Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №916/3001/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3001/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Масловська Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ 30019801)

до відповідача: Національного університету «Одеська юридична академія» (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 23; код ЄДРПОУ 20933314)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; код ЄДРПОУ 03351208)

про стягнення 170 816,91 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пахомова О.А.

від відповідача: Негара Р.В.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

22.07.2026 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення 170 816,91 грн, з яких 128 697,45 грн основного боргу, 8 586,70 грн трьох процентів річних та 33 532,76 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2016 року відповідач спожив 134,738 тис. куб. м природного газу, з яких 72,359 тис. куб. м були поставлені ТОВ «Одесагаз-Постачання» та оформлені актами приймання-передачі, а 62,379 тис. куб. м, за твердженням позивача, відібрані з газотранспортної системи без поданих постачальником номінацій і без підписаних із постачальником актів приймання-передачі.

Посилаючись на частину другу статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», позивач зазначає, що з 01.10.2021 відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців рівними щомісячними частинами компенсувати вартість такого газу та послуг його транспортування.

Предметом позову є 57 щомісячних платежів, строк сплати яких, за розрахунком позивача, настав у період із 01.10.2021 до 30.06.2026. У зв`язку з їх несплатою позивач також нарахував три проценти річних та інфляційні втрати.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії.

22.07.2026 АТ «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до НУ «Одеська юридична академія» про стягнення 170 816,91 грн.

У позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, а також залучити до участі у справі АТ «Одесагаз» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3001/26. Клопотання позивача щодо порядку розгляду справи задоволено частково, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання на 24.08.2026. Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу залучено АТ «Одесагаз».

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку розпорядженням керівника апарату суду від 04.08.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу передано судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою від 10.08.2026 справу №916/3001/26 прийнято до провадження судді Щавинської Ю.М., постановлено розпочати її розгляд спочатку та призначено судове засідання на 14.09.2026.

11.09.2026 відповідач подав заяву про закриття провадження у справі.

14.09.2026 позивач подав заперечення проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження.

У судовому засіданні 14.09.2026 представник відповідача підтримав заяву про закриття провадження, а представник позивача проти її задоволення заперечував. Суд відмовив у задоволенні заяви відповідача без складання окремого процесуального документа.

За клопотанням представника відповідача суд відклав розгляд справи на 28.09.2026 для надання відповідачу часу на формування правової позиції щодо позову. Ухвалою від 14.09.2026 про відкладення розгляду справи повідомлено третю особу.

22.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, клопотання про поновлення строку для його подання та додаткові пояснення.

28.09.2026 позивач подав відповідь на відзив.

Судове засідання, призначене на 28.09.2026, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Одесі. Ухвалою від 28.09.2026 судове засідання призначено на 07.10.2026.

У судовому засіданні 07.10.2026 суд поновив строк для подання відзиву та прийняв до розгляду відзив та відповідь на відзив.

Суд заслухав пояснення представників сторін та оголосив перерву перед стадією дослідження доказів до 26.10.2026. Ухвалою від 07.10.2026 про оголошену перерву повідомлено третю особу.

У судовому засіданні 26.10.2026 суд завершив розгляд справи по суті та проголосив вступну і резолютивну частини рішення.

3. Позиції сторін.

3.1. Позиція позивача.

Позивач зазначає, що до 31.12.2019 виконував функції оператора газотранспортної системи та забезпечував транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Національний університет «Одеська юридична академія», за твердженням позивача, у спірний період використовував природний газ для виробництва теплової енергії з метою опалення та постачання гарячої води населенню, а тому належить до підприємств, на які поширюється дія статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Позивач посилається на частину другу статті 8 зазначеного Закону, відповідно до якої підприємства, що протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником номінацій та не мають підписаних із постачальником актів приймання-передачі щодо таких обсягів, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, рівними щомісячними частинами компенсувати особі, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи, вартість відповідного природного газу та послуг його транспортування.

На думку позивача, відповідне грошове зобов`язання відповідача виникло безпосередньо із закону та не залежить від укладення між сторонами окремого договору або попереднього встановлення заборгованості судовим рішенням.

Позивач стверджує, що у січні 2016 року відповідач фактично спожив 134,738 тис. куб. м природного газу. Із цього обсягу 72,359 тис. куб. м були поставлені ТОВ «Одесагаз-Постачання» та підтверджені договорами й актами приймання-передачі. Різниця між загальним фактичним споживанням та документально оформленим постачанням становить 62,379 тис. куб. м.

Саме цей обсяг, за доводами позивача, відповідач відібрав із газотранспортної системи без поданих постачальником номінацій та без підписаних із постачальником актів приймання-передачі.

На підтвердження загального обсягу фактичного споживання позивач посилається на складені АТ «Одесагаз» звіт про фактичні обсяги розподілу природного газу за постачальниками за січень 2016 року та реєстр обсягів природного газу, використаних споживачами за договорами з НАК «Нафтогаз України».

Позивач також посилається на лист АТ «Одесагаз» від 15.05.2026 №904 та доданий до нього перелік об`єктів споживання і вузлів обліку газу. За наданою оператором газорозподільної системи інформацією, загальний обсяг природного газу, розподіленого відповідачу в січні 2016 року, становив 134,738 тис. куб. м та складався з двох груп.

До першої групи, віднесеної до категорії виробництва теплової енергії для населення, включено природний газ загальним обсягом 62,379 тис. куб. м, спожитий за такими об`єктами:

· гуртожиток на вул. Успенській, 30 — 13,288 тис. куб. м;

· гуртожиток на вул. Кленовій, 8 — 15,463 тис. куб. м;

· гуртожиток №3 на Фонтанській дорозі, 71 — 14,546 тис. куб. м;

· гуртожиток №5 на вул. Льва Толстого, 24 — 4,955 тис. куб. м;

· гуртожиток №6 на вул. Академічній, 30 — 14,127 тис. куб. м.

