Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №914/2473/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 Справа № 914/2473/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Капітанчук І. К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорівський м`ясокомбінат», м. Ходорів, Львівська обл.

про: стягнення 4 691 413,61 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Спаський А.Ю.;

від відповідача: Павловський А.В.

Хід розгляду справи.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорівський м`ясокомбінат» про стягнення 4 691 413,61 грн.

Ухвалою від 10.08.2026 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 17.08.2026 суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

01.09.2026 через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву.

04.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, 09.09.2026 відповідач - заперечення.

22.09.2026 відповідач подав клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання в порядку ст. 90 ГПК України.

05.10.2026 відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, у якому просив у разі задоволення позову зменшити розмір штрафних санкцій до 479 000,00 грн. 06.10.2026 позивач подав заперечення на вказане клопотання.

20.10.2026 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів листа ПрАТ «Львівобленерго» № 133-07-7482 від 13.10.2026 з додатками щодо припинення електропостачання відповідача у грудні 2025 року - березні 2026 року та переліку складових ДПНП-П.

Розглянувши клопотання відповідача від 20.10.2026, суд дійшов висновку про його задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи має про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідач у відзиві повідомив суд про звернення до ПрАТ «Львівобленерго» із запитом від 26.08.2026 № 444, а сам лист ПрАТ «Львівобленерго» датований 13.10.2026, тобто отриманий після спливу строку на подання відзиву.

За таких обставин суд долучив вказані докази до матеріалів справи та оцінює їх у сукупності з іншими доказами.

У судове засідання 28.10.2026 з`явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, а в разі задоволення зменшити розмір неустойки.

Беручи до уваги предмет та підстави позову, закінчення процесуальних строків, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 28.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.11.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», правонаступником якого є ДП «Агенція оборонних закупівель», та ТОВ «Ходорівський м`ясокомбінат» укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 190/11-25-ХП (далі Договір) на поставку добового польового набору продуктів (ДПНП).

Як зазначає позивач, відповідач порушив строки поставки товару за заявками на поставку № F000084 (кінцевий строк 31.01.2026), № F000085 (кінцевий строк 28.02.2026) та № F000086 (кінцевий строк 31.03.2026), у зв`язку з чим на підставі п. 8.2 Договору позивачем нараховано 1 217 969,22 грн пені та 2 320 548,10 грн штрафу у розмірі 7 % вартості товару, строк поставки якого порушено понад 20 календарних днів.

Крім того, позивач вказує, що актами огляду якісного стану об`єктів санітарних заходів від 07.01.2026 та від 09.04.2026 зафіксовано розбіжності між фактично представленою та заявленою у листах-запрошеннях Постачальника партіями комплектувальних складових, що відповідно до п. 4 Додатку № 3 до Договору вважається хибним викликом, за який п. 8.4.1 Договору встановлено штраф у розмірі 87 000,00 грн за кожен випадок. Загальний розмір таких штрафів становить 261 000,00 грн.

Також позивач зазначає, що 29.12.2025 здійснив відповідачу попередню оплату в сумі 49 979 019,30 грн на строк до 25.03.2026. Станом на цю дату відповідач поставив товар лише на суму 27 619 885,80 грн, а залишок невикористаної попередньої оплати у сумі 22 359 133,50 грн у строк, встановлений п. 3.1 Договору, не повернув, закривши його поставками товару 23.04.2026, 29.04.2026, 01.05.2026 та 11.05.2026. За період прострочення з 31.03.2026 по 10.05.2026 позивач нарахував пеню на підставі п. 8.2.3 Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 526 281,79 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України 313 027,87 грн інфляційних втрат та 52 586,63 грн трьох процентів річних.

Повідомлення-вимоги про сплату штрафних санкцій № 22.3-3417 від 10.02.2026, № 22.3-4621 від 20.02.2026, № 22.3-5701 від 04.03.2026, № 22.3-11580 від 27.04.2026, № 22.3-13239 від 13.05.2026 та № 22.3-13872 від 18.05.2026 відповідач залишив без задоволення.

У відповіді на відзив та запереченнях на клопотання про зменшення неустойки позивач зазначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків; що Договір укладено для задоволення нагальних потреб оборони держави в умовах воєнного стану; що ст. 121-1 Бюджетного кодексу України має диспозитивний характер; що кожен акт від 07.01.2026 фіксує окреме порушення; що лист Замовника № 12.2-9789 від 13.04.2026 не є відмовою від права на стягнення штрафу; а наведені відповідачем обставини не є винятковими і не можуть бути підставою для зменшення неустойки.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує з таких підстав.

- позивач не довів направлення та отримання відповідачем повідомлень-вимог: надані скриншоти із системи електронного документообігу позивача не підтверджують факт відправлення та отримання документів, а тому, на думку відповідача, строк сплати штрафних санкцій не настав і право позивача не є порушеним.

- прострочення поставки сталося не з вини відповідача: 18.03.2026 Замовник листом № 8.3.-7027 повідомив про виявлені невідповідності щодо калорійності раціонів ДПНП, після надання відповідачем пояснень листом № 155 від 31.03.2026 Замовник листом № 8.3.-9653 від 10.04.2026 дозволив подальші поставки, а дозвіл на комплектування отримано 23.04.2026; за цей час у частини складових сплив термін придатності, що зумовило потребу в їх повторній закупівлі. На строки поставки, за твердженням відповідача, також вплинули відключення електроенергії, на підтвердження чого подано лист ПрАТ «Львівобленерго» № 133-07-7482 від 13.10.2026.

Відповідач також пояснює, що гарячі страви в реторт-пакетах, які входять до складу ДПНП-П, виготовляються в автоклаві, який має тривалий час виходити на заданий температурний режим. Раптове відключення електроенергії під час цього циклу зупиняє процес, призводить до псування сировини в камері і змушує повторювати цикл з початку.

- два штрафи по 87 000,00 грн за актами від 07.01.2026 нараховано за одне й те саме порушення: огляд стосувався однієї партії консервів м`ясорослинних «Картопля з яловичиною, овочами та перцем солодким» у кількості 507,5 кг (1450 реторт-пакетів), проводився в межах одного виїзду, тим самим складом комісії, з ідентичними зауваженнями. Щодо акта від 09.04.2026 відповідач зазначає, що розбіжність виникла внаслідок механічної описки, про що повідомлено листом № 170 від 09.04.2026, а Замовник листом № 12.2-9789 від 13.04.2026 запевнив, що ці обставини буде враховано.

- позивач не довів направлення відповідачу наказу ДП «Державний оператор тилу» № 506-ОД від 29.12.2025, яким визначено строк попередньої оплати.

- відповідно до п. 8.1 Договору загальна відповідальність кожної зі сторін обмежується прямими документально підтвердженими витратами (збитками), яких позивач не довів. Крім того, ст. 121-1 Бюджетного кодексу України передбачає стягнення штрафу у розмірі 7 % лише за прострочення понад 30 днів, тоді як позивач нараховує штраф за прострочення понад 20 днів.

У клопотанні від 06.10.2026 відповідач просить зменшити неустойку до 479 000,00 грн, посилаючись на повне виконання Договору, незначність прострочення, яке виникло в умовах воєнного стану, енергетичної нестабільності та кадрового дефіциту, відключення електроенергії та вихід з ладу обладнання, технологічну складність виготовлення ДПНП, прострочення кредитора, відсутність у позивача збитків, неспівмірність санкцій з фінансовим становищем відповідача (прибуток за ІІ квартал 2026 року - 3 379 000,00 грн, фонд оплати праці за серпень 2026 року 5 132 000,00 грн, кредитні зобов`язання), укладення сторонами нових державних контрактів № FP-11556-VDK-26 та № FP-11557-VDK-26 від 21.08.2026, надання відповідачу статусу критично важливого підприємства, те, що оголошена позивачем закупівля ДПНП на суму 301 165 593,75 грн не відбулася через відсутність пропозицій учасників, а також на правові висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

24.11.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», замовник, та ТОВ «Ходорівський м`ясокомбінат» , постачальник, укладено державний контракт про закупівлю № 190/11-25-ХП, за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити «Добовий польовий набір продуктів (ДПНП) (15890000-3: Продукти харчування та сушені продукти різні)» (далі товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг якого визначені у Специфікації (Додаток № 1), а Замовник прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених Договором.

Додатковою угодою № 2 від 12.01.2026 сторони погодили заміну Первісного Замовника, відповідно до п. 2 якої ДП «Агенція оборонних закупівель» визнається правонаступником ДП «Державний оператор тилу» в усіх правах та обов`язках за Договором.

Згідно з п. 4.1 Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару у строк, визначений Замовником у заявці на поставку, але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації. 25.11.2025 Замовник направив Постачальнику заявки на поставку: № F000084 40 040 комплектів зі строком поставки до 31.01.2026 включно; № F000085 40 040 комплектів зі строком поставки до 28.02.2026 включно; № F000086 40 033 комплекти зі строком поставки до 31.03.2026 включно.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення; за порушення строку поставки Товару понад 20 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. Згідно з п. 8.2.1 Договору Замовник не нараховує штрафні санкції, передбачені п. 8.2 Договору, у разі порушення Постачальником строку поставки до 7 календарних днів.

Пунктом 8.4.1 Договору передбачено сплату Постачальником штрафу у розмірі 87 000,00 грн за кожний встановлений випадок хибного виклику, яким відповідно до п. 4 Додатку № 3 до Договору вважається, зокрема, виявлення під час відбору зразків відмінностей між фактично представленою партією комплектувальних складових та заявленою у листі-запрошенні, у тому числі відмінності в кількості.

Додатковою угодою № 1 від 26.12.2025 сторони виклали абзац третій п. 3.1 Договору в такій редакції: «Попередня оплата може здійснюватися в порядок та спосіб, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142 (зі змінами). Попередня оплата за цим Договором може здійснюватися замовником на строк до 25.03.2026 року, що передбачений для документального закриття попередньої оплати, та за умови погодження Міністерством оборони України здійснення замовником попередньої оплати у встановленому порядку». Пунктом 1.2 Додаткової угоди № 1 пункт 4 Додатку № 1 до Договору доповнено положенням: «Строк звітування за попередню оплату постачальником становить до 25.03.2026 року включно».

Додаткову угоду № 1 підписано сторонами кваліфікованими електронними підписами у сервісі «Вчасно» 26.12.2025.

Відповідно до п. 3.1 Договору залишок невикористаних коштів, отриманих як попередня оплата, має бути повернений на рахунок Замовника до 3 (трьох) робочих днів після закінчення строку, на який було надано попередню оплату. Пунктом 8.2.3 Договору встановлено, що у разі невиконання Постачальником умов щодо повернення попередньої оплати у строк та на умовах, визначених пунктом 3.1 Договору, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутих коштів за кожний день прострочення.

Листом № 460 від 22.12.2025 Постачальник звернувся до Замовника щодо необхідності отримання попередньої оплати за Договором у сумі 49 979 019,30 грн.

Наказом ДП «Державний оператор тилу» № 506-ОД від 29.12.2025, погодженим Міністерством оборони України (резолюція № 8889 від 29.12.2025), прийнято рішення про здійснення попередньої оплати у вказаному розмірі на строк до 25.03.2026.

Платіжною інструкцією № 12045 від 29.12.2025 (виконана органом Державної казначейської служби України 30.12.2025) Замовник перерахував Постачальнику 49 979 019,30 грн з призначенням платежу «попередня оплата за добовий польовий набір продуктів у розмірі 100%, зг. Дог. № 190/11-25-ХП від 24.11.2025р.».

Постачальник поставив Товар, що підтверджується актами приймання Товару, підписаними Замовником, Постачальником та Отримувачем (військова частина НОМЕР_1 ):

-19.02.2026 14 105 комплектів на суму 5 869 090,50 грн;

- 21.02.2026 18 851 комплект на суму 7 843 901,10 грн;

- 27.02.2026 7 084 комплекти на суму 2 947 652,40 грн (заявка № F000084); 06.03.2026 - 17 160 комплектів на суму 7 140 276,00 грн;

- 09.03.2026 9 178 комплектів на суму 3 818 965,80 грн;

- 23.04.2026 13 417 комплектів на суму 5 582 813,70 грн (заявка № F000085); - - 29.04.2026 20 013 комплектів на суму 8 327 409,30 грн;

- 01.05.2026 11 436 комплектів на суму 4 758 519,60 грн (заявка № F000086); - - 11.05.2026 8 869 комплектів на суму 3 690 390,90 грн (285 комплектів за заявкою № F000085 та 8 584 комплекти за заявкою № F000086).

Таким чином, станом на 25.03.2026 Постачальник поставив Товар на суму 27 619 885,80 грн, а решту товару на суму 22 359 133,50 грн у період з 23.04.2026 по 11.05.2026. На актах приймання Товару № 4-7 міститься відмітка «Враховано в попередню оплату».

07.01.2026 представниками ветеринарної інспекції військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за участю директора та фахівця з публічних закупівель ТОВ «Ходорівський м`ясокомбінат» складено два акти огляду якісного стану об`єктів санітарних заходів (харчових продуктів), що плануються до постачання для Збройних Сил України. В обох актах зафіксовано, що фактично представлена партія консервів м`ясорослинних «Картопля з яловичиною, овочами та перцем солодким» виробництва ТОВ «Ходорівський м`ясокомбінат», дата виготовлення 05.01.2026, становила 507,5 кг, тоді як у листі-запрошенні зазначено 2500 реторт-пакетів, позиція № 24 не відбиралася. Акти відрізняються лише посиланням на лист-запрошення № 4 та № 5 від 05.01.2026.

На підставі цих актів позивач направив відповідачу повідомлення-вимоги № 22.3-3417 від 10.02.2026 та № 22.3-4621 від 20.02.2026 про сплату штрафу по 87 000,00 грн.

09.04.2026 актом огляду якісного стану об`єктів санітарних заходів зафіксовано відсутність заявленої у листі-запрошенні Постачальника № 166 від 07.04.2026 партії галет «Раціон» у кількості 3816 кг, виробник АТ «Житомирські ласощі».

Листом № 170 від 09.04.2026 Постачальник пояснив розбіжність механічною опискою; листом № 12.2-9789 від 13.04.2026 Замовник повідомив, що викладені обставини буде враховано. Повідомленням-вимогою № 22.3-11580 від 27.04.2026 позивач вимагав сплатити штраф у розмірі 87 000,00 грн.

Повідомлення-вимоги про сплату штрафних санкцій відповідачем не виконано.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Щодо доводів відповідача про відсутність порушеного права.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що недоведеність направлення повідомлень-вимог виключає порушення права позивача. Обов`язок сплатити неустойку виникає з факту порушення зобов`язання, а не з моменту пред`явлення вимоги кредитора; умова п. 8.5 Договору визначає лише строк добровільної сплати нарахованих санкцій.

Чинне законодавство не встановлює обов`язкового досудового порядку врегулювання спорів цієї категорії.

Крім того, з наявних у справі роздруківок системи електронного документообігу позивача вбачається, що повідомлення-вимоги, зокрема № 22.3-13239 та № 22.3-13872, відправлено на адреси електронної пошти xmkzakaz@gmail.com, marina_biloysenko@ukr.net та hodorivmk@ukr.net, які зазначені як реквізити Постачальника в Додаткових угодах № 1 та № 2 до Договору.

Щодо доводів відповідача з посиланням на п. 8.1 Договору та ст. 121-1 Бюджетного кодексу України.

Пункт 8.1 Договору містить загальне положення про відповідальність сторін та обмеження відповідальності прямими документально підтвердженими витратами (збитками) і виключення відповідальності за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації тощо. Водночас пп. 8.2, 8.2.3, 8.4.1 Договору містять спеціальні умови про конкретні розміри неустойки за конкретні порушення.

Тлумачення умов Договору в їх системному зв`язку не дає підстав для висновку, що сторони, встановивши фіксовані розміри пені та штрафів, одночасно поставили можливість їх стягнення в залежність від доведення збитків.

Такий висновок суперечив би ч. 1 ст. 550 ЦК України та позбавив би змісту пп. 8.2-8.4.1 Договору.

Відповідно до ст. 121-1 Бюджетного кодексу України у разі якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Отже, наведена норма є диспозитивною і застосовується лише за відсутності іншої домовленості сторін.

Оскільки сторони в п. 8.2 Договору погодили інший порядок нарахування штрафу за прострочення понад 20 календарних днів, підстави для застосування положень ст. 121-1 Бюджетного кодексу України відсутні.

Посилання відповідача на те, що Договір укладено за результатами процедури закупівлі на запропонованих Замовником умовах, не спростовує факту його укладення та обов`язковості для сторін.

Щодо стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки.

Матеріалами справи, а саме актами приймання Товару, підписаними представниками Постачальника, підтверджується та відповідачем не заперечується, що Товар за заявками № F000084, № F000085 та № F000086 поставлено з порушенням кінцевих строків поставки (31.01.2026, 28.02.2026 та 31.03.2026 відповідно), а саме з простроченням від 19 до 72 календарних днів (без урахування поставки 06.03.2026, щодо якої позивач правомірно не нараховував санкції з огляду на п. 8.2.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 617 ЦК України).

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Оцінюючи доводи відповідача про прострочення кредитора у зв`язку з листом Замовника № 8.3.-7027 від 18.03.2026 щодо калорійності раціонів ДПНП, суд зазначає, що кінцеві строки поставки за заявками № F000084 (31.01.2026) та № F000085 (28.02.2026) сплинули до направлення вказаного листа, отже, він не міг вплинути на прострочення поставки за цими заявками. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач сам зазначив, що вказаний лист «не призупинило можливість поставок товару відповідачем до вирішення цього питання». Доказів того, що Замовник відмовився прийняти належне виконання або що без листа № 8.3.-9653 від 10.04.2026 чи дозволу на комплектування від 23.04.2026 відповідач об`єктивно не міг виконати поставку за заявкою № F000086, відповідач суду не подав. Реалізація Замовником передбачених Договором повноважень щодо контролю якості Товару сама по собі не свідчить про прострочення кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України.

Посилання відповідача на сплив термінів придатності окремих складових та необхідність їх повторної закупівлі також не звільняють його від відповідальності, оскільки закупівля складових і формування їх запасів залежать від самого Постачальника. Водночас ця обставина виникла саме в період перевірки Замовником калорійності раціонів, тому суд оцінює її разом з іншими обставинами при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Щодо відключень електроенергії суд зазначає таке.

Листом ПрАТ «Львівобленерго» № 133-07-7482 від 13.10.2026 підтверджується, що у грудні 2025 року - березні 2026 року, тобто саме тоді, коли відповідач виготовляв і поставляв Товар за Договором, електропостачання відповідача припинялося протягом 36 днів, загалом понад 175 годин. Найбільше відключень припало на січень 2026 року (17 днів, майже 75 годин) та лютий 2026 року (6 днів, майже 47 годин), тобто на час безпосередньо перед кінцевими строками поставки за заявками № F000084 (31.01.2026) та № F000085 (28.02.2026). У 15 із цих днів електроенергії не було п`ять годин і більше, а 08.02.2026, 09.02.2026 та 10.02.2026 - від 10 до 12,5 години на добу.

Суд погоджується з відповідачем, що для його виробництва такі відключення мали суттєве значення. Гарячі страви в реторт-пакетах, які входять до складу ДПНП-П, проходять обробку в автоклаві, що потребує тривалого безперервного температурного режиму. Переривання цього циклу означає не лише простій, а й втрату закладеної сировини та необхідність починати процес заново. Такі пояснення відповідають характеру продукції, тому суд вважає, що відключення електроенергії об`єктивно ускладнювали виконання Договору та сповільнювали виготовлення Товару

.Тому відключення електроенергії не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності на підставі ст. 617 ЦК України, однак суд враховує їх як обставину, що має істотне значення для вирішення питання про зменшення неустойки

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів відсутності своєї вини у порушенні строків поставки Товару (ст. 614 ЦК України) та того, що порушення сталося внаслідок непереборної сили (ст. 617 ЦК України), тому вимоги позивача про стягнення пені та штрафу на підставі п. 8.2 Договору є обґрунтованими.

Водночас наведені відповідачем обставини суд враховує при вирішенні його клопотання про зменшення розміру неустойки.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що пеню нараховано у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, включно з днем поставки, а штраф у розмірі 7 % лише на вартість Товару, строк поставки якого порушено понад 20 календарних днів, що відповідає умовам п. 8.2 Договору.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем, суд установив, що він є арифметично вірним і не перевищує розміру, визначеного умовами Договору, сума пені становить 1 217 969,22 грн, а штрафу 2 320 548,10 грн.

Щодо стягнення штрафів за порушення, виявлені під час відбору зразків.

Акт огляду від 09.04.2026 фіксує відсутність заявленої відповідачем партії галет «Раціон», що відповідно до п. 4 Додатку № 3 до Договору є хибним викликом. Доводи відповідача про механічну описку не спростовують факту порушення, оскільки лист-запрошення № 166 від 07.04.2026 оформлено та направлено самим відповідачем, а представники відповідача брали участь в огляді. Лист позивача № 12.2-9789 від 13.04.2026 про те, що викладені обставини «буде враховано», не містить відмови Замовника від права на стягнення штрафу чи звільнення Постачальника від відповідальності (ст. 598, 604, 605 ЦК України).

Відтак вимога про стягнення 87 000,00 грн штрафу за порушення, зафіксоване актом від 09.04.2026, підлягає задоволенню.

Щодо двох штрафів, нарахованих на підставі актів від 07.01.2026, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Неустойка як вид цивільно-правової відповідальності стягується за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України), а п. 8.4.1 Договору пов`язує сплату штрафу з кожним встановленим випадком хибного виклику.

З матеріалів справи вбачається, що обидва акти від 07.01.2026 складено одного дня, одними й тими самими особами, щодо однієї і тієї ж партії продукції (консерви м`ясорослинні «Картопля з яловичиною, овочами та перцем солодким» виробництва відповідача, дата виготовлення 05.01.2026, 507,5 кг - 1450 реторт-пакетів), з дослівно тотожним описом виявленої розбіжності (2500 реторт-пакетів у листі-запрошенні та 1450 фактично) та тотожною приміткою «позиція № 24 не відбиралася». Позивач не довів, що 07.01.2026 мали місце два окремі виклики (виїзди) для відбору зразків щодо двох різних партій комплектувальних складових.

Сама по собі наявність двох листів-запрошень (№ 4 та № 5 від 05.01.2026) за умови, що за ними представлено для огляду одну й ту саму партію продукції і зафіксовано одну й ту саму розбіжність, не утворює двох самостійних порушень. Посилання позивача на те, що «кожен акт фіксує окреме порушення», не підтверджено жодними доказами, які б вказували на відмінність фактичних обставин, зафіксованих у цих актах. За таких обставин стягнення двох штрафів за одне й те саме порушення суперечило б ст. 61 Конституції України та п. 8.4.1 Договору.

Отже, правовідносини, зафіксовані актами від 07.01.2026, є тотожними, а тому позивач має право на стягнення одного штрафу у розмірі 87 000,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення штрафу в сумі 87 000,00 грн, нарахованого повідомленням-вимогою № 22.3-4621 від 20.02.2026, суд відмовляє.

Таким чином, обґрунтованою є вимога про стягнення штрафу за порушення, виявлені під час відбору зразків, у розмірі 174 000,00 грн.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за несвоєчасне повернення попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 виснувала, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару у власність покупця.

Водночас сторони у п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) самостійно визначили строк, на який надається попередня оплата, до 25.03.2026, та обов`язок Постачальника повернути залишок невикористаних коштів до 3 робочих днів після закінчення цього строку. Тобто обов`язок повернення невикористаної попередньої оплати виникає в силу умов Договору і не пов`язується з пред`явленням Замовником окремої вимоги.

Строк попередньої оплати визначено безпосередньо Додатковою угодою № 1, підписаною відповідачем, а тому доводи відповідача про ненаправлення йому наказу № 506-ОД від 29.12.2025 не впливають на висновок суду.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк попередньої оплати сплив 25.03.2026.

Отже, останнім днем для повернення невикористаної попередньої оплати з урахуванням трьох робочих днів (26.03.2026, 27.03.2026 та 30.03.2026) було 30.03.2026, а прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося з 31.03.2026.

Станом на 25.03.2026 відповідач поставив Товар на загальну суму 27 619 885,80 грн, а отже, неповернутою залишилася попередня оплата в сумі 22 359 133,50 грн, яка в подальшому зменшувалася на вартість Товару, поставленого 23.04.2026, 29.04.2026 та 01.05.2026, та була повністю погашена поставкою 11.05.2026.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені за п. 8.2.3 Договору, суд встановив, що її нараховано на залишок неповернутої попередньої оплати за періоди з 31.03.2026 по 22.04.2026, з 24.04.2026 по 28.04.2026, 30.04.2026 та з 02.05.2026 по 10.05.2026 виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України та без урахування днів, у які здійснено часткові поставки.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд установив, що він є арифметично вірним і не перевищує граничного розміру сума пені становить 526 281,79 грн.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за ті ж періоди, суд установив, що він є арифметично вірним, сума 3 % річних становить 52 586,63 грн.

Інфляційні втрати позивач нарахував лише за перший період прострочення (з 31.03.2026 по 22.04.2026) на суму 22 359 133,50 грн із застосуванням індексу інфляції 101,40 %, що становить 313 027,87 грн.

Перевіривши цей розрахунок з урахуванням правових висновків, суд встановив, що заявлена сума не перевищує розміру, на який позивач має право, а тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє відповідні вимоги у сумі 313 027,87 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має компенсаційний, а не каральний характер, а її зменшення спрямоване на запобігання перетворенню неустойки на засіб отримання надмірних прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Водночас суд погоджується з позивачем, що зменшення неустойки не може нівелювати її стимулюючу функцію та має здійснюватися з урахуванням характеру спірних правовідносин, пов`язаних із забезпеченням потреб Збройних Сил України в умовах воєнного стану.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд враховує такі обставини, які мають істотне значення:

- відповідач повністю виконав основне зобов`язання за Договором, поставивши товар у кількості 120 113 комплектів на загальну суму 49 979 019,30 грн, і товар прийнято отримувачем без зауважень щодо кількості та якості;

-прострочення поставки не було тривалим (переважно від 19 до 41 дня, а найбільше 72 дні стосувалося лише 285 комплектів);

-позивач не надав доказів понесення ним будь-яких збитків або настання для нього чи отримувача інших негативних наслідків внаслідок прострочення, а сума заявленої неустойки суттєво перевищує розмір можливих збитків;

- відповідач виконував Договір в умовах воєнного стану та систематичних відключень електроенергії, які безпосередньо вплинули на його виробничий процес (докладніше суд зазначає про це нижче);

- відповідач має статус критично важливого підприємства для забезпечення потреб Збройних Сил України (наказ (рішення) Міністерства оборони України від 21.09.2026 № 123НЗ/ДСК) та продовжує виконувати укладені з позивачем державні контракти № FP-11556-VDK-26 та № FP-11557-VDK-26 від 21.08.2026;

- загальний розмір нарахованої неустойки перевищує чистий прибуток відповідача за ІІ квартал 2026 року.

Окремо суд враховує умови, в яких виконувався Договір. Товар виготовлявся та поставлявся у грудні 2025 року - травні 2026 року в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у період систематичних обстрілів об`єктів енергетичної інфраструктури України та пов`язаних з цим відключень електроенергії, що є загальновідомою обставиною і не потребує доказування.

Як встановлено судом вище, саме в цей період електропостачання відповідача припинялося протягом 36 днів, загалом понад 175 годин, найбільше - у січні та лютому 2026 року, напередодні кінцевих строків поставки за заявками № F000084 та № F000085, а з огляду на технологію виробництва кожне таке відключення означало для відповідача не лише простій, а й втрату сировини.

Суд вважає, що ці обставини, хоч і не звільняють відповідача від відповідальності, суттєво вплинули на строки виготовлення товару, а стягнення неустойки в повному розмірі за прострочення, яке значною мірою зумовлене наслідками війни, не відповідало б засадам справедливості та розумності.

Разом з тим суд не вбачає підстав для зменшення неустойки саме до 479 000,00 грн, як просить відповідач, оскільки відповідач не навів розрахунку чи іншого обґрунтування такого розміру. Визначаючи розмір неустойки, суд враховує оборонне призначення Товару, а тому зменшення не повинно повністю позбавляти неустойку її стимулюючої функції.

З огляду на викладене, зокрема на вплив воєнного стану та відключень електроенергії на виробничий процес відповідача, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності , з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення загального розміру неустойки, що підлягає стягненню, з 4 238 799,11 грн до 634 385,50 грн, тобто пропорційно за кожною її складовою, а саме: пені за порушення строків поставки - з 1 217 969,22 грн до 182 283,23 грн; штрафу за порушення строків поставки понад 20 днів - з 2 320 548,10 грн до 347 296,97 грн; штрафу за порушення, виявлені під час відбору зразків, - з 174 000,00 грн до 26 041,12 грн; пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати - з 526 281,79 грн до 78 764,18 грн.

Такий розмір неустойки разом з інфляційними втратами та трьома процентами річних, на думку суду, є достатнім для компенсації можливих втрат позивача та збереження стимулюючої функції неустойки і водночас не є надмірним тягарем для відповідача.

Інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, не є неустойкою в розумінні ст. 549 ЦК України, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, що має компенсаційний характер, тому положення ч. 3 ст. 551 ЦК України до них не застосовуються, і вони підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши подані позивачем розрахунки та застосувавши ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 261 047,41 грн пені (182 283,23 грн за порушення строків поставки та 78 764,18 грн за несвоєчасне повернення попередньої оплати), 373 338,09 грн штрафу (347 296,97 грн за порушення строків поставки понад 20 днів та 26 041,12 грн за порушення, виявлені під час відбору зразків), 313 027,87 грн інфляційних втрат та 52 586,63 грн трьох процентів річних, що разом складає 1 000 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 56 296,96 грн.

Пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог на відповідача покладається 55 252,96 грн судового збору.

При цьому зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України не є відмовою в позові в цій частині, оскільки вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими.

Відтак витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорівський м`ясокомбінат» (81750, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Ходорів, вул. Шевченка, 128, код ЄДРПОУ 33562670) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823, рахунок НОМЕР_4 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313) 1 000 000, 00 грн та 55 252,96 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.