Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №753/26825/26 — Дарницький районний суд міста Києва

Суд: Дарницький районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №753/26825/26

Суддя: Коренюк А. М.

справа № 753/26825/26

провадження № 3/753/6738/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від командира ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 НГУ підполковника ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, командира ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 НГУ, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за ч.4 ст. 17211 КпАП України, суддя -

ВСТАНОВИВ:

Командиром ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 НГУ підполковником ОСОБА_1 складений протокол від 02.11.2026 року про притягнення військовослужбовця командира ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 17211 КпАП України.

Згідно протоколу у справі про адміністративне правопорушення від 02.11.2026 року вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_2 не з`явився вчасно зі звільнення без поважних причин на місце служби (об`єкт « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ПАС, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ).

Старший лейтенант ОСОБА_2 прибув до місця служби о 14.00 20.11.2026 року.

Таким чином військовослужбовець був відсутнім на військовій службі менше 3 (трьох) діб, що є адміністративним правопорушенням, вчиненим в умовах особливого періоду, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 17211 КпАП України.

Правопорушник, будучи присутнім під час розгляду справи, вину визнав вцілому, щиро розкаявся.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Оцінка доказів відповідно до ст.252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

А відповідно до положень ст.252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення.

Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст. 8 КпАП України).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).

Відповідно до ст.280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Вина правопорушника підтверджується матеріалами адміністративної справи у їх супувності.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Докази, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення за ч.4 ст. 172-11 КпАП України, суддею не встановлені.

Так, докази про вчиення ОСОБА_2 правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.

Таким чином, вважаю доведеною вину військовослужбовця ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 17211 КпАП України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, винність його дій, вчинених у умовах особливого періоду, наслідки вчиненого ним правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено санкцією ч.4 ст. 17211 КпАП України, як щодо особи, який раніше не притягувався до адміністратвної відповідальності, вину визнав та щиро розкаявся у мінімально визначеному розмірі штрафу - ста сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 ст.172-11 КпАП України передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Відповідно до ч.4 ст. 172-11 КпАП України діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, тягнуть за собою накладення штрафу від ста сорока п`яти до двохсот вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.

Ст. 401 КпАП України передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Водночас, відповідно до п.12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, відтак правопорушник звільняється від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ч.4 ст.17211 ч.1, ст.26, ст.ст.283 - 285 КпАП України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення за ч.4 ст. 17211 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн. 00 (нуль) коп. на користь держави.

Військовослужбовця ОСОБА_2 звільнити від сплати судового збору.

Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику, та для виконання - до ВДВС РУЮ за територіальністю.

Строк звернення до виконання - три місяці.

СУДДЯ:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua