Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №273/565/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №273/565/25 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д.С.

Категорія 18 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Григорусь Н.Й., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Рибак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 273/565/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про захист прав споживача електричної енергії, визнання незаконним та скасування прийнятого рішення, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 20 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Бєлкіної Д.С.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він та члени його сім`ї використовують електричну енергію за місцем їхнього проживання на побутові потреби згідно з укладеним договором від 12.10.2016 року № 13661-с/076/430. За спожиті обсяги електроенергії своєчасно сплачують кошти, заборгованість відсутня.

10.03.2025 року представниками відповідача, а саме Баранівського РЕМ, з невідомих позивачу підстав, було здійснено перевірку за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ) та складено акт про порушення ним, як споживачем електроенергії, п. 2.3.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі- ПРРЕЕ).

У вказаному акті зазначено про порушення ним п. 2.3.12. ПРРЕЕ та використання ним електричної енергії на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби шляхом ведення підприємницької діяльності. В акті також зазначено зобов`язання споживача здійснити заходи з усунення виявленого порушення шляхом негайного припинення споживання електричної енергії на непобутові потреби та протягом 30 днів з дня складення акта про порушення ПРРЕЕ організації комерційного обліку на непобутові потреби та укладення договору з електропостачальником за відповідним тарифом. Вважає, що єдиним безпідставним припущенням представників відповідача при проведенні цієї перевірки та складанні акта було те, що він є фізичною особою-підприємцем та згідно обсягів споживання електроенергії може використовувати електричну енергію на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби.

Також зазначив, що в результаті зовнішнього обстеження його житла не було виявлено жодних ознак, які б вказували на здійснення ним підприємницької діяльності за місцем проживання (наявності механізмів чи обладнання, вивісок та реклами про виробництво продукції чи надання послуг, інше), акт складено за відсутності підтверджених фактів (перелік яких наведено у п. 2.3.12) споживання електроенергії для здійснення підприємницької діяльності. Тобто акт від 10.03.2025 року складений представниками відповідача з порушенням вимог законодавства, а відомості, зазначені в ньому, не відповідають дійсності. Перевіркою не виявлено фактичних даних про наявність за місцем його проживання комерційних вивісок, обслуговуючого персоналу, виробництва, реклами комерційного використання об`єкта електропостачання (у тому числі в мережі Інтернет).

Вважає, що він, як побутовий споживач електроенергії, жодних порушень ПРРЕЕ не вчиняв, а як фізична-особа-підприємець за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ) підприємницькою діяльністю не займається, відповідно, на непобутові потреби електричну енергію не використовує. Для підприємницької діяльності ним використовуються належні йому нежитлові приміщення.

Зазначає, що з рекомендованого поштового відправлення №1270101283985, отриманого ним 05.04.2025 року, він дізнався, що 24 березня 2025 року на засіданні комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ акт від 10.03.2025 року, за його відсутності, було розглянуто. Засідання комісії було оформлено протоколом №4, згідно з яким комісія прийняла рішення, яке, на думку позивача, є незаконним та порушує його права споживача електричної енергії.

Вказує, що його не було повідомлено належним чином про місце, час і дату засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, через що на цьому засіданні він був відсутній, також на засідання комісії не було запрошено електропостачальника, на комісії розглядалась крім акта також зазначена у цьому акті фотофіксація, зміст якої йому невідомий.

Таким чином, просив визнати незаконним та скасувати рішення, оформлене 24.03.2025 року протоколом № 4 засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 20 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зокрема, зазначає, що між ним та відповідачем у 2016 році укладено договір про приєднання до електричних мереж саме як побутового споживача за вказаною адресою. За цей час відповідач без зауважень постачав електроенергію за побутовим тарифом та приймав оплату, визнаючи таким чином статус побутового споживача.

Контрольний огляд 10.03.2025 року проведено без його письмового повідомлення, що порушує його право на належне повідомлення та участь у процесі. Відсутність доступу до внутрішніх приміщень не є підставою для автоматичного застосування презумпції непобутового споживання, оскільки зовнішній огляд ліцензійним документом і лічильником дозволяв вважати об`єкт побутовим.

Зазначив, що 24.03.2025 року відбулося засідання комісії без його участі.

Однак, він не був повідомлений про засідання комісії у відповідний строк, що обмежило його право на захист і участь у розгляді справи про зміну тарифу. Відсутність такого повідомлення є процедурним порушенням, що робить рішення комісії передчасним і неправомірним.

Наголосив, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ч. 6 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пункт 2.3.12 ПРЕЕ визначає, зокрема, конкретні способи підтвердження споживання електроенергії за побутовою точкою обліку на непобутові потреби. Однак відповідач не надав таких доказів.

Натомість суд взяв до уваги його статус як ФОП, зовнішній вигляд будівлі, близькість житлового будинку до магазину та обсяг споживання 4652 кВт/год. Жодна з цих обставин окремо чи в сукупності не підтверджує використання саме побутової точки обліку для підприємницької діяльності. Статус ФОП не виключає споживання електроенергії для побутових потреб, а географічна близькість об`єктів не свідчить про використання електроенергії одного об`єкта для іншого. Магазин є окремим об`єктом з окремим договором та трьохфазним лічильником.

Обсяг споживання 4652 кВт/год також не свідчить про непобутове використання, оскільки житловий будинок обладнаний електроопаленням потужністю 32 кВт, а фактичне споживання становило лише близько 20 % від можливого максимального.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 906/1409/20 факт порушення був підтверджений безпосередніми доказами — вилученим зразком дроту та судовою електротехнічною експертизою. У цій справі таких доказів немає, що свідчить про недоведеність факту використання побутової точки обліку на непобутові потреби.

Також, суд першої інстанції неправильно застосував п. 2.3.12 ПРРЕЕ, фактично прирівнявши відсутність доступу до внутрішніх приміщень до доведеного факту непобутового споживання. Водночас ця норма вимагає наявності належних і достатніх доказів використання електроенергії на непобутові потреби, яких відповідач не надав.

Засіб обліку був доступний для перевірки, оскільки позивач допустив представників відповідача до лічильника, встановленого зовні будівлі. Окремого акта про недопуск, передбаченого п. 1.1.2 ПРРЕЕ, складено не було — лише зроблено відповідну примітку в акті про порушення. Тому відсутність доступу до житлових приміщень не може автоматично вважатися недопуском у розумінні ПРРЕЕ.

Так само зауваження позивача до акта про причини ненадання доступу до внутрішніх приміщень не є безумовним визнанням юридичного факту недопуску. Суд мав перевірити належність оформлення недопуску та наявність передбачених ПРРЕЕ підстав для застосування відповідних правових наслідків.

Крім того, позивач не був зобов`язаний допускати представників відповідача до внутрішніх приміщень житлового будинку, тим більше що доступ до засобу обліку, встановленого зовні, був забезпечений. Положення ПРРЕЕ не можуть тлумачитися як такі, що звужують конституційні гарантії недоторканності житла.

Суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо ст. 30 Конституції України та не відобразив їх у рішенні, що не відповідає вимогам щодо належної вмотивованості судового рішення та практиці ЄСПЛ у справах «Проніна проти України» і «Серявін проти України».

Водночас, протягом 9 років відповідач сам визначав об`єкт як житловий будинок, передбачив електроопалення потужністю 32 кВт, встановив зовнішній зональний лічильник, уклав договір як із побутовим споживачем та застосовував побутовий тариф. При цьому відповідач знав про статус позивача як ФОП і мав з ним окремий договір на магазин за комерційним тарифом, не висловлюючи жодних претензій щодо житлового об`єкта.

Суд не встановив, що саме змінилося у 2025 році порівняно з попередніми 9 роками та які нові належні докази стали підставою для зміни підходу відповідача. Таких доказів відповідач не надав, що свідчить про суперечливість його поведінки.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки свідоцтву про право власності, яке підтверджує реєстрацію об`єкта як житлового будинку. Доки така державна реєстрація не скасована у встановленому законом порядку, об`єкт має статус житлового, незалежно від суб`єктивних висновків працівників РЕМ.

Також суд не врахував технічні умови № ТЖО-13661, видані самим відповідачем, якими передбачено електроопалення потужністю 32 кВт, що пояснює обсяг споживання та підтверджує побутовий характер використання електроенергії.

Крім того, магазин по АДРЕСА_2 має окремий лічильник і оплачується за комерційним тарифом. Отже, сам відповідач розмежував ці об`єкти та визнавав їх різний статус.

Рішення комісії, оформлене протоколом № 4 від 24.03.2025 р., є незаконним також з процесуальних підстав.

Суд не перевірив дотримання п. 8.2.6 ПРРЕЕ щодо належного складу комісії, зокрема суміщення ОСОБА_2 функцій члена комісії та секретаря, порядку повідомлення учасників і оформлення засідання.

Стверджує, що його належним чином не повідомили про засідання комісії. Попри визначену дату засідання 24.03.2025 р., окремого повідомлення не надсилалося, а поштове відправлення № 1270101283985 було отримано лише 05.04.2025 р., тобто після засідання. Це позбавило його можливості брати участь у розгляді та порушило його право на справедливий розгляд.

Крім того, рішення комісії ґрунтувалося на недостатніх доказах непобутового споживання, а сама комісія фактично вирішила питання про відключення споживача без дотримання передбаченої для цього процедури.

Суд першої інстанції не надав оцінки жодному із зазначених порушень, чим порушив вимоги ст. 89, 263, 264 ЦПК України та право позивача на належно вмотивоване судове рішення.

Відповідач подав до справи фотоматеріали об?єкта , зроблені без його відома та присутності, що порушує ПРРЕЕ і Конституцію України. Ці фотоматеріали є недопустимими доказами за ЦПК України. Попри це, РЕМ на їх основі зробив висновок про невідповідність будівлі нормам, хоча не має на це повноважень. Суд першої інстанції прийняв ці докази без перевірки законності їх отримання, порушивши норми ЦПК.

Також, суд допустив помилки при вирішенні питання про витребування довідки МБТІ, зокрема, клопотання надійшло із пропуском строку без пояснень, суд не з?ясував причини і задовольнив клопотання; відомості про відповідність будівлі не є предметом доказування у справі, вони не доводять використання електроенергії за непобутовими потребами; суд двічі задовольнив клопотання про один і той самий доказ, але не застосував заходів примусу до МБТІ; суд незаконно використав ненадання довідки МБТІ як доказ безпідставності позову, порушивши при цьому принципи рівності сторін і справедливості.

Вказує, що він повідомив суд, що не заперечує проти обстеження, але МБТІ не зв`язувався з ним, суд проігнорував різницю між «не забезпечив доступ» і «перешкоджав обстеженню».

Вважає, що рішення містить суперечливі та взаємовиключні висновки. Суд одночасно встановив, що договір № 02-114-0079 укладено щодо постачання електроенергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , та визнав законним акт, яким стверджується використання електроенергії за цим договором для підприємницької діяльності.

Суд не зазначив, на підставі яких належних і допустимих доказів об`єкт, офіційно зареєстрований як житловий будинок і охоплений договором як побутовий, було визнано таким, що використовується для непобутового споживання. Така внутрішня суперечність висновків свідчить про необґрунтованість рішення та є підставою для його скасування відповідно до ст. 263 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Житомиробленерго» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення залишити без змін.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач не надав достатніх доказів на спростування акта про порушення ПРРЕЕ № 04471-24 від 10.03.2025 р. та протоколу комісії № 4 від 24.03.2025 р.

На думку відповідача, позивач не довів фактичне існування житлового будинку площею 69,26 кв. м та його використання для побутового споживання електроенергії, зокрема не надав фото, відео, актів обстеження чи інших доказів. Також, за твердженням відповідача, наявні документи підтверджують лише право власності на об`єкт, але не факт його фактичного використання та споживання електроенергії для побутових потреб.

Відповідач також зазначає, що під час складання акта про порушення та його розгляду комісією представники АТ «Житомиробленерго» дотрималися вимог ПРРЕЕ.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між АТ «Житомиробленерго» та ОСОБА_1 укладено договори про надання послуг з розподілу електричної енергії № 02-114-0079 щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , та № 02-405 щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . Договір щодо останнього об`єкта укладено з ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем.

ОСОБА_1 є власником зазначених об`єктів нерухомого майна. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до правовстановлюючих документів має загальну площу 69,26 кв. м, з яких 40,1 кв. м — житлова площа, а магазин за адресою: АДРЕСА_1 має загальну площу 630,7 кв. м.

10 березня 2025 року працівниками Баранівського РЕМ, який є виробничим підрозділом АТ «Житомиробленерго», під час контрольного огляду електроустановки за адресою: АДРЕСА_1 складено акт про порушення ПРРЕЕ № 04471-24.

Згідно з актом позивач використовував електричну енергію на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби, а саме у зв`язку з веденням підприємницької діяльності, що є порушенням пункту 2.3.12 ПРРЕЕ.

Підставами для складення акта зазначено, зокрема, те, що під час огляду земельної ділянки працівниками оператора системи не було виявлено споруди, яка за зовнішніми та технічними характеристиками відповідала б житловому будинку загальною площею 69,26 кв. м. На території знаходилася господарська споруда орієнтовною площею 15–20 кв. м, на якій встановлено засіб обліку електричної енергії та яку, зі слів позивача, він використовує як житловий будинок.

Також встановлено, що поруч із зазначеною спорудою розташований належний позивачеві магазин. При цьому земельні ділянки між вказаними об`єктами належним чином не розмежовані.

Крім того, представників оператора системи не було допущено до об`єкта для обстеження внутрішніх електричних мереж та струмоприймачів. У своїх зауваженнях до акта позивач підтвердив факт недопуску, зазначивши, що не допустив працівників до будинку у зв`язку з наявністю там особистих цінних речей.

При цьому оператором системи встановлено значний обсяг споживання електричної енергії — у середньому 4652 кВт·год на місяць, що, на думку працівників оператора системи, не відповідало характеру та можливостям використання зазначеної позивачем будівлі як житлового будинку.

В акті про порушення позивачу запропоновано негайно припинити споживання електричної енергії на непобутові потреби, протягом 30 днів організувати комерційний облік електричної енергії на непобутові потреби та укласти договір з електропостачальником за відповідним тарифом.

Зі змісту пункту 10 акта про порушення ПРРЕЕ № 04471-24 від 10 березня 2025 року вбачається, що засідання комісії оператора системи з розгляду цього акта було призначено на 24 березня 2025 року, о 10 год 00 хв, за адресою: м. Баранівка, вул. Соборна, 33, кабінет начальника РЕМ. Акт отриманий позивачем особисто, про що свідчить його підпис, при цьому позивач зазначив, що з актом не погоджується.

24 березня 2025 року комісією з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ розглянуто акт № 04471-24 від 10 березня 2025 року, що оформлено протоколом № 4. Комісія дійшла висновку про складення акта з дотриманням вимог ПРРЕЕ та визнала його правомірним, а позивача — причетним до виявленого порушення.

За результатами розгляду акта позивача попереджено про необхідність припинити споживання електричної енергії на непобутові потреби, звернутися до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби та оформити відповідні документи, а також звернутися до електропостачальника щодо укладення договору за відповідним тарифом.

Позивач на засідання комісії не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце його проведення.

Відповідно до пункту 2.3.12 ПРРЕЕ споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) має забезпечуватися окремим комерційним обліком. Електрична енергія, яка використовується на об`єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для здійснення підприємницької діяльності, підлягає окремому обліку та оплаті за відповідними тарифами (цінами) для непобутових споживачів.

Зазначеним пунктом ПРРЕЕ також передбачено, що у разі виявлення оператором системи факту споживання побутовим споживачем електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби оператор системи складає акт про порушення ПРРЕЕ та зазначає в ньому зобов`язання споживача щодо усунення такого порушення.

Підтвердженням факту споживання електричної енергії на непобутові потреби можуть бути, зокрема, інформація органів державної влади та місцевого самоврядування, податкової служби, рекламні вивіски, фасадні таблички, фото- та відеоматеріали, інформація про продаж товарів чи надання платних послуг тощо.

При складенні акта про порушення оператор системи має право обстежувати внутрішні електричні мережі та струмоприймачі на об`єкті споживача з метою встановлення факту використання електричної енергії на непобутові потреби.

При цьому у разі наявності підтверджених фактів споживання електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби та недопуску споживачем представників оператора системи на об`єкт для обстеження внутрішніх електричних мереж увесь обсяг використаної на такому об`єкті електричної енергії вважається використаним на непобутові потреби.

Колегія суддів враховує, що наведене нормативне регулювання передбачає дві юридично значущі обставини: наявність підтверджених фактів використання електричної енергії на непобутові потреби та недопуск представників оператора системи до внутрішніх електричних мереж для проведення відповідного обстеження.

У цій справі суд першої інстанції встановив наявність зазначених обставин. Зокрема, позивач не заперечує факту недопуску представників оператора системи до внутрішніх електричних мереж, що підтверджується його власними зауваженнями до акта про порушення.

Водночас доводи позивача про те, що недопуск був зумовлений наявністю в приміщенні особистих цінних речей, сам по собі не спростовує встановленого факту недопуску та не позбавляє передбачених пунктом 2.3.12 ПРРЕЕ правових наслідків такого недопуску.

Крім того, матеріали справи містять відомості про розташування на земельній ділянці позивача господарської споруди, яка за своїми зовнішніми характеристиками не відповідала технічним характеристикам житлового будинку, площею 69,26 кв. м, а також про безпосередню близькість цієї споруди до магазину, що належить позивачу.

Встановлено також, що провести технічне обстеження будівлі відповідними спеціалістами не вдалося у зв`язку з ненаданням позивачем доступу до земельної ділянки. Отже, об`єктивна можливість перевірити фактичне використання будівлі та внутрішніх електричних мереж була обмежена саме діями позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що електрична енергія фактично не використовувалася для здійснення підприємницької діяльності, не підтверджені належними та достатніми доказами. Саме по собі заперечення позивача проти висновків оператора системи не спростовує обставин, зафіксованих в акті про порушення, з урахуванням встановленого факту недопуску представників оператора системи до внутрішніх електричних мереж.

Згідно зі статтями 12, 76–81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У порушення наведених вимог позивач не надав належних та достатніх доказів, які б спростовували обставини, зафіксовані в акті про порушення ПРРЕЕ № 04471-24 від 10 березня 2025 року, або свідчили про неправомірність рішення комісії, оформленого протоколом № 4 від 24 березня 2025 року.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та їх переоцінки. При цьому ОСОБА_1 не наведено обставин, які б свідчили про неправильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 8.2.6 ПРРЕЕ акт про порушення розглядається комісією оператора системи, а споживач має право бути присутнім на засіданні комісії. У разі розгляду акта щодо використання на об`єкті побутового споживача електричної енергії на непобутові потреби оператор системи додатково запрошує на засідання електропостачальника та надсилає йому копію відповідного акта. Споживач має бути повідомлений про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за сім календарних днів до його проведення.

Матеріалами справи підтверджується дотримання оператором системи зазначеного порядку розгляду акта. Позивач був повідомлений про дату, час і місце засідання комісії, однак участі в ньому не взяв. Електропостачальник також був належним чином повідомлений про засідання комісії.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з наведеним доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 20 березня 2026 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Талько О.Б.

Судді: Коломієць О.С.

Григорусь Н.Й.