Суд: Господарський суд Донецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №905/505/26
Суддя: Кротінова Олена Вікторівна
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5
________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29.10.2026 Справа №905/505/26
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання (помічник судді за дорученням) Курасові А.В.,
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ, код ЄДРПОУ 19480600,
до відповідача, фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни, м. Слов`янськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення 731175,94 грн, -
за участю представників сторін:
від позивача: Кучер Д.М. - самопредставництво;
від відповідача: не з`явився, -
І. Короткий зміст позовної заяви, заперечень та інших заяв, клопотань учасників справи:
Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ, через підсистему «Електронний суд» подано позовну заяву б/н від 30.07.2026 (сформовано в системі 30.07.2026) до фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни м.Слов`янськ Донецької області, про стягнення 731175,94 грн, з яких:
- заборгованість у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024 на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості;
- 15% річних у розмірі 101720,51 грн на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості;
- інфляційні втрати у розмірі 64942,91 грн на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем невиконані умови договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості.
На підтвердження викладених обставин позивач надав електронні копії: постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018; договір №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості з додатком до нього.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, приписи Правил роздрібного ринку електричної енергії, ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії».
27.08.2026 через канцелярію Господарського суду Донецької області від відповідача отримано лист б/н від 25.08.2026 з додатками, який не містив власноручний підпис відповідача.
02.09.2026 через канцелярію Господарського суду Донецької області від відповідача отримано лист б/н від 25.08.2026 з додатками, який є другим примірником листа б/н від 25.08.2026, що надійшов до суду 27.08.2026, на якому проставлено власноручний підпис відповідача.
У листі б/н від 25.08.2026 відповідач визнає наявну заборгованість у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024 на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості. Вказує, що з 2025 року відповідач не здійснює підприємницьку діяльність у зв`язку з тим, що така здійснювалась у м. Слов`янськ, яке наразі офіційно розташоване в зоні активних бойових дій, що створює значні складнощі у проведенні виробничої діяльності. Звернуто увагу, що відповідач є особою похилого віку та у зв`язку з погіршенням стану здоров`я знаходиться на лікуванні у медичних закладах, що створює складнощі для негайного погашення боргу.
На підставі викладеного просить: суму заборгованості у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024 розстрочити строком на 1 рік відповідно до статті 331 Господарсько процесуального кодексу України; не стягувати з неї 15% річних у розмірі 101720,51 грн на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості та інфляційні втрати у розмірі 64942,91 грн на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості.
Долучено копії: паспорт громадянина України Гладиш Г.Й.; довідка №148360-2019 від 04.04.2019 про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру Гладиш Г.Й.; довідка про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи №3223-7002197186 від 05.02.2025; консультаційний висновок від 17.09.2025 (форма №028/о); виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4571-25 від 25.08.2025 (форма №027/о); консультаційний висновок від 03.04.2026 (форма №028/о); консультаційний висновок від 03.09.2025 (форма №028/о); направлення №5269-5124-4761-3042 від 07.08.2026; направлення №5269-5124-4761-3042 від 06.08.2026
14.09.2026 через канцелярію Господарського суду Донецької області від позивача отримано відповідь на відзив №44/22-2085 від 07.09.2026 з додатками згідно переліку.
Вказано, що розмір 15% річних та розмір інфляційних втрат прямо передбачені у договорі про реструктуризацію, відповідний розрахунок яких є додатком до договору про реструктуризацію, підписаний та погоджений відповідачем без зауважень та заперечень, таке вказує на правильність наведених розрахунків, визнання відповідачем зазначених сум та визнання обов`язку їх сплати. Визначає 15% річних та інфляційні втрати у цьому випадку погодженим сторонами грошовим зобов`язанням. Зазначено, що зменшення зафіксованих в договорі сум призведе до зміни погоджених сторонами умов договору та порушить принцип обов`язковості договору. Наголошено, що позивачем вже раніше було враховано складне становище відповідача, у зв`язку з чим й було надано розстрочення сплати заборгованості шляхом укладення відповідного договору про реструктуризацію. Означене розстрочення надало відповідачу можливість сплачувати заборгованість частинами на погоджених між сторонами умовах. Надання відповідачу повторного розстрочення без належних правових підстав покладе негативні наслідки, що спричинені невиконанням відповідачем договору про реструктуризацію на позивача. Стверджує, що надання повторного розстрочення не гарантуватиме належного погашення заборгованості, оскільки раніше надану договором про реструктуризацію можливість сплачувати заборгованість частинами відповідач не використав. Вказано, що саме на відповідача був покладений обов`язок належним чином виконати умови договору, а відсутність відповідних коштів не може бути підставою для невиконання договору. Звернуто увагу, що позивач з 01.01.2019 по теперішній час є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії». Вказано про важкий фінансовий стан підприємства. Наголошено на наявності в підприємства статусу «Дефолтний» з 05.08.2019, у зв`язку з чим, всі отримані кошти одразу спрямовуються оператору системи передачі в рахунок погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії. Звернуто увагу на особливості діяльності постачальника «останньої надії». Вказано, що фінансування позивача здійснюється відповідно до кошторису, який не передбачає витрат на погашення податкового боргу, інших боргів чи сплату штрафів. Наголошено, що безоплатне споживання електричної енергії споживачами призвело до прямої шкоди енергогенеруючим підприємствам України, адже підприємства змушені виробляти та реалізовувати електричну енергію не отримуючи належну оплату, що несе небезпеку для всієї енергосистеми України, особливо в умовах воєнного стану.
Просить прийняти відповідь на відзив ДПЗД “Укрінтеренерго” з додатками до нього; долучити відповідь на відзив ДПЗД “Укрінтеренерго” з додатками до нього до матеріалів справи; задовольнити позовні вимоги ДПЗД “Укрінтеренерго” у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позицію викладену у заявах по суті спору.
Відповідач у судове засідання не з`явився.
ІІ. Процесуальні дії суду:
З дотриманням приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/505/26 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 12.08.2026 прийнято позовну заяву б/н від 30.07.2026 (сформовано в системі 30.07.2026) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ, до розгляду та відкрито провадження у справі №905/505/26; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.09.2026 о 14:30 год., яке відбудеться у приміщенні суду, зал судового засідання №302; встановлено позивачу надати: відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив разом із доказами її направлення на адресу відповідача; встановлено відповідачу надати: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 27.08.2026, але не пізніше 15 днів з дня повідомлення про відкриття провадження у справі; повідомлено, що участь у підготовчому судовому засіданні можлива для учасників справи в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення підготовчого засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області; роз`яснено необхідність дотримання приписів ст. 197 Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Лист відповідача б/н від 25.08.2026 розцінено судом як усунення недоліків первісного подання звернення.
Ухвалою суду від 02.09.2026 постановлено оголосити перерву у підготовчому засіданні у справі №905/505/26; повідомлено Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м.Київ, та фізичну особу-підприємця Гладиш Ганну Йосипівну м.Слов`янськ Донецької області, про продовження підготовчого засідання 30.09.2026 о 12:00 год., зал судового засідання №104А (приміщення Господарського суду Донецької області, за адресою: 61022, м.Харків, пр.Науки, 5); зобов`язано позивача виконати вимоги пункту 4 резолютивної частини ухвали суду від 12.08.2026 у справі №905/505/26 у строк до 30.09.2026 та визначитись із участю у справі в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України; повідомлено, що участь у підготовчому засіданні можлива для учасників справи в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області; роз`яснено сторонам необхідність дотримання приписів ст. 197 Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 30.09.2026 закрито підготовче провадження у справі №905/505/26; призначено справу №905/505/26 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м.Київ, до відповідача, фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни, м.Слов`янськ Донецької області, про стягнення 731175,94 грн, до судового розгляду по суті; визначено датою проведення судового засідання 28.10.2026 о 12:00 год. з розгляду справи по суті, яке відбудеться за адресою: 61022, м.Харків, проспект Науки, зал судового засідання №104А; повідомлено, що участь у судовому засіданні можлива для учасників справи в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області; роз`яснено сторонам необхідність дотримання приписів ст. 197 Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність можливості завершити розгляд справи у судовому засіданні 28.10.2026
У судовому засіданні 28.10.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті та зазначено час проголошення рішення у судовому засіданні 29.10.2026 о 14:00 год.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (позивач) здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП №1344 від 06.11.2018.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (із змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2026 року; визначено територією провадження діяльності зазначеного підприємства - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Вбачається, що фізична особа-підприємець Гладиш Ганни Йосипівни перебувала на постачанні у Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» в період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024.
За означений період у фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни виникла заборгованість у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024.
Поряд з цим, постачальником нараховані 15% річних у розмірі 101720,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 64942,91 грн на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості.
З метою досудового врегулювання спору та надання відповідачу можливості виконати свої зобов`язання, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та фізичної особою-підприємцем Гладиш Ганною Йосипівною укладено договір №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості.
Сторони дійшли згоди що цей договір про реструктуризацію заборгованості є невід`ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі — договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») та укладається сторонами на підставі положень п.5.12 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та п.5.12 типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (п.1.1 договору).
У відповідності до п.1.2 договору, сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за жовтень 2022 - листопад 2023 року та листопад 2024 року на загальну суму 731175,94 грн, з них:
- за серпень 2023 року по рахунку №001853600741/04/008/53145 від 13.09.2023 на суму 50000,32 грн з ПДВ;
- за вересень 2023 року по рахунку №001853600741/04/009/55102 від 12.10.2023 на суму 155115,16 грн з ПДВ;
- за жовтень 2023 року по рахунку №001853600741/04/010/56640 від 13.11.2023 на суму 165929,52 грн з ПДВ;
- за листопад 2023 року по рахунку №001853600741/04/011/58826 від 12.12.2023 на суму 120390,80 грн з ПДВ;
- за листопад 2024 року по рахунку №001853600741/04/011/67229 від 07.12.2024 на суму 73 076,72 грн з ПДВ;
та майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних), нарахованих відповідно до положень комерційної пропозиції на суму 166663,42 грн, де інфляційні нарахування (втрати) становлять 64942,91 грн (розрахунок станом на 30.11.2024), 15% річних становлять 101720,51 грн (розрахунок станом на 17.12.2024).
Розрахунок майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних) штрафних санкцій (штраф, пені) додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.
Сторони дійшли згоди реструктуризувати заборгованість, зазначену в п.1.2 цього договору на умовах, викладених в п.2.2 цього договору (п.2.1 договору).
Згідно п.2.2 договору, постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 30.06.2025, а споживач зобов`язується погасити заборгованість, зазначену в п.1.2 цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим договором, а саме:
- до 25.12.2024 інфляційні втрати на 15% річних у розмірі 83331,71 грн;
- до 25.01.2025 інфляційні втрати на 15% річних у розмірі 83331,71 грн;
- до 28.02.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн;
- до 31.03.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн;
- до 30.04.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн;
- до 31.05.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн;
- до 30.06.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн,
Всього 731175,94 грн.
Укладення сторонами цього договору, з встановленням графіку погашення заборгованості та дотримання його умов споживачем, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (п.2.3 договору).
Постачальник зобов`язується виконувати вимоги договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та цього договору про реструктуризацію заборгованості (п.3.1.1 договору).
Споживач зобов`язується своєчасно та в строки визначені п.2.2 цього договору здійснювати платежі з погашення заборгованості (п.4.1.1 договору).
Споживач має право достроково погасити заборгованість в повному обсязі (п.4.2.1 договору).
Зобов`язання споживача із сплати чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок постачальника коштів у строк та сумі, що встановлені графіком погашення заборгованості, відповідно по положень п.2.2 цього договору (п.5.3 договору).
Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 30.06.2025, але в будь-якому разі до повного виконання споживачем зобов`язань за цим договором (п.7.1 договору).
У разі дострокового погашення всієї суми заборгованості, встановленої в п.1.2 цього договору, він вважається виконаним.
Підписано сторонами.
Додатком до договору є розрахунок майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних) та/або штрафних санкцій (штраф, пені) за період 07.12.2022 по 17.12.2024, у якому відображено період нарахування, суми заборгованості, на які такі здійснюються, номер та дата рахунку, дата вручення рахунку, ставка %, кількість днів нарахування, сума нарахувань за кожним зобов`язанням та виведено 15% річних у загальному розмірі 101720,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 64942,91 грн.
Розрахунок 15% річних та інфляційних втрат підписано з боку відповідача без заперечень.
Наведений розрахунок відповідачем не заперечується.
За твердженням позивача, відповідачем не виконано умови договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості, платежі не здійснено, заборгованість не погашено у повному обсязі.
Відтак, заборгованість визначено у розмірі 731175,94 грн, з яких:
- заборгованість у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024, 15% річних у розмірі 101720,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 64942,91 грн.
Невиконання відповідачем умов договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості у відповідності до встановленого графіку та наявність заборгованості у розмірі 731175,94 грн зумовило звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.
Відповідачем визнано заборгованість у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024 на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості. Поряд з цим, наголошено, що з 2025 року відповідач не здійснює підприємницьку діяльність у зв`язку з тим, що така здійснювалась у м. Слов`янськ, яке наразі офіційно розташоване в зоні активних бойових дій, а також у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та перебуванні на лікуванні у медичних закладах, що створює складнощі для негайного погашення боргу. З огляду на таке просить суму заборгованості у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024 розстрочити строком на 1 рік відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України та не стягувати 15% річних у розмірі 101720,51 грн та інфляційні втрати у розмірі 64942,91 грн.
Позивач заперечує щодо заявленого відповідачем розстрочення. З цього приводу зазначено, що позивачем вже раніше було враховано складне становище відповідача, у зв`язку з чим й було надано розстрочення сплати заборгованості шляхом укладення відповідного договору про реструктуризацію. Означене розстрочення надало відповідачу можливість сплачувати заборгованість частинами на погоджених між сторонами умовах. Вважає, що надання повторного розстрочення не гарантуватиме належного погашення заборгованості, оскільки раніше надану договором про реструктуризацію можливість сплачувати заборгованість частинами відповідач не використав. Також заперечує з приводу клопотання відповідача, відповідно до якого останній просить не стягувати 15% річних та інфляційні втрати. З цього приводу зазначає, що розмір 15% річних та розмір інфляційних втрат прямо передбачені у договорі про реструктуризацію, відповідний розрахунок яких є додатком до договору про реструктуризацію, підписаний та погоджений відповідачем без зауважень та заперечень. Наголошено, що зменшення зафіксованих у договорі сум призведе до зміни погоджених сторонами умов договору та порушить принцип обов`язковості договору. Звертав увагу на важкий фінансовий стан позивача та особливості діяльності постачальника «останньої надії» в умовах воєнного стану.
IV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані ним положення законодавства:
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає договір обов`язковим для виконання сторонами.
Як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, фізична особа-підприємець Гладиш Ганни Йосипівни приєдналась до публічного договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та перебувала на постачанні у Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» в період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024.
За період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024 у фізичної особи-підприємеця Гладиш Ганни Йосипівни виникла заборгованість у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024.
З огляду на таке, постачальником нараховані 15% річних у розмірі 101720,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 64942,91 грн відповідно до умов комерційної пропозиції.
Про неправомірність такого нарахування відповідачем у відзиві не зазначається, під сумнів не ставиться.
У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за наведеним договором щодо своєчасної та повної оплати спожитої електроенергії за жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та фізичною особою-підприємцем Гладиш Ганною Йосипівною укладено договір №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості, у відповідності до умов якого, сторони підтвердили, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за жовтень 2022 - листопад 2023 року та листопад 2024 року на загальну суму 731175,94 грн, з них: 564512,52 грн за спожиту електричну енергію, 15% річних 101720,51 грн, інфляційні втрати 64942,91 грн.
Відповідач підписав договір про реструктуризацію, чим визнав наявність у нього заборгованості у сумі 564512,52 грн за спожиту електроенергію за період жовтень 2022 - листопад 2023 року та листопад 2024 року електричну енергію, а також 15% річних у розмірі 101720,51 грн та інфляційних втрат у розмірі 64942,91 грн, та погодив істотні умови погашення вказаної заборгованості. Зокрема до 30.06.2025 споживач мав сплатити постачальнику заборгованість, 15% річних та інфляційні втрати у загальній сумі 731175,94 грн за визначеним графіком погашення заборгованості, тобто взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати умови договору.
Так, згідно п.2.2 договору, постачальник надає Споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 30.06.2025, а Споживач зобов`язується погасити заборгованість, зазначену в п.1.2 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені Постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії », відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим Договором, а саме:
- до 25.12.2024 інфляційні втрати на 15% річних у розмірі 83331,71 грн;
- до 25.01.2025 інфляційні втрати на 15% річних у розмірі 83331,71 грн;
- до 28.02.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн;
- до 31.03.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн;
- до 30.04.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн;
- до 31.05.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн;
- до 30.06.2025 заборгованість за електричну енергію у розмірі 112902,52 грн,
Всього 731175,94 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, відповідач на виконання умов договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості мав сплатити за встановленим графіком на користь позивача 731175,94 грн до 30.06.2025.
Платежів згідно з представленим графіком відповідачем не здійснено. Заборгованість складає 731175,94 грн, з них: 564512,52 грн за спожиту електричну енергію, 15% річних 101720,51 грн, інфляційні втрати 64942,91 грн.
Відповідачем визнано наявну заборгованість у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024 на підставі договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості.
Доказів виконання прийнятих на себе зобов`язань зі сплати нарахованих сум 15% річних у розмірі 101720,51 грн та інфляційних втрат у розмірі 64942,91 грн не надав.
У заяві по суті спору відповідачем наведено обставини, що ускладнюють негайне погашення боргу, поряд з цим, не пояснює невиконання погодженого ним графіку погашення заборгованості до 30.06.2025.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України також встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Отже, враховуючи умови договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості, строк виконання прийнятого за ним грошового зобов`язання у повному обсязі є таким, що настав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 564512,52 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд не досліджує підставність та порядок нарахування суми 15% річних у розмірі 101720,51 грн та інфляційних втрат у розмірі 64942,91 грн, з огляду на таке.
Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює принцип свободи договору.
Так, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У розумінні ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України, договір породжує права та обов`язки, які підлягають виконанню на умовах, визначених самим договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 виснувала, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Як свідчать фактичні обставини справи, договір №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості підписано та скріплено печатками з обох сторін, недійсним не визнано, а отже є таким, що породжує права та обов`язки для його сторін. Доказів припинення дії договору матеріали справи не містять.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Внаслідок укладення договору №44/6-143 від 19.12.2024 про реструктуризацію заборгованості, незалежно від правової природи, сума заборгованості трансформована у грошове зобов?язання, виражене у грошових одиницях, на підставі якого позивач має право вимагати сплати коштів, а відповідач має обов?язок сплатити означені кошти.
У відповідності до п.1.2 договору, сторони підтвердили, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за жовтень 2022 - листопад 2023 року та листопад 2024 року на загальну суму 731175,94 грн.
З пункту п.2.1 договору вбачається, що сторони дійшли згоди реструктуризувати заборгованість у розмірі 731175,94 грн.
Проаналізувавши пункт 2.2 договору слідує, що позивач надав відповідачу розстрочку на погашення заборгованості у розмірі 731175,94 грн з кінцевим терміном погашення такої до 30.06.2025.
Тобто, внаслідок укладення спірного договору у позивача виникло право вимагати сплати коштів у розмір 731175,94 грн, а у відповідача – обов`язок сплатити позивачу 731175,94 грн.
Відтак, зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 731175,94 грн є цільним та не може бути поділеним окремо на суму основного боргу, інфляційні втрати та відсотки річних.
