Суд: Кропивницький районний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №390/2487/26
Суддя: Квітка О. О.
Справа № 390/2487/26
Провадження № 2/390/1738/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2026 р. Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого – судді Квітки О.О.,
при секретарі – Петренко В.Р.,
за участю: представника позивача - адвоката Репела О.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Репело Олександр Вікторович, до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.10.2024 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 по справі № 390/2502/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 161 576,14 грн, інфляційні втрати у сумі 5 375,64 грн, три відсотки річних у сумі 887,34 грн (за період з моменту скоєння ДТП (03.09.2024) та до моменту подання позову (08.11.2024), моральну шкоду в сумі 5 000 грн, а також судові витрати у сумі 8 735,58 грн. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08.04.2026 рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 залишено без змін. Постановою приватного виконавця Брандальського Д.С. від 27.05.2026 було відкрито виконавче провадження № 81110346 з примусового виконання зазначеного судового рішення, яке до цього часу в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди не виконане. Згідно з листом приватного виконавця від 29.06.2026 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 81110346 з боржника ОСОБА_1 стягнуто лише 5 454,55 грн, що навіть не компенсує розмір судових витрат (8 735,58 грн), визначеним вказаним судовим рішенням. Листом приватного виконавця від 29.06.2026 підтверджується факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання, що має наслідком нарахування на вказану суму інфляційних витрат та трьох відсотків річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже, відповідач ОСОБА_1 має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 24.11.2025, яке набрало законної сили. Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконує свої грошові зобов`язання із відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід дійти висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту, шляхом стягнення інфляційних витрат у розмірі 30 070,25 грн (28 977,36 + 1 092,89) та трьох відсотків річних - 8 746,76 грн (8 457,58 + 289,18), розрахованих за період з моменту завдання шкоди 03.09.2024, тобто з дня скоєння ДТП, та до моменту подання цього позову до суду, але за мінусом інфляційних витрат та трьох відсотків річних, стягнутих судовим рішенням по справі №390/2502/24 за період з 03.09.2024 по 08.11.2024.
Безпосередньо розгляд справи судом здійснено в судовому засіданні 27.10.2026 та повідомлено, що рішення у справі буде оголошено о 15.20 год. 02.11.2026.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Репело О.В. позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову та зазначив, що на його картку було накладено арешт, тому він не мав можливості сплачувати борг регулярно, проте на цей час він вже сплатив заборгованість в розмірі 60 000 грн, сплачує регулярно, без пропусків. Зазначив, що не може сказати чи правильно представник позивача порахував інфляційні втрати та 3 % річних.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 травня 2018 р. у справі № 686/21962/15-ц.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
У своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та№ 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 серпня 2022 року у справі № 306/1196/20 (провадження № 61-3627св22), від 04 жовтня 2022 року у справі № 569/17844/13 (провадження № 61 -3241 св22), від 21 грудня 2022 року у справі № 602/1082/19 (провадження № 61 -7521 св22).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.
Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду, зокрема у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.10.2024 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 по справі № 390/2502/24 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 161 576,14 грн, інфляційні втрати у сумі 5 375,64 грн, три відсотки річних у сумі 887,34 грн, моральну шкоду в сумі 5 000 грн, а також судові витрати у сумі 8 735,58 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 05.01.2026 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну допомогу у сумі 23 130 грн.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08.04.2026 рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 залишено без змін.
Постановою приватного виконавця Брандальського Д.С. від 27.05.2026 відкрито виконавче провадження № 81110346 з примусового виконання зазначеного судового рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у сумі 161 576,14 грн, інфляційних втрат у сумі 5 375,64 грн, три відсотки річних у сумі 887,34 грн, моральної шкоди в сумі 5 000 грн, а також судових витрату сумі 8 735,58 грн.
Постановою приватного виконавця Брандальського Д.С. від 27.05.2026 відкрито виконавче провадження № 81110154 з примусового виконання додаткового судового рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 23 130 грн.
Згідно з листом приватного виконавця від 29.06.2026 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 81110346 з боржника ОСОБА_1 стягнуто 5 454,55 грн; за виконавчим провадженням № 81110154 з боржника ОСОБА_1 стягнуто 4 893, 50 грн, що підтверджується обліковою карткою на зведене виконавче провадження та платіжними інтрукціями № 23413 на суму 4 893, 50 грн, № 23789 на суму 5 454, 55 грн.
Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, проведений позивачем, свідчить, що сума інфляційних втрат щодо матеральної шкоди становить 28 977, 36 грн; щодо моральної шкоди - 1 092, 89 грн, всього 30 070, 25 грн; та трьох відсотків річних - 8 457, 58 грн та 289, 18 грн відповідно, всього 8 746, 76 грн, що розраховані за період з моменту завдання шкоди 03.09.2024, тобто з дня скоєння ДТП, та до моменту подання цього позову до суду 07.08.2026, але за мінусом інфляційних витрат та трьох відсотків річних, стягнутих судовим рішенням по справі №390/2502/24 за період з 03.09.2024 по 08.11.2024.
Як слідує із тексту рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 24.11.2025, відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем з відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 161 576,14 грн та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Листом приватного виконавця від 29.06.2026 підтверджується факт невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання, що має наслідком нарахування на вказану суму інфляційних витрат та трьох відсотків річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач, звертаючись до суду, надав відповідний розрахунок, згідно з яким просить за період з моменту завдання шкоди 03.09.2024, тобто з дня скоєння ДТП, та до моменту подання цього позову до суду 07.08.2026, але за мінусом інфляційних витрат та трьох відсотків річних, стягнутих судовим рішенням по справі №390/2502/24 за період з 03.09.2024 по 08.11.2024, стягнути з відповідача на свою користь 3% (три відсотка) річних в сумі 8 746, 76 грн та інфляційні втрати - в сумі 30 070, 25 грн.
Вказаний розрахунок суд бере до уваги та вважає його належним чином обґрунтованим.
Відповідачем не спростовано розрахунок та не надано свого контррозрахунку.
Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача не доведено будь-якими належними та допустимими доказами, зокрема не надано доказів сплати заборгованості за рішенням суду в сумі 60 000 грн, як ним зазначено в судовому засіданні, та власного розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд вважає, що документально підтверджені судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору у сумі 1 331, 20 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі, що відповідатиме вимогам ст.141 ЦПК України.
Питання щодо витрат на професійну правничу допомогу на цей час судом не вирішується, з врахуванням заявленого клопотання представника позивача.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Репело Олександр Вікторович, до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати в розмірі 30 070 грн 25 коп., три відсотки річних у сумі 8 746 грн 76 коп., а також судові витрати у сумі 1 331 грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02.11.2026.
У порядку п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;
відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О.О.Квітка
Оригінал: reyestr.court.gov.ua