Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №162/591/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 162/591/26Головуючий у 1 інстанції: Цибень О. В.

Провадження № 22-ц/802/1383/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 03 жовтня 2025 року між товариством та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в електронній формі укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1607-2915 продукту «MiniKasa» (далі – кредитний договір).

Позивач зазначав, що товариство згідно з умовами договору зобов`язалося надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 8 400 грн, строк кредитування - 365 календарних днів, базовий період – 14 календарних днів, комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту, промо-ставка – 0,55% в день протягом перших 14 календарних днів першого базового періоду, знижена відсоткова ставка – 1% в день, стандартна відсоткова ставка – 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; - 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Крім того, 07 жовтня, 12 жовтня, 25 жовтня, 10 листопада та 25 листопада 2025 року між товариством та відповідачем було укладено додаткові угоди №№ 1-5 до кредитного договору про надання додаткових коштів у кредит на загальну суму 31 600 грн.

Відповідачу кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на зазначений ним картковий рахунок.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 12 травня 2026 року у нього утворилася заборгованість, загальний розмір якої становить 41 824 грн, з яких: 12 800 грн – заборгованість за кредитом, 15 744 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 13 280 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1607-2915 від 03 жовтня 2025 року у розмірі 41 824 грн, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року в позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Романченко Д. П., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь товариства понесені у суді апеляційної інстанції судові витрати.

Вказувала, що умовами кредитного договору, додатковим угодами до нього та Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) чітко визначено порядок повернення кредиту та черговість погашення заборгованості. При цьому, відповідач правом споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах. Крім того, включення до тексту кредитного договору та додаткових угод до нього умов про сплату відповідачем комісії за надання кредиту і подальше нарахування товариством зазначеної комісії та витребування її від відповідача є законним та обґрунтованим, оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання споживчих кредитів. Позивач підписав кредитний договір та додаткові угоди, які містять умови щодо встановлення комісії за надання кредиту, що свідчить про його обізнаність щодо включення вказаної комісії до загальних витрат за кредитним договором. Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає право кредитодавця встановлювати комісію та є спеціальним нормативним актом, який регулює відповідні правовідносини, і його норми мають пріоритет над загальними положеннями ЦК України. Відповідно, умови кредитного договору і додаткових угод, що передбачають комісію, повністю узгоджуються із законодавством і не можуть вважатися недобросовісними. Відповідач підписуючи кредитний договір, а також додаткові угоди до нього, погодився з їх умовами, тому вимоги товариства є правомірними. Суд не звернув уваги і на те, що чинна норма Закону України «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23 січня 2024 року, тому товариство мало всі підстави для нарахування та витребування від відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів. Оскільки договір укладений поза межами періоду, на який поширюється звільнення від відповідальності, передбачене Законом України «Про споживче кредитування», положення про звільнення боржника від відповідальності не підлягають застосуванню. Відтак, товариство має законні та обґрунтовані підстави для нарахування та стягнення з відповідача процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, як способу захисту порушеного грошового зобов`язання. Крім того, згідно з розрахунком заборгованості товариством не здійснювалося нарахування (штрафу, пені) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 04 листопада 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 жовтня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, в електронній формі укладений кредитний договір № 1607-2915. Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) НОМЕР_1 (а.с.13-24). Відповідач підписав також Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa» та додатки №№ 2, 3 до кредитного договору (таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором (графіки платежів за договором за зниженою та стандартною ставками)) електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) А3659 (а.с.25-34). Відповідач також підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) А1286 Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), а також додаток до нього (а.с.35-69).

Відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами і порядком надання кредиту та підтвердив свою згоду на приєднання до умов кредитування та отримання кредитних коштів.

Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 8 400 грн (пункти 2.4., 4.1.), строк кредитування - 365 календарних днів (п. 4.14.), базовий період – 14 календарних днів (п. 4.8.), промо-ставка – 0,55% в день протягом перших 14 календарних днів першого базового періоду, стандартна процентна ставка - 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; пільгова процентна ставка – 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору, або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше), знижена процентна ставка – 1% за кожен день користування кредитом до 180 днів користування кредитом (включно) (пункти 4.10., 10.1.), комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту (п. 4.11.).

У розділі 13 кредитного договору сторони зазначили свої реквізити, зокрема, відповідач зазначив свої анкетні та паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_2 .

До кредитного договору між сторонами 07 жовтня, 12 жовтня, 25 жовтня, 10 листопада та 25 листопада 2025 року були укладені додаткові угоди, які підписані відповідачем електронним підписом з використанням одноразових ідентифікаторів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 . Цими ж одноразовими ідентифікаторами відповідачем також підписані додатки до додаткових угод (а.с.73-97).

Згідно з умовами зазначених додаткових угод позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу у кредит додаткові грошові кошти на загальну суму 31 600 грн (пункти 2.1.), які позичальник зобов`язувався повернути у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення кожної з додаткових угод та на умовах, викладених у договорі з урахуванням положень цих додаткових угод та сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених договором (п. 2.4.). Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15% від суми додаткових коштів (п. 2.6.). З урахуванням продовження строку кредитування/строку дії договору згідно з викладеними вище умовами останньої додаткової угоди, строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику становить 418 днів (п. 2.11.).

Позивач на виконання умов кредитного договору 03 жовтня 2025 року перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 400 грн, а на виконання умов додаткових угод: 07 жовтня 2025 року – 1 200 грн, 12 жовтня 2025 року – 15 400 грн, 25 жовтня 2025 року – 5 000 грн, 10 листопада 2025 року – 5 000 грн, 25 листопада 2025 року – 5 000 грн, на банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідками ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (сервіс EasyPay) від 14 травня 2026 року та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту (а.с.70-73, 93). Загальний розмір наданих відповідачу кредитних коштів становить 40 000 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12 травня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 1607-2915 від 03 жовтня 2025 року становить 41 824 грн, з яких: 12 800 грн – заборгованість за кредитом, 15 744 грн – заборгованість за нарахованими процентами, 13 280 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України (а.с.94-97). Відсотки нараховані в межах строку кредитування за період з 03 жовтня 2025 року по 16 жовтня 2025 року включно за промо-ставкою 0,55% в день та відсотковою ставкою 1% в день, як це передбачено умовами кредитного договору та додаткових угод до нього. Також позичальнику було нараховано комісій на загальну суму 6 000 грн, а також проценти за ст. 625 ЦК України на загальну суму 20 000 грн. З цього ж розрахунку слідує, що відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором здійснив платежі на загальну суму 59 656 грн 30 коп.

26 травня 2026 року позивач на поштову адресу відповідача надіслав вимогу про дострокове повернення кредиту від 21 травня 2026 року вих. 1607-2915, в якій кредитодавець повідомив його про порушення умов кредитного договору щодо внесення оплати, внаслідок чого виникла заборгованість, прострочена на строк понад один місяць, проте відповідач борг не погасив (а.с.98, 99).

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення кредитного договору № 1607-2915 від 03 жовтня 2025 року та додаткових угод до нього між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 позивач надав електронні докази. Договори та додаткові угоди до нього підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, які відповідно до вимог чинного законодавства були власноручно введені відповідачем для електронних підписів, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору та додатковими угодами, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, а також додаткові угоди до нього.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 904/1017/20).

Позивачем доведено факт надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором та додатковими угодами до нього.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами, а також процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 41 824 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, відмовляючи в позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відповідача ОСОБА_1 станом на 08 січня 2026 року заборгованість перед позивачем за кредитним договором відсутня, оскільки він на виконання умов договору повністю сплатив товариству нараховані відсотки та тіло кредиту у загальному розмірі 59 656 грн 30 коп. При цьому суд врахував, що здійснені відповідачем платежі на погашення кредитної заборгованості позивач зараховував у рахунок погашення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, що є неправомірним, оскільки положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачають звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання на час дії воєнного стану, який на даний час діє та не скасований. Тому здійснивши власний перерахунок заборгованості з урахуванням узгоджених сторонами договору умов щодо процентних ставок за кредитом, які не перевищують встановлену ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальну денну процентну ставку 1%, а також здійснені відповідачем платежі на погашення кредитної заборгованості, дійшов цілком обґрунтованого висновку, що у відповідача заборгованість за кредитним договором перед позивачем відсутня.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову в позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є законним та обґрунтованим.

Обставини, на які посилався представник позивача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та не потребують повторної оцінки апеляційним судом, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Наведений представником позивача у скарзі власний розрахунок кредитної заборгованості не узгоджується із встановленими у цій справі обставинами та суперечить положенням ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: