Суд: Волинський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Крадіжка
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №161/1854/26
Суддя: Подолюк В. А.
Справа № 161/1854/26 Провадження №11-кп/802/616/26Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді – ОСОБА_2 ,
суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,
прокурора – ОСОБА_6 ,
обвинуваченого – ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого – ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
Даним вироком у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12025030580002681 від 29.10.2025 та 12026030580000024 від 03.01.2026, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Веселий Гай Охтирського району Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2024 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від призначеного покарання із випробуванням із встановленням однорічного іспитового строку; вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026 за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, ухвалою Волинського апеляційного суду від 01.04.2026 цей вирок від 20.01.2026 змінено і, зокрема, виключено з мотивувальної та резолютивної частини посилання на призначення остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, а також вказано, що вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2024 слід виконувати самостійно, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ч.4 ст.70 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026 – 2 (два) місяці позбавлення волі, і за сукупністю вироків ОСОБА_7 призначено остаточне покарання до відбуття у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 03 січня 2026 року.
Запобіжний захід ОСОБА_7 залишено попередній - у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати в розмірі 8022 (вісім тисяч двадцять дві) грн. 60 коп. за проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні.
Арешт, що накладений на велосипед марки «CROSSBIKE», моделі «EVEREST», салатового кольору, мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 2A», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; грошові кошти у сумі 230 (двісті тридцять) грн., предмет ззовні схожий на ніж, який поміщено до паперового конверт, – скасовано.
Речовий доказ – велосипед марки «Benetti» Vero DD 27.5 s/n TJ210817, що переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_9 , згідно письмової розписки, – залишено останній за належністю.
Речовий доказ – велосипед марки «CROSSBIKE», моделі «EVEREST», салатового кольору, що повернуто потерпілій ОСОБА_10 , – залишено останній за належністю.
Речовий доказ – мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 2A», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; грошові кошти у сумі 230 (двісті тридцять) грн., – повернуто ОСОБА_11 за належністю.
Речові докази – предмет ззовні схожий на ніж, який поміщено до паперового конверт, – знищено.
Речові докази – оптичні DVD-R диски з відеозаписами з камер відеоспостереження комплексу «Безпечне місто», відеозаписами з камер відеоспостереження житлового будинку, що по АДРЕСА_3 », відеозаписами з камер відеоспостереження житлового будинку, що по АДРЕСА_4 , відеозаписами з камер відеоспостереження житлового будинку, що по АДРЕСА_5 , котрі знаходяться при матеріалах кримінального провадження, - залишено при матеріалах кримінального провадження.
Так, відповідно до змісту вироку суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 28.10.2025 о 00:56 год., перебуваючи у під`їзді будинку АДРЕСА_5 , діючи умисно, повторно в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, керуючись метою таємно викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «CROSSBIKE» моделі «EVEREST», вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-25/14472-ТВ від 05.11.2025, становить 5500 грн., чим завдав ОСОБА_10 майнової шкоди на вище зазначену суму.
Крім того, він же, 03.01.2026 близько 01:12 год., перебуваючи на прилеглій території до будинку АДРЕСА_6 майдан, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, шляхом злому навісного внутрішнього замка, здвоєного циліндрованого механізму вхідних дверей та їх відкриття, проник у торгівельний павільйон №4 під назвою «Шаурма і не тільки», звідки таємно викрав грошові кошти у сумі 2000 грн., мобільний телефон марки «Хіаомі», моделі «Redmi 2A», вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи від 09.01.2026 року №CE-19/103-26/299-ТВ становить 1790 грн.; 3 упаковки сосисок «баварських» загальна вартість яких становить 496,80 грн., 1 кілограм сиру «Моцарела» вартість якого становить 248 грн., 2 кілограми 800 грам м`яса (філе куряче) вартість якого становить 457 грн., один лаваш вартість якого становить 200 грн., а також 2 упаковки булок вартість яких становить 65 грн., чим спричинив ФОП ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 5256,80 грн. Після чого, ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на вказану суму.
