Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №914/2594/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 Справа № 914/2594/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СТК-АГРО”, місто Київ

до відповідача Державного підприємства “Львіввугілля”, місто Сокаль, Шептицький район, Львівська область

про стягнення 146 649,24 грн.

Без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СТК-АГРО” до Державного підприємства “Львіввугілля” про стягнення 146 649,24 грн заборгованості, з яких 138 150,00 грн основного боргу, 5 819,33 пені, 1 158,19 грн 3 % річних, 1521,72 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 21.08.2026 суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СТК-АГРО” та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку із усуненням 27.08.2026 позивачем недоліків позовної заяви суд ухвалою від 31.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 03.02.2026 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу, представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі “Електронний суд” 31.08.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 31.08.2026.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за договором №63 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями від 02.03.2026.

Позивач стверджує, що відповідно до письмової заявки відповідача від 06.03.2026 №5/395, поставив останньому товар на суму 138 150,00 грн відповідно до видаткової накладної №933 від 19.03.2026.

Відповідач поставлений товар прийняв без зауважень та підписав видаткову накладну, а також акт приймання передачі товару, але в порушення своїх зобов`язань по договору поставлений товар не оплатив.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 146 649,24 грн заборгованості, з яких 138 150,00 грн основного боргу, 5 819,33 пені, 1 158,19 грн 3 % річних, 1521,72 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву у якому зазначив, що вимоги позивача щодо сплати основного боргу на суму 138 150,00 грн визнає в повному обсязі, у решті вимог просить відмовити та просить суд зменшити пеню на 90% (вх.№26391/26 від 18.09.2026).

У відзиві відповідач зазначає, що у Державного підприємства «Львіввугілля» склалась складна фінансова ситуація з причин відсутності коштів через заблоковані банківські рахунки.

Відповідач повідомив суд, що Державне підприємство «Львіввугілля» внесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, входить до переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури (наказ Міненерго від 07.09.2022 №1-ДСК і від 16.12.2022№4-ДСК), а також є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, відповідно до наказів Міністерства енергетики України (від 22.01.2024 №28, від 09.03.2023 №82) «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період».

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 90%, відповідач посилається на обставини, які об`єктивно унеможливили виконання взятих зобов`язань, зокрема, у зв`язку з постійними обстрілами енергетичної системи, цілеспрямовані обстріли критично важливих енергетичних систем, що призводить до кризової ситуації у енергетичній та вугільній системі.

Крім цього, постійна заборгованість по виплаті заробітної плати перед працівниками підприємства створювала критичні ситуації та несвоєчасний розрахунок за отримані товари.

У відзиві на позовну заяву Державне підприємство «Львіввугілля» зазначає, що не розрахувалося з позивачем, у зв`язку з тим, що фінансове становище підприємства є незадовільним та надзвичайно скрутним, а саме у відповідача існує значна заборгованість по сплаті заробітної плати, заблоковані рахунки податковою інспекцією у зв`язку із значною заборгованістю, значна кредиторська заборгованість за минулі роки, відсутнє фінансування з Державного бюджету.

На підтвердження вищезазначеного відповідачем до відзиву долучено звіт про фінансові результати за півріччя 2026 року (форма 2); баланс за 6 місяців 2026 року (форма 1); розшифровка кредиторської заборгованості станом на 30.06.2026; розшифровка з оплати праці станом на 30.06.2026; розшифровка з розрахунками з бюджету станом на 30.06.2026.

У зв`язку з вищенаведеним, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 138 150,00 грн основного боргу, відмовити у стягненні 1 158,19 грн 3 % річних та 1521,72 грн інфляційних втрат та зменшити пеню у розмірі 5 819,33 грн на 90%.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.03.2026 між Державним підприємством «Львіввугілля», яке є платником податку на прибуток на загальних умовах, (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) в особі уповноваженої особи Державного підприємства «Львіввугілля» Моденко Андрія Анатолійовича, що діє на підставі наказу Державного підприємства «Львіввугілля» №197 від 28.10.2022 з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТК- АГРО»,(надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник), яке є платником податку на прибуток на загальних умовах, в особі директора Діденка Кирила Вікторовича, що діє на підставі статуту було укладено договір№63 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями від 02.03.2026.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити товар, в порядку та на умовах, визначених у договорі, а саме: шини в асортименті за кодом ДК 021:2015, 34350000-5 шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (34352300-2 шини для сільськогосподарської техніки), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Пунктом 1.2.договору сторони узгодили, що найменування, одиниці виміру і загальна кількість товару, його номенклатура, ціна істрок поставки зазначено в специфікації до договору (далі –«специфікація»), яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що якість, комплектність, вимоги до товару повинні відповідати ТУ, ДСТУ або іншому нормативно-технічного документу згідно якого виготовлено товар, що встановлюють вимоги до його якості, технічним параметрам, зазначеним в специфікації, та умовам договору.

Вимоги щодо якості, приймання і маркування товару встановлюються згідно з відповідними стандартами (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору, постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає ТУ, ДСТУ або іншому нормативно-технічного документу заводу виробника. Постачальник зобов`язаний засвідчити якість товару, який постачається, належними товаросупровідними документами.

Згідно з пунктом 2.7. договору вартість тари та упаковки входить у вартість продукції, якщо інше не вказано у специфікації до даного договору.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що сума договору складає: 138 150,00 грн (сто тридцять вісім тисяч сто п`ятдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 23 025,00 грн. (двадцять три тисячі двадцять п`ять гривень 00 копійок).

Відповідно до пункту 3.2. договору ціна за кожну одиницю товару встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікації №1 до договору.

Згідно з пунктом 3.3. в ціну товару включені витрати, пов`язані з виготовленням товару, тарою (упаковкою), маркуванням і доставкою вантажоодержувачу.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що покупець сплачує вартість товару за ціною, зазначеною в специфікації №1, в національній валюті України шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 4.2.оплата за отриманий товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів протягом 30 робочих днів з моменту отримання узгодженої партії товару. Оплату за товар може здійснювати, як покупець так і вантажоодержувач.

Відповідно до пункту 5.1. договору строк поставки товару зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем, допускається як дострокова поставка так і поставка товару партіями.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що доставка товару здійснюється на умовах БОР (склад покупця згідно правил ІНКОТЕРМС-2010) протягом 30-ти днів з моменту отримання письмової заявки на поставку товару. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження товару, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки товару, із зазначенням номенклатури та вартості партії товару, що поставляється.

Датою постачання вважається дата, яка вказана покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, при його прийманні (пункт 5.3. договору).

Згідно з пунктом 5.4.договору вантажоодержувач: ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля».

Відповідно до пункту 5.7. договору приймання товару здійснюється безпосередньо вантажоодержувачем на його складі, у відповідності до супровідних документів.

Відповідно до пункту 5.11. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки товару. Акт приймання-передачі зі сторони покупця підписується представником вантажоодержувача та керівником/представником енергомеханічної служби ДП «Львіввугілля», в інтересах якої укладено договір про закупівлю.

Відповідно до пункту 5.12. договору постачальник зобов`язується письмово повідомити покупця про готовність товару до відвантаження, а також на момент відвантаження надати покупцю (його представнику) наступні документи: рахунки-фактури на товар; сертифікати (посвідчення) відповідності, якості; накладні та інші товаротранспортні документи; акт прийому-передачі товару в трьох примірниках (оригінал), оформлений в розрізі специфікації.

Підпунктами 6.1.1. та 6.1.2. пункту 6.1. договору передбачено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару, приймати поставлений товар у відповідності до умов договору.

Відповідно до пункту 7.1.договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Згідно з пунктом 7.7. договору за порушення строків оплати, зазначених у пункті 4.2. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі одинарної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 9.2. договору сторони узгодили, що у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку, передаються у відповідний Господарський суд України за місцем знаходження відповідача, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Відповідно до пункту 10.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами і діє до 31.12.2026, а в частині зобов`язань - до повного і належного їх виконання.

Згідно з пунктом 10.2.договору, договір складений і підписаний у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу.

Пунктом 10.3.договору сторони узгодили, що закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов`язань.

Відповідно до пункту 13.1.договору специфікація, додаткові угоди та додатки до договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін.

На виконання умов договору №63 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями від 02.03.2026 та заявки відповідача від 06.03.2026 року № 5/395 Товариство з обмеженою відповідальністю “СТК-АГРО” поставило Державному підприємству “Львіввугілля”, товар на загальну суму 138 150,00 грн згідно видаткової накладної №933 від 19.03.2026.

Товар та послуги прийнято відповідачем без жодних зауважень щодо кількості та якості. Проте, оплати за поставлений товар відповідач не провів.

30.04.2026 позивачем направлено на електронну адресу відповідача претензію про сплату боргу за товар на загальну суму 138 150,00 грн згідно видаткової накладної №933 від 19.03.2026. Однак, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу за період з 05.05.2026 по 14.08.2026 року 5 819,33 пені, 1 158,19 грн 3 % річних, 1521,72 грн інфляційних втрат.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 146 649,24 грн заборгованості, з яких 138 150,00 грн основного боргу, 5 819,33 пені, 1 158,19 грн 3 % річних, 1521,72 грн інфляційних втрат.

Висновки суду.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №63 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями від 02.03.2026.

Згідно частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України засадами цивільного законодавства є свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору сторони погодили, що покупець сплачує вартість товару за ціною, зазначеною в специфікації №1, в Національній валюті України шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата за отриманий товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів протягом 30 робочих днів з моменту отримання узгодженої партії товару. Оплату за товар може здійснювати, як покупець так і вантажоодержувач.

Відповідно до пункту 5.1. договору строк поставки товару зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем, допускається як дострокова поставка так і поставка товару партіями.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що доставка товару здійснюється на умовах БОР (склад покупця згідно правил ІНКОТЕРМС-2010) протягом 30-ти днів з моменту отримання письмової заявки на поставку товару. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження товару, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки товару, із зазначенням номенклатури та вартості партії товару, що поставляється.

Датою постачання вважається дата, яка вказана покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, при його прийманні (пункт 5.3. договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТК-АГРО» (позивач) свої зобов`язання по договору №63 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями від 02.03.2026 виконало повністю.

Факт поставки Державному підприємству «Львіввугілля», товару на загальну суму 138 150,00 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 933 від 19.03.2026, актом приймання-передачі товару №1 від 23.03.2026.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати основного боргу, яка складає 138 150,00грн.

Відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений товар по договору №63 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями від 02.03.2026, згідно долучених до матеріалів справи видаткової накладної №933 від 19.03.2026, акта приймання-передачі товару №1 від 23.03.2026 не провів, відтак, у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлений товар згідно договору на загальну суму 138 150,00грн.

Відповідач наявність заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 138 150,00 грн визнав у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що визнання позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач не виконав умов договору №63 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями від 02.03.2026 щодо оплати поставленого товару, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів повернення суми попередньої оплати (авансу) до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 138 150,00 грн заборгованості за договором №63 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями від 02.03.2026 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.7. договору за порушення строків оплати, зазначених у пункті 4.2. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі одинарної облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню у розмірі5 819,33 пені, 1 158,19 грн 3 % річних, 1521,72 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Судом перевірено розрахунок трьох процентів річних, та інфляційних втрат, та встановлено, що позивач 1 158,19 грн 3 % річних та 1521,72 грн інфляційних втрат нарахував правильно, отже вони підлягають стягненню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, суд зазначає наступне

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення “суд має право” та “може бути зменшений за рішенням суду” свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі № 922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки.

Процесуальний закон (статті 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України) не обмежує право суду, якщо він дійде висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - з власної ініціативи чи за відповідним клопотанням сторони.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

В постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначив, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Беручи до уваги те, що відповідач перебуває у важкому фінансовому становищі, оцінивши докази подані на підтвердження вказаного, зважаючи на наведене відповідачем обгрунтування, враховуючи баланс інтересів сторін у даній справі, з огляду на такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність, розумність, а також враховуючи мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, суд дійшов висновку, що обставини справи свідчать про наявність в даному випадку інших обставин, які мають істотне значення, що заслуговують на увагу в розумінні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги обставини наведені вище, керуючись такими загальними засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, застосовуючи частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку зменшити розмір пені на 50%.

Зважаючи на вказане суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2 909, 67 грн пені.

Зменшення пені на 90 %, як просить відповідач, нівелює компенсаційну та штрафну функцію пені.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СК0-001846 від 18.08.2026.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 328,00 грн.

Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 2662,40 грн судового збору.

Водночас позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-інновації 2025»,подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 28.01.2026.

Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2 662,40 грн (3 328,00 х 0,8).

Отже, беручи до уваги сплату позивачем судового збору у сумі 3328,00 (сума сплачена позивачем) – 2 662, 40 (сума, яку позивач мав заплатити при поданні позову до суду), переплата становить 665,60 грн.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, 665,60 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 % від суми 2 662,40 грн, тобто 1 331,20 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1 331,20 грн необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86,129,130, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська область, Шептицький район, місто Сокаль, вулиця Б.Хмельницького, 26; ідентифікаційний код юридичної особи 32323256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-АГРО» (02121, місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 16; офіс 3; ідентифікаційний код юридичної особи 37960763) 146 649,24 грн заборгованості, з яких 138 150,00 грн основного боргу, 2 909,67 пені, 1 158,19 грн 3 % річних, 1521,72 грн інфляційних втрат та 1 331,20 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СТК-АГРО» (02121, місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 16; офіс 3; ідентифікаційний код юридичної особи 37960763) з Державного бюджету судовий збір в сумі 1 331,20 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №СК0-001846 від 18.08.2026, у зв`язку з визнанням позову відповідачем.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Сухович Ю.О.