Суд: Волинський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №161/10772/26
Суддя: Здрилюк О. І.
Справа № 161/10772/26Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/1364/26 Доповідач: Здрилюк О. І.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,
секретар судового засідання Черняк О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про заміну сторони виконавчого провадження, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року,
В С Т А Н О В И В :
19 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із зазначеною заявою, яку обґрунтовано тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 11 червня 2009 року задоволено позов ЗАТ «Альфа-Банк» і стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № SME0008302 у сумі 2 127 191,08 грн, витрати по сплаті третейського збору в сумі 5 000 грн, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» пеню за договором поруки № SME0008302/1 у розмірі 493 352,35 грн.
13 листопада 2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчі листи № 6-1851 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» стягнутих коштів.
06 квітня 2016 року на підставі виконавчого листа № 6-1851 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Бобик О. М відкрито виконавче провадження № 50703060 щодо боржника ОСОБА_4 .
30 вересня 2009 року між ПАТ «Альфа Банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу та підписано Додаток № 1 (перелік кредитних договорів) до цього Договору факторингу, у якому з 9 по 11 строку вбачається передача прав, переданих фактору за кредитним договором № SME0008302 від 13.02.2008, за яким виступає основний боржник ОСОБА_2 ..
Щодо Договору поруки № SME0008302/3 від 13.02.2008, укладеного між ЗАТ «Альфа-банк» і ОСОБА_1 , то у п. 2.1. цього договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором у повному обсязі зобов`язань, передбачених кредитним договором.
Ураховуючи наведене, заявник просив замінити стягувача АТ «Альфа-Банк» на його правонаступника ТОВ «Кредитні ініціативи» у виконавчому провадженні № 50703060 від 06.04.2016 відкритого відносно боржника ОСОБА_1 ..
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року заяву задоволено.
Замінено стягувача Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у виконавчому провадженні № 50703060 від 06.04.2016 відкритого відносно боржника ОСОБА_4 на підставі виконавчого листа № 6-1851 від 11.06.2009, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № SME0008302 від 13.02.2008.
В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу.
У відзиві на апеляційну скаргу заявник ТОВ «Кредитні ініціативи», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у призначене на 11 год 30 хв 26.10.2026 судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Не маючи зареєстрованих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС та не повідомляючи суду іншої адреси свого місцезнаходження, місця проживання чи перебування, надіслані засобами поштового зв`язку судові повістки боржникам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та повернуті з відміткою Укрпошти про відсутність цих адресатів за наявними у справі та в апеляційній скарзі адресами, вважаються врученими відповідно до положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У цій справі – це 04 листопада 2026 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що 11 червня 2009 року рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № SME0008302 у розмірі 2 127 191,08 грн, витрати по сплаті третейського збору в сумі 5 000 грн, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» пеню за договором поруки № SME0008302/1 у розмірі 493 352, 35 грн.
13 листопада 2009 року Новозаводський районний суд м. Чернігова видав виконавчі листи № 6-1851 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 коштів за цим рішенням третейського суду.
06 квітня 2016 року на підставі виконавчого листа № 6-1851 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Бобик О.М відкрито виконавче провадження № 50703060 щодо боржника ОСОБА_1 ..
Із витягу з автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що станом на день звернення із цією заявою виконавчий лист № 6-1851 про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 перебуває на примусовому виконанні Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (тепер – Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України).
30 вересня 2009 року між ПАТ «Альфа Банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу та підписано Додаток № 1 (перелік кредитних договорів) до цього Договору факторингу, за умовами якого до заявника перейшло право вимоги за кредитним договором № SME0008302 від 13.02.2008, за яким виступає основний боржник ОСОБА_2 ..
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України).
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання.
02 березня 2026 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-3467/12, провадження № 61-2593сво25 (ЄДРСРУ № 134647600) досліджував питання щодо заміни кредитора у виконавчому провадженні стосовно поручителя у випадку заміни кредитора у виконавчому провадженні стосовно основного боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що правонаступництво, як інститут цивільного процесуального права, нерозривно пов`язане з правонаступництвом, як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб, як учасників таких матеріально-правових відносин, у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні – це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження, як юридичного процесу, стягувача або боржника іншою особою, у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 вказала, що для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Отже, підставою здійснення правонаступництва в процесуальному аспекті є вибуття (заміна) сторони у матеріальних правовідносинах, у тому числі й у відповідному зобов`язанні.
Вирішення питання заміни сторони її правонаступником (як на будь-якій стадії судового процесу, так і на будь-якій стадії виконання судового рішення) у кожному конкретному випадку здійснюється судом шляхом дослідження та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви.
Для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи, зокрема й сингулярного, суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Оцінюючи обсяг переданих прав, судом підлягає врахуванню загальновизнаний принцип приватного права: ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і негрошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
За загальним правилом відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має керуватися принципом правомірності цього правочину, надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Такий вид забезпечення виконання зобов`язання, як порука має акцесорний (додатковий) характер та означає, що забезпечувальне зобов`язання слідує за основним; поділяє його юридичну долю; не може існувати без основного зобов`язання.
У частинах першій та другій статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом обставин щодо припинення поруки – відхиляються апеляційним судом, оскільки у цій справі не ставиться питання про стягнення коштів за договором поруки, а вирішується питання про заміну стягувача у вже відкритому виконавчому провадженні щодо виконання уже ухваленого у 2009 році рішення третейського суду.
У разі відступлення права вимоги за основним зобов`язанням одночасно здійснюється відступлення і за додатковим (акцесорним) зобов`язанням, що відповідає правовій природі забезпечувальних зобов`язань та договору цесії. Забезпечувальні зобов`язання, які не мають самостійного характеру, наслідують долю основного зобов`язання і є невід`ємними від нього. Інші умови можуть бути визначені сторонами у договорі відступлення права вимоги.
Для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанова Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).
Судом встановлено, що до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги до боржників за договором позики № SME0008302 від 13.02.2008, за яким основний боржник ОСОБА_2 , і похідними договорами як до боржника ОСОБА_2 , так і поручителів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на підставі укладеного 30 вересня 2009 року між ПАТ «Альфа Банк» ТОВ «Кредитні ініціативи» договору факторингу.
Встановивши, що ТОВ «Кредитні ініціативи», як новий кредитор, набуло права вимоги як до основного боржника ОСОБА_5 , так і до поручителя ОСОБА_1 за кредитним договором № SМЕ0008302 від 13.02.2008, урахувавши наведені норми права та правові висновки Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні щодо боржника ОСОБА_1 ..
Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права при розгляді справи у її відсутності, не перевіривши адресу її реєстрації та місце проживання – відхиляються апеляційним судом, оскільки судові повістки надсилалися за тими адресами місця проживання чи перебування ОСОБА_1 , які були відомі заявнику та зазначені у виконавчому документі.
ОСОБА_1 не подала суду доказів про те, що нею повідомлявся попередній стягувач про зміну нею місця проживання чи перебування.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування ухвали суду, постановленої з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий – суддя
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua