Миколаївни
на рішення (заочне) Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сташківа Т.Б. у м. Звягелі,
в с т а н о в и в :
У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 5631,63 грн заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 23 вересня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2026227745, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 4 719 грн 97 коп. зі сплатою 0,01% річних та кінцевим строком повернення коштів до 23 вересня 2021 року. Кредитодавець виконав умови договору, надавши кредитні кошти в порядку та згідно умов договору. На підставі договору факторингу позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 5 631,63 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 670,05 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 0,66 грн, комісія в розмірі 1 960,92 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. На думку представника скаржника, суд першої інстанції суб`єктивно та не в повній мірі дослідив надані позивачем ТОВ «Цикл Фінанс» докази, чим позбавив позивача можливості захистити свої права та законні інтереси. Позивачем вжито всіх залежних від нього заходів для отримання належних та допустимих доказів, а зібраних у справі доказів достатньо для ухвалення рішення на користь ТОВ «Цикл Фінанс».
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно із частиною 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2026227745, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 4 719 грн 97 коп. зі сплатою 0,01% річних та кінцевим строком повернення коштів до 23 вересня 2021 року (а.с. 9 т. 1).
20 серпня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором (а.с. 19, 24, 26 т. 1).
Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 5 631,63 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 670,05 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 0,66 грн, комісія в розмірі 1 960,92 грн (а.с. 16 т. 1).
На запит судді міськрайонного суду АТ «ОТП Банк» надіслало інформацію про рух коштів на банківських картках ОСОБА_1 № 29021199900000 та № НОМЕР_1 (а.с. 48, 94 т. 1).
За наданою інформацією АТ «ОТП Банк» банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 у банку не випускалась. Щодо банківської картки ОСОБА_1
№ НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_3 ), то за період з 23 вересня 2019 до 23 вересня 2021 року зарахування кредитних коштів на вказаний банківський рахунок не було (а.с. 88, 155 т. 1).
Виписка про рух коштів вбачається, що на банківській картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_3 ) не містить відомостей про будь-яке зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 2026227745 від 23 вересня 2019 року на вказаний банківський рахунок (а.с. 156 т. 1).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження перерахування кредитодавцем кредитних коштів в розмірі 4719,97 грн.
Вказаний висновок колегія суддів вважає правильним з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. В іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Разом з тим позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів. Проте у разі твердження про повне чи часткове виконання зобов`язання, позичальник повинен підтвердити це належними доказами, які свідчать про своєчасне повернення суми кредиту та сплату нарахованих відсотків.
Колегія суддів враховує, що кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором
Апеляційний суд перевірив доводи скаржника щодо умов отримання відповідачем споживчого кредиту та вважає недостатніми доказами перерахування кредитодавцем кредитних коштів в розмірі 4 719,97 грн на банківський рахунок позичальника або на банківський рахунок Продавця 1 (ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН») наявну у матеріалах справи інформацію АТ «ОТП Банк» про те, що банківська картка № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 у банку не випускалась, а на карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 23 вересня 2019 року до 23 вересня 2021 року зарахувань кредитних коштів не було. Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що у виписці АТ «ОТП Банк» про рух коштів на банківській картці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відсутні відомості про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 2026227745 від 23 вересня 2019 року на банківський рахунок ОСОБА_1 .
Також колегія дослідила складені ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» копію видаткової накладної на придбання товарів від 23 вересня 2019 року та рахунок-фактуру на придбання товарів від 23 вересня 2019 року та вважає правильним висновок суду, що вказані документи не можуть вважатися належними доказами отримання кредитних коштів позичальником.
Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо непідтвердженості перерахування первісним кредитором коштів відповідачу відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 2026227745 від 23 вересня 2019 року.
Сам по собі факт укладення сторонами кредитного договору не підтверджує виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення кредиту, оскільки відповідно до статті 1054 ЦК України такий обов`язок виникає лише після фактичного надання кредитодавцем грошових коштів позичальнику.
Оскільки позивач не довів факту перерахування відповідачу кредитних коштів, відсутні правові підстави для висновку про виникнення у відповідача грошового зобов`язання за спірним кредитним договором. За таких обставин відсутні підстави як для стягнення основної суми боргу, процентів та комісії, заявлених як похідні від основного зобов`язання.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та не може бути скасоване або змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс», доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» залишити без задоволення.
Заочне рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 17 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Н.Й. Григорусь
Судді О.М. Галацевич
Т.М. Павицька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua