Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №454/73/26 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 454/73/26

провадження № 61-3752св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 12 січня 2026 року у складі судді Струс Т. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2026 року у складі суддів Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду (Касаційного цивільного суду), Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича (далі - ФГ Бурки В. В.) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь кошти в сумі 120 грн матеріальної шкоди, понесеної у зв`язку із витратами на відправку поштової кореспонденції та 3000 000 грн відшкодування моральної шкоди,завданої в результаті позбавлення доступу до правосуддя, шляхом постановлення незаконної ухвали від 04 червня

2024 року у справі №761/42817/23.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 12 січня

2026 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог до Касаційного цивільного суду Верховного суду, на підставі статті 186 ЦПК України.

Суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір в частині позовних вимог до Верховного Суду (Касаційного цивільного суду) немає цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 березня 2026 року ФГ Бурки В. В. через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 12 січня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2026 року

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ Бурки В. В. на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 12 січня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

У травні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди порушивши норми процесуального права не застосували правові висновки, викладені у ухвалах Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 454/2468/21, від 10 травня 2022 року у справі № 463/1053/22, від 13 травня 2022 року у справі № 454/673/22, від 16 червня 2022 року у справі № 454/551/22, від 10 листопада 2022 року у справі № 454/2857/22, від 12 травня 2023 року у справі № 463/1733/23, від 23 жовтня 2024 року у справі № 463/8708/24, від 07 серпня 2025 року у справі № 760/13114/25, від 24 лютого 2026 року у справі № 454/70/26, від 05 березня 2026 року у справі № 463/1049/26, від 13 березня 2026 року у справі № 463/988/26.

Заявник вважає, що справа має розглядатись Сокальським районним судом Львівської області, оскільки юрисдикція судів не поширюється на позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої постановленням незаконного судового рішення, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Доводи інших учасників справи

20 квітня 2024 року Верховний Суд, в інтересах якого діє представник Добролюбов В І. через підсистему «Електронний суд» надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ФГ Бурки В В., а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

(частина перша статті 2 ЦПК України).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).

Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України

«Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року в справі №521/18287/15-ц дійшла висновку про те, що розгляд судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов`язане з розглядом іншої судової справи, провадження в якій відкрито, Закони України не передбачають оскарження судових рішень, діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються. Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

До подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2018 року в справі № 820/5586/16, від 13 березня 2018 року в справі № 800/554/17, від 22 березня 2018 року в справі

№ П/9901/135/18, від 24 квітня 2018 року в справі № 800/404/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 711/2652/17 вказано, що «частиною п`ятою статті 1176 ЦК України, на яку, зокрема, посилався позивач, передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. На спірні правовідносини в частині позовних вимог до судді Придніпровського районного суду м. Черкас ОСОБА_4. не поширюється юрисдикція судів з розгляду заявлених позивачем вимог, оскільки ні суддя як посадова особа, що здійснює правосуддя, ні суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя. […] Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), оскільки така позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства».

Європейський суд з прав людини з питання імунітету суддів зауважував, що такий імунітет має законну мету, оскільки є засобом забезпечення належного здійснення правосуддя (рішення у справах «Ернст та інші проти Бельгії», № 33400/96, § 47-57, від 15 липня 2003 року, «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних із розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

Зокрема, коли предметом позову є дії чи бездіяльність суду/судді, які не пов`язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акта органом судової влади. Інакше кажучи, це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 листопада 2018 року, у справі

№ 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17,

від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц.

Як встановили суди, ФГ Бурки В. В. звернулося з позовними вимогами до Верховного Суду (Касаційний цивільний суд) про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок постановлення ним ухвали від 04 червня

2024 року в справі № 761/42817/23, якою повернуто касаційну скаргу

ФГ Бурки В. В.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ФГ Бурки В. В. до Верховного Суду (Касаційний цивільний суд), оскільки такі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком погоджується і Верховний Суд.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на ухвали Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 454/2468/21, від 10 травня

2022 року у справі № 463/1053/22, від 13 травня 2022 року у справі

№ 454/673/22, від 16 червня 2022 року у справі № 454/551/22,

від 10 листопада 2022 року у справі № 454/2857/22, від 12 травня 2023 року у справі № 463/1733/23, від 23 жовтня 2024 року у справі № 463/8708/24, від 07 серпня 2025 року у справі № 760/13114/25, від 24 лютого 2026 року у справі № 454/70/26, від 05 березня 2026 року у справі № 463/1049/26,

від 13 березня 2026 року у справі № 463/988/26, які на його думку не врахували суди, оскільки вказані ухвали суду касаційної інстанції стосуються визначення підсудності справи, відповідно до вимог статті 26 ЦПК України.

Крім цього, слід зазначити, що ухвали Верховного Суду не є джерелом обов`язкових правових висновків у розумінні статті 13 ЦПК України, однак можуть враховуватись судами як допоміжна аргументація. Обов`язковими до врахування є виключно правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які суди у цій справі обґрунтовано застосували та дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог до Верховного Суду на підставі пункту 1 частини другої статті 186 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України, касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 12 січня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська