Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №552/5689/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 552/5689/24

провадження № 51-4783 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвали Київського районного суду м. Полтави від 08 січня 2025 року та Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2025 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 та закрито кримінальне провадження № 12014170020001288 від 04 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2025 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог потерпіла, серед іншого, посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що кримінальне провадження № 12014170020001288 не відповідає вимогам КПК щодо його змісту, оскільки в матеріалах цього провадження немає жодного документа з її оригінальним підписом, а також відсутні її:

- заява про вчинення кримінального правопорушення;

- письмові пояснення щодо викраденого майна.

З огляду на зазначене потерпіла ОСОБА_6 вважає, що вказане кримінальне провадження є сфабрикованим, однак в ухвалі місцевого суду немає жодної згадки стосовно цього, у зв`язку із чим, на її думку, має місце неповнота судового розгляду.

Також потерпіла наводить детальні доводи щодо незаконності, на її думку, дій прокурора ОСОБА_7 .

Крім того, звертаючись із касаційною скаргою, потерпіла ОСОБА_6 стверджує, що вона не була належним чином повідомлена про дату і час судового засідання в суді апеляційної інстанції, а сам розгляд у цьому суді проведено за її відсутності.

На переконання потерпілої, допущене судом апеляційної інстанції є підставою для скасування рішення цього суду (п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК).

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілої не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 і просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасника судового провадження, перевіривши матеріали провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права під час ухвалення судових рішень у тій частині, у якій їх було оскаржено.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно із ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Водночас ухвала суду апеляційної інстанції - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.

На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає положенням процесуального закону і, як наслідок, засадам законності, обґрунтованості та вмотивованості з огляду на таке.

Стосовно доводів потерпілої в касаційній скарзі щодо її неналежного повідомлення у суді апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас наведені положення Конвенції знайшли своє відображення і в ст. 7 КПК, згідно з якою зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, крім інших, належать: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.

Зазначене також кореспондується і з основними засадами судочинства, викладеними у ст. 129 Конституції України.

Статтею 22 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

За приписами пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 56 КПК під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:

- бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;

- брати участь у судовому провадженні.

Положеннями ст. 405 КПК визначено основні засади здійснення апеляційного розгляду, відповідно до яких неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття (ч. 4 цієї статті).

При цьому суд апеляційної інстанції зобов`язаний ретельно перевірити не тільки те, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату і час апеляційного розгляду, але й з`ясувати причини неприбуття цих учасників у судове засідання та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду, зокрема в разі визнання поважними причин їх неприбуття.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 05 липня 2023 року у справі № 722/889/21 (провадження № 51-2038 км 23) та від 12 лютого 2026 року у справі № 727/4941/17 (провадження № 51-1032 км 25).

Наведене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у справі «Лопушанський проти України» зауважено, що суд повинен повідомити заявника про судове засідання завчасно рекомендованим листом та відкласти розгляд справи з огляду на його відсутність, а також на відсутність будь-яких доказів того, що він належним чином був сповіщений про судове засідання.

Однак, на переконання колегії суддів, під час апеляційного розгляду кримінального провадження судом не дотримано наведених положень процесуального закону і Конвенції, а також не враховано практики Верховного Суду та ЄСПЛ.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора, а кримінальне провадження № 12014170020001288 від 04 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК, закрито на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, потерпіла ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.

З матеріалів провадження видно, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 21 лютого 2025 року закінчив підготовку і призначив апеляційний розгляд матеріалів кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілої на 12 травня 2025 року.

12 травня 2025 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_6 , у якому вона, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання за станом здоров`я, просила його відкласти на іншу дату.

За таких обставин розгляд апеляційної скарги потерпілої було відкладено на 23 червня 2026 року о 10:30, а на її поштову адресу 27 травня 2025 року направлено повідомлення.

Однак у матеріалах провадження відсутні дані на підтвердження того, що потерпілу ОСОБА_6 було належним чином повідомлено про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, який було відкладено саме на 23 червня 2025 року.

Беручи до уваги зазначене, Верховний Суд вважає, що здійснення апеляційного розгляду за відсутності потерпілої ОСОБА_6 , яка бажала брати участь у розгляді її апеляційної скарги та не була належним чином повідомлена про судове засідання, у якому було ухвалено рішення, свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції положень, передбачених статтями 21, 22, 56, 405 КПК, а також практики Верховного Суду та ЄСПЛ.

Вказані порушення, на думку колегії суддів, є істотними, оскільки могли перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Водночас п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК визначено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

За таких обставин доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_6 щодо допущеного судом апеляційної інстанції порушення КПК є обґрунтованими.

Висновки Верховного Суду стосовно інших доводів касаційної скарги потерпілої

Зважаючи на наявність установлених у ході касаційного перегляду касаційної скарги потерпілої вказаних вище порушень (які є підставами для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції), колегія суддів не бачить підстав для перевірки доводів потерпілої в іншій частині, оскільки решті доводів оцінка може бути надана після усунення зазначених істотних порушень КПК.

Висновки Верховного Суду за результатом касаційного розгляду

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що касаційна скарга потерпілої (з огляду на вимоги в ній про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції) підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції на підставі ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК), під час якого суд апеляційної інстанції має врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до положень КПК та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 червня 2025 року, якою залишено без змін ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 січня 2025 року про закриття кримінального провадження № 12014170020001288 від 04 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3