Не погоджуючись із таким вироком суду прокурор оскаржив його до апеляційного суду, оскільки вважає, що він ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
У своїй апеляційній скарзі прокурор місцевим судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального права. З цього приводу зазначає про те, що за положеннями ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Окрім того, як зазначено у ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Місцевий суд розглядаючи кримінальне провадження, вказаних норм закону не дотримався. Провівши судовий розгляд у порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд правильно визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України, однак без дослідження доказів та матеріалів кримінального провадження безпідставно збільшив обсяг обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, та не виклав зміст фактичних обставин, вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, визнаного судом доведеним. Зокрема, суд допустив невиправдане спрощення щодо запровадження воєнного стану на території України, тобто не зазначив обставин, які відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню. Тому, спрощення формулювання обвинувачення, а саме відсутність у мотивувальній частині обвинувального вироку формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_7 визнаного судом доведеним, з обов`язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Окрім того, за епізодом вчинення крадіжки 28.10.2025, суд безпідставно збільшив обсяг обвинувачення, зазначивши про викрадення 2800 кілограм філе курячого, а не 2 кілограмів 800 грам, як зазначено в обвинувальному акті.
Також прокурор зазначає, що місцевий суд неправильно вирішив долю речових доказів. Так, помилково ухвалив, що речовий доказ - велосипеда марки «Benetti» Vero DD 27.5 s/n TJ210817, що переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_9 , згідно письмової розписки, слід залишити їй за належністю, оскільки ані вказаний речовий доказ, ані потерпіла ОСОБА_9 до кримінального провадження щодо ОСОБА_7 жодного відношення не мають. Окрім того, місцевий суд зазначив, що такий речовий доказ як мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 2A», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; грошові кошти у сумі 230 грн., слід повернути ОСОБА_11 , фактично неправильно зазначивши прізвище потерпілої ОСОБА_11 . Зазначене, на його думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Окрім того, прокурор зазначає про те, що положеннями ч.1, 4 ст.71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Такі положення є імперативними, тобто обов`язковими для виконання, однак місцевий суд їх не дотримався. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2024 за ч.4 ст.185 КК України засуджений до покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання із встановлення 1 року іспитового строку. Кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України в даному провадженні ОСОБА_7 вчинив 28.10.2025 та 03.01.2026, тобто в період невідбутого покарання за попереднім вироком від 11.12.2024, що є підставою для застосування положень ч.1 ст.71 КК України. Вказане порушення тягне за собою скасування вироку та ухвалення нового.
Також прокурор вказує, що місцевий суд хоча і правильно застосував положення ч.4 ст.70 КК України – призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, але в строк остаточного покарання не зарахував частково відбуте покарання, призначене вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026. Тому в даному випадку місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Крім того, суд першої інстанції неправильно визначив ОСОБА_7 початок строку відбування покарання за оскаржуваним вироком, зробивши посилання не необхідність рахування початку строку відбуття покарання з моменту фактичного його затримання, хоча правильним буде – з моменту приведення вироку до виконання.
Посилаючись на вищевикладене, прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання за санкцією цієї норми у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2024 у виді 9 місяців позбавлення волі та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026 у виді 3 місяців позбавлення волі, ОСОБА_7 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці. Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Також прокурор просить у мотивувальній частині вироку викласти фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та юридичну формулу обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України, як це зазначено в обвинувальному акті.
Крім того, прокурор просить з резолютивної частини вироку виключити вказівку суду про долю речового доказу – залишення за належністю велосипеда марки «Benetti» Vero DD 27.5 s/n TJ210817, потерпілій ОСОБА_9 .
Також просить в резолютивній частині вироку правильно визначити долю речового доказу та залишення його належній потерпілій – на підставі ст.100 КПК України речовий доказ мобільний марки «Xiaomi» моделі «Redmi 2A», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ; грошові кошти у сумі 230 грн., - повернути ОСОБА_11 .
В решті вирок прокурор просить залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, сторону обвинувачення і сторони захисту з приводу апеляційних доводів, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить до наступного висновку.
Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та його кваліфікація за ч.4 ст.185 КК України є правильною. При цьому у відповідності до цієї ж норми закону вимог з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції.
Діям ОСОБА_7 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Перевіривши апеляційні доводи прокурора у відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд зазначає таке.
Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Однак, оскаржуване судове рішення вказаній правовій нормі у повній мірі не відповідає.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з обґрунтованістю апеляційних доводів прокурора в частині неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вони не позбавлені правових та фактичних підстав.
Зокрема, при ухваленні оскаржуваного вироку в частині призначення покарання ОСОБА_7 судом не був застосований закон, який підлягає застосуванню.
Так, відповідно до ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Ці приписи закону є імперативними та підлягають обов`язковому виконанню.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше був засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2024 за ч.5 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та звільнений від відбування цього покарання на підставі ст.75 КК України із встановлення 1-річного іспитового строку.
Кримінальні правопорушення (два епізоди), за які ОСОБА_7 засуджено оскаржуваним вироком від 14.07.2026 в даному кримінальному провадженні, він вчинив 28 жовтня 2025 року та 01 січня 2026 року, тобто після постановлення згаданого вище вироку від 11.12.2024 та до повного відбуття покарання за цим вироком, тобто в період іспитового строку.
У порушення вимог ст.71 КК України, суд першої інстанції не призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків, не приєднав повністю або частково невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2024.
Вищевказане призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у відповідності до положень п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання.
Зі змісту п.2 ч.1 ст.420 КПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
З урахуванням вищезазначеного, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.07.2026 щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням нового вироку в цій частині.
Окрім того, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в ч.1 - 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.
З вищевказаних положень закону вбачається, що при призначенні покарання на підставі ст.70 КК України до обвинуваченого застосовується принцип призначення покарань шляхом їх складання.
Апеляційним судом встановлено, і це підтверджується матеріалами провадження, що ОСОБА_7 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду від 11.12.2024, більш суворим, призначеним за даним вироком, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Цей вирок від 20.01.2026 було змінено ухвалою Волинського апеляційного суду від 01.04.2026, а саме – виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на призначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України.
Кримінальні правопорушення (два епізоди), за які засуджено ОСОБА_7 вироком від 14.07.2026, що оскаржується в даному провадженні, останній вчинив 28 жовтня 2025 року та 01 січня 2026 року, тобто до постановлення вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026.
Приймаючи до уваги те, що кримінальні правопорушення (два епізоди – 28.10.2024 та 01.01.2026), у вчиненні яких ОСОБА_7 визнаний винним, вчинені ним до ухвалення вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026, то апеляційний суд, як і суд першої інстанції, приходить до висновку, що в даному випадку при призначенні обвинуваченому остаточного до відбуття покарання слід застосувати положення ч.4 ст.70 КК України. При цьому, у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, слід зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком Луцького міськрайонного суду від 20.01.2026 згідно із правилами, передбаченими в ст.72 КК України.
Скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалюючи в цій частині новий вирок, при призначенні ОСОБА_7 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, апеляційний суд, як і місцевий суд, згідно ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, та особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, судимий, не працює, суспільно-корисною працею не займається, однак свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце проживання, частково відшкодував потерпілим завдану шкоду шляхом повернення майна, а також думку потерпілих, які при призначенні покарання покладались на погляд суду.
В якості обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 апеляційний суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. При цьому, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного та всіх обставин кримінального провадження, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявності обставини, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, а також те, що від дій винного фактично не настало тяжких наслідків, апеляційний суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання за ч.4 ст.185 України у виді позбавлення волі в мінімальному його розмірі, передбаченому санкцією цієї статті, та на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Луцького міськрайонного суду від 11.12.2024, а остаточне на підставі ч.4 ст.70 КК України за принципом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Луцького міськрайонного суду від 20.01.2026.
Разом з тим, у строк остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень покарання суд зараховує обвинуваченому покарання, відбуте ним частково за попереднім вироком Луцького міськрайонного суду від 20.01.2026 за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.
Саме таке покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави у приватне життя особи винного повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи. Покарання цілком буде необхідне і достатнє для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Окрім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 ухвалою слідчого суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.01.2026 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 03.01.2026 по 03.03.2026 включно, строк якого надалі неодноразово продовжувався відповідними судовими рішення та оскаржуваним вироком.
На час розгляду кримінального провадження апеляційним судом ОСОБА_7 перебуває під вартою, тобто до нього застосовано попереднє ув`язнення.
Частиною 5 ст.72 КК України передбачено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
А тому, з урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд зараховує ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 03.01.2026 по 03.11.2026 включно, з розрахунку відповідно до ч.5 ст.72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
Таким чином, в означених частинах апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання, - скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.
Крім того, знайшли своє підтвердження апеляційні доводи прокурора в тій частині, що місцевий суд неправильно вирішив долю речового доказу.
Так, у ч.9 ст.100 КПК України визначено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Як вбачається зі змісту вироку місцевий суд при його ухваленні у даному кримінальному провадженні вирішив долю такого речового доказу як велосипед марки «Benetti» Vero DD 27.5 s/n TJ210817, а саме вирішив залишити його за належністю потерпілій ОСОБА_9 . Однак, як встановлено з матеріалів цього кримінального провадження такий речовий доказ та вказана потерпіла взагалі не стосується даного кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 .
Тому, в цій частині оскаржуваний вирок підлягає зміні шляхом виключення з його резолютивної частини посилання місцевого суду про долю згаданого речового доказу.
З приводу апеляційних доводів прокурора в тій частині, що місцевий суд не виклав зміст фактичних обставин, вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, визнаного судом доведеним і, зокрема допустив невиправдане спрощення щодо запровадження воєнного стану на території України, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, у ньому на думку апеляційного суду, формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_7 , визнаного судом доведеним викладено із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, тобто як того вимагають положення ст.374 КПК України. Наведені у вироку фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно з кожного елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
При цьому, той факт, що місцевий суд зазначивши у вироку таку кваліфікуючу ознаку як «в умовах воєнного стану», але не зазначив яким нормативним актом він введений в Україні та коли, жодним чином не може свідчити про невиправдане спрощення формулювання обвинувачення та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, як про це вважає прокурор.
Тому, в цій частині апеляційні доводи прокурора є цілком безпідставними.
З приводу апеляційних доводів прокурора в тій частині, що місцевий суд збільшив обсяг обвинувачення шляхом зазначення при викладі фактичних обставин про викрадення 2800 кілограм м`яса курячого філе, а не 2 кілограмів 800 грам, апеляційний суд зазначає про те, що це з урахуванням матеріалів кримінального провадження, встановленої вартості м`яса, фактично свідчить про описку в розумінні ст.379 КПК України, яка може бути усунена судом першої інстанції.
Аналогічно допущеною опискою в розумінні ст.379 КПК України апеляційний суд вважає зазначення місцевим судом в резолютивній частині вироку при вирішенні долі речових доказів прізвища потерпілої « ОСОБА_11 » замість правильного « ОСОБА_11 », яка також може бути виправлена судом першої інстанції.
Тому, апеляційні доводи прокурора у цих частинах на увагу суду не заслуговують через їх безпідставність.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.405, 407, 409, 414, 420, 615 КПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2024 у виді 9 (дев`ять) місяців позбавлення волі та призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 9 (дев`ять) місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначеного за даним вироком та вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026 у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі, ОСОБА_7 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк на 6 (шість) років, зарахувавши у строк покарання за правилами ч.1 ст.72 КК України часткове відбуде покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.01.2026.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 03.01.2026 по 03.11.2026 включно, з розрахунку відповідно до ч.5 ст.72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.
Цей же вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення долі речового доказу, - змінити, виключивши з його резолютивної частини посилання суду про долю речового доказу - залишення за належністю велосипеда марки «Benetti» Vero DD 27.5 s/n TJ210817, потерпілій ОСОБА_9 .
В решті вирок в даному провадженні залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Повний текст вироку буде вручено учасникам судового провадження в день його проголошення.
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua