Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №274/1975/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 274/1975/26 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.

Категорія 77 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

за участі: секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року, ухвалене в складі головуючого судді Хуторної І. Ю. у місті Бердичеві

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.18 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради (далі – відповідач, КНП «Бердичівська міська лікарня») про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2.Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради № 84-о від 17 лютого 2026 року про його звільнення, поновити його на посаді лікаря-кардіолога палат інтенсивної терапії кардіологічного відділення та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

3.Позов мотивував тим, що 27 січня 2026 року під час виконання трудових обов`язків працівники відповідача дійшли, на його думку, безпідставного висновку про перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

4.Зазначав, що проходження медичного огляду у встановленому законом порядку не підтвердило факту перебування його у стані алкогольного сп`яніння, тоді як складені працівниками відповідача документи, на переконання позивача, є суперечливими та не можуть вважатися належними, допустимими і достатніми доказами такого стану.

5.Крім того, позивач посилався на те, що за обставини, які мали місце 27 січня 2026 року, до нього фактично було застосовано два дисциплінарні стягнення: наказом № 23-к від 13 лютого 2026 року оголошено догану, а наказом № 84-о від 17 лютого 2026 року звільнено з роботи. Вважав, що застосування двох дисциплінарних стягнень за одну й ту саму подію суперечить вимогам частини другої статті 149 КЗпП України.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

6.11 червня 2026 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовив.

7.Рішення мотивовано тим, що факт появи ОСОБА_1 27 січня 2026 року на роботі у стані алкогольного сп`яніння підтверджений сукупністю досліджених доказів, зокрема доповідними записками посадових осіб лікарні, актом про відмову від проходження медичного огляду, матеріалами виклику працівників поліції, протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами, а також іншими матеріалами справи.

8.Суд першої інстанції виходив із того, що відсутність медичного висновку про перебування працівника у стані алкогольного сп`яніння сама по собі не виключає можливості підтвердження такого стану іншими належними та допустимими доказами.

9.Суд також дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законом процедури застосування дисциплінарного стягнення, оскільки від позивача були витребувані письмові пояснення, стягнення застосовано у передбачений статтею 148 КЗпП України строк, а при визначенні його виду відповідач врахував характер проступку, посаду позивача та обставини його вчинення.

10.Доводи позивача про подвійне притягнення до дисциплінарної відповідальності суд першої інстанції відхилив, установивши, що догану та звільнення застосовано за різні порушення трудової дисципліни: догану за порушення правил медичної етики та деонтології під час спілкування з керівниками медичного закладу, а звільнення за появу на роботі у нетверезому стані.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

11. ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду першої інстанції та 09 липня 2026 року засобами поштового зв`язку подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу.

12.В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13.В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин події 27 січня 2026 року, неналежну оцінку доказів та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

14.Зазначає про відсутність належного медичного підтвердження перебування його у стані алкогольного сп`яніння та звертає увагу на зміст висновку щодо результатів медичного огляду № 30 від 27 січня 2026 року.

15.Вважає суперечливими складені працівниками відповідача документи щодо запропонованого йому медичного огляду та відмови від такого огляду, ставить під сумнів належність акта про відмову від проходження медичного огляду.

16.Посилається на те, що сам факт відмови від медичного огляду не може підтверджувати перебування працівника у стані алкогольного сп`яніння.

17.Також заперечує достатність суб`єктивного сприйняття його поведінки працівниками медичного закладу для встановлення стану сп`яніння.

18.Крім того, наполягає, що застосування до нього наказом № 23-к від 13 лютого 2026 року догани та подальше звільнення наказом № 84-о від 17 лютого 2026 року фактично становить подвійне дисциплінарне стягнення за одну й ту саму подію.

19.Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позову, суперечностям у письмових доказах та обставинам, які, на його думку, свідчать про незаконність звільнення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

20.06 серпня 2026 року представник КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради Гінгуляк К. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року без змін.

21.Відповідач зазначає, що 27 січня 2026 року перебування позивача на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння було зафіксовано декількома незалежними доказами, які узгоджуються між собою.

22.Наголошує, що позивачу було запропоновано пройти медичний огляд, від якого він відмовився, після чого для фіксації обставин було викликано працівників поліції.

23.На думку відповідача, висновок № 30 від 27 січня 2026 року не підтверджує тверезий стан позивача, оскільки повноцінний медичний огляд через його відмову проведений не був.

24.Щодо тверджень про подвійне дисциплінарне стягнення відповідач зазначає, що догану оголошено за порушення принципів медичної етики і деонтології під час спілкування з керівництвом лікарні, тоді як звільнення застосовано за самостійний дисциплінарний проступок появу на роботі у стані алкогольного сп`яніння.