До другої групи, віднесеної до бюджетної категорії та постачальника ТОВ «Одесагаз-Постачання», включено природний газ загальним обсягом 72,359 тис. куб. м, спожитий за такими об`єктами:

· будівля на Фонтанській дорозі, 23-А — 7,140 тис. куб. м;

· навчальний корпус на вул. Рішельєвській, 28 — 19,104 тис. куб. м;

· гуртожиток на вул. Кленовій, 8 — 43,645 тис. куб. м;

· навчальний корпус на вул. Академічній, 5 — 1,618 тис. куб. м;

· юридична клініка на вул. Черняховського, 2 — 0,852 тис. куб. м.

Позивач наголошує, що природний газ обсягом 72,359 тис. куб. м, поставлений ТОВ «Одесагаз-Постачання» та оформлений актами приймання-передачі, не є предметом цього спору. Спірні 62,379 тис. куб. м, за його твердженням, становлять інший обсяг природного газу, спожитий за іншими об`єктами та за іншою категорією споживання.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону №1730-VIII спірний обсяг позивач визначив як різницю між загальним фактичним споживанням за даними оператора газорозподільної системи — 134,738 тис. куб. м та обсягом поставленого природного газу, підтвердженим договорами й актами приймання-передачі, — 72,359 тис. куб. м.

На підтвердження відсутності номінацій позивач посилається на відомості НАК «Нафтогаз України» та матеріали щодо номінацій на січень 2016 року, в яких відповідач відсутній у переліках споживачів, для яких подавалися номінації.

При цьому договір постачання природного газу №148/16-ТЕ між НАК «Нафтогаз України» та відповідачем укладений 29.02.2016 і поширювався на постачання природного газу в період із 01.02.2016 до 31.03.2016. Тому, на думку позивача, цей договір не підтверджує постачання відповідачу природного газу у січні 2016 року.

Позивач також посилається на обставини, встановлені під час розгляду справи №916/1004/18 за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «Одесагаз» про стягнення вартості послуг балансування. За твердженням позивача, під час розгляду цієї справи АТ «Одесагаз» підтвердило, що обсяг природного газу, відібраного НУ «Одеська юридична академія» у січні 2016 року без номінації постачальника, становив 62,379 тис. куб. м, а постачальником такого газу мав бути суб`єкт, на якого були покладені спеціальні обов`язки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Щодо справи №916/2409/19 позивач зазначає, що предмет і правові підстави попереднього та цього позовів не є тотожними. У справі №916/2409/19 заявлялися вимоги про повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Натомість у цій справі позивач просить стягнути щомісячні платежі з компенсації вартості природного газу та послуг його транспортування на підставі частин другої та третьої статті 8 Закону №1730-VIII. Відповідний обов`язок виник із 01.10.2021, тобто після ухвалення рішення у справі №916/2409/19.

Позивач вважає, що висновки у справі №916/2409/19 не спростовують наданих у цій справі відомостей АТ «Одесагаз» щодо загального споживання 134,738 тис. куб. м та його розподілу за окремими об`єктами, вузлами обліку і категоріями споживання.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що надані відповідачем договори та акти підтверджують постачання лише 72,359 тис. куб. м природного газу та не стосуються спірного обсягу 62,379 тис. куб. м. Відповідач не надав договору з постачальником, номінації та підписаних актів приймання-передачі саме щодо спірного обсягу.

Позивач вважає, що відсутність таких документів у сукупності з відомостями оператора газорозподільної системи підтверджує відбір відповідачем 62,379 тис. куб. м природного газу без номінації постачальника.

Вартість спірного природного газу позивач визначив відповідно до ціни його реалізації відповідній категорії споживачів, установленої Положенням про покладення спеціальних обов`язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758. За розрахунком позивача, вартість 62,379 тис. куб. м природного газу становить 132 548,39 грн.

Вартість послуг транспортування цього обсягу визначена позивачем із застосуванням тарифу, встановленого постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3159, та становить 30 016,76 грн.

Загальна сума компенсації вартості природного газу та послуг його транспортування становить 162 565,15 грн і підлягає сплаті протягом 72 місяців рівними частинами. Щомісячний платіж складається з 1 840,95 грн вартості природного газу та 416,90 грн вартості послуг його транспортування.

За період із 01.10.2021 до 30.06.2026 відповідач не здійснив 57 щомісячних платежів. Унаслідок цього, за розрахунком позивача, утворилася заборгованість у сумі 128 697,45 грн, з яких 104 934,15 грн становить компенсація вартості природного газу, а 23 763,30 грн — компенсація вартості послуг його транспортування.

На підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував 8 586,70 грн трьох процентів річних, з яких 7 001,21 грн нараховано на заборгованість з компенсації вартості газу та 1 585,49 грн — на заборгованість з компенсації вартості транспортування.

Крім того, позивач нарахував 33 532,76 грн інфляційних втрат, з яких 27 931,36 грн нараховано на заборгованість з компенсації вартості газу та 5 601,40 грн — на заборгованість з компенсації вартості його транспортування.

Позивач зазначає, що листами від 26.10.2021 №1001ВИХ-21-8042, від 10.12.2021 №1001ВИХ-21-9653, від 27.07.2022 №1001ВИХ-22-2439 та від 09.05.2023 №1001ВИХ-23-4013 звертався до відповідача щодо виконання встановленого законом обов`язку, однак відповідач відповідних платежів не здійснив.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача 128 697,45 грн основного боргу, 8 586,70 грн трьох процентів річних та 33 532,76 грн інфляційних втрат.

3.2. Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає заявлені вимоги безпідставними, необґрунтованими і такими, що суперечать обставинам, установленим судовими рішеннями у справі №916/2409/19.

У заяві про закриття провадження відповідач посилався на пункт 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та зазначав про наявність рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі №916/2409/19, яке набрало законної сили.

За твердженням відповідача, у справі №916/2409/19 та у цій справі спір виник між тими самими сторонами щодо того самого природного газу в обсязі 62,379 тис. куб. м, нібито відібраного НУ «Одеська юридична академія» у січні 2016 року.

Відповідач вважає, що зміна правового обґрунтування позову, порядку визначення вартості природного газу та розміру заявленої до стягнення суми не змінює фактичних підстав вимог. В обох справах позивач посилається на відбір відповідачем у січні 2016 року одного й того самого обсягу природного газу без належно оформленого постачання.

На цій підставі відповідач просив закрити провадження у справі у зв`язку з наявністю рішення, яке набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Заперечуючи проти позову по суті, відповідач посилається на обставини, встановлені під час розгляду справи №916/2409/19.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі №916/2409/19 у задоволенні позову АТ «Укртрансгаз» до НУ «Одеська юридична академія» про повернення природного газу в обсязі 62,379 тис. куб. м та стягнення 352 666,54 грн його вартості відмовлено повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 зазначене рішення залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз».

Відповідач зазначає, що під час розгляду справи №916/2409/19 суди дослідили обставини постачання й оплати природного газу в січні 2016 року та надали оцінку твердженню АТ «Укртрансгаз» про відбір відповідачем 62,379 тис. куб. м природного газу з газотранспортної системи.

Зокрема, судами встановлено, що 17.09.2015 між НУ «Одеська юридична академія» та ТОВ «Одесагаз-Постачання» укладено договори постачання природного газу №000351(3) та №009201(3)-БТ.

За договором №000351(3) постачання здійснювалося для об`єктів відповідача на вул. Академічній, 5 та вул. Черняховського, 2. За договором №009201(3)-БТ природний газ постачався для об`єктів на вул. Рішельєвській, 28, Фонтанській дорозі, 23-А та вул. Кленовій, 8.

Додатковими угодами від 25.09.2015 строк дії обох договорів у частині постачання природного газу продовжено до 31.03.2016. Отже, на думку відповідача, ці договори були чинними у січні 2016 року.

Відповідач також посилається на укладені 29.02.2016 з ТОВ «Одесагаз-Постачання» договори №000351Т та №009201-БТ. Дія договору №009201-БТ поширювалася на відносини, які фактично склалися між сторонами з 01.01.2016, а договору №000351Т — з 01.02.2016.

За доводами відповідача, постачання природного газу в січні 2016 року підтверджується тристоронніми актами, підписаними НУ «Одеська юридична академія», ТОВ «Одесагаз-Постачання» та АТ «Одесагаз».

Відповідно до актів ТОВ «Одесагаз-Постачання» передало відповідачу 72,359 тис. куб. м природного газу, з яких 2,470 тис. куб. м поставлено за договором №000351(3), а 69,889 тис. куб. м — за договором №009201(3)-БТ.

Вартість поставленого природного газу становила 629 566,72 грн та була повністю сплачена відповідачем ТОВ «Одесагаз-Постачання». На підтвердження оплати відповідач посилається на банківські виписки та платіжні доручення на суми 21 490,49 грн, 310 268,02 грн і 297 808,21 грн.

Реальність господарських операцій, за доводами відповідача, також підтверджується податковими накладними від 03.03.2016 №58, від 10.03.2016 №165 та від 11.03.2016 №200, які зареєстровані в установленому порядку.

Відповідач наголошує, що зазначені договори, акти приймання-передачі, банківські виписки, платіжні документи та податкові накладні є первинними документами, складеними безпосередніми учасниками відповідних господарських операцій.

На думку відповідача, ці документи підтверджують, що у січні 2016 року він мав постачальника природного газу, газ був отриманий на виконання договірних зобов`язань, а його вартість сплачена повністю.

Відповідач посилається на висновок судів у справі №916/2409/19 про те, що відомості АТ «Укртрансгаз» щодо набуття НУ «Одеська юридична академія» у січні 2016 року з газотранспортної системи природного газу в обсязі 62,379 тис. куб. м спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

Апеляційний суд у справі №916/2409/19 також установив, що у січні 2016 року відповідач мав постачальника природного газу, постачання здійснювалося на виконання укладених договорів, вартість газу сплачена в повному обсязі, а відповідач не перевищив погоджених обсягів його споживання.

Відповідач вважає ці обставини преюдиційними відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справі за участю тих самих сторін.

Інша правова кваліфікація вимог та посилання позивача на статтю 8 Закону №1730-VIII, на думку відповідача, не змінюють установлених судами фактичних обставин січня 2016 року та не дають підстав повторно встановлювати протилежний факт щодо того самого споживача, періоду й обсягу природного газу.

Відповідач також зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами фактичного споживання НУ «Одеська юридична академія» у січні 2016 року природного газу в загальному обсязі 134,738 тис. куб. м.

Подані позивачем реєстри, звіти та інші відомості АТ «Одесагаз», на думку відповідача, не спростовують первинних документів, досліджених у справі №916/2409/19, та не підтверджують споживання відповідачем додаткових 62,379 тис. куб. м природного газу понад обсяг, поставлений ТОВ «Одесагаз-Постачання».

Відсутність відповідача у матеріалах щодо номінацій НАК «Нафтогаз України» підтверджує лише те, що зазначена компанія не подала номінацію для відповідача. Ця обставина, на думку відповідача, сама по собі не доводить фактичного відбору додаткового обсягу природного газу з газотранспортної системи.

Відповідач також заперечує, що подані позивачем документи підтверджують належність йому спірного природного газу. За твердженням відповідача, позивач не довів, що саме природний газ в обсязі 62,379 тис. куб. м, який нібито спожитий відповідачем, належав АТ «Укртрансгаз» або був використаний ним для балансування газотранспортної системи.

