Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №161/8459/24 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №161/8459/24

Суддя: Федонюк С. Ю.

Справа № 161/8459/24Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.

Провадження № 22-ц/802/1251/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Волинського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Федонюк С. Ю.,

суддів – Киці С. І., Матвійчук Л. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником Ліпкевичем Іваном Володимировичем, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (яке змінило назву на «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося в суд із зазначеним позовом, котрий обґрунтований тим, що 16 вересня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений кредитний договір № 5939235 (одноразовий ідентифікатор А957198) про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума кредиту становить 15000 грн, строк кредиту - 360 днів. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 15000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку. У свою чергу відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

29 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 29.05/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна».

Позивач зазначав, що станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором не сплачена і становить 53805 грн, з яких: 15000 грн - тіло кредиту, 20895 грн - нараховані проценти, 17910 грн - нараховані проценти за 60 днів.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 53805 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

18 липня 2024 року заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області в даній справі позов було задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 кредитну заборгованість та заявлені позивачем судові витрати. Ухвалою цього ж суду від 21 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

25 листопада 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року з урахуванням ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області про виправлення описки від 06 липня 2026 року у даній справі позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5939235 від 16 вересня 2022 року в загальному розмірі 53805 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн і на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Не погодившись із даним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 через свого представника Ліпкевича І. В. подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» безпідставно нарахованих відсотків за кредитним договором у розмірі, що перевищує тіло кредиту, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у стягненні цих безпідставно нарахованих відсотків.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вимога з нарахування та сплати відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 ЦК України, частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення безпідставно нарахованих відповідачу відсотків у сумі, які перевищують тіло кредиту, та не дослідив у повній мірі матеріали судової справи в частині незаконного нарахування відсотків.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до вимог частини 13 статті 7, частини 1 статті 368, частини 1 статті 369 ЦПК України ця справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову – 53805 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, то відповідно до статті 367 ЦПК України апеляційним судом у частині задоволених позовних вимог рішення суду не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, врахувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону й обставинам справи з огляду на наступне.

За матеріалами справи судом установлено, що 16 вересня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений кредитний договір № 5939235 (одноразовий ідентифікатор А957198) про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов договору сума кредиту (загальний розмір) складає 15000 грн (пункт 1.3 договору). Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів (пункт 1.4 договору). Тип процентної ставки – фіксована (пункт 1.5 договору).

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору (пункт 1.5.1 договору). Знижена процентна ставка - 1,393 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 26 вересня 2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Також у договорі вказано, що споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати в бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (пункт 1.5.2 договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).

З матеріалів справи встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» виконало та 16 вересня 2022 року перерахувало грошові кошти в розмірі 15000 грн на картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» 08 травня 2026 року за вихідним № 20.1.0.0.0./7-260504/85252-БТ (а. с. 151).

29 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 29.05/23-Ф, відповідно до умов якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (пункт 1.1 договору факторингу) (а. с. 36-40).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29 травня 2023 року до договору факторингу № 29.05/2023 від 29 травня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5939235 в сумі 35895 грн, з яких: 15000 грн - основана сума боргу та 20895 грн – проценти (а. с. 34).

Згідно з карткою обліку договору (розрахунком заборгованості), складеним первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», заборгованість за кредитним договором № 5939235 від 16 вересня 2022 року становить 35895 грн, з яких: 15000 грн - тіло кредиту, 20895 грн - нараховані проценти (за 71 день, у межах дії договору) (а. с. 27-33).

Крім того, позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів за період з 29 травня 2023 року по 27 липня 2023 року (в межах дії договору) в сумі 17910 грн (15000 грн х 1,99 % х 60 днів).

Щодо доводів відповідача про незаконність нарахування процентів слід зазначити таке.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору № 5939235 про надання споживчого кредиту від 16 вересня 2022 року позивач надав електронні докази в паперовій формі. Кредитний договір, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту, які підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором A957198, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Таким чином, судом установлено, що 16 вересня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був належним чином укладений договір № 5939235 про споживчий кредит, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 15000 грн строком на 360 днів.

Між сторонами погоджено наступні умови:

- сума кредиту становить 15000 грн (пункт 1.3 договору);

- строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 10 днів (пункт 1.4 договору);

- стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору (пункт 1.5.1 договору);

- знижена процентна ставка - 1,393 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 26 вересня 2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (пункт 1.5.2 договору);

- орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 75218,24 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 56189,52 % річних (пункти 1.7, 1.7.1, 1.7.2 договору);

- орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 122460,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 121564,50 грн (пункти 1.8, 1.8.1, 1.8.2 договору).

Вказані умови були відображені також і в додатку до договору – таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» 08 травня 2026 року за вихідним № 20.1.0.0.0./7-260504/85252-БТ, підтверджується здійснення ТОВ «Авентус Україна» перерахунку кредитних коштів 16 вересня 2022 року в розмірі 15000 грн на картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .

Договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц).

У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).

Застосування позову про оспорення правочину потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду (постанова Верховного Суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача», передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу (частина 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини 4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина 6 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Таким чином, оскільки відповідачем не було оспорено в судовому порядку кредитний договір у цілому, а також його окремі положення, зокрема, щодо процентної ставки, то слід застосувати презумпцію правомірності правочину і вважати, що умови даного договору є чинними та підлягають до виконання обома сторонами.

Отже, при вирішенні питання про стягнення заявленої позивачем заборгованості суд має виходити з чітко та однозначно погоджених сторонами умов кредитування, зокрема, щодо розміру процентної ставки та порядку їх застосування.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача за користування кредитними коштами в межах зазначеного строку кредитування відповідають умовам кредитного договору, узгодженим сторонами при його підписанні.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 38805 грн є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає положенням статті 1048 ЦК України та умовам договору, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований стороною відповідача.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого в цій справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування чи зміни.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування в оскаржуваній частині відсутні.

За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 04 листопада 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником Ліпкевичем Іваном Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року в даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua