Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №910/4830/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2026Справа №910/4830/26

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М"

проухвалення додаткового рішення

у справі№910/4830/26

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М"

доПриватного підприємства "Чудсервіс"

простягнення заборгованості у розмірі 656 010,38 грн,

за зустрічним позовом

Приватного підприємства "Чудсервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М"

простягнення заборгованості у розмірі 174 436,34 грн

Суддя Бойко Р.В.

Додаткова постанова постановлена в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/4830/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" до Приватного підприємства "Чудсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 656 010,38 грн, за зустрічним позовом Приватного підприємства "Чудсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" про стягнення заборгованості у розмірі 174 436,34 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 у справі №910/4830/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" задоволено частково із стягненням з Приватного підприємства "Чудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" боргу у розмірі 502 050,00 грн, пені у розмірі 56 404,63 грн, 3% річних у розмірі 19 229,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 58 584,63 грн та судового збору у розмірі 7 635,22 грн. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов Приватного підприємства "Чудсервіс" задоволено частково із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" на користь Приватного підприємства "Чудсервіс" інфляційних втрат у розмірі 129 632,12 грн, 3% річних у розмірі 44 529,76 грн та судового збору у розмірі 2 658,21 грн. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено провести зустрічне зарахування вимог, за наслідками якого стягнуто з Приватного підприємства "Чудсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" кошти у розмірі 462 124,58 грн та судовий збір у розмірі 4 977,01 грн.

28.09.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд вирішити питання розподілу витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу в розмірі 48 000,00 грн.

30.09.2026 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Чудсервіс" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому позивач за зустрічним позовом просить зменшити заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" витрати на професійну правничу допомогу до розумного, необхідного та пропорційного розміру з урахуванням результатів розгляду первісного і зустрічного позовів, обсягу фактично наданих послуг та перевищення попереднього розрахунку.

Крім того Приватне підприємство "Чудсервіс" просить суд відмовити у покладенні на нього судових витрат, докази на підтвердження понесення яких подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" після ухвалення рішення від 24.09.2026 без попередньої заяви до закінчення судових дебатів.

16.10.2026 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 у справі №910/4830/26, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" під час розгляду даної справи на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону та враховуючи, що підлягає ухваленню додаткове рішення про судові витрати, суд вбачає за можливе здійснити розгляд клопотання позивача за первісним позовом про розподіл судових витрат в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).

Отже, за результатами розгляду справи №910/4830/26 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" просить покласти на Приватне підприємство "Чудсервіс" витрати на правничу допомогу у розмірі 48 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого очікувало понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" було надано Договір надання правничих послуг №13/01 від 13.01.2026 (надалі - Договір про надання правничих послуг), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет" (адвокатська компанія, адвокат), на умовах якого адвокатська компанія зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором та чинним законодавством України, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору про надання правничих послуг на підтвердження факту надання між адвокатською компанією та клієнтом відповідно до умов договору складається акт наданих послуг.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором про надання правничих послуг на загальну суму 48 000,00 грн позивачем надано копії Актів наданих адвокатських (юридичних) послуг №24-04/26 від 24.04.2026 на суму 20 000,00 грн, №05-06/26 від 05.06.2026 на суму 8 000,00 грн, №24-06/26 від 24.06.2026 на суму 4 000,00 грн, №14-07/26 від 14.07.2026 на суму 4 000,00 грн, №28-07/26 від 28.07.2026 на суму 4 000,00 грн, №11-08/26 від 14.07.2026 на суму 4 000,00 грн, №10-09/26 від 10.09.2026 на суму 4 000,00 грн, а також копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №27020799 від 22.05.2026 на суму 20 000,00 грн, копії квитанцій до прибуткового касового ордера від 24.06.2026 на суму 4 000,00 грн, від 14.07.2026 на суму 4 000,00 грн, від 28.07.2026 на суму 4 000,00 грн, №11-08/26 від 11.08.2026 на суму 4 000,00 грн, №10-09/26 від 10.09.2026 на суму 4 000,00 грн, від 05.06.2026 на суму 8 000,00 грн.

З Акту наданих адвокатських (юридичних) послуг №24-04/26 від 24.04.2026 вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" послуги з написання позовної заяви та розрахунку ціни позову до Приватного підприємства "Чудсервіс" по Договору №29/11/2022 від 29.11.2026 про неповернення суми переплати та гарантійного внеску (вартістю 20 000,00 грн).

З Акту наданих адвокатських (юридичних) послуг №05-06/26 від 05.06.2026 вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" послуги з написання відзиву на зустрічну позовну заяву (вартістю 8 000,00 грн).

З Акту наданих адвокатських (юридичних) послуг №24-06/26 від 24.06.2026 вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" послуги участі з участі адвоката у судовому засіданні по справі №926/1613/26, призначеному на 24.06.2026 в Господарському суді Чернівецької області (вартістю 4 000,00 грн).

З Акту наданих адвокатських (юридичних) послуг №14-07/26 від 14.07.2026 вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" послуги з участі адвоката у судовому засіданні по справі №910/4830/26, призначеному на 14.07.2026 в Господарському суді міста Києва (вартістю 4 000,00 грн).

З Акту наданих адвокатських (юридичних) послуг №28-07/26 від 28.07.2026 вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" послуги з участі адвоката у судовому засіданні по справі №910/4830/26, призначеному на 28.07.2026 в Господарському суді міста Києва (вартістю 4 000,00 грн).

З Акту наданих адвокатських (юридичних) послуг №11-08/26 від 11.08.2026 вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" послуги з участі адвоката у судовому засіданні по справі №910/4830/26, призначеному на 11.08.2026 в Господарському суді міста Києва (вартістю 4 000,00 грн).

З Акту наданих адвокатських (юридичних) послуг №10-09/26 від 10.09.2026 вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" послуги з участі адвоката у судовому засіданні по справі №910/4830/26, призначеному на 10.09.2026 в Господарському суді міста Києва (вартістю 4 000,00 грн).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У своєму клопотанні про зменшення витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" на професійну правничу допомогу Приватне підприємство "Чудсервіс" зазначає, що:

- не можуть бути враховані докази понесення витрат, подані вперше із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" не заявлено до закінчення судових дебатів про подання таких доказів;

- не може бути врахований Акт №24-06/26, оскільки він стосується іншої справи - №926/1613/26, яка розглядається Господарським судом Чернігівської області, а отже такі витрати не пов`язані з розглядом даної справи;

- витрати у розмірі 8 000,00 грн на послуги з написання відзиву на зустрічний позов не можуть бути повністю покладені на Приватне підприємство "Чудсервіс", оскільки позов останнього задоволено частково та відмовлено лише у частині вимог про стягнення 274,46 грн;

- витрати на участь у судових засіданнях стосувались одночасно первісного і зустрічного позову, а відтак такі витрати мають бути розподілені пропорційно розміру задоволених вимог первісного і зустрічного позовів;

- предметом розподілу є лише та частина витрат, яка пов`язана саме з цією справою, належно підтверджена, необхідна та пропорційна результату розгляду справи;

- сума судових витрат (48 000,00 грн), заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку у розмірі (25 000,00 грн).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).

Суд частково погоджується із запереченнями Приватного підприємства "Чудсервіс" щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Щодо тверджень Приватного підприємства "Чудсервіс" про неврахування доказів понесення витрат, поданих вперше із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" не було заявлено до закінчення судових дебатів про подання таких доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Із наведених приписів господарського процесуального закону вбачається, що можливість ухвалення судом додаткового рішення про розподіл судових витрат після завершення розгляду справи по суті (у даному випадку - після ухвалення рішення суду) обумовлена: 1) наявністю в матеріалах справи доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, поданих під час розгляду справи, проте питання розподілу таких витрат не було вирішене у рішенні суду; або 2) виконанням відповідним учасником обов`язку із заявлення до закінчення судових дебатів про надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та відповідно поданням таких доказів протягом відповідного строку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" ні в усній, ні в письмовій формі не заявило до закінчення судових дебатів про надання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, суд із прикрістю констатує відсутність єдності судової практики, навіть на рівні Верховного Суду, з приводу розгляду заяв про розподіл судових витрат / про ухвалення додаткового рішення у випадку, коли про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення рішення стороною не було заявлено до закінчення судових дебатів.

Так, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18, від 10.03.2025 у справі №947/6748/20, від 24.04.2025 у справі №906/145/24 касаційний суд залишав без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову у винесенні додаткового судового рішення про розподіл судових витрат якщо стороною до закінчення судових дебатів не заявлялось про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення судового рішення.

При цьому, у постановах від 24.04.2025 у справі №906/145/24 та від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20) Верховний Суд вказав, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 ГПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зробила висновок про те, що "законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду".

Звернення з такою заявою по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заяві про надання доказів понесених судових витрат в порядку приписів частини восьмої статті 129 ГПК України. Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.05.2024 зі справи №910/5316/21 та від 24.04.2025 у справі №906/145/24.

Натомість у постановах від 19.06.2024 у справі №910/14962/21 за тотожної ситуації (подання стороною заяви про розподіл судових витрат після ухвалення судового рішення без заявлення про це до закінчення судових дебатів) Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для розподілу судових витрат з огляду на подання таким учасником попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат.

У постанові від 01.11.2023 у справі №914/4018/21 колегія суддів касаційного суду вказала, що зазначення стороною попереднього розрахунку витрат на правову допомогу засвідчує намір цієї сторони на компенсацію таких витрат за наслідками вирішення спору, а тому наведення розрахунку витрат на правову допомогу із наданням доказів понесення витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом свідчить про виконання стороною вимог частини восьмої статті 129 ГПК та є підставою для розподілу відповідних витрат.

Нажаль всі наведені із цього питання постанови касаційного суду ухвалені без відступу від попередніх висновків Верховного Суду, що ускладнює розуміння та правозастосування правниками даних висновків касаційного суду щодо застосування приписів статей 124, 129, 221 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, в даному випадку суд виходить із того, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат підлягає поданню разом із першою заявою по суті спору (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України), тобто має бути обов`язково поданий у письмовій формі, в той час як його неподання може мати наслідком відмову суду у відшкодуванні відповідних судових витрат (ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України), а приписи ч. 6, ч. 7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України регулюють наслідки у випадках коли сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує / є неспівмірно нижчою суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку - суд може відмовити (частково) стороні у відшкодуванні судових витрат.

Натомість згідно приписів ч. 8 ст. 129, ст. 221 Господарського процесуального кодексу України в цілому та використання законодавцем формулювання "до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву" свідчить про те, що: 1) дані приписи стосуються порядку подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат (встановлюють строк та умови їх подання); 2) заява про приєднання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення судового рішення по суті спору може бути усною чи письмовою; 3) заява про приєднання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення судового рішення по суті спору може бути подання як з першою заявою по суті спору так і протягом всього розгляду спору, проте до закінчення судових дебатів.

Отже, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат за своєю суттю є відмінним процесуальним документом від заяви про приєднання доказів на підтвердження розміру судових витрат, та їх неподання має відмінні наслідки: 1) у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат суд наділяється правом (не обов`язком) відмовити у відшкодуванні відповідних витрат; 2) заявлення про приєднання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення судового рішення є умовою для винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, відтак у разі не вчинення стороною відповідної процесуальної дії, у суду відсутні правові підстави для розподілу судових витрат на користь такої сторони.

За таких обставин, суд вбачає за необхідне керуватись висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.01.2019 у справі №927/26/18, від 10.03.2025 у справі №947/6748/20, від 24.04.2025 у справі №906/145/24, згідно з якими у разі не заявлення стороною до закінчення судових дебатів про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення судового рішення, то суд не має підстав для розподілу здійснених стороною витрат на професійну правничу допомогу.

Як зазначалось, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" ні в усній, ні в письмовій формі не заявило до закінчення судових дебатів про надання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, правові підстави для розподілу судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М", докази на підтвердження понесення яких подані після оголошення рішення у справі (а саме: копії Актів наданих адвокатських (юридичних) послуг №24-06/26 від 24.06.2026 на суму 4 000,00 грн, №14-07/26 від 14.07.2026 на суму 4 000,00 грн, №28-07/26 від 28.07.2026 на суму 4 000,00 грн, №11-08/26 від 14.07.2026 на суму 4 000,00 грн, №10-09/26 від 10.09.2026 на суму 4 000,00 грн, а також копії квитанцій до прибуткового касового ордера від 24.06.2026 на суму 4 000,00 грн, від 14.07.2026 на суму 4 000,00 грн, від 28.07.2026 на суму 4 000,00 грн, №11-08/26 від 11.08.2026 на суму 4 000,00 грн, №10-09/26 від 10.09.2026 на суму 4 000,00 грн), відсутні.

Відтак суд розглядає надалі питання розподілу витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М", які стосуються наданих Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Паритет" послуг з написання позовної заяви та розрахунку ціни позову (вартістю 20 000,00 грн), а також послуги з написання відзиву на зустрічну позовну заяву (вартістю 8 000,00 грн).

Оскільки судом досліджується питання розподілу судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" у розмірі 28 000,00 грн, то суд приходить до висновку про відсутність істотного перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку (у розмірі 25 000,00 грн).

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 28 000,00 грн є співмірним із складністю справи, ціною позову та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" судових витрат на оплату професійної правничої допомоги та з урахуванням наслідків вирішення даної справи - часткове задоволення первісного та зустрічного позову, суд приходить до висновку про необхідність покладення на Приватне підприємство "Чудсервіс" витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 19 410,71 грн, пропорційно задоволеним вимогам первісного позову (у розмірі 19 398,12 грн) та пропорційно розміру зустрічних позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено (у розмірі 12,59 грн).

На підставі викладеного та керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Чудсервіс" (03164, м. Київ, вул. Булаховського, буд. 5-Г; ідентифікаційний код 35545924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс-М" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 21; ідентифікаційний код 33100947) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 410 (дев`ятнадцять тисяч чотириста десять) грн 71 коп. Видати наказ.

2. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Роман БОЙКО