25.Відповідач також вказує на дотримання процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності: позивача відсторонено від роботи, від нього витребувано письмові пояснення, які він надав 28 січня 2026 року, а питання щодо дисциплінарної відповідальності обговорювалося на засіданні медичної ради КНП «Бердичівська міська лікарня» 04 лютого 2026 року.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

26.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи №274/1975/26: ОСОБА_2 (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.

27.Ухвалою від 28 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд після усунення недоліків апеляційної скарги відкрив апеляційне провадження у справі та витребував матеріали цивільної справи № 274/1975/26 з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.

28.Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 07 серпня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 29 вересня 2026 року о 10 год. 30 хв.

29.В судовому засіданні 29 вересня 2026 року було оголошено перерву до 11.30 03 листопада 2026 року для надання відповідачем документів, що характеризують позивача, як лікаря КНП «Бердичівська міська лікарня» та враховувалась при застосуванні дисциплінарного стягнення.

30.30 жовтня 2026 року відповідач через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надав письмові пояснення та характеристику на лікаря-кардіолога палати інтенсивної терапії кардіологічного відділення Броницького О. М. від 27.10.2026.

31.03.11.2026 позивач надіслав через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи в апеляційному суді

32.Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

33.Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

34. ОСОБА_1 працював у КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради на посаді лікаря-кардіолога палат інтенсивної терапії кардіологічного відділення, що підтверджується посадовою інструкцією лікаря-кардіолога палат інтенсивної терапії кардіологічного відділення КНП «Бердичівська міська лікарня», затвердженою директором КНП «БМЛ» Гінгуляком К. В.

35.Відповідно до пункту 2.4 посадової інструкції до обов`язків лікаря-кардіолога належить надання швидкої та невідкладної допомоги кардіологічним хворим, а пунктом 2.10 передбачено обов`язок дотримуватися принципів медичної деонтології.

36.27 січня 2026 року приблизно о 17 год. 35 хв. під час виконання ОСОБА_1 обов`язків чергового лікаря працівниками КНП «Бердичівська міська лікарня» у нього були виявлені зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя та порушення мовлення, що підтверджується доповідною запискою медичного директора КНП «Бердичівська міська лікарня» Чернікової І. О. від 27 січня 2026 року та доповідною запискою завідувача кардіологічного відділення КНП «Бердичівська міська лікарня» Базилівського О. А. від 27 січня 2026 року.

37.У зв`язку з виявленими ознаками ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, для чого 27 січня 2026 року складено направлення на медичний огляд із зазначенням часу направлення 18 год. 45 хв.

38.Від проходження запропонованого огляду ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом про відмову від проходження медичного огляду для встановлення факту перебування у стані алкогольного сп`яніння, складеним 27 січня 2026 року о 18 год. 46 хв. медичним директором Черніковою І. О., завідувачем кардіологічного відділення ОСОБА_3 , юрисконсультом Качковською М. О. та начальником відділу кадрів Недільченко О. В.

39.В акті зазначено, що під час перебування ОСОБА_1 на робочому місці у нього спостерігалися запах алкоголю з порожнини рота, напружена, збуджена, метушлива поведінка, порушення артикуляції та змазаність мови, у зв`язку із чим йому було запропоновано пройти медичний огляд, від якого він відмовився.

40.За результатами оформлення матеріалів медичного огляду 27 січня 2026 року складено висновок № 30 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, у якому щодо результату огляду зазначено «відмова».

41.Після цього працівниками КНП «Бердичівська міська лікарня» було викликано працівників поліції, що підтверджується матеріалами Єдиного обліку № 1170 від 27 січня 2026 року Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області.

42.За результатами події щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 179 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

43.Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бердичівської міської ради № 15 від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 179 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

44.27 січня 2026 року директор КНП «Бердичівська міська лікарня» Гінгуляк К. В. видав наказ № 15-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 », яким ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов`язків з 22 год. 55 хв. 27 січня 2026 року до 09 год. 00 хв. 28 січня 2026 року та запропоновано надати письмові пояснення щодо обставин появи на роботі з ознаками алкогольного сп`яніння.

45.28 січня 2026 року ОСОБА_1 надав директору КНП «Бердичівська міська лікарня» письмові пояснення, у яких заперечив перебування 27 січня 2026 року у стані алкогольного сп`яніння.

46.04 лютого 2026 року відбулося засідання Медичної ради КНП «Бердичівська міська лікарня», що підтверджується протоколом № 5 засідання Медичної ради від 04 лютого 2026 року, на якому були заслухані медичний директор Чернікова І. О., завідувач кардіологічного відділення ОСОБА_3 , завідувач хірургічного відділення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

47.За результатами розгляду Медична рада рекомендувала притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за перебування на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння та недотримання правил етики.

48.Наказом КНП «Бердичівська міська лікарня» № 23-к від 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме недотримання принципів медичної деонтології під час спілкування з медичним директором ОСОБА_6 та завідувачем кардіологічного відділення ОСОБА_3 .

49.Наказом директора КНП «Бердичівська міська лікарня» № 84-о від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-кардіолога палат інтенсивної терапії кардіологічного відділення на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України – у зв`язку з появою на роботі у нетверезому стані.

Позиція апеляційного суду

50.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

51.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

52.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

53.Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином установив фактичні обставини справи, дослідив подані сторонами докази та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1 .

54.Пунктом 7 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено право роботодавця розірвати трудовий договір у разі появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

55.Звільнення за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України є заходом дисциплінарного стягнення, а тому має застосовуватися з дотриманням вимог статей 147–149 КЗпП України.

56.За змістом статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від працівника письмові пояснення, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, а при обранні його виду мають враховуватися ступінь тяжкості проступку, заподіяна шкода, обставини його вчинення та попередня робота працівника.

57.Факт перебування працівника на роботі у нетверезому стані може бути підтверджений не лише медичним висновком, але й іншими належними та допустимими доказами, яким суд повинен надати оцінку в сукупності.

58.Такий висновок, зокрема, викладений у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 333/5649/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 447/1236/18, від 15 березня 2021 року у справі № 404/345/19, від 10 вересня 2021 року у справі № 486/1186/20 та підтверджений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 338/380/24, провадження № 61-17282св24.

59.У постанові від 29 січня 2025 року у справі № 338/380/24 Верховний Суд зазначив, що для звільнення за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України вирішальним є встановлення факту появи працівника на роботі у нетверезому стані, а такий стан може доводитися як медичним висновком, так і іншими видами доказів.

60.Отже, посилання позивача на відсутність медичного висновку, який би прямо констатував стан алкогольного сп`яніння, саме по собі не є достатнім для висновку про недоведеність дисциплінарного проступку.

61.У даній справі висновок суду про появу ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані ґрунтується не на одному окремому доказі, а на їх сукупності.

62.Так, наявність у позивача зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння була безпосередньо зафіксована кількома працівниками медичного закладу у доповідних записках та акті комісії.

63.Позивачу було запропоновано пройти медичний огляд. Факт такої пропозиції та відмови від огляду відображено в акті від 27 січня 2026 року, матеріалах медичного огляду, а також підтверджується відеозаписом.

64.Після прибуття працівників поліції позивачу повторно пропонувалося пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння, від якої він також відмовився.

65.Апеляційний суд звертає увагу, що сама по собі відмова від огляду не ототожнюється із доказаним станом сп`яніння. Водночас така відмова є однією з обставин, яка підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі.

66.Установлені в справі доповідні записки, акт комісії, матеріали поліції, відеозаписи, поведінка позивача, зафіксована присутніми особами, та повторна відмова від проходження огляду узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують висновок суду першої інстанції про перебування ОСОБА_1 27 січня 2026 року на робочому місці у нетверезому стані.

67.При цьому апеляційний суд не погоджується лише з тією частиною мотивування суду першої інстанції, де постанові адміністративної комісії № 15 від 11 лютого 2026 року фактично надано преюдиційного значення.

68.За змістом частини шостої статті 82 ЦПК України обов`язковими для суду у визначених цією нормою межах є вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

69.Постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бердичівської міської ради не є постановою суду, а тому не має для суду преюдиційного значення відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України.

70.Водночас ця обставина не впливає на правильність остаточного висновку суду першої інстанції, оскільки відповідна постанова може оцінюватися як письмовий доказ у сукупності з іншими доказами, а встановлений судом факт перебування позивача у нетверезому стані підтверджується достатньою сукупністю інших доказів.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

71.Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність медичного висновку, яким безпосередньо встановлено стан алкогольного сп`яніння, виключає можливість звільнення за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, ґрунтуються на неправильному тлумаченні трудового законодавства.

72.Нетверезий стан працівника може підтверджуватися як медичним висновком, так і письмовими, електронними доказами, показаннями свідків та іншими допустимими засобами доказування, яким суд надає оцінку у взаємному зв`язку.

73.Тому сам факт того, що медичний огляд не завершився висновком про наявність алкогольного сп`яніння, не спростовує інших доказів, якими такий стан підтверджується.

74.Посилання позивача на висновок № 30 від 27 січня 2026 року як на доказ відсутності алкогольного сп`яніння також не заслуговує на увагу.

75.Із змісту цього документа не встановлено позитивного медичного висновку про тверезий стан ОСОБА_1 . Натомість у ньому зафіксовано відмову від огляду, а тому цей документ не підтверджує твердження позивача про встановлення лікарем відсутності у нього стану алкогольного сп`яніння.

76.Не спростовують установлених обставин і доводи про недоліки акта про відмову від проходження медичного огляду.

77.Зазначений акт не є єдиним доказом у справі. Факт пропозиції пройти огляд та відмови позивача від нього підтверджується також іншими письмовими та електронними доказами.

78.Тому оцінка окремого доказу поза зв`язком з іншими матеріалами справи не може бути підставою для висновку про недоведеність дисциплінарного проступку.

79.Доводи апеляційної скарги про те, що продовження позивачем певний час виконання трудових обов`язків після виявлення у нього ознак сп`яніння спростовує їх наявність, також є необґрунтованими.

80.За змістом пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України юридичне значення має сам факт появи працівника на роботі у нетверезому стані. При цьому можливість застосування такої підстави звільнення не залежить від того, чи був працівник негайно відсторонений від роботи, чи певний час продовжував виконувати свої обов`язки. Аналогічний підхід наведений Верховним Судом у постанові від 29 січня 2025 року у справі № 338/380/24.

81.Не заслуговують на увагу й доводи позивача про застосування до нього двох дисциплінарних стягнень за одне порушення.

82.Частиною другою статті 149 КЗпП України дійсно передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

83.Проте зі змісту наказу № 23-к від 13 лютого 2026 року та наказу № 84-о від 17 лютого 2026 року встановлено, що вони стосуються різних за своїм об`єктивним змістом порушень.

84.Догану застосовано за порушення правил медичної етики та деонтології, яке полягало у поведінці позивача під час спілкування з медичним директором та завідувачем кардіологічного відділення.

85.Натомість наказом № 84-о від 17 лютого 2026 року позивача звільнено за окремий дисциплінарний проступок появу на роботі у нетверезому стані, що безпосередньо передбачено пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України.

86.Отже, застосовані дисциплінарні стягнення мають різні фактичні підстави, а тому положення частини другої статті 149 КЗпП України відповідачем не порушено.

87.Додержано відповідачем і процедуру застосування дисциплінарного стягнення.

88.До видання наказу про звільнення від ОСОБА_1 було витребувано письмові пояснення, які він надав 28 січня 2026 року.

89.Наказ про звільнення видано 17 лютого 2026 року, тобто в межах місячного строку з дня виявлення дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 148 КЗпП України.

90.Матеріалами справи також підтверджується, що роботодавець при вирішенні питання про вид дисциплінарного стягнення врахував характер проступку, обставини його вчинення та трудову функцію позивача.

91.Апеляційний суд враховує надану відповідачем інформацію про обставини, які були враховані при застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача, однак лише в тій частині, яка відповідає періоду до 27 січня 2026 року, подальші вказані відповідачем обставини в тому числі і щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності апеляційний суд не враховує, оскільки для розгляду цієї справи мають значення лише обставини, які існували на момент виникнення спірних правовідносиню

92. ОСОБА_1 працював лікарем-кардіологом палат інтенсивної терапії, його посадові обов`язки передбачали надання швидкої та невідкладної допомоги кардіологічним хворим.

93.З огляду на характер виконуваної роботи, поява лікаря, який під час чергування безпосередньо відповідає за надання медичної допомоги пацієнтам, у нетверезому стані об`єктивно має істотне значення для оцінки тяжкості дисциплінарного проступку.

94.За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання застосованого відповідачем виду дисциплінарного стягнення неспівмірним установленим обставинам справи є правильним.

95.Інші аргументи апеляційної скарги переважно зводяться до незгоди позивача з оцінкою доказів судом першої інстанції та необхідності їх переоцінки на його користь.

96.Водночас суд першої інстанції дослідив докази як окремо, так і в їх сукупності, навів мотиви, з яких прийняв одні докази та відхилив аргументи позивача, а висновки суду узгоджуються з установленими у справі обставинами.

97.Апеляційний суд не встановив обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або такі порушення норм процесуального права, що призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

98.Враховуючи викладене, апеляційний суд висновує, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував положення пункту 7 частини першої статті 40, статей 147–149 КЗпП України та ухвалив по суті законне й обґрунтоване рішення.

99.Підстав для його скасування чи зміни за доводами апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

100.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

101.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

102.Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, які є наслідком повного та всебічного встановлення обставин справи, правильного тлумачення та застосування норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, апеляційний суд уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржене рішення – без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

103.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

104.Оскільки судове рішення суд апеляційної вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

105.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

2. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначенні статтями 389 392 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2026 року.