Щодо посилання позивача на рішення у справі №916/1004/18 відповідач зазначає, що НУ «Одеська юридична академія» не було учасником цієї справи. Відповідно, встановлені в ній обставини не мають для відповідача преюдиційного значення.

Крім того, справа №916/1004/18 стосувалася правовідносин між АТ «Укртрансгаз» та АТ «Одесагаз» щодо оплати послуг балансування. Наведення у судовому рішенні змісту поданих учасниками реєстрів і довідок, на думку відповідача, не означає встановлення судом факту споживання НУ «Одеська юридична академія» природного газу без номінації.

Відповідач вважає, що позивач не довів фактичного відбору 62,379 тис. куб. м природного газу, відсутності постачальника щодо належно встановленого обсягу та інших передбачених статтею 8 Закону №1730-VIII умов виникнення грошового зобов`язання.

Оскільки існування основного грошового зобов`язання не доведено, відповідач також заперечує проти стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1. Обставини, встановлені при розгляді даної справи.

До 31.12.2019 АТ «Укртрансгаз» виконувало функції оператора газотранспортної системи.

Між НУ «Одеська юридична академія» та оператором газорозподільної системи існували правовідносини з розподілу природного газу, що підтверджується заявою-приєднанням від 26.01.2016 №009201 до умов типового договору розподілу природного газу та присвоєнням відповідачу ЕІС-коду.

У січні 2016 року між відповідачем і ТОВ «Одесагаз-Постачання» існували договірні відносини з постачання природного газу.

До матеріалів справи подано договори постачання природного газу №000351(3) та №009201(3)-БТ від 17.09.2015, а також додаткові угоди, якими строк їх дії у частині постачання природного газу продовжено до 31.03.2016.

За договором №000351(3) природний газ постачався для об`єктів відповідача на вул. Академічній, 5 та вул. Черняховського, 2.

За договором №009201(3)-БТ природний газ постачався для об`єктів на вул. Рішельєвській, 28, Фонтанській дорозі, 23-А та вул. Кленовій, 8.

Матеріали справи містять підписані НУ «Одеська юридична академія», ТОВ «Одесагаз-Постачання» та АТ «Одесагаз» акти приймання-передачі природного газу за січень 2016 року щодо таких обсягів:

· 19,104 тис. куб. м;

· 43,645 тис. куб. м;

· 0,852 тис. куб. м;

· 1,618 тис. куб. м;

· 7,140 тис. куб. м.

Загальний обсяг природного газу, переданого відповідачу ТОВ «Одесагаз-Постачання» за зазначеними актами, становить 72,359 тис. куб. м.

Позивач на підтвердження фактичного споживання відповідачем додаткового обсягу природного газу подав:

· звіт АТ «Одесагаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу за постачальниками за січень 2016 року;

· реєстр обсягів природного газу, використаних споживачами за договорами з НАК «Нафтогаз України» у січні 2016 року;

· зведений реєстр фактичних обсягів розподілу природного газу;

· матеріали щодо поданих НАК «Нафтогаз України» номінацій;

· лист АТ «Одесагаз» від 15.05.2026 №904 та доданий до нього перелік об`єктів споживання і вузлів обліку газу;

· договір постачання природного газу №148/16-ТЕ від 29.02.2016;

· інформацію щодо цін на природний газ;

· постанову НКРЕКП від 29.12.2015 №3159 щодо тарифу на транспортування природного газу;

· розрахунок основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат;

· листування з відповідачем щодо сплати компенсації;

· судові рішення у справах №916/1004/18 та №916/2409/19.

У реєстрі обсягів природного газу, використаних споживачами за договорами з НАК «Нафтогаз України» у січні 2016 року, щодо НУ «Одеська юридична академія» зазначено обсяг за алокацією 62,379 тис. куб. м, тоді як графа щодо обсягу згідно з підтвердженою номінацією не заповнена.

Водночас звіт АТ «Одесагаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу за постачальниками містить лише агреговані показники та не ідентифікує відповідача. Матеріали НАК «Нафтогаз України» щодо номінацій на січень 2016 року не містять НУ «Одеська юридична академія» у переліках споживачів, для яких ця компанія подавала номінації.

Договір №148/16-ТЕ між НАК «Нафтогаз України» та НУ «Одеська юридична академія» укладений 29.02.2016 і передбачав постачання природного газу в період із 01.02.2016 до 31.03.2016 для виробництва теплової енергії з метою опалення та гарячого водопостачання гуртожитків Університету.

Договору постачання природного газу між НАК «Нафтогаз України» та відповідачем на січень 2016 року, а також підписаних між ними актів приймання-передачі природного газу за цей місяць до матеріалів справи не подано.

Листом від 15.05.2026 №904 АТ «Одесагаз» повідомило про наявність договірних відносин із відповідачем щодо розподілу природного газу та надало перелік об`єктів споживання і приладів обліку.

АТ «Одесагаз» також повідомило, що паперові акти за січень 2016 року не збереглися у зв`язку із закінченням установленого строку їх зберігання.

У додатку до листа АТ «Одесагаз» обсяги природного газу, розподілені НУ «Одеська юридична академія» у січні 2016 року, поділено на дві групи.

До групи, віднесеної до НАК «Нафтогаз України» та категорії виробництва теплової енергії для населення, включено:

· гуртожиток на вул. Успенській, 30 — 13,288 тис. куб. м;

· гуртожиток на вул. Кленовій, 8, лічильник №040301 — 15,463 тис. куб. м;

· гуртожиток №3 на Фонтанській дорозі, 71 — 14,546 тис. куб. м;

· гуртожиток №5 на вул. Льва Толстого, 24 — 4,955 тис. куб. м;

· гуртожиток №6 на вул. Академічній, 30 — 14,127 тис. куб. м.

Загальний обсяг природного газу за цією групою становить 62,379 тис. куб. м.

До групи, віднесеної до ТОВ «Одесагаз-Постачання» та бюджетної категорії, включено:

· будівлю на Фонтанській дорозі, 23-А — 7,140 тис. куб. м;

· навчальний корпус на вул. Рішельєвській, 28 — 19,104 тис. куб. м;

· гуртожиток на вул. Кленовій, 8, лічильник №040301 — 43,645 тис. куб. м;

· навчальний корпус на вул. Академічній, 5 — 1,618 тис. куб. м;

· юридичну клініку на вул. Черняховського, 2 — 0,852 тис. куб. м.

Загальний обсяг природного газу за цією групою становить 72,359 тис. куб. м.

Один і той самий об`єкт на вул. Кленовій, 8 та один і той самий лічильник №040301 зазначені в обох групах: з обсягом 15,463 тис. куб. м у першій групі та з обсягом 43,645 тис. куб. м у другій групі.

Шляхом додавання обсягів двох груп позивач визначив загальне фактичне споживання відповідачем у січні 2016 року в розмірі 134,738 тис. куб. м.

Спірний обсяг 62,379 тис. куб. м позивач визначив як різницю між загальним фактичним споживанням 134,738 тис. куб. м та обсягом 72,359 тис. куб. м, поставленим ТОВ «Одесагаз-Постачання» і підтвердженим актами приймання-передачі.

Вартість спірного природного газу позивач визначив у сумі 132 548,39 грн, а вартість послуг його транспортування — у сумі 30 016,76 грн.

Щомісячну частину компенсації позивач визначив у розмірі 1 840,95 грн вартості природного газу та 416,90 грн вартості послуг його транспортування.

За розрахунком позивача, за період із 01.10.2021 до 30.06.2026 відповідач не сплатив 57 із 72 щомісячних частин компенсації, унаслідок чого утворився основний борг у сумі 128 697,45 грн.

На суму основного боргу позивач нарахував 8 586,70 грн трьох процентів річних та 33 532,76 грн інфляційних втрат.

Листами від 26.10.2021 №1001ВИХ-21-8042, від 10.12.2021 №1001ВИХ-21-9653, від 27.07.2022 №1001ВИХ-22-2439 та від 09.05.2023 №1001ВИХ-23-4013 позивач звертався до відповідача щодо сплати компенсації.

4.2. Обставини розгляду справи №916/2409/19.

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2409/19 за позовом АТ «Укртрансгаз» до НУ «Одеська юридична академія».

У цій справі АТ «Укртрансгаз» просило зобов`язати НУ «Одеська юридична академія» повернути в натурі безпідставно набуте майно — природний газ в обсязі 62,379 тис. куб. м та стягнути 352 666,54 грн його вартості.

Позов був обґрунтований тим, що відповідач у січні 2016 року відібрав із газотранспортної системи природний газ в обсязі 62,379 тис. куб. м за відсутності поданого до газотранспортної системи ресурсу постачальника.

На підтвердження позову АТ «Укртрансгаз» подало, зокрема:

· інформацію про споживачів, які використали природний газ із мереж операторів газорозподільних систем без підтверджених номінацій у 2016 році, у якій щодо НУ «Одеська юридична академія» зазначено 62,379 тис. куб. м;

· договір про закупівлю природного газу від 27.04.2015 №1504000825-ВТВ, укладений між НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укртрансгаз»;

· акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 між НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укртрансгаз»;

· договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 20.05.2016;

· документи щодо обсягів газу, віднесених на оператора газорозподільної системи;

· судові рішення у справі №916/1004/18.

НУ «Одеська юридична академія», ТОВ «Одесагаз-Постачання» та АТ «Одесагаз» подали до суду:

· договори постачання природного газу №000351(3) та №009201(3)-БТ від 17.09.2015;

· додаткові угоди про продовження строку дії цих договорів до 31.03.2016;

· акти приймання-передачі природного газу за січень 2016 року;

· акти приймання-передачі природного газу та послуг із його транспортування розподільними газопроводами;

· банківські виписки;

· платіжні доручення;

· податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію;

· письмові пояснення щодо постачальника, обсягів та оплати природного газу.

Під час розгляду справи №916/2409/19 суд установив, що 17.09.2015 між ТОВ «Одесагаз-Постачання» та НУ «Одеська юридична академія» укладено договори постачання природного газу №000351(3) та №009201(3)-БТ.

Додатковими угодами від 25.09.2015 строк дії цих договорів у частині постачання природного газу продовжено до 31.03.2016.

На виконання зазначених договорів ТОВ «Одесагаз-Постачання» у січні 2016 року передало відповідачу 72,359 тис. куб. м природного газу, з яких 2,470 тис. куб. м — за договором №000351(3), а 69,889 тис. куб. м — за договором №009201(3)-БТ.

Постачання природного газу оформлене актами приймання-передачі, підписаними учасниками відповідних господарських операцій.

Вартість поставленого природного газу становила 629 566,72 грн та була сплачена НУ «Одеська юридична академія» ТОВ «Одесагаз-Постачання» у повному обсязі.

Оплата підтверджена банківськими виписками і платіжними дорученнями на суми 21 490,49 грн, 310 268,02 грн та 297 808,21 грн.

Здійснення господарських операцій також підтверджено податковими накладними від 03.03.2016 №58, від 10.03.2016 №165 та від 11.03.2016 №200 і квитанціями про їх реєстрацію.

Суд установив, що в січні 2016 року НУ «Одеська юридична академія» мало постачальника природного газу, постачання здійснювалося на виконання договірних зобов`язань, а його вартість була сплачена відповідачем у повному обсязі.

У рішенні від 09.09.2020 суд зазначив, що відомості АТ «Укртрансгаз» про набуття відповідачем у січні 2016 року з газотранспортної системи природного газу в обсязі 62,379 тис. куб. м спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

Суд також установив, що подані АТ «Укртрансгаз» докази не підтверджують отримання відповідачем природного газу внаслідок його безпідставного відбору з газотранспортної системи.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд установив, що в січні 2016 року у відповідача був постачальник природного газу, газ постачався на виконання укладених договорів, відповідач не перевищив погоджених обсягів споживання, а вартість отриманого газу сплачена повністю.

Апеляційний суд погодився з висновком про те, що відомості щодо відбору відповідачем із газотранспортної системи 62,379 тис. куб. м природного газу спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз». Рішення у справі №916/2409/19 набрало законної сили.

4.3. Обставини розгляду справи №916/1004/18.

У справі №916/1004/18 сторонами спору були АТ «Укртрансгаз» та АТ «Одесагаз». НУ «Одеська юридична академія» участі у цій справі не брало.

Предметом спору було стягнення з АТ «Одесагаз» заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за договором транспортування природного газу від 01.03.2016 №1512000741.

Спір виник у зв`язку з проведеним АТ «Укртрансгаз» коригуванням обсягів негативних місячних небалансів АТ «Одесагаз» за попередні газові місяці.

У справі досліджувалися складені щодо АТ «Одесагаз» акти надання послуг балансування, рахунки, звіти про поділ фактичних обсягів природного газу, зведені реєстри, інформація щодо надходження газу в точки входу та його розподілу в точках виходу, а також листи НАК «Нафтогаз України», на підставі яких АТ «Укртрансгаз» здійснило коригування раніше визначених небалансів.

У довідках щодо обсягів природного газу, віднесених на оператора газорозподільної системи, було зазначено негативний місячний небаланс АТ «Одесагаз» за січень 2016 року в загальному обсязі 124,553 тис. куб. м.

У складі цього показника в документах зазначено 62,379 тис. куб. м щодо споживача НУ «Одеська юридична академія», 6,769 тис. куб. м щодо ПТРБ у місті Одесі, 5,950 тис. куб. м щодо Тарутинського професійного аграрного ліцею та 49,455 тис. куб. м щодо КЕВ міста Одеси.

Отже, у рішенні у справі №916/1004/18 показник 62,379 тис. куб. м щодо НУ «Одеська юридична академія» наведено як складову змісту довідок, реєстрів та інформації, поданих учасниками спору для визначення негативного небалансу АТ «Одесагаз».

Безпосереднім предметом дослідження у справі №916/1004/18 були правомірність коригування АТ «Укртрансгаз» раніше визначених обсягів небалансу та наявність у АТ «Одесагаз» обов`язку сплатити вартість послуг балансування після такого коригування.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.10.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Суд установив, що АТ «Укртрансгаз» після оформлення послуг балансування та виставлення первинних рахунків здійснило коригування небалансів за попередні періоди на підставі отриманих пізніше листів і реєстрів.

Суд виходив із того, що договір і Кодекс газотранспортної системи не передбачали права оператора повторно коригувати вже визначену вартість послуг балансування після закінчення установлених строків.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд додатково зазначив, що коригуючі акти за попередні періоди складалися на підставі листів без фактичного надання нових послуг балансування.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2018 та постанову апеляційного суду від 21.02.2019 залишено без змін.

Верховний Суд погодився з тим, що оператор газотранспортної системи не наділений правом здійснювати подальший перерахунок місячних небалансів за газові місяці, щодо яких послуги балансування вже були оформлені.

Верховний Суд також зазначив, що встановлення причин виникнення негативного місячного небалансу, зокрема внаслідок несанкціонованого відбору природного газу окремими споживачами, не впливало на обов`язок оператора своєчасно визначити обсяг і вартість послуг балансування відповідно до договору та Кодексу газотранспортної системи.

Питання про наявність у НУ «Одеська юридична академія» обов`язку повернути або оплатити 62,379 тис. куб. м природного газу у справі №916/1004/18 не вирішувалося.

Первинні документи щодо постачання природного газу безпосередньо НУ «Одеська юридична академія» та здійснення ним розрахунків із постачальником у цій справі не досліджувалися.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо мотивів відхилення заяви відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 цього Кодексу.

Для закриття провадження за наведеною підставою необхідна одночасна тотожність сторін, предмета та підстав позовів. Відсутність тотожності хоча б одного із цих елементів виключає закриття провадження.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить ухвалити судове рішення.

Підставу позову становлять фактичні обставини матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення спірних прав та обов`язків і якими позивач обґрунтовує заявлену вимогу.

Суд вказує, що склад сторін у справах №916/2409/19 та №916/3001/26 є однаковим: позивачем є АТ «Укртрансгаз», а відповідачем — НУ «Одеська юридична академія».

Крім того, обидва спори також пов`язані з твердженням АТ «Укртрансгаз» про відбір відповідачем у січні 2016 року природного газу в обсязі 62,379 тис. куб. м.

Водночас підставою позову у справі №916/2409/19 було твердження про набуття і збереження відповідачем належного позивачу природного газу без достатньої правової підстави. Заявлені вимоги ґрунтувалися на статтях 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Отже, у справі №916/2409/19 суд вирішував питання про наявність між сторонами кондикційного зобов`язання та обов`язок відповідача повернути безпідставно набуте майно або відшкодувати його вартість.

У справі №916/3001/26 предметом позову є стягнення 57 із 72 щомісячних частин компенсації вартості природного газу та послуг його транспортування, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Виникнення відповідного грошового зобов`язання позивач пов`язує з частиною другою статті 8 Закону №1730-VIII, відповідно до якої компенсація сплачується протягом 72 місяців рівними щомісячними частинами, починаючи з 01.10.2021.

На час ухвалення рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі №916/2409/19 обов`язок сплачувати передбачені частиною другою статті 8 Закону №1730-VIII щомісячні платежі не міг бути предметом судового розгляду.

У справі №916/2409/19 також не заявлялися та не вирішувалися вимоги про компенсацію вартості послуг транспортування природного газу, сплату щомісячних частин такої компенсації, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку з їх простроченням.

За таких обставин відсутня передбачена пунктом 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України одночасна тотожність сторін, предмета і підстав позовів, що виключає можливість закриття провадження у справі.

5.2. Щодо суті спору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, для виконання якого встановлено строк, підлягає виконанню у цей строк.

Позивач пов`язує виникнення у відповідача грошового зобов`язання з частиною другою статті 8 Закону №1730-VIII.

Відповідно до зазначеної норми підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником номінацій і не мають підписаних із постачальником актів приймання-передачі щодо таких обсягів, зобов`язані компенсувати особі, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи, вартість відповідного природного газу та послуг його транспортування.

Компенсація здійснюється протягом 72 місяців рівними щомісячними частинами починаючи з 01.10.2021.

За частиною третьою статті 8 Закону №1730-VIII відповідні обсяги природного газу визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу за даними алокацій або звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого або придбаного природного газу, підтвердженими договорами й актами приймання-передачі за відповідний період.

Отже, Позивач має довести належність відповідача до визначеного законом кола підприємств, фактичний відбір ним природного газу у встановлений законом період, конкретний обсяг такого відбору, відсутність номінації постачальника та підписаних із постачальником актів приймання-передачі саме щодо цього обсягу, а також настання строку сплати відповідних частин компенсації.

У постанові від 16.02.2024 у справі №905/2044/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з того, що частина друга статті 8 Закону №1730-VIII установлює спеціальний порядок компенсації вартості природного газу та послуг із його транспортування за наявності передбачених цією нормою умов.

Разом із тим у справі №905/2044/19 факт відбору природного газу без номінацій, конкретні обсяги такого відбору та відсутність підписаних актів приймання-передачі були встановлені судами у попередніх справах та не заперечувалися учасниками.

Водночас, у справі, що розглядається, саме факт споживання відповідачем у січні 2016 року додаткових 62,379 тис. куб. м природного газу, відсутність номінації та актів щодо цього обсягу є спірними.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 79 цього Кодексу обставина вважається доведеною, якщо докази, подані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як установлено судом, позивач визначив спірний обсяг 62,379 тис. куб. м як різницю між загальним фактичним споживанням 134,738 тис. куб. м, зазначеним у документах АТ «Одесагаз», та 72,359 тис. куб. м природного газу, постачання якого ТОВ «Одесагаз-Постачання» оформлене актами приймання-передачі.

При цьому обставина щодо відбору НУ «Одеська юридична академія» у січні 2016 року природного газу в обсязі 62,379 тис. куб. м уже була предметом безпосереднього дослідження у справі №916/2409/19 між тими самими сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи за участю тих самих осіб або особи, стосовно якої такі обставини встановлені.

Правова оцінка факту, надана судом в іншій справі, не є обов`язковою.

Отже, преюдиційне значення мають установлені судом фактичні обставини, а не висновки щодо застосування до них певної норми права, обраного способу захисту або наявності відповідного виду зобов`язання.

У справі №916/2409/19 суди досліджували договори постачання природного газу, додаткові угоди до них, акти приймання-передачі, банківські виписки, платіжні доручення, податкові накладні та інші первинні документи.

Суди встановили, що в січні 2016 року постачальником природного газу для відповідача було ТОВ «Одесагаз-Постачання», постачання здійснювалося на виконання чинних договорів, а вартість поставленого природного газу була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Суд також бере до уваги, що під час розгляду справи №916/2409/19 позивач не стверджував про споживання відповідачем у січні 2016 року природного газу в загальному обсязі 134,738 тис. куб. м. Позивач не зазначав, що спірні 62,379 тис. куб. м були спожиті відповідачем додатково до 72,359 тис. куб. м природного газу, поставленого ТОВ «Одесагаз-Постачання» та оформленого актами приймання-передачі.

Після подання відповідачем і третіми особами договорів, актів приймання-передачі та платіжних документів позивач також не обґрунтовував свої вимоги тим, що зазначені документи стосуються лише частини загального обсягу споживання, а 62,379 тис. куб. м становлять інший, додатковий обсяг природного газу, наполягаючи на тому, що саме 62,379 тис. куб. м природного газу були відібрані відповідачем із газотранспортної системи без достатньої правової підстави.

Натомість суди встановили наявність у відповідача постачальника, документальне оформлення постачання природного газу та повну оплату його вартості, у зв`язку із чим відомості про відбір 62,379 тис. куб. м були визнані такими, що спростовуються первинними документами, що і зумовило відмову у задоволенні позову.

Доводи про загальне споживання 134,738 тис. куб. м та про додатковий характер 62,379 тис. куб. м щодо оформлених актами 72,359 тис. куб. м позивач уперше навів у цій справі з посиланням на отриманий у 2026 році лист АТ «Одесагаз» і доданий до нього ретроспективний розподіл обсягів за об`єктами та категоріями споживання.

Так, надані позивачем акти приймання-передачі підтверджують постачання відповідачу ТОВ «Одесагаз-Постачання» у січні 2016 року 72,359 тис. куб. м природного газу. Ці акти є первинними документами, складеними безпосередніми учасниками господарських операцій. Факт постачання 72,359 тис. куб. м був встановлений також у справі №916/2409/19 та сторонами не заперечується.

На підтвердження загального споживання відповідачем 134,738 тис. куб. м. позивач посилається на звіти, реєстри та лист АТ «Одесагаз» від 15.05.2026 №904 з додатком щодо об`єктів споживання і вузлів обліку.

У додатку зазначено дві групи обсягів: 62,379 тис. куб. м, віднесених до НАК «Нафтогаз України» та категорії виробництва теплової енергії для населення, і 72,359 тис. куб. м, віднесених до ТОВ «Одесагаз-Постачання» та бюджетної категорії.

Водночас, суд вважає, що загальний показник 134,738 тис. куб. м не підтверджений окремим первинним або підсумковим документом оператора газорозподільної системи.

Наданий позивачем звіт АТ «Одесагаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу за постачальниками за січень 2016 року містить лише агреговані показники за категоріями споживачів і постачальниками. НУ «Одеська юридична академія» у цьому звіті не зазначений, а обсяг природного газу, фактично розподілений саме відповідачу, з нього встановити неможливо.

Реєстр обсягів природного газу, використаних споживачами за договорами з НАК «Нафтогаз України», та доданий до листа АТ «Одесагаз» від 15.05.2026 №904 перелік об`єктів споживання не є алокаціями або звітами оператора газорозподільної системи у розумінні частини третьої статті 8 Закону №1730-VIII.

Зазначені документи мають похідний аналітичний характер і не містять вихідних показників засобів комерційного обліку на початок та кінець січня 2016 року, актів зняття таких показників, добових або місячних звітів вузлів обліку та належно оформленої алокації з деталізацією щодо всіх об`єктів відповідача.

Крім того, ці документи не містять розрахунку чи методики, за якою визначено загальне споживання відповідачем 134,738 тис. куб. м та здійснено розподіл цього обсягу між постачальниками і категоріями споживання.

Документи також не містять розрахунку або методики, за якою визначено загальне споживання 134,738 тис. куб. м та здійснено його розподіл між постачальниками і категоріями споживання.

Крім того, суд звертає увагу, що один і той самий об`єкт на вул. Кленовій, 8 та один і той самий лічильник №040301 одночасно включені до обох груп: з обсягом 15,463 тис. куб. м у складі спірних 62,379 тис. куб. м та з обсягом 43,645 тис. куб. м у складі оформлених актами 72,359 тис. куб. м.

Посилання у відповіді на відзив на те, що 62,379 тис. куб. м та 72,359 тис. куб. м спожиті за різними об`єктами, цієї суперечності не усуває, оскільки об`єкт на вул. Кленовій, 8 і лічильник №040301 зазначені в обох групах.

Повідомлення АТ «Одесагаз» про те, що паперові акти за січень 2016 року не збереглися після закінчення строку їх зберігання, не підтверджує відсутності таких актів у 2016 році та не доводить фактичного споживання додаткових 62,379 тис. куб. м.

Матеріали НАК «Нафтогаз України» підтверджують, що ця компанія не подала для відповідача номінацію на січень 2016 року.

Проте відсутність відповідача в номінаціях НАК «Нафтогаз України» не доводить фактичного споживання додаткових 62,379 тис. куб. м, загального споживання 134,738 тис. куб. м або відсутності номінації іншого постачальника.

Як установлено у справі №916/2409/19, у січні 2016 року постачальником відповідача було ТОВ «Одесагаз-Постачання».

Договір №148/16-ТЕ, укладений між НАК «Нафтогаз України» та відповідачем 29.02.2016 на період із 01.02.2016 до 31.03.2016, також не підтверджує фактичного споживання відповідачем додаткового обсягу природного газу в січні 2016 року.

Довід позивача про те, що відповідач мав надати договори, номінації та акти саме щодо 62,379 тис. куб. м, фактично перекладає на відповідача обов`язок доведення обставин, якими обґрунтовано позов, оскільки саме позивач повинен довести фактичне споживання додаткового обсягу природного газу, його відбір із газотранспортної системи без номінації постачальника та відсутність оформленого постачання щодо цього доведеного обсягу.

Суд також не приймає посилання позивача на судові рішення у справі №916/1004/18 як доказ споживання відповідачем 62,379 тис. куб. м природного газу.

Враховуючи, що НУ «Одеська юридична академія» не був учасником справи №916/1004/18, обставини, встановлені у цій справі стосовно інших учасників, не мають для відповідача преюдиційного значення згідно до ст.75 ГПК України.

Крім того, предметом справи №916/1004/18 був спір між АТ «Укртрансгаз» та АТ «Одесагаз» щодо оплати послуг балансування і правомірності коригування негативних місячних небалансів за попередні періоди.

Показник 62,379 тис. куб. м щодо НУ «Одеська юридична академія» був наведений у рішенні як частина змісту довідок, реєстрів та інформації, поданих учасниками тієї справи для визначення небалансу АТ «Одесагаз». Відтворення судом змісту поданого доказу не є встановленням факту споживання відповідачем конкретного обсягу природного газу.

Під час розгляду справи №916/1004/18 суди не досліджували первинні документи щодо постачання природного газу безпосередньо НУ «Одеська юридична академія» та здійснення ним розрахунків із постачальником.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 у справі №916/1004/18 зазначив, що встановлення причин виникнення негативного місячного небалансу, зокрема внаслідок несанкціонованого відбору природного газу окремими споживачами, не впливало на вирішення спору про порядок визначення вартості послуг балансування.

Отже, судові рішення у справі №916/1004/18 не підтверджують фактичного споживання НУ «Одеська юридична академія» у січні 2016 року додаткових 62,379 тис. куб. м природного газу.

Таким чином, суд вважає, що позивач не довів сукупності встановлених частиною другою статті 8 Закону №1730-VIII умов виникнення у відповідача обов`язку компенсувати вартість природного газу та послуг його транспортування, у зв`язку з чим вимога про стягнення 128 697,45 грн основного боргу задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних.

Вимоги про стягнення 8 586,70 грн трьох процентів річних та 33 532,76 грн інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.

Оскільки наявність простроченого грошового зобов`язання відповідача перед позивачем не доведена, підстави для застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України відсутні, що зумовлює відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

5.3. Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають під час виконання договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, витрати АТ «Укртрансгаз» зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення 170 816,91 грн відмовити.

2. Витрати Акціонерного товариства «Укртрансгаз» зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 02 листопада 2026 р.

Суддя Ю.М. Щавинська