Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №295/85/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/85/26 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 60 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Галацевич О.М.,

суддів: Панкеєвої В.А., Григорусь Н.Й.

за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/85/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В. в місті Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення у порядку спадкування недоотриманої за життя її батька ОСОБА_3 пенсії у розмірі 112 588 грн, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №240/711/22.

Позов обґрунтовувала тим, що зазначеним рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та зобов`язано відповідача здійснити з 05 липня 2021 року нарахування і виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживав на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На виконання цього рішення відповідач провів перерахунок пенсії та визначив суму заборгованості у розмірі 225 176,13 грн, однак за життя ОСОБА_3 її не виплатив.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є його дочкою та спадкоємцем за законом на частку вказаного спадкового майна.

Іншим спадкоємцем в частці є третя особа ОСОБА_2 - син померлого ОСОБА_3 . Зазначає, що прийняття рішення у даній справі не впливає на його права та обов`язки.

Звернення позивача до органу Пенсійного фонду щодо виплати зазначених коштів залишилося без задоволення з посиланням на відсутність бюджетного фінансування.

Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 11 березня 2026 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом частку недоотриманих за життя ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійних виплат, згідно з перерахунком за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №240/711/22, у розмірі 112 307,03 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що фінансування видатків, пов`язаних із погашенням заборгованості за рішеннями судів, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах відповідних бюджетних призначень, а виплата заборгованості проводиться в порядку черговості надходження судових рішень.

Після централізації фінансування пенсійних виплат функції з виплати пенсій покладені безпосередньо на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи, тому, на думку скаржника, у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відсутні повноваження та кошти для здійснення спірної виплати.

Крім того, вказує, що виплата сум пенсій, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, нарахованих одержувачам на виконання судових рішень, які набрали законної сили та які залишилися неодержаними у зв`язку зі смертю стягувача, підлягають виплаті без заміни сторони у виконавчому провадженні.

Також зазначає, що відповідно до заяв про виплату недоотриманої пенсії №4453 та №4456 від 04 жовтня 2024 року за померлого ОСОБА_3 (стягувача) в реєстр судових рішень внесено інформацію про персональні дані спадкоємців: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також кожному зі спадкоємців виплачено по 549,04 грн.

Станом на 11 серпня 2026 року залишок заборгованості по судовому рішенню становить 224 078,08 грн, у зв`язку із чим, на думку скаржника, право на фактичне отримання відповідних коштів перейшло до позивачки в порядку правонаступництва, а Управління вчинило всі необхідні дії для реалізації її права на отримання спадщини.

На переконання апелянта, вимогу про виплату спірних коштів слід розглядати в межах виконання раніше ухваленого судового рішення, оскільки повторне звернення з позовом про стягнення заборгованості може призвести до подвійного стягнення недоотриманої пенсії.

Посилається на правову позицію, викладену у постанові Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у справі №295/619/23 щодо набуття права на фактичне отримання відповідної суми в порядку виконання рішення суду в адміністративній справі в порядку процесуального правонаступництва.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 надіслала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити без її участі. Також просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №240/711/22, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 з 05 липня 2021 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, передбаченому статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов`язано відповідача здійснити відповідні нарахування і виплату з 05 липня 2021 року.

На виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено перерахунок пенсії та визначено суму невиплаченого підвищення за період із 05 липня 2021 року до 31 січня 2024 року у розмірі 225 176,13 грн (а.с.33).

Отже, право ОСОБА_3 на відповідні пенсійні виплати було підтверджене судовим рішенням, яке набрало законної сили, а їх конкретний розмір визначений відповідачем на виконання цього рішення.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5), не отримавши нарахованих йому коштів.

ОСОБА_1 є донькою померлого та спадкоємцем за законом в частці на все майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою завідувача Першої Коростенської державної нотаріальної контори Житомирської області Ходаківської Л.В. від 21 жовтня 2024 року за №563/02-14 та свідоцтвом про шлюб (а.с.6, 12).

Згідно з довідкою завідувача Першої Коростенської державної нотаріальної контори Житомирської області Ходаківської Л.В. від 26 грудня 2025 року №631/02-14, відповідно до документів заведеної спадкової справи №46/2024 спадкоємцями за законом на все майно ОСОБА_3 є його діти: дочка - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_2 у рівних частках кожний (а.с.14).

03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частку недоотриманої пенсії в розмірі 9 145,83 грн (а.с.11).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 повідомлено, що сума доплати по перерахунку пенсії ОСОБА_3 проведеного з урахуванням підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, яка не виплачена, становить 225 176,13 грн.

Також позивачку повідомлено про те, що згідно заяв від 04 жовтня 2024 року їй та ОСОБА_2 проведена виплата недоотриманої пенсії за березень 2024 року в сумі 4 572,92 грн кожному. Окрім того зазначено, що рішення суду від 20 вересня 2022 року опубліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень» а їх дані внесено в розділ «Інформація про персональні дані спадкоємця у зв`язку зі смертю стягувача» для проведення виплати за датою набрання рішенням суду законної сили при надходженні фінансування (а.с.10).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що нарахована, але не виплачена за життя спадкодавця сума пенсії належала йому на день смерті, а тому право на її одержання перейшло до позивачки як спадкоємця.

Водночас суд, урахувавши виплату позивачці 281,04 грн, дійшов висновку, що розмір коштів, які підлягають стягненню на її користь, становить 112 307,03 грн (112 588,07 грн – 281,04 грн).

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положеннями статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, виплачується членам його сім`ї, які проживали разом із ним, а у разі їх відсутності або незвернення у встановлений законом строк входить до складу спадщини.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 дійшла висновку, що вирішальним при застосуванні статті 1227 ЦК України є те, чи належало спадкодавцеві за життя право на отримання відповідних грошових сум. Якщо таке право виникло за життя спадкодавця і не припинилося внаслідок його смерті, відповідні суми можуть перейти до членів його сім`ї або увійти до складу спадщини.

Водночас слід розмежовувати право на призначення або перерахунок пенсії, яке нерозривно пов`язане з особою пенсіонера і припиняється з його смертю, та право на одержання вже нарахованих, але не виплачених йому сум.

Суми пенсії, право на які встановлено за життя пенсіонера та розмір яких визначено уповноваженим органом, є майновим активом, що може перейти до членів сім`ї або увійти до складу спадщини.

Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20, відповідно до яких нараховані, але не виплачені за життя соціальні виплати можуть бути успадковані.

У цій справі позивач не ставить питання про призначення або перерахунок пенсії померлому батькові та не просить встановити право спадкодавця на пенсійну виплату, якого не існувало або яке не було реалізоване за його життя.

Натомість право спадкодавця на отримання відповідних пенсійних виплат уже підтверджене рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, а сума належного до виплати підвищення визначена самим відповідачем у розмірі 225 176,13 грн.

Отже, після смерті ОСОБА_3 до позивача перейшло не особисте право пенсіонера на перерахунок пенсії, а майнове право на одержання конкретної суми, яка була нарахована та належала спадкодавцеві, проте не була отримана ним за життя.

У межах розгляду цієї справи встановлено, що після смерті батька ОСОБА_1 успадкувала частку належного йому за життя майна, зокрема невиплачених коштів за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №240/711/22.

Згідно розрахунку суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі 91825014444 ОСОБА_3 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року по справі №240/711/22 вбачається, що розмір недоотриманої пенсії за період з 05 липня 2021 року по 31 січня 2024 року становить 225 176,13 грн.

Таким чином, успадкована ОСОБА_1 частка коштів за вищевказаним рішенням становить 112 588,07 грн.

З довідки начальника управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22 січня 2026 року №1216/05-16 вбачається, що позивачці здійснено виплату пенсії в сумі 281,04 грн на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №240/711/22.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в розмірі 112 588 грн підлягають до часткового задоволення в розмірі 112 307,03 грн, з огляду на те, що відповідачем позивачці частково проведено виплату коштів в сумі 281,04 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про можливість подвійного стягнення є необґрунтованими, оскільки доказів виплати спірної заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять, а здійснену позивачці часткову виплату суд першої інстанції врахував під час визначення суми стягнення.

Посилання апелянта на постанову Житомирського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у справі №295/619/23 не спростовує висновків суду першої інстанції у цій справі.

У зазначеній постанові апеляційний суд виходив із того, що питання отримання спадкоємцем сум пенсії, нарахованих на виконання судового рішення, може вирішуватися в порядку процесуального правонаступництва на стадії виконання відповідного рішення.

Водночас у справі, яка переглядається, позивачка звернулася за захистом належного їй майнового права на частину нарахованих, але не отриманих спадкодавцем за життя пенсійних виплат. Належність позивачці права на спадкування відповідної частки коштів, їх нарахування на виконання судового рішення та невиплата в повному обсязі підтверджуються матеріалами справи.

Можливість вирішення питання про процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення не свідчить про відсутність у спадкоємця матеріального права на відповідні грошові кошти та не спростовує обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, наведене апелянтом судове рішення не дає підстав для висновку про неправильне вирішення судом першої інстанції спору в цій справі.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що звернення позивача щодо виплати недоотриманої пенсії обліковано в інформаційній системі Пенсійного фонду України, а в реєстр судових рішень внесено інформацію про персональні дані спадкоємців: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

При цьому відповідач не заперечує, що звернення позивача щодо виплати недоотриманої пенсії нею прийнято до розгляду, а визначена сума заборгованості внесена до відповідного переліку для виплати спадкоємцю.

Доводи апеляційної скарги про те, що з 01 квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат централізовано та здійснюється Пенсійним фондом України, а територіальні органи не є розпорядниками відповідних бюджетних коштів, також не є підставою для відмови у позові.

Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було учасником правовідносин із ОСОБА_3 , допустило протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому підвищення до пенсії, було відповідачем у справі №240/711/22, на виконання судового рішення здійснило перерахунок і визначило конкретну суму заборгованості.

Зміна внутрішнього порядку фінансування, розподілу бюджетних повноважень між Пенсійним фондом України та його територіальними органами, а також установлення черговості виконання судових рішень не припиняють і не обмежують майнового права особи на одержання належних їй коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання державним органом установленого законом і підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання та не звільняє його від відповідальності за порушення права позивача.

Порядок виконання судового рішення, джерело фінансування та черговість фактичного перерахування коштів стосуються стадії його виконання, але не впливають на існування самого майнового права позивача та не можуть бути підставою для відмови в його судовому захисті.

При цьому часткове задоволення позову не покладає на відповідача нового обов`язку з нарахування пенсійної виплати, оскільки її розмір уже визначений самим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення адміністративного суду.

За таких обставин суд першої інстанції, встановивши, що право ОСОБА_3 на підвищення до пенсії було підтверджене судовим рішенням, розмір заборгованості визначений відповідачем на виконання цього рішення, а позивачка є його спадкоємцем і прийняла спадщину, дійшов правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої спадкодавцем суми пенсії.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни судового рішення.

Посилання апелянта на проведення позивачці виплати коштів у розмірі 549,04 грн не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо розміру належних їй до стягнення коштів.

Так, із долученої до апеляційної скарги довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14 серпня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 проведено виплату коштів у сумі 549,04 грн. Водночас зазначена довідка не містить відомостей про дати здійснення відповідних виплат, а також не дає можливості встановити, чи включає ця сума раніше виплачені позивачці 281,04 грн, які були враховані судом першої інстанції під час визначення розміру заборгованості.

За таких обставин наведена довідка не підтверджує, що на час ухвалення оскаржуваного рішення позивачці було виплачено кошти понад суму, враховану судом першої інстанції, а тому не є достатньою підставою для зміни визначеного судом розміру стягнення. Водночас кошти, фактично виплачені позивачці в рахунок погашення зазначеної заборгованості та не враховані судом першої інстанції, підлягають врахуванню під час виконання судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області необхідно залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2026 року - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: