Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №278/996/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/996/24 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М.

Категорія 40 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.

з участю секретаря

судового засідання Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) у місті Житомирі цивільну справу № 278/996/24 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Шелудько Оксани Олександрівни

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. у м.Житомирі в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.12.2020 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк», яке у подальшому змінило свою назву на АТ «Сенс Банк», угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631534280 (Кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Позивач зазначає, що ним належним чином виконано свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, а позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість яка становить 178 894,93 грн.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено до судову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, проте дану вимогу залишено відповідачем без реагування.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №631534280 від 01.12.2020 на загальну суму 178 894,93 грн та 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шелудько О.О., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять жодного підтвердження, що відповідач був ознайомлений із Додатком №4 та Договором на сайті банку, які згадані у Оферті, і погодився з визначеними у них умовами, не доведено істотних умов – дата сплати обов`язкового платежу, порядок та строки повернення кредиту, графік погашення, встановлення комісії, її розміру та порядку і строків сплати. Зі змісту наданих позивачем документів взагалі неможливо визначити та встановити за які саме послуги надані банком, стягується комісія.

Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні угоди, про яку йдеться у позові, АТ «Сенс Банк» дотримався вимог, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав учасникам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Представник відповідача – адвокат Шелудько О.О. дловоди апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд надав можливість представнику позивача взяти участь в судовому засіданні в реживі відеоконференції, проте останній таким правом не скористався.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.12.2020 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була підписана оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкета заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», які в сукупності становлять кредитний договір №631534280.

Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонував банку укласти з ним Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, на умовах: найменування продукту «RED»; пропонує банку відкрити йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випустити міжнародну платіжну картку MasterCard DEBIT WORDLD строком дії п`ять років з моменту її випуску; надати кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по Рахунку ЕПЗ на умовах: ліміт відновлювальної кредитної лінії пропонує встановити у розмірі 200 000,00 грн; процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою складає 39,99% річних; розмір обов`язкового мінімального платежу пропонує встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості та такий не може бути меншим за 50, 00 грн. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу визначається відповідно до умов Додатку №4 до Договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості пропонує навести в Тарифах, які є невід`ємною частиною Договору (а.с.5).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, що підписаний 02.12.2020 ОСОБА_1 , встановлено, що тип кредиту - споживчий кредит, мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту 58000,00 грн, спосіб і строк надання кредиту - безготівковим шляхом, строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації, графік платежів - до 30 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 863,04 грн (а.с. 6).

Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, однак відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотках, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що стверджується розрахунком заборгованості за договором, а також у виписці до кредитного Договору.

Так, згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №631534280 від 01.12.2020 станом на 17.07.2023 за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 178894,93 грн, з яких: 140045,36 грн - тіло кредиту, 1230,02 грн - відсотки за користування кредитом, 37619,55 грн - прострочене тіло кредиту (а.с. 9).

На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами АТ «Сенс Банк» до позовної заяви було додано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.12.2020 по 17.07.2023 (а.с. 10-15).

12 серпня 2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування банку АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

12.01.2024 на адресу позичальника позивачем було направлено досудовому вимогу щодо виконання договірних зобов`язань та погашення простроченої заборгованості у сумі 178894,93 грн, однак доказів виконання вказаної вимоги відповідачем матеріали справи не містять (а.с. 16).

З опису вкладення у цінний лист вбачається, що ОСОБА_1 направлено за адресою: АДРЕСА_1 досудову вимогу АТ «Сенс Банк». Відповідно до печатки АТ «Укрпошта» датою направлення є 17.01.2024 (а.с. 17-21).

Частиною першою статті 626 ЦК України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частинами 1-2 статті 642 ЦК України установлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил ( в редакції, чинній на час виникнення даних правовідносин) Банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк може не надавати споживачу графік платежів у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема з виписок по рахунку, АТ «СЕНС БАНК» протягом усього строку користування кредитом здійснювало систематичні списання коштів з рахунку ОСОБА_1 у вигляді комісій за розрахунково-касове обслуговування, плати за SMS-інформування, платежів за страховий пакет від фінансових ризиків, а також процентів за користування овердрафтом.

Водночас аналіз умов кредитного договору № 631534280 від 01 грудня 2020 року не дає підстав для висновку про належне та однозначне погодження сторонами таких платежів, як плати за SMS-інформування, платежів за страховий пакет від фінансових ризиків, а також процентів за користування овердрафтом, їх розміру, порядку нарахування та періодичності сплати.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що списання банком коштів за вказаними пунктами здійснювалося без належної правової підстави та погодження із відповідачем, відтак, умови договору про сплату цих коштів є нікчемними .

Аналогічних висновків у подібних справах дійшов Верховний Суд у постановах від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 та від 31 серпня 2022 року у справі № 465/3228/19.

Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з банківськими виписками за період з 01.12.2020 по 17.07.2023 ОСОБА_1 фактично сплачено на користь банку 25 809,24 грн, які були спрямовані на сплату нікчемних комісій та інших необґрунтованих послуг, а саме 5 666, 88 грн комісії РКО та 20 142,36 грн - овердрафт.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що фактично сплачені 25 809,24 грн мають бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту та процентів, нарахованих відповідно до умов договору та вимог закону, а не в рахунок нікчемних платежів.

З урахуванням наведеного, перевіривши надані сторонами розрахунки та банківські виписки, апеляційний суд дійшов висновку, що реальний залишок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» за кредитним договором №631534280 складає 153 085,69 грн (178 894,93 грн (заявлена заборгованість) - 25 809,24 грн (сплачено).

Суд першої інстанції на вказане увагу не звернув, відтак дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в порядку п.п.1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України.

Що стосується решти доводів апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Установлено, що за подачу позову АТ «Сенс Банк» сплачено 2 684,00 гривень судового збору, що підтверджується даними меморіального ордеру №112945672 від 22 грудня 2023 року.

З урахуванням часткового задоволення позову АТ «СЕНС БАНК» (85,6%) із ОСОБА_1 на користь АТ "СЕНС БАНК" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції слід стягнути 2 297,50 грн.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи те, що вимоги апеляційної скарги задоволено частково (14,4%) на користь ОСОБА_1 із АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню 523,24 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шелудько Оксани Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 січня 2026 року змінити, зменшивши розмір заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» за кредитним договором №631534280 від 01.12.2020 з 178 894,93 грн до 153 085,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 2 297,50 грн витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 523,24 грн витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Й. Григорусь

Судді О.М. Галацевич

В.А. Панкеєва

Повний текст складений 04.11.2026.