Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №397/976/24 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/976/24

н/п : 2/397/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04.11.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді - Гайдар Н.І,.

за участю секретаря судового - засідання Іваненко Н.Л.

відповідача- ОСОБА_1

представника відповідача - Старовойтова О.В.( в режимі відеоконференції)

позивача - ОСОБА_2

представника позивача — Репела О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності,

У С Т А Н О В И В:

29.07.2024 року позивачка ОСОБА_2 через свого представника адвоката Репела О.В. звернулася до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності, шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 07.10.2022 року, співвласниками на праві спільної часткової власності квартири під АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 з часткою 1 /4, ОСОБА_1 з часткою 1/4, ОСОБА_3 з часткою 1/4 та ОСОБА_4 з часткою 1/4. Їх право власності зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.05.2023 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та після його смерті відкрилася спадщина на належну йому за життя 1/4 частку зазначеної квартири. Позивачка успадкувала після смерті свого чоловіка 1/12 частку вищезазначеної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.04.2024 року та витягом з Державного реєстру речових прав від 26.04.2024 року. Таким чином, позивачці на праві власності належить 1/12 частка спірної квартири. В цілому вказана квартира трикімнатна, загальна площа 71,6 кв.м., житлова площа - 48,2 кв.м. З відповідачами позивачка не перебуває у родинних відносинах, вказані особи є сторонніми для неї, спільне володіння і користування квартирою є неможливим. Врегулювати питання щодо володіння і користування квартирою мирним шляхом з відповідачами не можливо. Пропозиції позивачки щодо викупу чи продажу їм частки позивачки, відповідачі відмовляються обговорювати, в той же час своїх варіантів щодо врегулювання даної ситуації вони не пропонують, та чинять позивачці перешкоди у користуванні спірною квартирою. Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 15.04.2024 року, виконаного на замовлення позивачки ФОП ОСОБА_6 з метою визначення ринкової вартості для сплати судового збору та при вирішенні судових справ, ринкова вартість спірної квартири становить - 855 470,00 грн. Тобто, в грошовому виразі вартості 1/12 частки належної позивачці квартири становить - 71 289, 17 грн. (855 4 70,00 : 12). Оскільки річ є неподільною, відповідачі чинять перешкоди у користvванні спірною квартирою, позивачка, посилаючись на ст. 358, 364,365,367 ЦК України, просить стягнути з відповідачів на її користь грошову компенсацію за належну їй 1/12 частку квартири в розмірі 71 289.17 грн., припинивши її право власності на 1/12 частку квартири в порядку виплати грошової компенсації та визнати за відповідачами право власності на l/12 частку квартири.

30.07.2024 року ухвалою судді позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.08.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

06.09.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_3 в якому відповідач заперечив проти позовних вимог позивача. В обгрунтування своїх заперечень вказав, що визнає ті обставини, що є власником 1/4 частини квартири під АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 також стали власниками по 1/4 частині спірної квартири. ОСОБА_5 в 2023 року уклав шлюб із позивачкою ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_5 позивачка успадкувала 1/12 частину спірної квартири. Посилаючись на норми ст. 364 ЦПК та висновки ВСУ у постановах від 19.02.2014 року у справі №6-4цс14 та від 13.01.2016 року у справі №6-2925цс15 щодо застосування судами ст. 364 ЦК України про те, що суди при розгляді даної категорії справ повинні ретельно вивчити обставини справи, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки із спільного майна шляхом отримання грошової компенсації та чи реалізації цього права не порушить права інших власників спільного майна. Суд повинен перевірити можливість сплати компенсації відповідачами. Суди повинні встановити чи дійсно є неможливим виділ частки в натурі і чи перешкоджають інші власники у користуванні спірною квартирою. Вказує, що в спірній квартири проживає лише він, інші співвласники за даною адресою не проживають, будь-яких перешкод у користуванні спірною квартирою позивачці він не чинив, позивачка не зверталася до нього з приводу користуванні квартирою чи вирішення питання про викуп чи продаж її частки. Зазначає, що він не працює та не має доходів для виплати компенсації позивачці за 1/12 частку квартири, яка належить їй на праві власності. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

06.09.2024 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_4 в якому відповідачка заперечила проти позовних вимог позивача. В обгрунтування своїх заперечень вказала,що визнає ті обставини, що є власником 1/4 частини квартири під АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 також є власниками по 1/4 частині спірної квартири. ОСОБА_5 в 2023 року уклав шлюб із позивачкою ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_5 позивачка успадкувала 1/12 частину спірної квартири. В даній квартирі відповідачка не мешкає, а лише зареєстрована. Позивачка не зверталася до неї з приводу користуванні квартирою чи вирішення питання про викуп чи продаж її частки. Перешкод в користуванні позивачкою спірною квартирою не чинила, щомісячно отримує дохід в розмірі 6440,00 грн, чоловік не працює, тому не має фінансової можливості сплатити грошову компенсацію за 1/12 частку спірної квартири. Задоволення позову призведе до порушення ст.1 Першого Протоколу Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини. Також вказує, що набуття права власності у примусовому порядку законодавством не передбачено і виплата компенсації становитиме для неї надмірний тягар. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

06.09.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Старовойтова О.В. надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування зеперечень представник позивача зазначає, що відповідачка визнає обставину що є власницею 1/4 частини квартири під АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 також є власниками по 1/4 частини спірної квартири. ОСОБА_5 в 2023 року уклав шлюб із позивачкою ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_5 позивачка успадкувала 1/12 частину спірної квартири. Відповідачка не визнає розрахунок вартості 1/12 частки спірної квартири, ринкова вартість квартири, яка визначена експертом на замовлення позивачки є завищеною. 19.08.2024 ТОВ «Юридична-експертна компанія «Юрконсалтінг» на її замовлення підготовлено звіт про ринкову вартість спірної квартири за висновком якого, вартість квартири складає 625655,00 грн. Бажання позивачки отримати компенсацію за свою частку квартири спрямовано лише на захист її інтересів та порушує заборону обмеження прав одних учасників за рахунок інших у спільній частковій власності. У спірній квартирі на час подачі позову до суду вона не мешкає,позивачка жодного разу не зверталася до неї з приводу користування спірною квартирою, викупу чи продажу частки позивача. Враховуючи її матеріальний стан, наявність на утриманні сина ОСОБА_7 , який страждає на важкі форми захворювання, вона позбавлена змоги сплатити компенсацію за 1/12 частку квартири позивачу. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

28.10.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_8 та призначено у справі проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення ринкової вартості 1/12 частки квартири та можливості виділення в натурі позивачу ОСОБА_2 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 .

11.11.2024 ухвалою судді поновлено провадження у справі в зв`язку з надходженням до суду клопотання експерта.

29.11.2024 ухвалою суду призначено комплексну судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу, провадження у справі зупинено.

22.12.2025 року ухвалою судді поновлено провадження у справі, в зв`язку з надходженням до суду (16.12.2025 року) висновку експерта.

25.03.2026 в зв`язку з проведеною у справі експертизою та зміною вартості спірної квартири, представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, зокрема, просив стягнути із відповідачів на користь позивачки грошову компенсацію вартості 1/12 частки спірної квартири у розмірі 82 288,50 грн, тобто, по 27 429,50 грн. з кожного. Інші позовні вимоги залишаються без змін.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог до розгляду, вирішено розгляд справи проводити з урахуванням збільшення позовних вимог.

20.05.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Старовойтов О.В. позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, разом з тим, відповідачі надали до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що співвласниками на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 до смерті співвласника квартири ОСОБА_5 були ОСОБА_5 та відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , частка спільної власності складала 1/4 за кожним, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав за №333876090, №333874897, №333875465 та №333876705 від 29.05.2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Олександрівським відділом ДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно свідоцтва про право на спадщину №186/2023, зареєстрованого в реєстрі під №5-198 та виданого державним нотаріусом Сибірцевою О.В. позивачка ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 1/12 частку спірної квартири АДРЕСА_1 , про що також свідчить витяг з Державного реєстру речових прав №376169063 від 26.04.2024 року.

Отже, станом на день розгляду справи співвласниками на праві спільної часткової власності квартири під АДРЕСА_1 є відповідачі ОСОБА_1 з часткою 1/4, ОСОБА_3 з часткою 1/4 та 2/12 (успадкована), ОСОБА_4 з часткою 1/4 та позивачка ОСОБА_2 з часткою 1/12 (успадкована), про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №388593113 від 28.07.2024 року.

Вищевказані обставини учасниками справи не заперечуються.

Згідно ст. 41 Конституції України та положень ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

За змістом норм ст.ст. 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Нормою ст.183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен зі співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно зі статтею 364 ЦК України, яка має назву «Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності», право на отримання одним зі співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки від інших співвласників визначено саме за умови неможливості виділу її в натурі.

Отже, приписи статті 364 ЦК України хоч і визначають можливість отримання одним зі співвласників такої компенсації, проте не встановлюють умов чи обставин, за яких стягнення такої компенсації можливе в судовому порядку за умови відсутності згоди інших співвласників.

Водночас у статті 365 ЦК України визначено по суті зворотній механізм, а саме припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників: право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Отже, і стаття 364, і стаття 365 ЦК України визначили механізми припинення для одного чи декількох співвласників частки у праві на об`єкт спільної сумісної власності, і такий механізм залежить від правового результату, якого хоче досягнути співвласник, який ініціює вирішення спору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Під час вирішення даного спору суд має встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

З висновку експерта від 11.12.2025 року № 2167/2168/24-27 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи вбачається, що виділити в натурі співвласнику ОСОБА_2 в окремий об`єкт належну їй 1/12 частку спірної квартири технічно неможливо. За висновком експерта ринкова вартість квартири під АДРЕСА_1 складає 986910,90 грн. Ринкова вартість 1/12 частки даної квартири складає 82288,50 грн.

Отже, та обставина, що частка позивачки ОСОБА_2 у спільному майні є незначною і не може бути виділена в натурі, повністю доведена в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи також вбачається, що спільне володіння спірною квартирою співвласниками є неможливим, оскільки позивачка та відповідачі не є членами однієї сім`ї, між ними склалися неприязні стосунки, що підтверджується і їхньою поведінкою в судовому засіданні. Крім того, матеріалами справи підтверджується і виникнення конфлікту між співвласниками щодо порядку користування спірною квартирою, про що свідчать витребувані судом матеріали за зверненням позивачки ОСОБА_2 до відділу поліції №1 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області. Зокрема, 06.04.2024 та 11.04.2024 року позивачка зверталася до органів поліції за фактом злому замків у спірній квартирі відповідачем ОСОБА_3 та колишньою дружиною померлого ОСОБА_5 - відповідачкою ОСОБА_1 . Оскільки за даним зверненням вбачалися ознаки цивільно-правових відносин, органом поліції було роз`яснено заявниці право звернення до суду для вирішення спірних питань.

Будь-яких доказів спростовуючих наведене суду надано не було.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) зазначала, що «платоспроможність відповідача не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Більше того, якщо для задоволення позову про стягнення коштів суд мав би враховувати платоспроможність відповідача на час розгляду справи, то стягнення у судовому порядку багатьох боргів було би неможливим саме з цієї причини.

У постанові від 10.12.2025 у справі №466/2128/23 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що положення статті 364 ЦК України не встановлюють безпосередньо умов, за яких стягнення такої компенсації можливе в судовому порядку за відсутності згоди інших співвласників. Водночас механізм, передбачений статтею 364 ЦК України, у поєднанні із засадами добросовісності, розумності та справедливості має застосовуватися з урахуванням балансу інтересів сторін.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, оцінюючи категорію платоспроможності в широкому її розумінні з метою застосування механізму, визначеного статтею 364 ЦК України, потрібно враховувати, що це не лише про економічну складову, а й про врахування конкретної життєвої ситуації, в якій виник спір, саме тому питання платоспроможності, яке суд має дослідити, виходить за межі звичайних математичних розрахунків. Платоспроможність особи формується не лише за розміром доходу, а й обставинами та способом життя, які сприяють або обмежують її фінансову свободу. У жодному разі платоспроможність не зводиться до відомостей, отриманих із банківських рахунків чи довідки про доходи з місця роботи. Таку спроможність потрібно оцінювати комплексно - з урахуванням наявності майна, доступу до джерел доходу, соціального статусу, віку, стану здоров`я, витрат на базові потреби тощо.

Також в постанові звернуто увагу на те, що присудження компенсації на користь одного співвласника вартості його частки з інших співвласників за умови неможливості виділу її у натурі з неподільної речі не може відбуватися, якщо виконання такого рішення призведе до звернення стягнення на цю ж річ, яка є єдиним житлом.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що компенсація в рахунок визнання за відповідачами права власності на спільне майно, не становитиме надмірного тягаря для них. Розмір компенсації, яку просить стягнути позивачка є відносно невеликим та становить по 27429,50 грн. з кожного відповідача.

Твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що він не працює, не має доходів, тому позбавлений змоги сплатити компенсацію на користь позивача, суд оцінює критично, оскільки відповідач є особою молодого віку та будь-яких доказів своєї непрацездатності суду не надав. Доводи відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 які стверджують, що мають низьку заробітну плату, суд не бере до уваги, оскільки вказана обставина не свідчить про відсутність можливості у відповідачів сплатити компенсацію на користь позивача, в тому числі і шляхом часткового утримання із заробітної плати, що є одним із способів виконання судових рішень встановленого в ЗУ «Про виконавче провадження».

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача, що виплата компенсації призведе до звернення стягнення на частку квартири, яка належить відповідачці ОСОБА_1 , а також іншим відповідачам, з огляду на наступне.

За приписами ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється, крім випадків: якщо таке майно є предметом застави (іпотеки) за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно; відшкодування збитків та шкоди, завданих кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Отже, враховуючи, що розмір компенсації є не значним і складає лише 27429,50 грн. з кожного відповідача, то звернення стягнення на єдине житло боржника за виконавчим провадженням не здійснюється. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживають та мають інше житло, про даний факт ними безпосередньо зазначено і у відзивах на позовну заяву.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 та її представника про неможливість відповідачки сплатити компенсацію позивачу в зв`язку з перебуванням на її утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має захворювання з дитинства та потребує додаткових витрат для лікування, то суд зазначає наступне.

До матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 надано копії квитанцій про придбання ліків на загальну суму 9177,95 грн., які придбавалися відповідачкою впродовж розгляду цивільної справи в суді з 2024 року. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 відповідачка ОСОБА_1 є особою, якій призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дитини з інвалідністю. Нарахування та отримання соціальної допомоги відповідачем ОСОБА_1 також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків (а.с.178 т.2). При цьому, судом враховується, що соціальні виплати не є значними, разом з тим, сімейне законодавство встановлює принцип рівності прав та обов`язків як батька так і матері, передбачає здійснення батьківських прав та обов`язків відповідно до інтересів дітей. Тобто, батько і мати мають рівні обов`язки по утриманню та вихованню дітей.

Відповідно до свідоцтва про народження сина відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком останнього зазначено ОСОБА_10 . Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що останній не надає матеріальної допомоги на утримання та лікування сина. Також в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснила, що не зверталася до суду із заявою про стягнення аліментів з батька неповнолітнього ОСОБА_9 , який зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на утримання їхнього спільного сина.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що стягнення компенсації за частку квартири та припинення права власності позивача, може завдати істотної шкоди інтересам неповнолітнього сина відповідачки ОСОБА_1 , в тому числі і іншим відповідачам та членам їхньої сім`ї, оскільки спірна квартира перейде у такому разі повністю у їхнє користування та власність.

Судом також враховується той факт, що відповідачі є близькими родичами та основними співвласниками спірної квартири, в той час, коли позивачеві належить лише 1/12 її частки. В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не проживають в спірній квартирі. Із свідоцтва про право на спадщину вбачається, що ОСОБА_11 — донька відповідачки, відмовилася від воєї частки у спадщині у квартирі на користь свого брата ОСОБА_3 , який на даний час і проживає в спірній квартирі. Тобто, з огляду на конкретні обставини справи спірна квартира повністю знаходиться у користуванні відповідачів, які фактично є близькими родичами та основними співвласниками майна.

Суд також бере до уваги, що сторони фактично не здійснюють спільного володіння та користування квартирою на засадах взаємної згоди, а між ними склалися неприязні відносини, що перешкоджають нормальному здійсненню права спільної часткової власності.

Суд оцінює наведені обставини у їх сукупності та доходить висновку, що виплата відповідачами компенсації у розмірі 27429,50 грн з кожного не створює для них надмірного тягаря та за встановлених у цій справі обставин не призведе до непропорційного втручання у їх право власності чи до втрати ними житла, а також не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членів їх сімей.

Таким чином, у цій справі встановлено необхідні обставини для застосування механізму, передбаченого статтею 364 ЦК України, а саме: належна позивачеві частка є незначною; виділ цієї частки в натурі є неможливим; збереження спільної часткової власності фактично не відповідає інтересам сторін; відповідачі мають переважну частку у праві власності на квартиру та виплата компенсації не створює для відповідачів надмірного тягаря.

За таких обставин суд вважає, що задоволення позову забезпечить справедливий баланс між правом позивача на реалізацію належного йому права власності та правом відповідачів на мирне володіння своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 7780 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими ті, що одержані у порядку, встановленому законом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти відповідного висновку щодо наявності відповідних обставин.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

З огляду на встановлені у справі обставини, характер спірного майна, розмір частки позивача та відповідачів, неможливість її виділу в натурі, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Позивачем у справі було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 24.04.2024 року позивачкою сплачено послуги суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 з проведення незалежної оцінки спірної квартири в сумі 3500,00 грн.(а.с.48 т.1). Також позивачкою сплачено послуги експерта за ухвалою суду від 29.11.2024 року в сумі 22178,40 грн., про що свідчить акт здачі-приймання висновку експерта №2167/2168/24-27 від 11.12.2025 року (а.с.117 т.2). Вказані витрати підлягають стягненню з відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності, шляхом виплати грошової компенсації, визнання права власності - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1 /12 частку квартири під АДРЕСА_2 , на АДРЕСА_3 .

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 , у розмірі — 82288,50 грн., тобто по 27429,50 грн. - з кожного.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/12 частки квартири під АДРЕСА_2 , на АДРЕСА_3 , тобто по 1/36 частки — за кожним.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.- сплаченого судового збору, 22718,40 rрн. - витрати за проведення судової експертизи, 3500,00 грн - витрати за проведення незалежної оцінки спірної квартири, а всього - 27429,60 грн., тобто по 9143,20 грн. - з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 04.11.2026 року.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 )

Представник позивача: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 , ордер серія ВА №1086889 від 28.07.2024, РНОКПП - НОМЕР_5 )

Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_6 )

Відповідач: ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_7 )

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП — НОМЕР_8 )

Представник відповідача: ОСОБА_12 ( АДРЕСА_7 , ордер серія ВА № 1089685 від 31.08.2024)

Суддя: Н.І.Гайдар

, .