Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №911/690/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/690/26

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОМ»

до Козинської селищної ради

Товариства з обмеженою відповідальністю «Каталея Кепітал»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник Марини Володимирівни

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

Від позивача: Горбайчук І.В.;

Від відповідача 1: Іщенко С.М.;

Від відповідача 2: Навроцький Д.М.;

Від третьої особи: не з`явився.

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОМ» до Козинської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Каталея Кепітал», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник Марини Володимирівни про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області 27.03.2026 відкрито провадження у даній справі № 911/690/26 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

У ході підготовчого провадження у справі № 911/690/26 судові засідання відкладались з метою з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Також у ході підготовчого провадження у справі № 911/690/26 найменування відповідача 2 у справі № 911/690/26 змінилось з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВЦІ ЕНЕРДЖІ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Каталея Кепітал».

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник Марину Володимирівну.

За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав, відповідачі проти позову заперечували. Сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні у них докази. Відповідач до суду не з`являвся, заперечень проти позову не подав.

На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/690/26 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.

За приписами ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.09.2026.

У судовому засіданні 02.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти позову заперечували. Третя особа до суду не з`явилась.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 02.09.2026 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДОМ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВЦІ ЕНЕРДЖІ», найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТАЛЕЯ КЕПІТАЛ», у якому просило:

- визнати незаконними та скасувати пункти 3, 4, 5 рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області П`ятдесят шостої сесії VІІІ скликання від 30.10.2024 № 44-56-VІІІ «Про надання земельної ділянки в користування (оренду) за проектом землеустрою щодо її відведення»;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 23.06.2025 між Козинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВЦІ ЕНЕРДЖІ», посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1445;

- скасувати державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВЦІ ЕНЕРДЖІ» на земельну ділянку площею 0,3822 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0009, номер запису про інше речове право 60430697, проведену 23.06.2025 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В.;

- визнати незаконним та скасувати рішення Козинської селищної ради Шістдесят восьмої сесії VІІІ скликання від 27.06.2025 № 43-68-VІІІ «Про відмову в передачі земельної ділянки в оренду».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.11.2023 позивач звертався до Козинської селищної ради з листом вих. № 56, у якому просив розглянути питання щодо надання йому в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,4829 га, розташованої поряд із земельною ділянкою позивача площею 0,7 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0110. Позивач зазначав, що планує використовувати земельну ділянку для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних і лінійних споруд із цільовим використанням 10.10, а також був готовий оплатити розроблення документації із землеустрою.

Позивач стверджує, що протягом місяця відповіді на це звернення не отримав, а про прийняття Козинською селищною радою 30.11.2023 рішення № 36-42-VІІІ, яким йому відмовлено у наданні земельної ділянки, дізнався з відповіді ради від 18.02.2026 на його адвокатський запит. У рішенні про відмову зазначено, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає функціональному використанню земель за містобудівною документацією, відсутній доступ до ділянки, а сама ділянка не сформована та не зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

За твердженням позивача, надалі на місцевості, яку він просив надати йому в оренду, було сформовано земельну ділянку площею 0,3822 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії - код цільового призначення 14.02.

27.05.2025 позивач звернувся до Козинської селищної ради з клопотанням вих. № 27/05-1 про надання в оренду сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009. У цьому зверненні позивач просив надати йому в оренду саме зазначену земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної енергії та запропонував орендну плату в розмірі 15 відсотків її нормативної грошової оцінки на рік.

Рішенням від 27.06.2025 № 43-68-VІІІ Козинська селищна рада відмовила позивачу у передачі земельної ділянки в оренду. Серед підстав відмови рада зазначила, що земельну ділянку вже передано в оренду іншій особі, а запропонований позивачем розмір орендної плати не відповідає вимогам підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Позивач також зазначив, що 09.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВЦІ ЕНЕРДЖІ» звернулося до ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,50 га для будівництва та обслуговування лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури. Рішенням Козинської селищної ради від 27.08.2024 № 36-53-VІІІ Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВЦІ ЕНЕРДЖІ» надано відповідний дозвіл.

30.10.2024 Козинська селищна рада прийняла рішення № 44-56-VІІІ, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3822 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009, передала її Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВЦІ ЕНЕРДЖІ» в оренду на 49 років, установила річну орендну плату у розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки та уповноважила селищного голову укласти договір оренди.

23.06.2025 між Козинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАРАСІВЦІ ЕНЕРДЖІ» укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Мельник М.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1445. Того ж дня зареєстровано право оренди земельної ділянки за товариством, номер запису 60430697.

Позивач вважає, що Козинська селищна рада знала про його інтерес до отримання спірної земельної ділянки, однак прийняла рішення про передачу її відповідачу 2 без належного врахування попереднього звернення позивача. Позивач посилається на те, що його звернення від 15.11.2023 передувало зверненню відповідача 2, а повторне звернення від 27.05.2025 було подано до укладення договору оренди 23.06.2025.

Козинська селищна рада проти позову заперечила. Відповідач 1 зазначив, що звернення позивача від 15.11.2023 стосувалося надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,4829 га з цільовим використанням 10.10, однак не було клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у порядку статті 123 Земельного кодексу України. Рада розглянула звернення та прийняла рішення від 30.11.2023 № 36-42-VІІІ про відмову з огляду на невідповідність бажаного місця розташування містобудівній документації, відсутність доступу та не сформованість ділянки.

Відповідач 1 наголосив, що земельна ділянка, щодо якої позивач звернувся у 2023 році, не була сформована як об`єкт цивільних прав, а її орієнтовні площа та межі не були тотожними сформованій земельній ділянці, наданій відповідачу 2. Крім того, позивач у 2023 році просив про використання землі за кодом 10.10, тоді як відповідач 2 звернувся щодо розміщення об`єктів енергетичної інфраструктури за кодом 14.02.

На думку Козинської селищної ради, звернення позивача від 27.05.2025 надійшло після того, як 30.10.2024 радою вже було прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки відповідачу 2. Рада також зазначила, що позивач запропонував орендну плату в розмірі 15 відсотків нормативної грошової оцінки, що перевищувало передбачену підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України граничну величину.

Відповідач 2 проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Відповідач 2 зазначив, що у 2023 році позивач просив надати в оренду орієнтовну, не сформовану земельну ділянку площею 0,4829 га для будівництва гідротехнічних, гідрометричних і лінійних споруд. Натомість відповідач 2 звернувся у 2024 році щодо формування та передачі в оренду земельної ділянки для об`єктів енергетичної інфраструктури.

Відповідач 2 наголосив, що позивач не звертався до ради щодо надання йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009 для використання за кодом 14.02 до прийняття рішення ради від 30.10.2024 № 44-56-VІІІ. Таке звернення позивач подав лише 27.05.2025, тобто після прийняття рішення про передачу землі відповідачу 2. Подальше укладення договору оренди та державна реєстрація права оренди були здійснені на виконання цього рішення.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідачів. Позивач зазначив, що його лист від 15.11.2023 містив графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування і розміру ділянки, а також пропозицію оплатити розроблення документації із землеустрою. На думку позивача, це підтверджувало його зацікавленість в отриманні земельної ділянки, а відмінність у назві звернення не спростовує наявності такого інтересу.

Позивач наполягав, що земельна ділянка, про яку він просив у 2023 році, та сформована ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009 розташовані в одному місці. Позивач також зазначив, що про формування ділянки та її цільове призначення він дізнався пізніше, після чого звернувся до ради 27.05.2025.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач 2 повторно зазначив, що звернення позивача від 27.05.2025 було першим зверненням саме щодо сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009 та її використання за кодом 14.02. До 30.10.2024 позивач не повідомляв раду про намір отримати цю ділянку для розміщення об`єктів передачі електричної енергії. Відповідач 2 вважає, що попереднє звернення позивача стосувалося іншої за площею та призначенням земельної ділянки, а рішення від 30.10.2024 було прийняте до звернення позивача щодо конкретної сформованої ділянки.

Оцінивши подані сторонами докази та доводи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу. Судовий захист надається за умови встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання права чи законного інтересу позивача та з`ясування того, чи є обраний спосіб захисту ефективним і здатним поновити таке право або інтерес.

Згідно зі статтями 73, 74, 76– 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спір стосується набуття права користування земельною ділянкою комунальної власності та дійсності договору оренди, укладеного між відповідачами. Тому він має приватноправовий характер, а участь у справі органу місцевого самоврядування не змінює характеру спірних правовідносин.

Відповідно до статей 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка є частиною земної поверхні з установленими межами, місцем розташування та визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі та меж, внесення відомостей до Державного земельного кадастру; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом статті 123 Земельного кодексу України зацікавлена особа, яка має намір отримати в користування земельну ділянку державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається до компетентного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення такого проекту. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, до нього додаються графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки.

За загальним правилом статей 124, 134 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду відбувається на конкурентних засадах, за винятком випадків, прямо визначених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц зазначено, що передбачені частиною другою статті 134 Земельного кодексу України випадки передачі земельної ділянки без земельних торгів застосовуються за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж двоє або більше осіб бажають отримати одну й ту саму земельну ділянку, застосовуються загальні правила щодо проведення земельних торгів.

Разом із тим правовий висновок у справі № 688/2908/16-ц не означає, що будь-яке попереднє звернення будь-якої особи щодо орієнтовної земельної ділянки автоматично створює безстрокову перевагу на отримання будь-якої земельної ділянки, сформованої згодом на цій місцевості. Для застосування цього висновку суд має встановити, що на момент прийняття рішення про передачу земельної ділянки існував актуальний інтерес іншого претендента саме щодо тієї земельної ділянки, яка передавалася, а відповідний орган знав або за обставинами справи мав знати про такий інтерес.

Як установлено судом, 15.11.2023 позивач звертався до Козинської селищної ради щодо надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,4829 га з цільовим використанням 10.10 - для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних і лінійних споруд.

На той час земельна ділянка, яку позивач просив надати в оренду, не була сформована, не мала кадастрового номера, а її точні площа та межі не були визначені як характеристики самостійного об`єкта цивільних прав. Звернення позивача не містило прохання надати в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009, оскільки такої сформованої ділянки на дату звернення не існувало.

30.11.2023 Козинська селищна рада прийняла рішення № 36-42-VІІІ, яким відмовила позивачу у наданні земельної ділянки, зазначеної у зверненні від 15.11.2023. Це рішення не є предметом позовних вимог у цій справі. Суд у межах заявленого предмета спору не вирішує вимогу про його скасування. Водночас прийняте рішення свідчить, що розгляд звернення позивача 2023 року завершився до звернення відповідача 2 та до прийняття оскаржуваного рішення про передачу йому землі.

Суд ураховує, що позивач стверджує про несвоєчасне отримання інформації щодо рішення від 30.11.2023. Однак у цій справі позивач не просить скасувати це рішення та не довів, що до осені 2024 року вчиняв дії, спрямовані на продовження процедури отримання земельної ділянки, оскарження відмови, уточнення її меж або цільового призначення чи підтвердження інтересу до земельної ділянки для розміщення об`єктів передачі електричної енергії.

Натомість відповідач 2 звернувся до Козинської селищної ради 09.08.2024 із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури. Рішенням від 27.08.2024 № 36-53-VІІІ відповідачу 2 надано дозвіл на розроблення відповідного проекту. Після виготовлення проекту землеустрою сформовано земельну ділянку площею 0,3822 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009 для використання за кодом 14.02.

30.10.2024 Козинська селищна рада прийняла рішення № 44-56-VІІІ про затвердження проекту землеустрою та передачу цієї сформованої земельної ділянки відповідачу 2 в оренду. Саме цим рішенням рада визначила особу, якій передається ділянка, та надала правову підставу для подальшого укладення договору оренди.

Лише 27.05.2025 позивач звернувся до ради з клопотанням про надання в оренду сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009, указавши її цільове призначення 14.02 та запропонувавши відповідні умови оренди. На цю дату рішення про передачу зазначеної земельної ділянки відповідачу 2 вже було прийняте.

Отже, звернення позивача від 27.05.2025 надійшло не до прийняття рішення про передачу землі відповідачу 2, а після того, як Козинська селищна рада 30.10.2024 затвердила проект землеустрою та прийняла рішення передати земельну ділянку відповідачу 2 в оренду. Подальше укладення договору 23.06.2025 та державна реєстрація права оренди були здійснені на виконання вже прийнятого рішення.

Сам по собі факт укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди після звернення позивача від 27.05.2025 не змінює послідовності прийняття рішень щодо земельної ділянки. Позивач не звернувся до ради щодо конкретної сформованої земельної ділянки до прийняття рішення від 30.10.2024, а його пізніше звернення не могло ретроспективно створити конкуренцію претендентів на момент прийняття цього рішення.

Зміст звернення позивача від 15.11.2023 також не свідчить про те, що до 30.10.2024 він висловив раді намір отримати саме сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009 для розміщення об`єктів передачі електричної енергії. У зверненні 2023 року зазначено інше цільове використання - 10.10, іншу орієнтовну площу та описано ще не сформовану земельну ділянку. Намір отримати сформовану ділянку саме для використання за кодом 14.02 позивач уперше виклав у клопотанні від 27.05.2025.

Матеріали справи не містять достатніх доказів того, що рада станом на 30.10.2024 мала підстави вважати звернення позивача від 15.11.2023 актуальною заявкою на отримання тієї самої сформованої земельної ділянки, яку передано відповідачу 2. Не доведено також, що позивач до цієї дати підтверджував намір отримати саме цю ділянку з відповідним цільовим призначенням.

Таким чином, обставини цієї справи не свідчать про наявність на момент прийняття рішення від 30.10.2024 двох одночасних претендентів на одну й ту саму сформовану земельну ділянку. Сам факт того, що позивач раніше звертався щодо орієнтовної ділянки на відповідній місцевості, за наявності прийнятого 30.11.2023 рішення про відмову та відсутності подальших дій позивача до 30.10.2024, не є достатнім для висновку про порушення його прав чи законного інтересу оскаржуваним рішенням ради.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц не спростовує наведеного висновку. У цій справі суд ураховує сформульований Великою Палатою підхід щодо необхідності конкурентної процедури за наявності кількох претендентів на одну земельну ділянку, однак фактичні обставини, необхідні для застосування цього підходу, позивачем не доведені. Зокрема, не доведено, що до прийняття рішення від 30.10.2024 позивач претендував саме на сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009 та що рада була обізнана про таку його претензію.

Відсутність підстав для визнання незаконним рішення Козинської селищної ради від 30.10.2024 № 44-56-VІІІ зумовлює відсутність підстав і для визнання недійсним укладеного на його виконання договору оренди від 23.06.2025.

За змістом статей 203, 215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його вчинення вимог, установлених законом, зокрема якщо його зміст суперечить актам цивільного законодавства або правочин порушує права чи законні інтереси іншої особи. Позивач не довів обставин, які свідчили б про порушення його права або законного інтересу укладенням договору оренди між відповідачами. Підстав для визнання цього договору недійсним суд не встановив.

Вимога про скасування державної реєстрації права оренди є похідною від вимог про незаконність рішення ради та недійсність договору. Оскільки судом не встановлено підстав для задоволення цих вимог, підстави для скасування державної реєстрації права оренди також відсутні.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Козинської селищної ради від 27.06.2025 № 43-68-VІІІ суд зазначає, що це рішення прийнято за результатами розгляду звернення позивача від 27.05.2025, поданого після прийняття рішення від 30.10.2024 про передачу цієї земельної ділянки відповідачу 2.

На час розгляду звернення позивача рада вже прийняла рішення про передачу ділянки відповідачу 2, а тому відмова в її повторній передачі позивачу сама по собі не свідчить про порушення права позивача. Позивач не довів наявності у нього права вимагати передачі земельної ділянки, яка раніше була передана іншій особі на підставі рішення, незаконність якого у цій справі не встановлена.

За таких обставин позивач не довів, що рішення Козинської селищної ради від 27.06.2025 № 43-68-VІІІ порушує його право або законний інтерес та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами оцінки доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення його права чи охоронюваного законом інтересу оскаржуваними рішеннями, договором оренди та державною реєстрацією права оренди. Вирішальним є те, що конкретне звернення позивача щодо сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:033:0009 надійшло 27.05.2025, тобто після прийняття 30.10.2024 рішення про її передачу відповідачу 2. Звернення позивача від 15.11.2023 стосувалося орієнтовної несформованої ділянки з іншим визначеним у ньому цільовим використанням, а після прийняття рішення про відмову від 30.11.2023 позивач до 30.10.2024 не підтвердив наміру отримати саме сформовану земельну ділянку, передану відповідачу 2.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні, відповідачами спростовані, тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.11.2026.

Суддя Т.П. Карпечкін