З огляду на таке, підстав для відмови у позовних вимогах в частині стягнення суми у розмірі 101720,51 грн та у розмірі 64942,91 грн не встановлено.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення суми заборгованості у розмірі 564512,52 грн за поставлену електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024 розстрочити строком на 1 рік відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на відсутність здійснення підприємницької діяльності з 2025 року з огляду на розташування м. Слов`янськ в зоні бойових дій, похилий вік, погіршення стану здоров`я та перебування на лікуванні у медичних закладах, що створює складнощі для негайного погашення боргу.
Позивач проти запитуваного розстрочення заперечив.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Таким чином, питання щодо розстрочення виконання судового рішення може бути ухвалено як одночасно з постановленням судового рішення, так і на стадії його виконання.
Діючим законодавством не передбачено переліку обставин, за яких розстрочення може бути надане судом. При цьому, повинно бути враховано ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнять виконання рішення або зроблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття відстрочення виконання рішення норми процесуального законодавства не вимагають. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення (у тому числі неможливість сплати присудженої до стягнення суми, відсутність коштів, неможливість їх зарахування, засоби та план подолання наслідків важкої фінансової ситуації, обґрунтування строку відстрочки).
Дослідивши доводи сторін поряд із поданими відповідачем документами, суд у даному випадку виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
У відповідності до ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Положеннями ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п.1 ст.6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі «Фуклев проти України»). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі «ComiNgersoll S.A.» проти Португалії).
За змістом приписів ч.1-4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для «потерпілої сторони», 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Так, підставою для, у розглядуваному випадку, розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття розстрочення виконання рішення норми процесуального законодавства не вимагають. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналіз наведеного вище свідчить про те, що розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення з розстроченням, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
У розглядуваному випадку суд враховує значний час існування заборгованості спочатку за спожиту електричну енергію за період жовтень 2022 – листопад 2023 та листопад 2024, та в подальшому на підставі підписаного сторонами договору про реструктуризацію заборгованості №44/6-143 від 19.12.2024.
Фактично, відповідачем не здійснюється оплата за спожиту електричну енергію починаючи з жовтня 2022 року, тобто протягом 4 років позивач не отримує кошти за поставлену електричну енергію.
Суд також враховує укладення договору про реструктуризацію заборгованості №44/6-143 від 19.12.2024, умовами якого відповідачу фактично надано розстрочення сплати суми боргу у розмірі 564512,52 грн з кінцевим терміном оплати до 30.06.2025.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем не внесено платежів на виконання договору про реструктуризацію заборгованості №44/6-143 від 19.12.2024, тобто не використано надану позивачем розстрочку сплати суми основного боргу.
Обставини, про які зазначає відповідач, не зумовили невиконання зобов`язання, оскільки мали місце після виникнення заборгованості, у той же час, який саме вплив на дійсний матеріальний стан відповідача такі обставини наразі мають, не доведено.
Одночасно, відповідачем не представлено доказів (документів) щодо відсутності коштів на банківських рахунках та неможливості їх зарахування у подальшому, не надано плану подолання наслідків важкої фінансової ситуації тощо.
Не надано доказів на підтвердження відсутності реальної можливості сплати заборгованості без умови розстрочення його виконання на 1 рік.
Відповідачем не обґрунтовано термін в 1 рік, на який слід розстрочити сплату заборгованості, враховуючи той факт, що заборгованість існує вже декілька років без відповідних часткових погашень з боку відповідача.
Також не надано підтверджуючих доказів того, що протягом року заборгованість дійсно буде погашена.
Посилання відповідача на похилий вік, проходження лікування в медичних закладах та припинення здійснення підприємницької діяльності не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов`язань, особливо, враховуючи тривалий період існування таких.
Суд зауважує, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб`єктів господарювання.
За оцінкою суду, у даному випадку посилання відповідача на неможливість здійснення підприємницької діяльності у м. Слов`янськ, ускладнення його господарської діяльності у зв`язку з бойовими діями, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на позивача, оскільки позивач також здійснює діяльність в умовах правового режиму воєнного стану і в одній державі, а також зазнає майнових втрат.
Так, аналіз у сукупності наведеного, з урахуванням позиції позивача з цього питання, не дає підстав дійти висновку про виправданість та ефективність організації системи виконання рішення у справі №905/505/26 шляхом надання запитуваного розстрочення.
Інші доводи не спростовують викладеного.
V. Висновки суду:
Беручи до уваги встановлені обставини справи та мотиви, з яких виходить суд та застосовані ним положення законодавства, позовні вимоги у розмірі 731175,94 грн підлягають задоволенню.
Беручи до уваги викладене у розділі ІV даного судового рішення, клопотання відповідача про розстрочення сплати суми заборгованості у розмірі 564512,52 грн строком на 1 рік залишено судом без задоволення.
Поряд з цим, суд вважає за можливе роз`яснити відповідачу наявність права звернення до позивача задля врегулювання питання по сплаті означеної заборгованості та до суду з відповідною заявою, з урахуванням викладених висновків, в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, після ухвалення рішення.
В частині судових витрат.
З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10967,64 грн (платіжна інструкція №963 від 15.07.2026).
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлений на рівні 3328,00 грн.
У відповідності до п.п.1-2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 8774,11 грн (731175,94*1,5%*0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено.
Суд звертає увагу, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Відтак, позивач має право на повернення судового збору у звязку з внесенням судового збору в більшому розмірі, на суму 2193,53 грн.
Такого клопотання від позивача станом на дату винесення рішення по справі №905/505/26 до суду не надходило.
З огляду на таке, під час розподілу судового збору варто виходити з суми 8774,11 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до приведених норм, право позивача на повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, виникає у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
З цього приводу слід зазначити, що відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позовні вимоги частково, лише в частині суми основного боргу у розмірі 564512,52 грн. В той же час, відповідач просив не стягувати 15% річних та інфляційні втрати.
Тобто, в даному випадку не мало місце визнання позовних вимог у повному обсязі, позовні вимоги визнано у розмірі 564512,52 грн.
Відповідачем реалізовано його право на часткове визнання позову, яке передбачене п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за вказаний розмір позовних вимог майнового характеру складає 1,5 відсотки ціни позову, з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подання в електронному вигляді, а саме 6774,15 грн (564512,52 грн. х 1.5% х 0,8).
Відповідно до висловленої правової позиції у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/14479/21, запровадження законодавцем можливості повернути з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу у передбачених ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України випадках, встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо.
При цьому можливість повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у відповідності до вимог ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовується тим, що судом при здійсненні правосуддя у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, затрачається менше технічних, економічних та людських ресурсів для розгляду самої справи.
Крім того, положення ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не містить імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.
Відтак, з огляду на таке, в силу приписів ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з частковим визнанням позову відповідачем на суму 564512,52 грн до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягають поверненню.
З урахуванням застосування коефіцієнту за подання позову в електронному вигляді, виходячи з розміру визнаних відповідачем позовних вимог, у сумі 564512,52 грн, поверненню платнику з Державного бюджету України підлягають 3387,08 грн., що становить 50% від суми 6774,15 грн (судовий збір від визнаної відповідачем суми позовних вимог).
В іншій частині, судові витрати, що складаються з судового збору, підлягають розподілу з урахуванням норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на таке, на відповідача покладається сума судового збору у розмірі 5387,03 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 13, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ, до відповідача, фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни, м.Слов`янськ Донецької області, про стягнення 731175,94 грн, у тому числі: основний борг в розмірі 564512,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 64942,91 грн, 15% річних в розмірі 101720,51 грн, задовольнити.
2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Гладиш Ганни Йосипівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 19480600) 731175,94 грн, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 5387,03 грн.
3.Повернути з Державного бюджету України Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 19480600) судовий збір у розмірі 3387,08 грн, сплаченого згідно платіжної інструкції №963 від 15.07.2026.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5.Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення сплати суми заборгованості у розмірі 564512,52 грн строком на 1 рік відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
6.У судовому засіданні 29.10.2026 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
7.Згідно з ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
8.Повне рішення складено 03.11.2026.
Суддя О.В. Кротінова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua